Рішення № 121428727, 04.09.2024, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/125/24

Провадження № 2/542/171/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2024 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Шарової-Айдаєвої О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Карась В.Р.,

представника позивача - Нескородя В.М.,

представника Фермерського господарства «Кегичівське» - Щеглова Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

22 січня 2024 року представник ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ), адвокат Нескородь Віталій Миколайович (надалі також - представник), через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему «Електронний суд» звернувся в інтересах ОСОБА_1 до Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (надалі також - відповідач, ПАТ «СК «УСГ»), Фермерського господарства «Кегичівське» (надалі також - ФГ «Кегичівське»), за змістом якої просив:

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 129828 грн 73 коп.;

- стягнути з Фермерського господарства «Кегичівське» на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 125507 грн 14 коп.;

- стягнути з Фермерського господарства «Кегичівське» на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 20000 грн моральної шкоди;

- стягнути з відповідачів судові витрати, витрати на проведення експертизи (оцінки) транспортного засобу.

Рух справи

Ухвалою судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 25 січня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків (а.с. 43).

Ухвалою суду від 12 лютого 2024 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 54-55).

Своєю ухвалою від 24 квітня 2024 року суд поновив позивачу процесуальний строк для подання доказів у цивільній справі № 542/125/24 та приєднав до матеріалів справи докази: квитанцію № 04-12/2023 від 08.12.2023 за проведення експертизи, повідомлення про проведення огляду транспортного засобу від 27.11.2023 та докази направлення повідомлення ОСОБА_2 та Страховій компанії (а.с. 131-132).

30 травня 2024 року до суду через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника позивача, адвоката Нескородя В.М., про витребування доказів (а.с. 142-144), за змістом якого останній просив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та витребувати у відповідача інформацію за період з 01 липня 2023 року по 01 січня 2024 року, а саме:

- Чи перебуває, чи перебував ОСОБА_3 в трудових, цивільно-правових відносинах з ФГ «Кегичівське»?

- На якій правовій підставі ОСОБА_3 керував транспортним засобом Iveco Stralis, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом Montracon, державний номер НОМЕР_2 , - 10.07.2023?

- Чи наявні укладені договора оренди, підряду чи інші правочини між ФГ «Кегичівське» з іншими субєктами підприємницької діяльності відносно транспортних засобів Iveco Stralis, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом Montracon, державний номер НОМЕР_2 ?

Своєю ухвалою від 30 травня 2024 року (а.с. 155-157) суд витребував від Фермерського господарства «Кегичівське» інформацію згідно з клопотанням представника позивача.

Станом на дату судового засідання 05 серпня 2024 року витребувані документи до суду від Фермерського господарства «Кегичівське» не надходили.

Своєю ухвалою від 05 серпня 2024 року суд повторно витребував від Фермерського господарства «Кегичівське» зазначену інформацію згідно з клопотанням представника позивача (а.с. 172-173).

Витребувані документи від ФГ «Кегичівське» надійшли до суду 03 вересня 2024 року (а.с. 177-183).

Зокрема, надана копія договору оренди транспортного засобу від 03 серпня 2022 року, відповідно до якого орендодавець ФГ «Кегичівське» передав, а ТОВ «Панем» прийняв у тимчасове володіння напівпричіп-платформу Montracon, державний номер НОМЕР_2 , на період з 03.08.2022 по 31.12.2024 (а.с. 179). 03 серпня 2022 року між ФГ «Кегичівське» та ТОВ «Панем» підписаний акт приймання-передачі зазначеного напівпричіпу (а.с. 179 - зі звороту).

Також, ФГ «Кегичівське» надало довідку № 1 від 02.09.2024, що підписана головою ОСОБА_4 , в якій підтверджено, що ОСОБА_3 ніколи не перебував в трудових відносинах з ФГ «Кегичівське» (а.с. 180).

Відповідно до наданої відповідачем-2 довідки № 2 від 02.09.2024, транспортний засіб IVECO STRALIS, державний номерний знак НОМЕР_1 , не належить ФГ «Кегичівське» на праві власності та не перебуває у користуванні ФГ «Кегичівське» (а.с. 183).

В судовому засіданні 04 вересня 2024 року представник позивача оголосив заяву про залишення без розгляду позовної заяви в частині позовних вимог про стягнення відшкодування з ФГ «Кегичівське» (а.с. 185).

З огляду на подану заяву, суд своєю ухвалою від 04 вересня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ФГ «Кегичівське» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, залишив без розгляду (а.с. 186).

