Рішення № 121415466, 05.09.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2024 р. Справа № 520/16376/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Слобідського відділу у м. Харкові Головного управління ДМС України в Харківській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною викладену у листі від 28.05.2024 за вих. № 6315-744/6315-24 Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Слобідського відділу у місті Харкові відмову в оформленні та видачі ОСОБА_1 , у зв`язку з втратою паспорта, нового паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Слобідського відділу у місті Харкові, у зв`язку з втратою паспорта оформити та видати ОСОБА_1 новий паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Слобідського відділу у м. Харкові Головного управління ДМС України в Харківській області протиправно відмовило їй у видачі нового паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII, у зв`язку з втратою паспорта, нового паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII. Позивач вважає свої права порушеними, тому звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 17.06.2024 відкрито спрощене провадження по справі в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів. Витребувано в Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Слобідського відділу у м. Харкові Головного управління ДМС України в Харківській області дані: чи видавався позивачу паспорт у формі ID-картки.

Копія ухвали про відкриття провадження надіслана відповідачу до його електронного кабінету в системі "Електронний суд" та отримана, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачу не оформлювався та не видавався паспорт громадянина України у формі ID-картки. Разом з тим, у 2021 році позивач оформила та отримала паспорт громадянина України для виїзду за кордон. При оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон позивача було сфотографовано, взято відбитки пальців, присвоєно УНЗР, проти якого вона жодним чином не заперечувала, жодних заперечень з релігійних чи інших переконань не висловлювала. Відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки в період з 05.08.2024 по 18.08.2024 суддя перебував у щорічній відпустці, розгляд справи здійснюється з урахуванням днів відпустки.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Позивач звернулася до Слобідського відділу у м. Харкові Головного управління ДМС України в Харківській області з заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року, у зв`язку з втратою паспорта громадянина України у формі книжечки. (а.с. 14)

У заяві позивач зазначила, що не дає згоду на збір і обробку її персональних даних, категорично забороняє передачу будь-яких даних про себе до ЄДДР, забороняє формуванню по відношенню до неї УНЗР, забороняє використання будь-яких засобів ЄДДР.

До заяви позивач долучила: копію свідоцтва про народження; копію свідоцтва про розірвання шлюбу; дві фотокартки розміром 35 х 45 мм; заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; заяву про втрату або викрадення паспорта; платіжний документ про сплату державного мита; копію втраченого паспорта громадянина України.

Листом Слобідського відділу у м. Харкові Головного управління ДМС України в Харківській області № Б-16/6/6315-24 від 15.05.2024 позивачу відмовлено в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року. У листі зазначено про відсутність законних підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України відповідно до постанови ВРУ від 26.06.1992 № 2503-ХІІ. (а.с. 23-24)

Вважаючи протиправною відмову Слобідського відділу у м. Харкові Головного управління ДМС України в Харківській області в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, позивач звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Конституції України, Законом України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 за № 2297-VI (далі по тексту - Закон № 2297-VI), Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 за № 5492-VI (далі по тексту - Закон № 5492-VI), Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 за № 2503-XII, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" від 14.07.2016 за №1474-VIII (далі по тексту - Закон № 1474-VIII), постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" від 25.03.2015 за № 302 (далі по тексту - Постанова №302).

Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 за №2235-ІІІ (надалі по тексту також Закон №2232-ІІІ) до документів, що підтверджують громадянство України, віднесено паспорт громадянина України.

Згідно з пунктами 2 та 3 Положення №2503-XII паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Пунктами 13-14 Положення №2503-XII встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

За видачу паспорта справляється державне мито.

Форма заяви, зазначеної у підпункті 1 пункті 13 Положення, була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України" від 13.04.2012 за №320, а саме Додаток 1. Однак вказаний наказ втратив чинність на підставі наказу цього ж Міністерства від 01.03.2018 за №161. Іншого зразка форми про видачу паспорта громадянина України, встановленого Міністерством внутрішніх справ України для реалізації пункту 13 Положення №2503-XII на сьогодні немає.

Громадянин повинен надійно зберігати паспорт. Про втрату паспорта громадянин зобов`язаний терміново повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, який видає тимчасове посвідчення, що підтверджує його особу. Форма тимчасового посвідчення та порядок його видачі встановлюються Міністерством внутрішніх справ України (пункт 19 Положення № 2503-XII)

З 06.12.2012 набрав чинності Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 за №5492-VI, яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру, оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Частиною 1 статті 4 Закону №5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Згідно з частинами другою, третьою статті 4 Закону №5492-VI визначені цим Законом уповноважені суб`єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (надалі по тексту також - ВІС). Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб`єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних". У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

За приписами пункту "а" частини 1 статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" від 14.07.2016 за №1474-VIII, який набрав чинності з 1 жовтня 2016 року, статтю 13 Закону №5492-VI доповнено частиною 3 наступного змісту: "Паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія".

Також Законом №1474-VIII частину 2 статті 21 Закону №5492-VI викладено в такій редакції: "Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України".

Згідно з частинами 1, 2, 4 та 5 статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

За змістом частин 1, 2 статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Законом №1474-VIII доповнено частину другу статті 21 Закону №5492-VI та викладено в такій редакції: "Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України".

Кабінету Міністрів України пунктом 7 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1474-VIII доручено у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

На виконання положень частини 2 статті 15 та абзацу 2 частини 2 статті 21 Закону №5492-VI Кабінет Міністрів України прийняв Постанову "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" від 25.03.2015 за №302, якою затвердив: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

Як визначено пунктом 2 вказаної Постанови №302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

- з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 за №2503-XII;

- з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Пунктом 3 Постанови №302 встановлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.11.2016 припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 01.11.2016, є чинним протягом строку, на який його було видано. Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Відповідно до пунктів 1, 2, 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 за №302 (надалі по тексту також - Порядок № 302), паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто (підпункт 1 пункту 7 Порядку №302).

Пунктами 14 та 32 Порядку №302 закріплено перелік інформації про особу, на ім`я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.

Згідно правового регулювання встановленого пунктом 131 Порядку №302 до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься така інформація, зокрема, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).

За приписами частини 7 статті 16 Закону №5492-VI уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо:

1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа;

2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті);

3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа;

4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.

У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. №302" від 03.04.2019 за №398 (надалі по тексту також Постанова №398), яка набрала чинності 07.06.2019 внесено зміни до пункту 3 Постанови №302, доповнивши його абзацом наступного змісту: "Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року".

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 за №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 за №398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. №302" наказом Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України" від 06.06.2019 за №456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (надалі по тексту також Тимчасовий порядок №456).

За приписами пункту 1 Розділу І "Загальні положення" Тимчасового порядку №456 цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абзацу п`ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 за №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 за №398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. №302", Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 за №2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року №719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.

Із аналізу наведеного слідує, що з 07.06.2019 та на момент виникнення спірних правовідносин єдиною підставою для оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року громадянам України є рішення суду, яке набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, а видача і оформлення таких паспортів повинна здійснюватися відповідно до Тимчасового порядку №456.

Згідно пункту 1 Розділу VI "Видача паспортів замість утрачених та викрадених" Тимчасового порядку №456 для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого заявник подає: 1) заяву про втрату/викрадення паспорта за зразком, наведеним у додатку 5 до цього Тимчасового порядку; 2) рішення суду; 3) заяву; 4) дві (три - у разі одержання втраченого паспорта в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або оригінал документа про звільнення від його сплати (у разі втрати паспорта); 6) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (у разі викрадення паспорта на території України); 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

Як встановлено судом під час судового розгляду, позивач звернулася до Слобідського відділу у м. Харкові Головного управління ДМС України в Харківській області з заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року, у зв`язку з втратою паспорта громадянина України. До заяви позивач долучила: копію свідоцтва про народження; копію свідоцтва про розірвання шлюбу; дві фотокартки розміром 35 х 45 мм; заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; заяву про втрату або викрадення паспорта; платіжний документ про сплату державного мита; копію втраченого паспорта громадянина України. (а.с. 14)

Листом Слобідського відділу у м. Харкові Головного управління ДМС України в Харківській області № Б-16/6/6315-24 від 15.05.2024 позивачу відмовлено в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року. У листі зазначено про відсутність законних підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України відповідно до постанови ВРУ від 26.06.1992 № 2503-ХІІ. (а.с. 23-24)

У листі відповідач зазначив, що позивач не надала до суду рішення суду про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994, засвідчене в установленому порядку. Також, відповідач зазначив про відсутність законних підстав для видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року.

У поданій до ДМС заяві позивач зазначила, що бажає отримати паспорт саме у формі книжечки зразка 1994 року, не дає згоду на збір і обробку її персональних даних, категорично забороняє передачу будь-яких даних про себе до ЄДДР, забороняє формуванню по відношенню до неї УНЗР, забороняє використання будь-яких засобів ЄДДР.

У позовній заяві позивач зазначила, що не бажає отримувати паспорт у формі ID-картки, у зв`язку з релігійними та іншими переконаннями та оскільки це є втручанням у її особисте і сімейне життя, з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17.

Отже, в даній справі спірним є питання щодо наявності чи відсутності підстав для видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, замість втраченого паспорта громадянина України.

Стосовно доводів позивача про відмову від оформлення паспорта громадянина України у формі ID-картки у зв`язку з релігійними та іншими переконаннями та посилання на висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17, суд зазначає наступне.

Так, правова позиція щодо наявності права громадян на отримання паспорта у формі книжечки сформована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 в зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

Розглянувши зразкову справу №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що норми Закону №5492-VI, на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом"), не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ є обґрунтованими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови позивачеві у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону №5492-VI.

Відповідно до пунктів 21, 22 частини 1 статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

Таким чином, ознаками типових адміністративних справ є один і той же відповідач-суб`єкт владних повноважень та/або його відокремлені структурні підрозділи, аналогічні підстави публічно-правового спору, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та аналогічні позовні вимоги.

У зразковій справі №806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду вказала на ознаки цієї типової справи:

а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення №2503-ХІІ;

б) відповідач - територіальні органи ДМС України;

в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення №2503-ХІІ.

Повертаючись до фактичних обставин справи, суд зазначає, що дана адміністративна справа не може бути визначена типовою, з огляду на наступне.

Так, ухвалою судді від 17.06.2024 було витребувано в Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Слобідського відділу у м. Харкові Головного управління ДМС України в Харківській області дані: чи видавався позивачу паспорт у формі ID-картки.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачу не оформлювався та не видавався паспорт громадянина України у формі ID-картки. Разом з тим, у 2021 році позивач оформила та отримала паспорт громадянина України для виїзду за кордон. При оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон позивача було сфотографовано, взято відбитки пальців, присвоєно УНЗР (унікальний номер запису реєстру), проти якого вона жодним чином не заперечувала. Номер запису - 19600819-07768. Відповідач повідомив, що жодних заперечень з релігійних чи інших переконань позивач при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон не висловлювала.

Так, судом встановлено, що позивач у 2021 році зверталася за оформленням паспорту громадянина України для виїзду за кордон, у зв`язку з чим надавала згоду на обробку персональних даних із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру.

У результаті обробки персональних даних засобами ЄДДР ОСОБА_1 було сформовано унікальний номер запису в Реєстрі у Єдиному державному демографічному реєстрі (УНЗР № 19600819-07768) та видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Позивач зазначені обставини не спростувала.

Суд наголошує на тому, що відповідно до положень статті 10 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" у разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Суд зазначає, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17, на яку посилається позивач, стосується питань захисту прав і свобод громадян, які не надають згоду на обробку персональних даних, оскільки побоюються настання тяжких негативних наслідків з мотивів релігійних переконань.

