Рішення № 121428063, 27.08.2024, Голованівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 386/892/23

Провадження № 2/386/28/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 року смт. Голованівськ

Голованівський районний суд Кіровоградської області

В складі головуючого судді Гут Ю. О.

з участю: секретаря судового засідання Корніцької Л.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Голованівськ цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ"звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом направлення 17.07.2023 позовної заяви поштою, яка надійшла до суду 19.07.2023, в якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 107252 грн. 70 коп.

Позовну заяву обґрунтовує тим, що 24.03.2023 між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» було укладено договір факторингу № 24/03/23. Відповідно до цього договору ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» набуло право вимоги по кредитному договору Заявою-Анкетою № 0698/780/1029770/18 від 12 грудня 2018 р., який було укладено між АТ «ОТП БАНК» та відповідачкою. Також зазначає, що 12.12.2018 між відповідачкою та АТ «ОТП БАНК» була укладена заява-анкета № 0698/780/1029770/18 від 12 грудня 2018 р., відповідно до якої Банк відкрив поточний рахунок та надав електронний платіжний засіб відповідачці. Картка була отримана відповідачкою. Також відповідачка підписала паспорт споживчого кредиту, з якого вбачається реальна процентна ставка та орієнтована загальна вартість кредиту. На дату укладення Заяви-Анкети процентна ставка становить 33%. В період пільгового користування процентна ставка становить 0,01%. В позові зазначає, що вчинення вказаних вище дій свідчить про факт укладення між Банком та відповідачкою кредитного договору, так як відповідачка користувалась кредитним коштами та частково сплачувала заборгованість. У результаті відповідачка заборгувала станом на день подання позову 107251,70 грн., з яких 60521,60 заборгованість за тілом кредиту, 46730,10 грн. заборгованість по відсотках. 31.05.2023 позивачем було направлено вимогу про погашення кредитної заборгованості за кредитним договором по картці, яка відповідачем отримана 03.06.2023, однак не була виконана на день звернення до суду .

21.07.2023 ухвалою суду прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті.

12.09.2023 через засоби поштового зв`язку представником відповідача до суду надіслано відзив на позовну заяву. Відзив обґрунтовує тим, що надані позивачем розрахунки не надають змоги з`ясувати обґрунтованість його позовних вимог, оскільки не містять у собі жодних даних щодо розміру заборгованості за тілом кредиту, за процентами, пенею та штрафами. А сам зміст цих розрахунків не дозволяє навіть будь-якими математичними розрахунками отримати суми заборгованості зазначені позивачем, що позбавляє суд можливості прийняти обґрунтоване рішення. Вважає, що надані позивачем розрахунки у тій формі, яка виключає можливість суду перевірити заявлений позивачем розмір заборгованості відповідача безумовно не можуть вважатися достатнім доказом. Позивач вважає, що між позивачем та відповідачем укладений кредитний договір, однак у матеріалах справи відсутній будь-який кредитний договір на підставі якого можливо було б з`ясувати процентну ставку за кредитом, розмір кредиту, графік його погашення та інші істотні умови. Позивач нічим не обґрунтував, написав ціну, яку позивач повинен визнати. Також представник позивача звертає увагу на договір факторингу№24/03/23 від 24.03.2023. Позивач обґрунтовує свій позов тим, що на підставі саме цього договору у нього виникло право грошової вимоги до позивача, однак доказ не є належним підтвердженням переходу права вимоги. Позивач не довів у належний спосіб право вимоги до відповідача. Також позивач у позовній заяві посилається на вимогу, яку він надіслав відповідачу 31.05.2023, однак вказану вимогу він надіслав під час розгляду справи №386/646/23 уже після того, як позов про стягнення кредитної заборгованості з відповідача по даному кредиту було подано до суду. Відповідач не реагував на вказану вимогу, оскільки справа щодо стягнення заборгованості по вказаній вимозі уже розглядалась в суді. Досудове врегулювання спору проводиться до подачі першої позовної заяви до суду. Той факт, що позовна заява відповідача була залишена без розгляду не надає право позивачу посилатися на вказану претензію, оскільки він не здійснював досудового врегулювання саме до подання позовної заяви до суду. Просить відмовити у задоволенні позову.

21.09.2023 через засоби поштового зв`язку представником позивача до суду надіслано відповідь на відзив, в якому вказав, що вважає доводи представника відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву в частині заперечення у задоволенні позовних вимог необґрунтованими та безпідставними. Вважає, що наданий розрахунок заборгованості містить детальний опис здійснення операцій із зазначенням типу операції, нарахування процентів, надходження коштів на рахунок. Крім того даний розрахунок містить суму використання кредитних коштів, нараховані відсотки та загальну суму надходження коштів на рахунок. Відповідач жодним чином не спростовує факт використання кредитних коштів. Стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача. Емітована картка була отримана відповідачем, що підтверджується її підписом на розписці, картка містить строк дії. Відповідачем також було підписано паспорт споживчого кредиту, з якого вбачається інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача. Щодо досудового врегулювання спору зазначив, що строк дії карти закінчився 12/21, отже в даному випадку досудовий порядок не обов`язковий , однак позивачем направлялась вимога. Відповідачем не спростовано заявлені вимоги, а всі доводи зазначені у відзиві підлягають відхиленню , як безпідставні.

26.09.2023 через засоби поштового зв`язку представником відповідача до суду надіслано заперечення на відповідь на відзив, в якому вказав, що позивачем не доведено факту перерахування кредитних коштів з метою доведення виконання умов вказаних кредитним договором, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, а тому підстави для стягнення на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, відсотками відсутні. Просить відмовити у задоволені позову за недоведеністю позивача перерахування кредитних коштів та фактичного користування відповідачем даних коштів.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився ,надав до суду заяву про розгляд справи без його участі. В попередніх судових засіданнях позовні вимоги не визнавав з підстав вказаних у відзиві та в заперечені на пояснення та просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, вважав за можливе проводити розгляд справи, відповідно до ст.223ЦПК України у відсутності сторін на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст.247ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази та матеріали позовної заяви, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції встановлене право на ефективний спосіб захисту прав, що означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Право на суд не є абсолютним, а судового розгляду потребують ті справи, в яких є «спір» про «право», реальний і серйозний, який може стосуватися як самого існування права, так і сфери його дії (справа Аллан Якобсон проти Щвеції). Результат проваджень має бути значущим для відповідного права (наприклад, Ulyanov v. Ukraine (dec.) (Ул`янов проти України)).

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі "Голден проти Сполученого королівства" та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Кожна особа, як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з п.1 ч. 1, ч. 2ст. 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно дост. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи,ст. 76 ЦПК України.

Докази мають відповідати вимогам належності (ст. 77 ЦПК України), допустимості (ст.78ЦПК України), достовірності (ст. 79 ЦПК України) та достатності (ч. 1ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 6ст. 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ч. 1ст. 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором є обчисленням з використанням математичних дій, який має ґрунтуватися на основі інформації про користування відповідачем банківськими послугами, що фіксуються на особовому рахунку клієнта (клієнтський рахунок), та на умовах, передбачених відповідним договором.

Отже, розрахунок заборгованості є письмовим доказом у розумінніст. 95 ЦПК України, але не первинним доказом виконання конкретних операцій з коштами наданими у кредит.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Тож, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до змісту пунктів 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженомупостановою правління національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписка з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить, зокрема: найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта.

Однак, позивач до суду у встановленийст. 83 ЦПК Українистрок виписку з клієнтського рахунку відповідача не подав.

Своєю чергою відсутність виписки по клієнтському рахунку відповідача позбавляє суд перевірити обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, адже суд не має первинних даних про фактичне використання відповідачем кредиту та його повернення повністю або частково.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до норм ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Судом встановлено, що 12.12.2018 між відповідачкою та АТ «ОТП БАНК» була укладена Заява-анкета №0698/780/1029770/18 від 12 грудня 2018 р. Відповідно до заяви-анкети, Банк зобов?язався надавати відповідачці банківські послуги за правилами, тарифами, в тому числі із положеннями договорів та усіх додатків до них, невід?ємною частиною яких є ця Заява-анкета. Умови банківських послуг розміщені на офіційному сайті ОТП БАНК. Заява-анкета також є частиною договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток. Також цією заявою-анкетою відповідачка повідомила банк про надання їй інших банківських послуг, у тому числі дистанційне обслуговування. Відповідачкою також підписано «паспорт споживчого кредитування (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит)».

Договір факторингу №24/03/23, укладеного 24.03.2023 укладено у нотаріальній формі.

Витяг з додатку № 1 до Договору факторингу №24/03/23 має просту письмову форму та сформований позивачем. З договору факторингу не можливо встановити факт передачі боргу відповідачки. У п. 1.1. договору факторингу зазначено про передачу Клієнтом Фактору Портфелю Заборгованості. У розділі 6 договору факторингу вказані суми передачі заборгованості. У розділі 8 договору факторингу є посилання на додаток № 1, в якому міститься реєстр боржників. При цьому відповідачка у відзиві посилалась на те, що з наданого договору не можливо встановити, що її борг було передано позивачу. Позивач у відповіді на відзив послався на ту обставину, що надати весь додаток №1 вони не можуть, так як там міститься інформація про інших осіб.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданому позивачем до позовної заяви, та який здійснений станом на 05.04.2023, розрахунок проведений з 08.01.2019 по 14.03.2023, тип операції вказаний по картці НОМЕР_1 , тобто позивачем суду не надано докази, що картка по якій проведено розрахунок заборгованості, видана відповідачу та на неї встановлений кредитного ліміту.

Із копії розписки про отримання картки, слідує, що ОСОБА_3 отримала картку емітовану на її ім`я № НОМЕР_2 , з правилами користування карткою та діючими тарифами АТ «ОТП БАНК» ознайомлена.

Крім того, як вбачається з копії договору факторингу копії всієї документації (тлумачення терміну документація п п. 2 ), крім довідок про рух коштів по рахункам та детальних розрахунків заборгованості по кредитному договору на дату укладення договору факторингу щодо боржників (тобто 24.03.2023), яких включено до реєстру боржників №1 та №2 (Додаток №1), вказаних в акті приймання передачі права вимоги до боржників, клієнт зобов`язаний передати фактору протягом 8 місяців з моменту передачі реєстру боржників (п.8.1).

Відповідно до п.6.7. вказаного договору факторингу, клієнт протягом 5 робочих днів, з моменту переходу до фактора права вимоги, зобов`язаний повідомити боржника про відступлення фактору права вимоги та про передачу персональних даних боржників, а також надати інформацію про фактор відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування» за допомогою відправлення СМС повідомлення, однак позивачем не надано суду підтвердження про повідомлення відповідача про право відступлення, що порушило права відповідача.

Крім того, до позовної заяви позивачем додано копію паспорту споживчого кредиту, який надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, однак копію такого договору суду не надано.

Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що, на його думку, підтверджують вказані обставини, але разом з тим, не надав до суду виписку з клієнтського рахунку ОСОБА_1 .

Крім того, позивач не надав до суду докази відкриття ОСОБА_1 клієнтського рахунку та встановлення на ньому кредитного ліміту і його розміру, тобто не надав доказів того, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання перед відповідачем.

Будь-яких заяв чи клопотань щодо цього доказу позивач до суду не подав, зокрема нічого не вказав про причини через, які цей доказ не може бути поданий ним разом із позовною заявою.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачкою не укладався письмовий кредитний договір. Вказана обставина випливає з наданих позивачем доказів, серед яких відсутній письмовий кредитний договір, так само і з самої позовної заяви, в якій позивач посилається на те, що відповідачка підписала заяву-анкету, паспорт споживчого кредиту до договору про споживчий кредит, ознайомилась з банківськими правилами, що на думку позивача є укладенням письмового кредитного договору. Але вказана позиція позивача не відповідає ЦК України та вказаним вище правовим висновкам Верховного Суду, у зв`язку з чим суд приходе до висновку, що між сторонами не було укладено кредитного договору. У зв`язку з цим, суд не може застосувати до вказаних відносин ті норм права на які посилається позивач з урахуванням позовних вимог, в яких позивач просить стягнути саме кредитні кошти, так як між сторонами відсутні кредитні відносини. Також думка суду підтверджується і паспортом споживчого кредитування, який було надано позивачем, в якому зазначено: «інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит», що свідчить про недоговірний характер вказаного документу, а також підтверджує, що між сторонам були відносини до укладення договору.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Позивач, не надав доказів на підтвердження позовних вимог, тобто, скористався своїми правами, передбаченим ЦПК України, на власний розсуд.

Відсутність первинних доказів надання Банком відповідачу кредиту, його розміру, можливого часткового повернення кредиту відповідачем не дає підстав суду робити висновок про те, що відповідач отримав кредит і порушив свої зобов`язання щодо його повернення, а також про заборгованість та її розмір.

Необхідність дослідження саме первинних документів в справах щодо стягнення кредитної заборгованості знайшла своє відображення у постановах Верховного Суду України від 30 січня 2018 року у справі №161/16891/15-ц (провадження № 61-517св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19).

Правова позиція щодо первинних документів відображена в постанові Верховного Суду України від 14.06.2018р. в справі №364/737/17, де зазначено, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві.

Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15-ц, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц.

Проте, сам по собі розрахунок заборгованості не відноситься до первинних банківських документів і відображає методику нарахування позивачем заборгованості, але не відображає операції з надходження кредитних коштів на рахунки клієнта та їх повернення.

Таким чином, позивач звертаючись з даним позовом до суду, повинен був отримати від АТ «ОТП Банк» первинні документи, які підтверджують розмір заборгованості по кредитному договору.

Суд відзначає, що позовні вимоги ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» обґрунтовані тим, що розмір заборгованості за кредитними договорами, укладеними відповідачем, становить ту суму, що зазначена у додатках до договорів факторингу, за якими позивач набув право вимоги до відповідача як кредитор у зобов`язанні.

Проте, позивач не довів належними та допустимими доказами наявність кредитної заборгованості відповідача, її розмір та період, за який слід розраховувати розмір заборгованості та виконання клієнтом та фактором в повному обсязі договору факторингу №24/03/23.

Суд вважає, що додатки до договорів факторингу (акти прийому-передачі реєстру боржників та витяг з реєстру боржників, в яких зазначено прізвище, ім`я та по батькові боржника, номер договору, дата його укладання та сума боргу) без банківської виписки з особового рахунку позичальника жодним чином не підтверджує, яку суму коштів отримав відповідач за укладеним договором, яка частина тіла кредиту та відсотків за його користування була сплачена ним, а яка частина сплачена не була стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування.

Так обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд вважає, що лише виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами, що підтверджують рух коштів по конкретному рахунку, вміщують записи про операції та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, проте вони суду надані не були.

За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити наявність підстав для стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором, укладеним ним з АТ «ОТП БАНК».

При цьому у суду відсутній обов`язок суду вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку стверджує позивач, оскільки відповідно до приписів ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За результатами судового розгляду судом встановлено, що позивачем відповідно до приписів частини першої статті 81 ЦПК України не надано доказів перерахування кредитних коштів відповідачу на його рахунок (чи видачі готівки) та відповідних виписок з рахунків відповідача.

Окрім цього, суд також звертає увагу на те, що доказів на підтвердження оплати за договором факторингу №24/03/23 від 24.03.2023 стороною позивача не надано, оскільки до позову додано копію платіжного доручення №46 від 24.03.2024 про перерахування 7155000 грн, в договорі йдеться про два портфеля заборгованості клієнта по кредитних продуктах на загальну суму 151943833 грн 04 коп.

З урахуванням наведеного вище, оскільки позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до відповідача за договором позики № 0698/780/1029770/18 від 12.12.2018 від первісного кредитора, відповідно ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» не є належним позивачем у даній справі, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», що має наслідком відмову у їх задоволенні в повному обсязі. Позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданого відповідачу кредиту, суми, які ним було внесено для його погашення, виписки по рахунку, попередження відповідача про дострокове погашення заборгованості, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу та процентів відповідачу не є можливим, в зв`язку з чим суд дійшов висновку, що доводи позивача щодо розміру заборгованості не підтверджені належними доказами, в зв`язку з чим суд відмовляє в задоволенні позову за необґрунтованістю.

Згідно зі ст.141 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Підстави для допущення до негайного виконання судового рішення та для скасування заходів забезпечення позову відсутні.

Керуючись ст.3,410,12,13,60,81,141,258,259,263-265,268,272,273,354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити повністю в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Судові витрати покласти на позивача.

Місцезнаходження позивачаТовариства зобмеженою відповідальністю "БРАЙТІНВЕСТМЕНТ":м.Дніпро,вул.Академіка Белелюбського,54,оф.402, поштовийіндекс 49019.ЄДРПОУ 43115064.

Місце проживаннявідповідача ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення: 06 вересня 2024 року.

Суддя: Гут Ю. О.