Ухвала суду № 121421191, 05.09.2024, Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/1909/24

Провадження №1-кс/726/365/24

Категорія

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2024 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:

слідчого судді: ОСОБА_1 ,

детектива ОСОБА_2

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_3 розглянувши скаргу ОСОБА_4 , від імені та інтересах якого діє адвокат ОСОБА_5 на постанову слідчого про відмову у задоволенні клопотання про повернення тимчасово вилученого майна та ознайомлення із матеріалами кримінального провадження,-

ВСТАНОВИВ :

Адвокат ОСОБА_5 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді із вказаною скаргою у якій зазначає, що 30 липня 2024 року ОСОБА_4 , звернувся до заступника керівника відділу детективів Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області ОСОБА_11 із клопотанням про надання відповіді про хід розслідування кримінального провадження в тому числі про те, які слідчі дії та процесуальні рішення були проведені та прийняті стосовно вилучених у нього документів та особистого майна із наданням копій таких рішень. Також клопотав повернути вилучені під час обшуку особисті речі.

Підставою звернення із вказаним клопотанням є те, що ОСОБА_4 є особою, права чи законні інтереси якої обмежено під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №72024260000000002 від 31.01.2024 року.

Зазначає, що 8 серпня 2024 року ОСОБА_4 , поштовим зв`язком, надійшла постанова керівника відділу детективів Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області ОСОБА_6 про відмову у задоволенні заявленого клопотання. У постанові не наведено жодного обґрунтування чи підстав, які б свідчили про неможливість ознайомитись із матеріалами кримінального провадження, що стосуються вилученого у нього майна, а також не вказано підстав для відмови йому у поверненні мобільного телефону.

Вважає вказану постанову незаконною та просить слідчого суддю її скасувати, зобовязати детектива надати доступ для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження що стосуються проведення слідчих дій та процесуальних рішень щодо вилученого у ОСОБА_7 в ході обшуку особистого майна - мобільного телефона, а також повернути вказаний мобільний телефон.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_4 , надав пояснення аналогічні викладеним у скарзі, просив її задовольнити у повному обсязі.

Детектив ТУ БЕБ у Чернівецькій області ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, вказав, що ОСОБА_4 вже було ознайомлено із достатнім обсягом матеріалів кримінального провадження, що стосуються проведення слідчих дій та процесуальних рішень щодо вилученого мобільного телефона, зокрема вручено копію ухвали слідчого судді про надання дозволу на обшук, протокол обшуку, тощо. Крім того заперечує щодо повернення вказаного мобільного телефону ОСОБА_4 , посилаючись при цьому на вимоги п.7 ст. 236 КПК України, згідно з якою вказаний пристрій входив до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на обшук, а тому таке майно не вважається тимчасово вилученим. Також звертає увагу на те, що скаржником не вказано ідентифікаційних ознак пристрою, який він бажає повернути. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі.

Так, слідчим суддею було встановлено, що підрозділом детективів Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №72024260000000002 від 31.01.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20.12.2023 року, було надано дозвіл на проведення обшуку нежитлових будівель (складських приміщень та овочесховищ) за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належать ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 та якими користуються ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , з метою відшукання та вилучення митних декларацій, товарно-супровідних документів, що стали підставою для переміщення через митний кордон України, у період з 01.01.2022 по дату проведення обшуку TOB «ФС Цитрус» (код 43380163), TOB « С-Фрут.ЮА » (код 44955893) TOB «Міт Ко» (код 43220694), TOB «Фрешфудс» (код 40002904), TOB «Вина та соки України» (код 44515324), TOB «Райдер Комп» (код 44805615), TOB «Jleraci Сервіс» (код 44414271), TOB «Тотал Лайф» (код 44974649) та TOB «Халіфакс Стор» (код 44607839), які переміщувалися та здійснювали митні оформлення в зоні діяльності Чернівецької митниці, оригіналів товарно-супровідних документів на вантажі (які подавались митному органу країни з якої ввозився товар), документів про реалізацію імпортованих ТМЦ за готівкові кошти без відображення. в податковій звітності, незаконно ввезеного вантажу прихованого від митного контролю під час митного оформлення, блокнотів із чорновими записами, мобільних телефонів, електронних, магнітних та оптичних носіїв інформації.

Встановлено також, що ОСОБА_4 був ознайомлений із вказаною ухвалою та отримав її копію 26.12.2023 року.