Враховуючи залишення позовних вимог до ФГ «Кегичівське» без розгляду, суд продовжив розгляд справи в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «СК «УСГ» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 129828 грн 73 коп.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 10 липня 2023 року відбулась дорожньо-транспортна пригода, в наслідок якої автомобіль Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 , отримав пошкодження.

Відповідно до постанови Московського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2023 року визнано винним у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди гр. ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом Iveco Stralis, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом Montracon, державний номерний знак НОМЕР_2 , які належать ФГ «Кегичівське».

Транспортний засіб Iveco Stralis, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом Montracon, державний номерний знак НОМЕР_2 , відповідно до полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу були застраховані в ПАТ «СК «УСГ» із страховою сумою на одного потерпілого за шкоду, завдану майну, в розмірі 160 000 грн.

ОСОБА_1 звернувся до страхової компанії із проханням сплатити страхове відшкодування та подав необхідні документи. Страхова компанія сплатила на користь позивача 30168 грн 61 коп.

Поряд з цим, звернувшись до компанії з ремонту та обслуговування автомобілів ТОЙОТА - ТОВ «Компанія «Стар» сума ремонту транспортного засобу позивача була визначена в розмірі 293660 грн 09 коп.

Страхова компанія на заяву ОСОБА_1 переглянути суму страхового відшкодування, відмовилась вчиняти будь-які дії.

З огляду на це, позивач звернувся до судового експерта ОСОБА_5 щодо проведення транспортного товарознавчого дослідження. Відповідно до висновку експерта № 04-12 від 04.01.2024 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача становить 255335 грн 87 коп.

Таким чином, на думку позивача, сума недоплаченого ПАТ «СК УСГ» страхового відшкодування в рамках страхової суми (160 000 грн) становить 129828 грн 73 коп. і має бути сплачена страховою компанією на користь позивача.

Також, позивач просив стягнути витрати на проведення транспортно-товарознавчої експертизи автомобіля в розмірі 8125 грн 32 коп., а також витрати на правничу допомогу в розмірі 25000 грн.

Позовні вимоги до ФГ «Кегичівське» на підставі заяви представника позивача залишені без розгляду.

22 лютого 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від ПАТ «СК «УСГ», за змістом якого відповідач просив відмовити в частині позовних вимог, адресованих ПАТ «СК «УСГ», з огляду на таке (а.с. 61-69).

У зв`язку із спричиненням шкоди в наслідок дорожньо-транспортної пригоди 10.07.2023 транспортному засобу Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 , транспортним засобом Iveco Stralis, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом Montracon, державний номерний знак НОМЕР_2 , 12.07.2023 уповноваженою особою ПАТ «СК «УСГ» ОСОБА_6 був проведений огляд пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_1 та складено Акт огляду транспортного засобу, в якому були зафіксовані у присутності ОСОБА_1 пошкодження, який підписаний без жодних зауважень та заперечень останнього.

Позивач звернувся до ПАТ «СК «УСГ» із заявою про виплату страхового відшкодування, надавши рахунок на оплату № 0000019798 від 24.07.2023 на суму 293660 грн 09 коп., складений ТОВ «Компанія «Стар Лайн».

Поряд з цим, відповідачем зазначено, що рахунок СТО не є належним та допустимим доказом, оскільки не оцінює шкоду, а також не розраховує знос у порядку, встановленому Законом та Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

На підставі Акта огляду пошкодженого транспортного засобу, ПАТ «СК «УСГ» замовлено автотоварознавче дослідження, за наслідками якого складено Звіт про оцінку колісного транспортного засобу № 139717 від 18.11.2023, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням ПДВ на запасні частини складає 32508 грн 96 коп., а без ПДВ - 30218 грн 61 коп.

Акцентовано увагу, що сума страхового відшкодування визначена відповідачем на підставі результатів звіту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу та за вирахуванням ПДВ в загальній сумі 30218 грн 61 коп.

Щодо зменшення страхового відшкодування на суму ПДВ зазначено, що страховик не може бути примушений до виплати ПДВ у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума ПДВ нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), в свою чергу, має бути платником ПДВ. З огляду на викладене, ПАТ «СК «УСГ» на користь ОСОБА_1 не могло виплатити суму страхового відшкодування з ПДВ.

Відповідач, також, звернув увагу на те, що пред`явлення особою вимоги про виплату страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу є неправомірним, оскільки відповідно до приписів статті 29 та пункту 32.7 статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

В той же час, зазначено, що різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК відшкодовується особою, яка завдала збитків, у даному випадку винна в дорожньо-транспортній пригоді особа.

