Ухвала суду № 121413798, 05.09.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

05 вересня 2024 року 640/7451/19

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

у травні 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДФС у м. Києві.

Просив суд: визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 09.04.2019 №4302 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.05.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу від 19.03.2024 справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Скрипці І.М.

Ухвалою судді ОСОБА_2 від 01.04.2024 цю справу прийняти до свого провадження, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Також замінено сторону відповідача Головне управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ: 39439980) на процесуального правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що вказане податковим органом правове обґрунтування підстав проведення документальної позапланової перевірки не відповідає дійсності, крім того, позивачем надавалася відповідь на лист про надання документів. Вказав, що спірний наказ не відповідає вимогам податкового законодавства і у відповідача були відсутні підстави для його винесення.

Відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні позову. Стверджували правомірність оскаржуваного наказу і дотримання податковим органом положень податкового законодавства. Зазначили, що правові наслідки оскаржуваного рішення є вичерпаними, оскарження не сприяє відновленню порушених прав і виключає можливість задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

21.02.2019 відповідачем оформлено запит «Про надання документів» ОСОБА_1 , який обґрунтовано тим, що за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

22.03.2019 податковим органом зареєстровано відповідь позивача.

Крім того, до суду подані документи, на підставі яких відповідачем приймалося рішення про проведення перевірки.

09.04.2019 прийнято оскаржуваний наказ №4302 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )», з 22.04.2019. Підставами проведення вказано положення підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, пункт 2 статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а також доповідну записку управління контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб від 08.04.2019 №2456/26-15-42-05-29.

Також оформлено повідомлення про проведення перевірки від 10.04.2019.

Примірники наказу і повідомлення направлено позивачу.

У період з 22.04.2019 по 08.05.2019 проведено відповідну перевірку, за результатом чого складено акт від 15.05.2019, про що повідомлено позивача.

Відповідачем також складені акт про відмову від підпису акта перевірки та акт неявки для складання та підписання протоколу про адміністративне правопорушення.

30.05.2019 податковим органом зареєстровано заперечення ОСОБА_1 на акт перевірки.

Як видно із висновку від 10.06.2019, затвердженого 10.06.2019, комісією прийнято рішення залишити без задоволення заперечення до акта перевірки, а висновки акта залишити без змін.

За результатами висновків у акті перевірки прийнято наступні рішення:

-вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.06.2019 №Ф187-У;

-рішення про застосування штрафних санкцій від 12.06.2019 №0001194205;

-рішення про застосування штрафних санкцій від 12.06.2019 №0001184205;

-податкове повідомлення-рішення від 12.06.2019 №0043774205;

-податкове повідомлення-рішення від 12.06.2019 №0043764205;

-податкове повідомлення-рішення від 12.06.2019 №0043754205;

-податкове повідомлення-рішення від 12.06.2019 №0043784205.

Перераховані вище рішення є предметом судового оскарження у межах адміністративної справи №640/15534/19; рішення у справі на цей час не прийнято.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.

За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пункті 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно приписів підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Як закріплено у підпункті 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

За правилами пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

За приписами статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» органи доходів і зборів мають право, у тому числі:1) отримувати безоплатно від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і від осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску, а також інші відомості, необхідні для виконання органами доходів і зборів функцій, передбачених цим Законом; 2) проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки.

Документальні та камеральні перевірки проводяться у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

За положеннями статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Право на судовий захист закріплене і в частині першій статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За визначенням у пункті 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

У абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Проаналізувавши вказані вище норми та рішення Конституційного Суду України, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 вказала, що оскарження реалізованого наказу як акта індивідуальної дії не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Зазначили, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Закриваючи провадження у справі, Верховний Суд наголосив на тому, що у цій справі відсутній предмет спору, адже оскаржуваний акт індивідуальної дії є таким, що вичерпав свою дію в часі.

Правову позицію щодо необхідності закриття провадження у справі в частині визнання протиправним та скасування наказу про проведення документальної невиїзної перевірки висловлено Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду і у постановах від 18.05.2022 у справі № 240/3290/21, від 27.01.2022 у справі №480/4100/19, від 21.10.2021 року у справі № 200/2356/19-а, від 17.06.2022 у справі № 2040/6971/18.

До того ж, Верховний Суд у справі №320/1684/19, за результатом розгляду якої прийняв постанову від 08.10.2021, якою скасував рішення судів першої та апеляційної інстанції через порушення норм процесуального права і підкреслив необхідність саме закриття провадження у справі.

На підставі з`ясованих у справі обставин, наведених правових норм та правових позицій Верховного Суду у зазначених вище справах, суд приходить до таких висновків.

Суд резюмує, що оскільки спірний наказ реалізовано, то його оскарження не є ефективним способом захисту прав позивача, що узгоджується з актуальною практикою Верховного Суду.

Оскаржуваний у випадку, який розглядається, наказ про проведення позапланової невиїзної перевірки вичерпав свою дію внаслідок реалізації шляхом проведення перевірки, за результатом якої винесені податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій. При цьому, доводи про протиправність дій відповідача при призначенні і проведенні перевірки повинні розглядатися у межах справи, предметом якої є рішення, винесені за наслідками перевірки. До того ж, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

За нормами пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки у випадку, який розглядається наказ про проведення планової перевірки вичерпав свою дію внаслідок його реалізації шляхом проведення перевірки, цей наказ не може бути предметом окремого судового оскарження, а відтак, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 4, 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 238, 242-246, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу - закрити.

2. Копію ухвали видати (надіслати) особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Суддя Скрипка І.М.