Згідно з протоколом обшуку від 26.12.2023 року, в ході санкціонованого обшуку нежитлових будівель (складських приміщень та овочесховищ) за адресою: АДРЕСА_1 , у ОСОБА_4 було вилучено мобільний телефон марки Iphone Apple модель 12 Pros/ nG6TF60Z40D88 , номер моделі 13Pros/nV6K44RIFK0 номер моделі MLVD3ZD/A. Встановлено також, що ОСОБА_4 був ознайомлений із протоколом обшуку та отримав його копію 27.12.2023 року.

Встановлено, що ОСОБА_5 , діючи в інтересах ОСОБА_9 звертався до слідчого судді із скаргою на бездіяльність детектива БЕБ, у якій просив добовязати останнього надати доступ для ознайомлення із усіма матеріалами кримінального провадження представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Ухвалою слідчого судді від 11.07.2024 року скаргу задоволено частково, зобов`язано заступника керівника відділу ТУ БЕБ в Чернівецькій області ОСОБА_11 розглянути клопотання захисника ОСОБА_5 , в порядку ст. 220, 221 КПК України, визначивши перелік документів, які підлягають ознайомлення, і документи, ознайомлення з якими може зашкодити слідству.

У подальшому, адвокат ОСОБА_5 , 22.07.2024 року звернувся до керівника підрозділу детективів ТУ БЕБ в Чернівецькій області із клопотанням у якому просив: - організувати проведення процесуального контролю за ходом підготовки матеріалів кримінального провадження №72024260000000002 від 31.01.2024 року для надання їх до ознайомлення у відповідності до вимог КПК України, а саме у підшитому та пронумерованому вигляді із складанням опису документів.

- визначити перелік документів, ознайомлення з якими на думку керівництва підрозділу детективів ТУ БЕБ у Чернівецькій області може зашкодити слідству.

- повідомити адресу місця ознайомлення та дату із якої можна приступити до ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Постановою від 25.07.2024 року заступником керівника відділу ТУ БЕБ в Чернівецькій області ОСОБА_11 відмовлено у задоволенні вказаного адвокатського запиту. У тексті постанови зазначено, що особам, у яких проводився обшук, вручено відповідні примірники ухвал та протоколів обшуку, що на даний момент, враховуючи вимоги 221, 222 КПК України, є вичерпним переліком документів, які підлягають ознайомленню. Відтак вказаних осіб ознайомлено із визначеним детективом обсягом документів.

У подальшому, адвокат ОСОБА_5 , діючи в інтересах ОСОБА_9 звертався до слідчого судді із скаргою, де вказував про те, що детектив, всупереч вимогам КПК України, своєю постановою відмовив останньому у задоволенні клопотання про ознайомлення із матеріалами кримінального провадження. Ухвалою слідчого судді від 08.08.2024 року у задоволенні скарги було відмовлено у зв`язку із тим, що слідчий уповноважений самостійно визначати перелік матеріалів, ознайомлення з якими не зашкодить досудовому розслідуванню.

Крім того, адвокат ОСОБА_5 , діючи в інтересах ОСОБА_4 звертався до заступника керівника відділу ТУ БЕБ в Чернівецькій області ОСОБА_6 із клопотанням, аналогічні тим, які він заявляв раніше у інтересах ОСОБА_9 , крім того просив надати відомості про хід досудового розслідування, зокрема які слідчі дії та процесуальні рішення були прийняті щодо вилучених у ОСОБА_4 документів та майна із наданням копій відповідних процесуальних документів, а також клопотав повернути ОСОБА_13 вилучені у нього під час обшуку особистих речей.

Постановою від 01.08.2024 року заступника керівника відділу ТУ БЕБ в Чернівецькій області ОСОБА_11 відмовлено у задоволенні вказаного клопотання. Розяснено про те, що мобільний телефон було вилучено у ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді, у якій прямо надано дозвіл на його відшукання та вилучення. Відтак вказане майно не вважається тимчасово вилученим та не підлягає поверненню.

Саме дану постанову скаржник вважає незаконною та просить скасувати, зобовязавши при цьому повернути мобільний телефон законному володільцю, а також зобовязати заступника керівника відділу ТУ БЕБ в Чернівецькій області ОСОБА_14 надати доступ для ознайомлення із матеріалами кримінального провадження що стосуються проведених слідчих дій та процесуальних рішень щодо вилученого у ОСОБА_4 в ході обшуку мобільного телефона.

Вирішуючи питання, яке поставлене перед слідчим суддею у скарзі щодо поверненя вилученого мобільного телефона, варто вказати таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому КПК України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

За загальним правилом статус тимчасового вилученого майно набуває з моменту фактичного позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких воно перебуває, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення (ч. 1 ст. 167 КПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку.

Частиною 5 ст. 236 КПК України визначено, що обшук на підставі відповідного судового рішення, повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети такого обшуку.

При обшуку слідчий має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч. 7 ст. 236 КПК України).

Виходячи із цих положень, можна зробити висновок про два види тимчасово вилученого майна: (1) майно, яке відповідає критеріям ч. 2 ст. 167 КПК України, і (2) вилучені під час обшуку речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 235 КПК України ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна містити відомості про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.

З іншого боку, речі і документи, які вилучаються під час обшуку, в залежності від зазначення їх в ухвалі на обшук, можуть мати різний статус. Це обумовлює різницю в його подальшому процесуальному оформленні у кримінальному провадженні і, відповідно, відмінність в питанні повернення власнику. Майно, щодо якого ставиться питання про повернення, прямо заначено в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку.

Отже, таке майно не має правового статусу тимчасово вилученого майна і, на перший погляд, щодо нього не має ставитися питання про арешт.

Разом з тим, у відповідності до ст. 16 КПК України обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

На підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення.

Очевидно, що ухвала, якою надається дозвіл на обшук, таким судовим рішенням, спрямованим на обмеження права власності, не є, адже відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою: виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Положення ст. 235 КПК України встановлюють вимоги до ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи. В такій ухвалі, серед іншого, мають зазначатися речі, документи або осіб, для виявлення (а не вилучення) яких проводиться обшук.

Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи з підстав, зазначених у клопотанні прокурора, слідчого, надає право проникнути до житла чи іншого володіння особи лише один раз. В свою чергу, тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном можливе внаслідок арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження (ч. 1 ст. 170 КПК України).

Арешт може застосовуватися до майна, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Отже, норми КПК України передбачають єдиний вид судового рішення, спрямованого на обмеження права власності особи під час досудового розслідування, - ухвалу про арешт майна (ч. 5 ст. 173 КПК України).

Так, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає перелік майна, на яке накладено арешт; підстави застосування арешту майна; перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб. За таких обставин судовий контроль під час розгляду клопотання про дозвіл на проведення обшуку не може одночасно поширюватися і на вирішення питання про обмеження права власності особи, у якої цей обшук буде проведений. Адже предметом судового контролю в першому випадку є легітимність, необхідність і пропорційність втручання у право особи на приватність (в першу чергу, недоторканність житла чи іншого володіння особи), в той час як обмеження права власності потребує окремого судового вмотивованого рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

Більше того, сам по собі факт надання дозволу на проведення обшуку з метою виявлення та вилучення певних речей та документів, предметів і грошових коштів ще не вказує на те, що вилучені речі, предмети та документи відповідають критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167, ст. 98 КПК України. Зазначене також обґрунтовується тим, що у випадку вилучення майна, яке, за переконанням органу досудового розслідування, містить відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення чи здобуте злочинним шляхом, тощо, він не пізніше наступного робочого дня зобов`язаний звернутись до слідчого судді з клопотанням в порядку ч. 5 ст. 171 КПК України про його арешт, довівши наявність обставин, визначених ст. 98, ч. 2 ст. 167, ст. 170 КПК України.

Будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися на умовах, передбачених законом, має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. До цього слід додати правовий вакуум, в якому опиняється власник майна, вилученого під час обшуку, якщо дозвіл на відшукання відповідних речей і документів прямо наданий слідчим суддею в ухвалі. Адже КПК України містить лише три процесуальні механізми, за допомогою яких володілець може ставити перед слідчим суддею питання про обґрунтованість обмеження права власності: 1)заперечення арешту майна при розгляді відповідного клопотання і обґрунтування своєї позиції в судовому засіданні; 2)звернення з клопотанням про скасування арешту майна з доведенням того, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано; 3)оскарження бездіяльності щодо повернення тимчасово вилученого майна. Отже, якщо прийняти нормативно запропоновану концепцію, що речі, на відшукання яких надано дозвіл в ухвалі слідчого судді, не є тимчасово вилученим майном, і для подальшого утримання їх органом досудового розслідування не потрібне застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження, власник цих речей залишається без належної правової процедури для захисту свого права власності в межах кримінального провадження. Очевидно, це суперечить завданням кримінального провадження. Крім того, досудове розслідування є динамічним процесом, в рамках якого актуальність та необхідність перебування вилученого на законних підставах майна може змінюватись. Враховуючи викладене, на вилучене під час обшуку майно, дозвіл на відшукання якого прямо наданий слідчим суддею, необхідно поширювати режим тимчасово вилученого майна з відповідними наслідками - накладення арешту або повернення особі, у якій воно було вилучене.

Враховуючи викладене можна виснувати, що статус тимчасово вилученого майна набуває усе майно, вилучене під час обшуку, незалежно від того чи надавався слідчим суддею дозвіл на його відшукання, оскільки фактично відбувається обмеження права особи щодо можливості володіти, користуватися та розпоряджатися усім майном, яке вилучається. Крім того, задля запобігання непомірного втручання у право власності особи законодавцем передбачено строк, протягом якого слідчий чи прокурор має звернутися із клопотанням про застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна відносно тимчасово вилученого під час обшуку майна, інакше таке майно негайно повертається особі, в якої воно вилучалося.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено. При цьому, саме під час розгляду клопотання про арешт майна, підлягають доказуванню обставини, які обґрунтовують належність майна до такого, яке має значення для кримінального провадження (є предметом чи знаряддям злочину, доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації чи необхідне для забезпечення цивільного позову, можливої конфіскації майна, відшкодування шкоди, обґрунтовують їх походження, а необхідність їхнього утримання, обґрунтовують потреби провадження, тощо). За відсутності такого обґрунтування з боку органу досудового розслідування, яке перевірено та підтверджено в ухвалі слідчого судді про арешт майна, воно не може вважатись таким, яке утримується на достатній правовій підставі, а продовження його утримання буде свавільним та необґрунтованим.

Враховуючи викладене, утримання особистого майна особи уповноваженою особою слідства, зокрема мобільного телефона, який вилучено на підставі ухвали слідчого судді, в даному випадку, здійснюється без достатньої на те правової підстави, яка б надавала дозвіл на обмеження тих чи інших прав щодо цієї речі. За таких умов, слідчий суддя висновує, що вказаний мобільний телефон підлягає поверненню його законному володільцю.

Що стосується вимоги про зобов`язання надати доступ до матеріалів провадження, варто вказати таке.

Згідно з ч.1 ст.220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.

Між тим, відповідно до ч.2 ст.220 КПК України про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.

Відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України визначено, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги тапроцесуальні рішення слідчого.

Аналіз ст. 221 КПК України, надас можливість зробити висновок про наявність наступних випадків, коли виключається можливість в ознайомленні з матеріалами досудового розслідування до його завершення, а саме: з матеріалами про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві; з матеріалами, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню.

Отже, зазначена норма не зобов`язує слідчого надати всі запитувані стороною захисту матеріали для ознайомлення на стадії досудового розслідування та не містить вичерпного переліку матеріалів.

Відповідно до вимог ст. 222 КПК України, відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Так, скаржник просить зобовязати детектива надати доступ для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження що стосуються проведення слідчих дій та процесуальних рішень щодо вилученого у ОСОБА_7 в ході обшуку особистого майна - мобільного телефона.

Разом із тим, як встановлено із досліджений матеріалів клопотання, ОСОБА_15 вже був ознайомлений із ухвалою слідчого судді про надання дозволу на обшук та протоколом обшуку, також отримав відповідні копії вказаних процесуальних документів. Відтак скаржника було ознайомлено із визначеним детективом обсягом документів, ознайомлення з якими, на думку слідчого, не зашкодить досудовому розслідуванню. У таких діях чи бездіяності слідчого (детектива) не вбачається порушень вимог статтей 220-222 КПК України.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні скарги у частині зобовязання детектива надати доступ для ознайомлення з матеріалами кримінального що стосуються проведення слідчих дій та процесуальних рішень щодо вилученого у ОСОБА_7 в ході обшуку особистого майна - мобільного телефона.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 7, 16, 167-168, 170, 173, 220-222, 234-236, 171, 303-310, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ :

Скаргу задовольнити частково.

Постанову про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_16 , від 01.08.2024 року у частині відмови у поверненні вилученого під час обшуку мобільного телефона скасувати.

Зобов`язати заступника керівника відділу детективів Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області ОСОБА_14 повернути ОСОБА_4 вилучений у нього під час проведення обшуку в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №72024260000000002 від 31.01.2024 року мобільний телефон марки Iphone Apple модель 12 Pros/ nG6TF60Z40D88 , номер моделі 13 Pros/ nV6K44RIFK0 номер моделі MLVD3ZD/A.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддяОСОБА_1