Щодо аргументів позивача про необхідність визначення розміру страхового відшкодування на підставі висновку експерта № 04-12 від 04.01.2024, складеного експертом ОСОБА_5, відповідачем зазначено, що оскільки ПАТ «СК «УСГ» у передбачений законом строк направила свого представника на місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, ОСОБА_1 не набув правових підстав для самостійного обрання аварійного комісара чи експерта для визначення розміру збитків, відповідно до приписів пункту 34.3 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

В свою чергу, висновок, складений на замовлення позивача, виконаний з порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів та Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», так як позивачем не було повідомлено ПАТ «СК «УСГ» про час та місце огляду пошкодженого автомобіля, що ставить під сумнів об`єктивність та неупередженість висновку.

Також, відповідачем вказано, що позивачем не надано доказів оплати послуг експерта в сумі 8125 грн 32 коп., а також зазначено про неспівмірність заявлених витрат на правову допомогу зі складністю справи, часом, витраченим на виконання робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову. Вказано, що позивачем не надано доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.

03 квітня 2024 року від представника позивача до суду надійшли пояснення (а.с. 106-107), відповідно до яких представником позивача вказано, що дослідження транспортного засобу судовим експертом ОСОБА_5 проводилось за повідомленням сторін, а саме: направлялось повідомлення до страхової компанії (нарочно та через електронну пошту) та ОСОБА_2 й ФГ «Кегичівське». На проведення огляду транспортного засобу з`явився лише представник ФГ «Кегичівське», що відображено в протоколі огляду транспортного засобу.

19 квітня 2024 року від ПАТ «СК «УСГ» до суду надійшли додаткові пояснення (а.с. 119-120), в яких відповідач наголосив, що ПАТ «СК «УСГ» відповідно до вимог чинного законодавства виконало свої зобов`язання за Полісом, а вимоги позивача обґрунтовані сумнівним звітом, який не відповідає вимогам, передбаченим Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів для звіту (акта) або висновку про оцінку колісного транспортного засобу.

Також, акцентовано увагу на тому, що позивач не звертався до відповідача із заявами про проведення додаткового огляду пошкодженого транспортного засобу. А наданий позивачем рахунок СТО від 24.07.2023 є неналежним та недопустимим доказом у справі, оскільки такий рахунок не оцінює шкоду, а також не враховує знос у порядку, встановленому Законом та зазначеною Методикою.

В судове засідання, призначене на 04 вересня 2024 року, позивач не з`явився, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином (а.с. 175).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги до ПАТ «СК «УСГ» підтримав з підстав, викладених у позові, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник ПАТ «СК «УСГ» в судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечив, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином (а.с. 176).

У надісланій до суду 03 травня 2024 року заяві представник відповідача просив розгляд справи провести за відсутності представника ПАТ «СК «УСГ» (а.с. 136-137).

Представник ФГ «Кегичівське», приймаючи участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, покинув судове засідання в режимі відеоконференції після залишення позовних вимог ОСОБА_1 до ФГ «Кегичівське» без розгляду.

Частиною 1 статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладене, судове засідання проведено за даної явки.

Суд, заслухавши представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

З матеріалів справи вбачається, що 10 липня 2023 року о 15 год 50 хв на автодорозі М-22 Полтава-Олександрія 19 км, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Iveco Stralis, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом Montracon, державний номерний знак НОМЕР_2 , перед виїздом не забезпечив правильність розміщення вантажу та його кріплення, що під час руху транспортного засобу призвело до пошкодження скляного елементу, уламки якого пошкодили автомобіль Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , що рухався в зустрічному напрямку, а також автомобіль HYUNDAI SONATA, державний номерний знак НОМЕР_4 , що рухався позаду (попутно) в бік м Полтави, в результаті ДТП автомобілі отримали пошкодження (а.с. 13-14).

Відповідно до постанови Московського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2023 року визнано винним у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди гр. ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом Iveco Stralis, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом Montracon, державний номерний знак НОМЕР_2 , та порушив правила дорожнього руху (а.с. 13-14).

З полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу № ЕР-215263940 вбачається, що транспортний засіб Iveco Stralis, державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахований в ПАТ «СК «УСГ» із страховою сумою на одного потерпілого за шкоду, завдану майну, в розмірі 160 000 грн (а.с. 17).

З полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу № ЕР-214669311 вбачається, що напівпричіп Montracon, державний номерний знак НОМЕР_2 , застрахований також в ПАТ «СК «УСГ» із страховою сумою на одного потерпілого за шкоду, завдану майну, в розмірі 160 000 грн (а.с. 18).

На підставі Акта огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 12.07.2023, складеного уповноваженою особою ПАТ «СК «УСГ» ОСОБА_6 (а.с. 80), відповідачем замовлено автотоварознавче дослідження, за наслідками якого складено Звіт про оцінку колісного транспортного засобу № 139717 від 18.11.2023, відповідно до висновку якого вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням ПДВ на запасні частини складає 32508 грн 96 коп., а без ПДВ 30218 грн 61 коп.(а.с. 71-зі звороту).

В матеріалах справи наяний рахунок на оплату № 000019798 від 24 липня 2023 року, складений ТОВ «Компанія «Стар», який визначив суму ремонту транспортного засобу позивача в розмірі 293660 грн 09 коп. (а.с. 15).

30 листопада 2023 року складений страховий акт № ПССЦВ-2569, в якому визначений розмір страхового відшкодування в сумі 30218 грн 61 коп. разом із розрахунком суми страхового відшкодування (а.с. 81).

Також, 30 листопада 2023 року на рахунок ОСОБА_1 відповідач перерахував страхове відшкодування в сумі 30218 грн 61 коп. (без ПДВ), що підтверджується платіжною інструкцією № 98647 (а.с. 82).

Не погодившись із розміром відшкодування, позивач звернувся до судового експерта ОСОБА_5 щодо проведення транспортного товарознавчого дослідження.

08 грудня 2023 року судовим експертом складений протокол огляду транспортного засобу (а.с. 19-20).

Відповідно до висновку експерта за результатами експертного транспортно-товарознавчого дослідження № 04-12 від 04.01.2024 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача становить 255335 грн 87 коп., вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу КТЗ складає 138680 грн 46 коп. (а.с. 30-35).

Таким чином, на думку позивача, сума недоплаченого ПАТ «СК УСГ» страхового відшкодування в рамках страхової суми (160000 грн) становить 129828 грн 73 коп. і має бути сплачена страховою компанією на користь позивача.

З огляду на викладені обставини, позивач звернувся до суду із відповідними позовними вимогами до ПАТ «СК «УСГ».

Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить з такого.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

У частинах першій та другій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до частини 1, 2 статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону, страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

Отже, видача полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є підтвердженням того, що сторони уклали договір страхування та досягли згоди щодо істотних умов договору, а також доказом того, що страхова премія була сплачена.

Встановлено, що відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу № ЕР-215263940, транспортний засіб Iveco Stralis, державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахований в ПАТ «СК «УСГ» із страховою сумою на одного потерпілого за шкоду, завдану майну, в розмірі 160000 грн (а.с. 17).

Також, з полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу № ЕР-214669311 вбачається, напівпричеп Montracon, державний номерний знак НОМЕР_2 , застрахований також в ПАТ «СК «УСГ» із страховою сумою на одного потерпілого за шкоду, завдану майну, в розмірі 160000 грн (а.с. 18).

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону ).

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).

Положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.

Внаслідок заподіяння під час дорожньо-транспортної пригоди шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених указаним Законом випадках - Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ)) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема, на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17.

Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

За статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про страхування», страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

У пункті 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну подію подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Разом із тим, згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо за рахунок потерпілої особи (її представника), то сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком.

Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

За правилами абз.1 пункту 36.4 статті 36 вказаного Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Заслуговує на увагу посилання ПАТ «СК«УСГ» у відзиві на те, що звіт № 139717 від 18 листопада 2023 року, яким визначена вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача, що виконаний суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_8 , є належним доказом.

Положенням пункту 34. 2 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Згідно із пунктом 34. 3 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

Отже, виходячи з наведених положень Закону, потерпілий має право на самостійне обрання аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди лише у тому випадку, якщо представник страховика не з`явився у визначений пунктом 34. 3 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

У справі, що розглядається, встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду 11 липня 2023 року.

Представником ПАТ «СК «УСГ» Коваленком О.В. складено акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) 12 липня 2023 року, відповідно до якого власник транспортного засобу ОСОБА_1 підписав акт огляду, з актом ознайомлений, пошкодження записані вірно (а.с. 80).

Згідно із звітом суб`єкта оціночної діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 № НОМЕР_5 від 18 листопада 2023 року, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, транспортного засобу Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_3 , без ПДВ на запасні частини, складає 30218 грн 61 коп.

З огляду на наведене страхова компанія у передбачений Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк направила свого представника для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, і ОСОБА_1 не набув правових підстав для самостійного обрання аварійного комісара чи експерта для визначення розміру шкоди.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 357/5725/16-ц (провадження № 61-13823св18) та у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 301/1075/15-ц (провадження № 61-9399св18).

Крім цього, судом встановлено, що при складанні висновку експерта за результатами експертного транспортно-товарознавчого дослідження №04-12 від 04 січня 2024 року, не враховані вимоги нормативно-правових актів з оцінки майна.

Так, згідно з пунктом 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телефонограмою з повідомленням про її вручення.

На підтвердження тієї обставини, що дослідження транспортного засобі судовим експертом ОСОБА_5 проводилось з повідомленням, зокрема, ПАТ «СК «УСГ» представником позивача надана роздруківка про надіслання листа 27 листопада 2023 року на електрону адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 110), що не є належним повідомленням заінтересованої особи про проведення дослідження, враховуючи вимоги пункту 5.2 Методики, оскільки такий виклик на дослідження не вручений під розписку, з його змісту взагалі не можливо встановити який саме лист направлявся страховій компанії.

Також, суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що висновок експерта ОСОБА_5 виготовлений 04 січня 2024 року, тобто майже через пів року з моменту дорожньо-транспортної події і містить ремонтну калькуляцію станом на 04.01.2024, а не станом на дату дорожньо-транспортної події.

За змістом статті 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

На підставі статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах № 910/3650/16 і № 910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16, від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 12.03.2018 у справі № 910/5001/17.

Використавши експертний висновок судового експерта ОСОБА_5, позивач не врахував відповідні положення, та для визначення шкоди використав визначену експертом суму збитків без врахування коефіцієнту зносу транспортного засобу.

Щодо зменшення страхового відшкодування на суму ПДВ суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо за рахунок потерпілої особи (її представника), то сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Здійснення страхової виплати з урахуванням податку на додану вартість можливо лише у разі відновлювального ремонту автомобіля платником цього податку.

Страховик не може бути примушений до виплати ПДВ у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума ПДВ нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), в свою чергу, має бути платником ПДВ.

З огляду на викладене, ПАТ «СК «УСГ» на користь ОСОБА_1 не могло виплатити суму страхового відшкодування з ПДВ.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 подано ПАТ «СК «УСГ» заяву про виплату страхового відшкодування.

ПАТ «СК «УСГ» складено страховий акт від 30 листопада 2023 року №ПССЦВ-2569, відповідно до якого визначений розмір страхового відшкодування в сумі 30218 грн 61 коп., зазначено реквізити для виплати страхового відшкодування одержувача ОСОБА_1 , розрахунковий рахунок в АТ КБ «ПриватБанк».

Після чого відповідачем здійснено виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування на рахунок в сумі 30218 грн 61 коп. 30 листопада 2023 року.

Отже, наявність заяви ОСОБА_1 , поданої ПАТ «СК «УСГ», про виплату страхового відшкодування, надання реквізитів рахунку для перечислення грошових коштів дає підстави для висновку про досягнення згоди про розмір страхового відшкодування.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не повідомив ПАТ «СК «УСГ» про відмову від заяви про виплату страхового відшкодування та не наполягав на призначенні експертизи пошкодженого майна.

Факт перерахування відповідачем на користь позивача страхового відшкодування, свідчить про виконання страховиком свого зобов`язання з виплати страхового відшкодування.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на страховика обов`язку здійснити страхову виплату ОСОБА_1 у розмірі 129828 грн 73 коп., що визначена позивачем на підставі висновку експерта за результатами експертного транспортно-товарознавчого дослідження № 04-12 від 04 січня 2024 року без урахування зносу КТЗ.

На підставі частини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина першастатті 81 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21).

Виходячи з висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17 березня 2011 року (остаточне17 червня 2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що «суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого королівства»). Проте таке доведення може впливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між особою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»).

В оцінці зазначених обставин суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 357/5725/16-ц (провадження № 61-13823св18) та у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 301/1075/15-ц (провадження № 61-9399св18), відповідно до яких відсутні підстави для визнання необґрунтованим визначеного страховиком розміру страхового відшкодування відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що суд прийшов до висновку про необхідність відмовити у задоволенні в позові у повному обсязі, підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 259, 263-265, 268 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , рнокпп: НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ;

представник позивача: адвокат Нескородь Віталій Миколайович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 3113;

відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ», код ЄДРПОУ 30859524, вул. І. Федорова, 32-А, м. Київ, 03038;

представник Фермерського господарства «Кегичівське»: адвокат Щеглов Дмитро Сергійович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1015.

Повний текст рішення складений 06 вересня 2024 року.

Суддя О.О. Шарова-Айдаєва