Ухвала суду № 121427171, 03.09.2024, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/7987/24

1-кс/296/3059/24

УХВАЛА

Іменем України

03 вересня 2024 року м.Житомир

Слідчий суддя Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

слідчого - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі клопотання слідчого старшого слідчого ВП №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_4 , поданого в межах кримінального провадження № 12024060000000538 про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В :

Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до Корольовського районного суду міста Житомира з клопотанням, в якому просив накласти арешт на майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування клопотання зазначив, що 22.07.2024 року близько 14 год. ОСОБА_5 (залучений до конфіденційного співробітництва у межах кримінального провадження до проведення НСРД) перебуваючи у приміщенні Житомирського агротехнічного фахового коледжу, за адресою: м. Житомир, вул. Покровська, 96, з метою отримання консультацій про можливість вступу до ІНФОРМАЦІЯ_1 , на денну форму навчання, для здобуття освітнього ступеня, що є вищим за раніше ним здобутий, визначений частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», звернувся до завідувача навчальною практикою та працевлаштування Житомирського агротехнічного фахового коледжу ОСОБА_6 .

Під час розмови ОСОБА_6 , зрозумів намір ОСОБА_5 вступити до навчального закладу, з метою отримання довідки про здобувача освіти, сформованої в Єдиній держаній електронній базі з питань освіти для отримання відстрочки від проходження військової служби.

В цей час та у цьому ж місці у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на пособництво у вимаганні та одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірної вигоди дій, з використанням наданого їй службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, шляхом організації зустрічі з керівництвом Житомирського агротехнічного фахового коледжу, які в тому числі входять до приймальної комісії коледжу.

29.07.2024 близько 12 год. 35 хв. під час безпосередньої зустрічі у приміщенні службового кабінету ІНФОРМАЦІЯ_2 , по вулиці Покровська, 96, заступник директора ОСОБА_7 діючи в рамках єдиного спільного умислу з директором Житомирського агротехнічного фахового коледжу ОСОБА_8 та завідувачем навчальної практикою та працевлаштування Житомирського агротехнічного фахового коледжу ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_5 неправомірну вигоду для себе та третіх осіб в розмірі 1000 (одна тисяча) доларів США, з метою сприяння у вступі до Житомирського агротехнічного фахового коледжу.

В подальшому, в обхід процедури конкурсу, яка визначена Правилами та Порядком прийому на навчання до Житомирського агротехнічного фахового коледжу у Електронному кабінеті вступника Єдиної державної електронної бази з питань освіти, яка діє на підставі постанови Кабінету міністрів України № 752 від 13 липня 2011 року, ОСОБА_5 , 08.08.2024 рекомендовано до зарахування до Житомирського агротехнічного фахового коледжу на денну форму навчання на базі ОКР «Кваліфікований робітник», за освітнім ступенем «Фаховий молодший бакалавр» за спеціальністю «141 Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка».

За таких обставин ОСОБА_7 , підозрюється в проханні, поєднаному з вимаганням та одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії, з використанням наданого їй службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України..

20.08.2024 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Житомир, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 працюючому на посаді завідувача навчально-виробничою практикою вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, тобто у проханні, поєднаному з вимаганням та одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії, з використанням наданого їй службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Враховуючи вищевикладене підозрюваний ОСОБА_6 в силу інкримінованих йому кримінальних правопорушень несе майнову відповідальність за вчиненні ним протиправні дії, а тому у досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на належне йому майно.

Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити з підстав викладених в ньому.

Слідчий суддя, заслухавши слідчого, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали вважає за необхідне зазначити наступне.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98. КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ст. 173. КПК України слідчий суддя відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;6) наслідки арешту майна для третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

В силу ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою.

У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті (спеціальна конфіскація), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України (ч. 4 ст. 170 КПК України).

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті (конфіскація майна як вид покарання або захід кримінально-правового характеру щодо юридичної особи), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті (відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження (ч. 6 ст. 170 КПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Виходячи з положень ч.10ст. 170 КПК України, арешт може буди накладений у встановленому цим Кодексом порядку, зокрема, на гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції.

Згідно з п.п. 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З матеріалів справи вбачається, що слідчими слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області та слідчим СВ ВП №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області у складі слідчої групи здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12024060000000538, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.368 КК України.

20.08.2024 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Житомир, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 працюючому на посаді завідувача навчально-виробничою практикою вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, тобто у проханні, поєднаному з вимаганням та одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії, з використанням наданого їй службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Вирішуючи питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані повинні міститися і у клопотанні слідчого за погодженням з прокурором, який звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

В клопотанні про накладення арешту слідчий посилався на те, що арешт квартири необхідний для конфіскації майна як виду покарання.

Однак, слідчим не надано достатніх доказів вважати, що майно на яке він просить накласти арешт може бути відчуджене його власником, що унеможливить виконання покарання в разі доведення вини підозрюваного.

Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що накладення арешту на квартиру на даній стадії кримінального провадження, за наведених вище обставин та відсутності цивільного позову, є неспіврозмірним обмеженням права власності завданням кримінального провадження та завданій шкоді.

За таких обставин слідчим не доведена виправданість у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту на вищевказане тимчасово вилучене майно, а тому слідчий суддя вважає, що у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на тимчасово вилучене майно слід відмовити.

Керуючись статтями 98, 170-172, 369-372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання слідчого старшого слідчого ВП №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_4 , поданого в межах кримінального провадження № 12024060000000538 про арешт майна відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1