Рішення № 121424748, 06.09.2024, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/1580/24

Номер провадження 2/573/358/24

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

( з а о ч н е )

06 вересня 2024 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Замченко А.О.,

з участю секретаря - Півньової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

05.08.2024 ТОВ «ФК «Процент» через систему «Електронний суд» звернулося до ОСОБА_1 з позовом, в якому вказує, що 03.10.2023 між товариством і відповідачкою укладено кредитний договір №467-420-1, на підставі якого остання отримала кредит у сумі 3000 грн на 365 днів, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 3,5% від суми кредиту за кожен день. Відповідачка належним чином взяті на себе зобов`язання не виконує, у зв`язку з чим за період з 02.11.2023 по 29.06.2024 у неї утворилася заборгованість по нарахованим процентам у сумі 28350 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства вказану суму, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою судді Білопільського районного суду Сумської області від 07.08.2024 відкрито провадження в справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

У судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «Процент» - Руденко К.В. не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без участі представника товариства, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти постановлення заочного рішення не заперечує (а. с. 58).

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання також не з`явилася. За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання остання відсутня, інформації щодо своєї адреси суду не надала, а тому відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка вручена їй належним чином (а. с. 47, 52). Про причини неявки суд не повідомила, відзив не подала.

У зв`язку з тим, що належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання відповідачка у судове засідання не з`явилася, про причини своєї неявки суду не повідомила, відзиву не подала, за згодою позивача було проведено заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 03.10.2023 між ОСОБА_1 і ТОВ «ФК «Процент» у режимі онлайн через сайт https://procent.com.ua укладено кредитний договір №467-420-1, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у сумі 3000 грн на 365 днів по 02.10.2024, з поверненням кредиту в кінці строку кредитування, зі сплатою кожні 30 днів процентів за користування кредитом у розмірі 3,5% від суми кредиту за кожен день користування кредитом на суму залишку за кредитом (1277,5% річних) (а. с. 14 зв. - 18).

Відповідно до п. 1.7 договору товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить позичальникові.

Згідно з п. 2.4.1, 4.4 договору позичальник зобов`язаний у встановлений договором строк сплачувати нараховані проценти за користування кредитом та повернути кредит.

У разі прострочення з оплати чергового платежу нарахованих процентів за кредитом, позичальник зобов`язаний протягом 30 календарних днів сплатити заборгованість по простроченим нарахованим процентам, строк платежу яких настав, а також фактично нараховані проценти за користування кредитом станом на дату оплати.

Відповідно до п. 2.1.2 договору товариство має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом у разі порушення умов цього договору, виявлення недостовірної інформації наданої товариством перед укладенням договору, та/або отримання негативної інформації про позичальника в Бюро кредитних історій, та/або в разі дострокового припинення надання товариством фінансових послуг.

03.10.2023 між ОСОБА_1 і ТОВ «ФК «Процент» у режимі онлайн було підписано додаток №1 до кредитного договору, а саме: таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки за кредитним договором №467-420-1 від 03.10.2023 року (а. с. 18 зв. - 19).

У графі позичальник роздруківки вказаного кредитного договору, додатку №1 до нього, клієнтом вказана ОСОБА_1 та зазначено, що ці документи підписані нею електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а. с. 18 - 19).

Відповідно до п. 7.2.1 договору підписуючи договір ОСОБА_1 засвідчила, що до його укладення вона уважно ознайомилася з текстом паспорту споживчого кредиту, договору та Правилами надання грошових коштів у позику, у тому числі й на умовах фінансового кредиту, через мережу інтернет ТОВ «ФК «Процент», а також отримала від товариства інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ст. 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на веб-сайті товариства, що забезпечує вірне розуміння нею суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

03.10.2023 на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 перераховано 3000 грн (а. с. 20 зв., 55 зв., 60-62).

ОСОБА_1 , скориставшись кредитними коштами, не виконує належним чином умови договору, у зв`язку з чим станом на 29.06.2024 у неї утворилася заборгованість по кредиту в розмірі 31350 грн, з яких: 3000 грн - строкова заборгованість за сумою кредиту, 28350 грн - заборгованість по несплаченим процентам за період з 02.11.2023 по 29.06.2024 (а. с. 21-24).

При цьому позивач просить стягнути з відповідачки лише заборгованість за несплаченими процентами в сумі 28350 грн.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

З огляду на положення ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Враховуючи викладене, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Процент» необхідно стягнути 28350 грн заборгованості по несплаченим процентам за кредитним договором.

Що стосується вимоги про стягнення 10000 грн витрат на правничу допомогу, то суд дійшов наступного висновку.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч, 1, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц.

З огляду на викладене, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України, характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути 3000 грн понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Таким чином, згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути 5422 грн 40 коп. понесених і документально підтверджених судових витрат, які складаються з судового збору (2422 грн. 40 коп.) та витрат на правничу допомогу (3000 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 263-265, 280-285 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48, код ЄДРПОУ 41466388) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» 28350 (двадцять вісім тисяч триста п`ятдесят) грн заборгованості за кредитним договором № 467-420-1 від 03.10.2023, 5422 (п`ять тисяч чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідач має право подати протягом 30 днів з дня проголошення заочного рішення заяву про його перегляд до Білопільського районного суду Сумської області.

Суддя -