У мотивувальній частині постанови Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 вказано на необхідність врахування державою "побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю".

Однак, у даному випадку позивачем не обґрунтовано, яким чином оформлення паспорта у вигляді ID-картки впливатиме на її приватне життя, з огляду на те, що позивач у 2021 році вже оформила паспорт громадянина України для виїзду за кордон, у зв`язку з чим надала згоду на обробку персональних даних і внесення відомостей про неї до ЄДДР із наступним формуванням унікального номера запису у Єдиному державному демографічному реєстрі (УНЗР № 19600819-07768).

Відомості про такий номер внесені у паспорт громадянина України для виїзду за кордон, про що позивач мала бути обізнана, надаючи згоду на внесення відомостей про неї до ЄДДР при оформленні та отриманні паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Суд звертає увагу, що в даному випадку УНЗР у відношенні ОСОБА_1 вже сформований за її особистою згодою та відомості про неї внесені до ЄДДР, відтак доводи позивача щодо відмови від формування УНЗР відносно неї та внесення відомостей відносно неї до ЄДДР є безпідставними.

Суд також вважає необґрунтованими посилання позивача на її небажання присвоєння унікального номеру запису в Реєстрі, як на правомірну підставу її відмови в отриманні паспорта у вигляді ID-картки, оскільки номер УНЗР, який вже є присвоєним позивачу при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон, є незмінним та повторно не присвоюється.

Попереднє отримання позивачем паспорту громадянина України у формі ID-картки або паспорту громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивачки та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне і сімейне життя

З вказаного також слід дійти висновку про відсутність порушень статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 08.06.2023 у справі № 380/5977/21 та від 21.12.2022 у справі № 160/1/21.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, у зразковій справі № 806/3265/17 правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі захистила реальні побоювання громадян, які відмовляються від внесення персональних даних в ЄДДР, у зв`язку з побоюванням настання тяжких негативних наслідків, а не у зв`язку з небажанням його отримання.

У межах даної справи позивачем не обґрунтовано, яким чином оформлення паспорта у вигляді ID-картки впливатиме на її приватне життя чи буде "надмірним тягарем", про що наголошено в мотивувальній частині Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), з огляду на те, що в 2021 році позивачем вже оформлено біометричний закордонний паспорт, виданий засобами Єдиного державного демографічного реєстру, за особистим бажанням та згодою позивача.

У даному випадку УНЗР у позивача сформований, тому підстави для побоювання такого формування, наведені позивачем у позовній заяві, в позивача відсутні.

Таким чином, дана справа не є типовою до зразкової справи №806/3265/17, розглянутої Великою Палатою Верховного Суду, в якій позивач категорично відмовлялася від обробки її даних засобами реєстру з будь-якою метою.

У спірних правовідносинах таку обробку уже проведено за згодою позивача, а оформлення чи відмова від оформлення нового документа засобами ЄДДР на наявність у реєстрі раніше сформованого УНЗР не вплине, тому не становитиме жодного втручання у приватне життя позивача.

Суд вважає, що якщо особа вже надала згоду на оброку даних засобами ЄДДР з формуванням УНЗР при формуванні паспорта для виїзду за кордон, виготовлення кого є правом особи, а не її обов`язком, то відповідно її відмова від виготовлення паспорта громадянина України у формі ID-картки засобами ЄДДР є не обґрунтованою.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 21.12.2022 у справі №160/1/21, від 21.11.2023 у справі №380/5977/21 і від 25.04.2024 у справі №300/5054/23.

Так, позивач під час розгляду справи не навела інших обставин щодо протиправності дій відповідача чи щодо наявності в неї законних підстав для отримання паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні .

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах не встановлено протиправності в діях відповідача чи порушення прав позивача.

Позовні вимоги є необґрунтованими, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Слобідського відділу у м. Харкові Головного управління ДМС України в Харківській області (вул. Ковтуна, буд. 36, м. Харків, 61036, ЄДРПОУ 37764460) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН