Рішення № 121414239, 04.09.2024, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/4539/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову ПШ №054207 від 11.06.2024 про накладення адміністративно-господарського штрафу на ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що відповідно до тексту оскаржуваної постанови ПШ №054207 від 11.06.2024, складеної Відділом державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби з безпеки на транспорті, автомобільним перевізником ОСОБА_1 22.04.2024, допущено перевезення вантажів транспортним засобом марки DAF державний номерний знак НОМЕР_1 за відсутності на момент проведення перевірки документів, а саме відсутня картка водія до цифрового тахографа та роздруківки даних роботи цифрового тахографа водія відповідно до наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010, відповідальність за яке передбачено абз.3 ч.1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Проте, на момент вчинення правопорушення, яке зафіксовано у вказаній постанові, позивач здійснював керування транспортним засобом, як водій, а державну реєстрацію як фізична особа підприємець здійснив 28.05.2024. В наданих до перевірки документах автомобільним перевізником зазначено ФОП ОСОБА_2 , власником транспортного засобу ОСОБА_3 . Отже, на думку позивача, наведене повністю виключає можливість притягнення його до відповідальності, як автомобільного перевізника. Також, під час винесення спірної постанови ПШ №054207 від 11.06.2024 відповідач порушив процесуальні права позивача, яке мало вираження у двох формах, перше, це порушення порядку повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, а друге, це порушення загальних строків розгляду, які визначені п.25 Порядком 1567 від 08.11.20.06.

Представником відповідача - Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби з безпеки на транспорті, надано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволені вимог та зазначив, що за результатами перевірки було встановлено порушення, відповідальність за які передбачена Законом України Про автомобільний транспорт. Тому, спірна постанова є правомірною ( а.с.41-44).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

22.03.2024 на а/д М-05, Київ-Одеса км 210+450м посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті о 14:00 год. проведено перевірку транспортного засобу марки DAF державний номерний знак НОМЕР_1 , належний на праві власності ОСОБА_3 та складено акт № АР 054257 від 22.03.2024 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом ( а.с.46).

Під час здійснення перевірки позивачем, який був водієм транспортного засобу, надано старшому державному інспектору, зокрема особисту картку водія ОСОБА_1 , строк дії якої закінчився, та товарно-транспортну накладну на вантаж від 23.03.2024 №6828 ( а.с.47) відповідно до якої автомобільним перевізником є ФОП ОСОБА_4 , замовником та вантажовідправником -ТОВ «ІНТЕРАГРО ЛТД».

З огляду на акт № АР 054257, під час перевірки транспортного засобу марки DAF державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 , встановлено порушення наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010, а саме автомобільний перевізник ФОП ОСОБА_4 не забезпечив водія транспортного засобу ОСОБА_1 документами, визначеними ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за які передбачена абз.3 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів: особистої картки водія до тахографа.

Водій ОСОБА_1 (позивач) зі змістом Акту АР 054257 від 22.03.2024 був ознайомлений, про що свідчить його підпис та пояснення « картка була в наявності, але не дійсна» ( а.с.46).

Відповідачем направлено ФОП ОСОБА_4 повідомлення від 09.04.2024, яким запрошено на розгляд справи на 30.04.2024 ( а.с.49).

На розгляд справи 30.04.2024 року ФОП ОСОБА_4 не з`явився, надіслав письмові пояснення від 29.04.2024, відповідно до яких зазначив, що не мав жодного відношення, як автомобільний перевізник, до автомобільного перевезення 22.03.2024 ( а.с.50-52).

Відповідачем, засобами електронного зв`язку, направлено запит від 01.05.2024 ( а.с.53-55) до зазначеного в товарно-транспортній накладній на вантаж від 23.03.2024 №6828, вантажовідправника -ТОВ «ІНТЕРАГРО ЛТД», для з`ясування особи автомобільного перевізника.

Відповідь на вказаний запит до суду не надано.

Відповідачем повторно викликано ФОП ОСОБА_4 та власника транспортного засобу - ОСОБА_3 на розгляд справи 21.05.2024 для з`ясування обставин передачі транспортного засобу у користування іншим особам ( а.с.56-39).

ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_3 надано відповідачу письмові заперечення від 13.05.2024 та пояснення від 20.05.2024, відповідно до яких власник транспортного засобу повідомив про передачу транспортного засобу водію ОСОБА_1 , який був автомобільним перевізником 22.03.2024.

Відповідачем листом від 23.05.2024 направлено ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , повідомлення про розгляд справи 11.06.2024 (а.с.65).

Відповідно до зворотного повідомлення вручення Укрпошти вказаний лист отримано особисто 31.05.2024 (а.с.66).

11.06.2023 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорті прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 054207, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17000 грн., що передбачений абз.3 ч. 1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт»( а.с.45).

Постанова №ПШ 054207 від 11.06.2024 відповідачем листом від 13.06.2024 направлена ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с.67).

Доказів вручення позивачу вказаної постанови до суду не надано.

ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 24.06.2024 ( а.с.68), в якій зазначив, що лист відповідача від 23.05.2024 про розгляд справи 11.06.2024 отримав 21.06.2024 та просив перенести розгляд справи на іншу дату.

Позивач, вважаючи протиправною оскаржувану постанову, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III( далі по тексту- Закон № 2344-III .

Статтею 6 Закону України № 2344-III встановлено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно пункту 2 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Положеннями частини 12 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно приписів статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №820/4624/17.

Згідно з приписами абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 1.3. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 № 340 ( далі по тексту-Положення №340) визначено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Так, відповідно до приписів 1.5 Положення №340, тахограф це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно з п. 7.1 Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до п. 1.3 Інструкції №385, ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Згідно з визначенням, наведеним в Інструкції № 385 тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Відповідно до п. 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

Пунктом 3.5 Інструкції № 385 встановлено, що перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.

Відповідно до п. 3.6. Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Окрім того суд враховує, що відповідно до пункту "а" частини 1 статті 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.

Згідно з частиною 3 статті 10 Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Ведення тахографу чи індивідуальної контрольної книжки водія передбачене для деяких категорій транспорту, в тому числі вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тон.

Отже, водії, які здійснюють перевезення з використанням вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тон, зобов`язані мати при собі діючий та повірений тахограф. У разі, якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Проаналізувавши наведене, суд дійшов наступного висновку: державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Такий контроль здійснюють уповноважені органи Уктрансбезпека шляхом проведення перевірок, зокрема, рейдових. У зв`язку з цим, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти уповноваженим особам документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. До документів для здійснення внутрішніх перевезень обов`язковими є особиста картка водія і роздруківка даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документу під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезеннях.

Під час здійснення рейдової перевірки в цій справі встановлено, що на момент перевірки водій ОСОБА_1 надав прострочену особисту картку водія.

В акті № АР 054257 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.03.2024 водій ОСОБА_1 зазначив наступні пояснення « картка була в наявності, але не дійсна» ( а.с.46).

Отже, автомобіль позивача був обладнаний тахографом, проте водієм не використовувалась особиста картка водія до цифрового тахографа.

Враховуючи наявність у транспортному засобі позивача тахографа, водій ОСОБА_1 зобов`язаний був надати під час перевірки до огляду особисту картку водія до цифрового тахографа і роздруківку даних роботи тахографа.

Відповідно до пунктів 20, 21 Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок №1567) виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Таким чином, суд зазначає, що перевіркою відповідача встановлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, що є підставою для накладення адміністративно господарського штрафу на автомобільного перевізника.

Щодо суб`єкта адміністративної відповідальності за постановами оскаржуваною постановою, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст.60 Закону № 2344-III відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт несе автомобільний перевізник.

Згідно ст. 1 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Також законом передбачено перелік інших документів, які дозволяють контролюючим органам встановити особу перевізника.

Так, ст. 48 Закону № 2344-III встановлено: «Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством».

Форма, а також визначення товарно-транспортної накладної встановлені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. за №363 (далі Правила).

У відповідності до п.1 Правил №363, «товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи».

Додатком 7 до Правил № 363, затверджена форма товарно-транспортної накладної.

Відповідно до п.11.2. Правил № 363, оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

За п.11.3. Правил № 363, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Відповідно до.1 Правил №363, перевезення здійснюється на договірній основі. Окрім того, відповідно до ч.1 ст. 50 Закону № 2344-III, у перевізника має бути договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом, який укладається відповідно до цивільного законодавства між ним, як виконавцем, та замовником у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

В свою чергу Правилами визначено, що замовником може виступати або вантажовідправник або вантажоодержувач.

З урахуванням викладеного, відповідач мав встановити особу автомобільного перевізника шляхом дослідження сукупності документів, а саме: реєстраційних документів або товарно-транспортної накладної або документів що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах або договору про перевезення вантажу.

Водночас, як вбачається зі змісту товарно-транспортної накладної на вантаж від 23.03.2024 №6828 ( а.с.47), у спірних правовідносинах автомобільним перевізником є ФОП ОСОБА_4 , замовником та вантажовідправником -ТОВ «ІНТЕРАГРО ЛТД».

Суд, приходить до висновку, що вказана ТТН містить помилку у даті складання « 23.03.2024» оскільки сама перевірка позивачем проводилась « 22.03.2024».

Вказана помилка, не свідчить про неправдивість відомостей, що зазначені у ТТН.

Однак, оскаржуваною постановою відповідачем накладено адміністративно господарський штраф на водія транспортного засобу ОСОБА_1 .

Відповідачем до суду не надано жодного доказу, що ОСОБА_1 під час перевірки був автомобільним перевізником та прийняв у користування транспортний засіб марки DAF державний номерний знак НОМЕР_1 .

Посилання відповідача на письмові пояснення ФОП ОСОБА_4 ( згідно ТТН від 23.03.2024 №6828 автомобільний перевізник) та власника транспортного засобу марки DAF державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_3 не приймаються судом, оскільки вказана обставина заперечується ОСОБА_1 та до суду не надано жодного доказу про передачу, останньому транспортного засобу у користування (реєстраційних документів або товарно-транспортної накладної або документів що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах або договору про перевезення вантажу).

Отже враховуючи той факт, що під час спірного перевезення вантажу транспортний засоб не належали ОСОБА_1 ні на праві власності ні на праві користування, відповідач під час рейдової перевірки, для того щоб встановити особу перевізника, на виконання ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» та під час розгляду справи про накладення адміністративно господарського штрафу мав витребувати у власника транспортного засобу ОСОБА_3 , документ, що засвідчує використання ОСОБА_1 транспортного засобу на законних підставах. В іншому випадку встановлення особи перевізника лише за одними письмовими поясненнями ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_3 особи є недоведеним.

Таким чином, відповідач не довів належними та допустимими доказами ту обставину, що перевізником в спірних правовідносинах буз саме позивач, а значить останній не може нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, яке було виявлене під час рейдової перевірки працівниками відповідача.

Щодо посилання позивача на порушення відповідачем порядку повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.26 Порядку № 1567 контролю про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Пунктом 27 Порядку № 1567 визначено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав, керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Пунктом 31 Порядку № 1567 визначено, що за результатами розгляду справи про порушення керівник органу державного контролю або його заступник за наявності підстав виносить припис щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем листом від 23.05.2024 направлено повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 11.06.2024 за адресою: вул. Комсомольська, б.51, с. Новоселівка, Голованівський р-н, Кіровоградська область (а.с.65).

Відповідно до копії паспорта НОМЕР_2 ОСОБА_1 проживає у с. Новосілка, Кіровоградської області ( а.с.35).

Відповідачем не надано доказів проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на викладене, суд приймає твердження позивача, що про про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт йому стало відомо лише після прийняття оскаржуваної постанови, а тому відповідачем порушено порядок повідомлення про час і місце розгляду справи.

Отже, позивач був не належним чином повідомлений про розгляд справи про порушення.

Щодо посилання позивача на порушення відповідачем загальних строків розгляду, які визначені п.25 Порядком 1567 від 08.11.2006, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до статті 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Зі змісту статті 250 ГК України висновується, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб`єктів господарювання за порушення зазначеними суб`єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження.

Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після закінчення одного року з дня вчинення порушення суб`єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Другий обмежувальний строк, встановлений у вказаній статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.

Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку, що при виявленні факту вчинення суб`єктом господарювання правопорушення під час здійснення господарської діяльності, суб`єкт владних повноважень, ухвалюючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статті 250 ГК України. Закінчення будь-якого із встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

У справі, що розглядається, акт проведення перевірки складено 22 березня 2024 року, а спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнято 11 червня 2024 року.

Наведене свідчить, що територіальний орган Укртрансбезпеки фактично порушив строк розгляду справи, передбачений пунктом 25 Порядку № 1567, однак застосував адміністративно-господарські санкції в межах строку, встановленого статтею 250 ГК України.

Варто зауважити, що вказані строки мають принципово різне значення, адже пункт 25 Порядку № 1567 стосується строку розгляду суб`єктом владних повноважень справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а стаття 250 ГК України визначає строк притягнення до відповідальності за таке порушення, який вираховується з дня його виявлення.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 21 березня 2024 року у справі № 340/4182/22, 14 грудня 2023 року у справі № 160/10125/22, від 12 жовтня 2023 року у справі № 280/3520/22, від 16 серпня 2023 року у справі № 160/12371/22.

Таким чином, відповідач правомірно застосував адміністративно-господарський штраф в межах шестимісячного строку, передбаченого статтею 250 ГК України.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови невірно визначено автомобільного перевізника, порушено порядок повідомлення про час і місце розгляду справи про порушення, що призвело до невірного визначення автомобільного перевізника, на якого повинно бути накладено адміністративно-господарські санкції за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 3.3 наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010р. №385, суд дійшов висновку, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 054207 від 11.06.2024 є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Здійснені позивачем судові витрати на сплату судового збору у сумі 1211,20 грн. слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби з безпеки на транспорті (вул. Героїв Маріуполя, 102, м. Кропивницький, 25004, ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову №ПШ 054207 від 11.06.2024 про накладення адміністративно-господарського штрафу на ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати на оплату судового збору в сумі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН