Рішення № 121413647, 04.09.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 вересня 2024 року Справа № 280/6748/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

скасувати рішення від 03.07.2024 № 104450012558 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення за її призначенням, а саме з 25.06.2024, зарахувавши до стажу його роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 періоди з 01.09.1992 по 31.07.1997, з 11.09.1997 по 31.05.1998 та з 14.09.1998 по 17.07.2006.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 25.06.2024 позивач за допомогою вебпорталу Пенсійного фонду України звернувся за призначенням йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. а) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в зв`язку з набуттям необхідного пенсійного віку, пільгового та загального стажу, надавши необхідні підтверджуючі документи, зокрема трудову книжку, пільгові довідки та перелік атестації робочих місць. Рішенням від 03.07.2024 №104450012558 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянувши заяву позивача за екстериторіальним принципом відмовило в призначенні пенсії позивача оскільки, як вважає, позивач не має пільгового стажу. При цьому відповідачем не зараховано позивачу значну частину пільгового стажу. Позивач вважає зазначене рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 29 липня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення та виклику сторін. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області докази по справі, а саме копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

Відповідач у поданому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що 25.06.2024 позивач звернувся через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 03.07.2024 №104450012558 позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058 в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Після винесення оскаржуваного рішення воно було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області для долучення матеріалів електронної пенсійної справи позивача. Оскаржуваним рішенням встановлено, що вік позивача 50 років 09 місяців 04 дні. Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж становить 37 років 07 місяців 11 днів, пільговий стаж за списком № 1 становить - 07 років 06 місяців 17 днів. Звертає увагу суду, що спірний періоди роботи з 11.09.1997 по 31.05.1998 під час звернення з заявою про призначення пенсії не було підтверджено у встановленому законом порядку шляхом надання уточнюючої довідки згідно з вимогами п. 20 Порядку № 637. Таким чином, відсутність підтвердження вказаних обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу. До пільгового стажу не зараховано пільгову довідку № 35 від 04.06.2013, оскільки відсутні накази про атестацію робочого місця. При цьому позивач хибно зазначає про неврахування до стажу роботи за Списком № 1 саме періоду з 14.09.1998 по 17.07.2006. В силу приписів абзацу 7 пункту 20 Порядку № 637 пільговий стаж зараховано згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (довідка ОК-5) з 01.01.1999 по 17.07.2006. Оскільки позивач станом на дату звернення з питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах в порядку, визначеному Законом №1058, не мав підтвердженого необхідними документами у встановленому порядку пільгового стажу 10 років, то Головне управління не мало підстав для призначення цього виду пенсії. Період навчання до вступу на роботу зараховано лише до страхового стажу, оскільки позивач навчався в Донецькому державному технічному університеті, тобто не є закладом професійно-технічної освіти та лише за час фактичного навчання з 01.09.1992 по 26.07.1997 згідно диплома ЛГ НОМЕР_1 . У зв`язку з тим, що станом на вказану дату позивач не мав достатнього стажу та не досяг встановленого положеннями статті 13 Закону № 1788 пенсійного віку, підстави для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону № 1788 відсутні. Крім того зазначено, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У відповіді на відзив зазначено, що основним, документом, що підтверджує стаж, в тому числі і пільговий є трудова книжка. Уточнююча довідка необхідна лише в тих випадках, коли трудова книжка не містить інформації, необхідної для встановлення певних обставин. Відповідно до записів трудової книжки позивача він працював в період з 11.09.1997 по 31.05.1998 майстром підземним з повним робочим днем в шахті. З 14.09.1998 по 17.07.2006 позивач працював проходчиком, помічником дільниці, заступником начальника і весь час з повним робочим днем в шахті під землею. Стаж у період з 14.09.1998 по 17.07.2006 додатково підтверджений пільговою довідкою від 04.06.2013 №35. Зазначено, що і без підтвердження проведення атестації робочого місця позивач не може бути позбавлений права на віднесення його документально підтвердженого стажу до пільгового, а тому його трудова книжка в повному обсязі підтверджує шахтарський стаж, передбачений Списком № 1. В той же час у даному випадку проведення атестації робочого місця додатково підтверджує належність стажу позивача до пільгового. Тобто періоди стажу позивача, передбачені списком № 1 підтверджені трудовою книжкою позивача в повному обсязі. Крім того, роботодавець позивача знаходиться на тимчасово непідконтрольній Україні території і додаткове підтвердження стажу є неможливим, що добре відомо відповідачу. Період роботи позивача з 11.09.1997 по 31.05.1998, і з 14.09.1998 по 17.07.2006 підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача на підставі трудової книжки, а не лише на підставі індивідуальних відомостей про затсраховану особу, які тільки додатково підтверджуть стаж, визначений трудовою книжкою позивача. В матеріалах пенсійної справи знаходяться як трудова книжка, так і диплом, так і довідка, яка підтверджує інформацію, яка відсутнія в дипломі на підставі пункту 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Цими документами підтверджено, що позивач навчався у період з 01.09.1992 по 31.07.1997 за спеціальністю "Підземна розробка родовищ корисних копалин", а по закінченню отримав спеціальність "гірничий інженер" і в межах тримісячного строку влаштувався на роботу, передбачену Списком № 1, що вказує що на підставі саттті 38 Закону України "Про професійну і професійно-технійчну освіту" навчання підлягає зарахуванню до його спеціального стажу за Списком № 1. Проте, відповідач зарахував цей стаж лише до страхового.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.

З матеріалів адміністративної справи судом установлено, що 25.06.2024 ОСОБА_1 звернувся через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мін`юсті України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі Порядок), заяви, які подаються особами, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію, за місцем проживання.

Пунктом 4.2 вказаного Порядку визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З урахуванням зазначеного Порядку заява про призначення пенсії з доданими документами була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області та прийнято рішення від 03.07.2024 №104450012558 про відмову позивачу у призначенні пенсії.

Відповідно до рішення від 03.07.2024 № 104450012558 пенсійний вік, визначений п.1 ч.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»становить 50 років. Вік заявника 50 років 09 місяців 04 дні.

Необхідний страховий стаж, визначений п.1 ч.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»становить не менше 25 років, з них не менше 10 років на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1.

Страховий стаж особи становить 37 років 07 місяців 11 днів, пільговий стаж за Списком №1 складає 07 років 06 місяців 17 днів.

За доданим документами до страхового стажу враховано всі періоди роботи.

До пільгового стажу не враховано пільгову довідку №35 від 04.06.2013, оскільки відсутні накази про атестацію робочого місця.

Пільговий стаж зараховано згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (довідка ОК-5).

Прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії відповідно до п.1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»за відсутності необхідного пільгового стажу.

Позивач вважає рішення відповідача від 03.07.2024 № 104450012558 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюютьсяЗаконом України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення»(далі за текстом -Закон № 1788-ХІІ) таЗаконом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(далі за текстом -Закон № 1058-ІV).

Відповідно до пункту а)статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»(в редакції чинній до внесення змінЗаконом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213- VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до вимог абз.6 ч.3ст.24 Закону № 1058-ІV, за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Частиною 4ст. 24 Закону № 1058-ІVпередбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Згідно із частиною 1статті 114 Закону № 1058-ІVправо на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням нормстатті 28 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам,які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах,пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку №383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку №383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №1.

Верховний Суд України в постанові від 16.09.2014 №21-307а14 та Верховний Суд в постанові від 05.03.2019 №679/774/16-а виклали правову позицію, згідно із якою якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Крім того, у справі №520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

До того ж, Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 16.09.2014 у справі № 21-307а14, згідно яких, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку № 442 проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 10.06.1991, позивач працював:

11.09.1997 прийнят гірським майстром підземним з повним робочим днем у шахті на ділянку з видобутку вугілля (наказ №410/к від 11.09.1997);

31.05.1998 звільнений за п.3 ст.36 КЗпП України (наказ №405/к від 01.06.1998);

14.09.1998 прийнят проходчиком 4 розряду з повним робочим днем в шахту, тимчасово на 2 місяці (наказ №510/к від 14.09.1998);

09.11.1998 зарахований до штату шахтоуправління постійно (наказ №63/к від 09.11.1998);

19.10.1999 проходчик 5 розряду з повним робочим днем в шахті (наказ №482/к від 19.10.1999);

10.02.2000 переведений гірським майстром з повним робочим днем у шахті на УПР (наказ №70к від 10.02.2000);

10.07.2004 помічник начальника ділянки з повним підземним робочим днем (наказ №344к від 09.07.2004);

01.07.2005 заступник начальника ділянки з повним підземним робочим днем (наказ №337к від 01.07.2005);

17.07.2006 звільнений за власним бажанням (наказ №392к від 17.07.2006).

Відповідно до довідки № 35 від 04.06.2013, виданої ПАТ «Шахтоуправління «Донбас», про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних щаписів у ній, позивач працював повний робочий день на ПАТ «Шахтоуправління «Донбас»:

за період з 14.09.1998 по 09.11.1998 виконував підземні роботи з повним підземним робочим днем за професією, посадою проходчик 4 розряду (тимчасово на 2 місяці), що передбачена Списком №1 розділ 1 підрозділ 1 код КП 1010100а постанова КМУ №162 від 11.03.1994;

за період з 09.11.1998 по 19.10.1999 виконував підземні роботи з повним підземним робочим днем за професією, посадою проходчик 4 розряду (зарахований до штату шахтоуправління постійно), що передбачена Списком №1 розділ 1 підрозділ 1 код КП 1010100а постанова КМУ №162 від 11.03.1994;

з 19.10.1999 по 10.02.2000 виконував підземні роботи з повним підземним робочим днем за професією, посадою проходчик 5 розряду, що передбачена Списком №1 розділ 1 підрозділ 1 код КП 1010100а постанова КМУ №162 від 11.03.1994;

за період з 10.02.2000 по 10.07.2004 виконував підземні роботи з повним підземним робочим днем за професією, посадою гірський майстер, що передбачена Списком №1 розділ 1 підрозділ 1 код КП 1010100б постанова КМУ №162 від 11.03.1994;

за період з 10.07.2004 по 01.07.2005 виконував підземні роботи з повним підземним робочим днем за професією, посадою помічник начальника ділянки, що передбачена Списком №1 розділ 1 підрозділ 1 код КП 1.1б постанова КМУ №36 від 16.01.2003;

за період з 01.07.2005 по 17.07.2006 виконував підземні роботи з повним підземним робочим днем, наказ про звільнення №392-к від 17.07.2006 за професією, посадою заступник начальника ділянки, що передбачена Списком №1 розділ 1 підрозділ 1 код КП 1.1б постанова КМУ №36 від 16.01.2003.

Підстава для видачі: контрольного табеля, особиста карточка форми Т-2, штатного розкладу, відомостей про нарахування заробітної плати, наказів із шахтоуправління.

Доладкові відомості: за час роботи безкоштовними відпустками не користувався та в страйках участі не приймав.

За час роботи учнем, навчанні на курсах і роботи на практиці зарабітна платия виплачувалась по тарифній ставці підземного робітника. Шахтоуправління «Донбас» працює з видобутку вугілля.

Наказ з атестації: № 1718 від 30.12.1994, № 1131 від 12.10.1999, № 486-к від 12.09.2001, № 528 від 04.04.2005, № 529 від 04.04.2005, №700 від 16.05.02006, №528 від 20.04.2011.

Суд враховує правову позицію зазначену Верховним судом у постанові від 17.11.2021 у справі № 242/5635/16-а, в якій зазначено проте, що відповідно достатті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

Як було зазначено вище, згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 10.06.1991, позивач працював з 11.09.1997 по 31.05.1998 гірським майстром підземним з повним робочим днем у шахті на ділянці з видобутку вугілля.

Відповідно до Списку №1 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах» Постанови Ради Міністрів СРСР №-1173 посада гірського майстра надає право на пільгову пенсію.

Згідно з пунктом 1010100а підрозділу 1 розділу І Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 (який діяв до 16 січня 2003 року), та пунктом 1.1а підрозділу 1 розділу І Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 (який діяв до 03 серпня 2016 року), правом пільгового пенсійного забезпечення користуються всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень.

Суд відмічає, що згідно з вимогами статті 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Тобто, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Крім того, як зазначено у Постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №711/10426/16-а, відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто, в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Подібну правову позицію викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28.08.2018 (справа №175/4336/16-а), від 25.09.2018 (справа №242/65/17), від 11.07.2019 (справа №423/1156/17).

Таким чином суд вважає, що записи у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 10.06.1991 про період роботи з 11.09.1997 по 31.05.1998 є належним доказом роботи позивача на вказаних посадах і у наведений період часу зі шкідливими умовами праці, а отже юридичний факт роботи позивача протягом вказаного періоду часу є підтвердженим належними та допустимими доказами, оскільки спірний період роботи підтверджуються трудовою книжкою позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи та має бути зарахований до його пільгового стажу.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача зарахувати до стажу роботи позивача з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 період з 14.09.1998 по 17.07.2006 та доводів відповідача про те, що до пільгового стажу не зараховано пільгову довідку № 35 від 04.06.2013, оскільки відсутні накази про атестацію робочого місця, суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, у справі №520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Проте, відповідачем не враховано що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Разом із тим, судом установлено, що період з 01.01.1999 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 17.07.2006 зараховано відповідачем до пільгового стажу, що підтверджується розрахунком стажу позивача форми РС-право.

Щодо зарахування до пільгового стажу періоду навчання в Донецькому державному технічному університеті, суд зазначає наступне.

Пунктом д частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Законом України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" № 103/98-ВР від 10 лютого 1998 року, з наступними змінами і доповненнями, а саме ч. 1 ст. 38 "Гарантії соціального захисту здобувача освіти та випускника закладу професійної (професійно-технічної) освіти", обумовлено: час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

За положенням ст.3 Закону, професійна (професійно-технічна) освіта є складовою системи освіти України. Професійна (професійно-технічна) освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається у закладах професійної (професійно-технічної) освіти.

Професійне (професійно-технічне) навчання - складова професійної (професійно-технічної) освіти. Професійне (професійно-технічне) навчання передбачає формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі, забезпечення її конкурентоздатності на ринку праці та мобільності, перспектив її кар`єрного зростання впродовж життя.

Відповідно до ст. 5 Закону, професійна (професійно-технічна) освіта здобувається громадянами України в державних і комунальних закладах професійної (професійно-технічної) освіти безоплатно, за рахунок держави, а у державних та комунальних акредитованих вищих професійно-технічних навчальних училищах та центрах професійної освіти - у межах державного та/або регіонального замовлення безоплатно, на конкурсній основі.

За змістом статті 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту», професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.

Статтею 18 Закону України «Про професійно-технічну освіту» визначено, що до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать, зокрема інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне навчання).

Отже, вказаною нормою передбачено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону №103/98-ВР час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Згідно з частиною 4 статті 19 вказаного Закону, професійно-технічні навчальні заклади незалежно від форм власності та підпорядкування розпочинають діяльність, пов`язану з підготовкою кваліфікованих робітників та наданням інших освітніх послуг, після отримання ліцензії. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, університет, у якому позивач навчався у спірний період відноситься до закладів професійної (професійно-технічної) освіти.

Таким чином, вказана норма передбачає, що вказаний стаж навчання може бути зараховано не лише до загального трудового стажу, а і у стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників.

Умовами такого зарахування визначено зарахування на роботу за набутою професією у строк, що не перевищує трьох місяців між днем закінчення навчання і днем зарахування на таку роботу.

Згідно диплому Донецького державного технічного університету серії ЛГ ВЕ№008685 позивач закінчив Донецький державний технічний університет за спеціальністю підземна розробка родовищ корисних копалин. Рішенням державної екзаменаційної комісії від 24.06.1997 позивачу присвоєно кваліфікацію спеціаліста гірничий інженер.

Відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 10.06.1991: 01.09.1992 позивач зарахований до списків студентів першого курсу (наказ №1660-03 від 13.07.1992) та 31.07.1997 відрахований зі складу студентів у зв`язку із закінченням навчання (наказ №989-03 від 24.06.1997).

У відповідності до записів у трудовій книжці позивача 11.09.1997 позивач прийнят гірським майстром підземним з повним робочим днем у шахті на ділянку з видобутку вугілля (наказ №410/к від 11.09.1997).

Суд зауважує, що період навчання підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Представник позивача у відповіді на відзив зазначив: "... В матеріалах пенсійної справи знаходяться як трудова книжка, так і диплом, так і довідка, яка підтверджує інформацію, яка відсутнія в дипломі на підставі пункту 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Цими документами підтверджено, що позивач навчався у період з 01.09.1992 по 31.07.1997 за спеціальністю "Підземна розробка родовищ корисних копалин" ...".

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутня довідка про період навчання позивача, на яку посилається представник позивача, відсутня така довідка і в матеріалах пенсійної справи позивача.

Отже, враховуючи, що перерва між днем закінчення позивачем навчання і днем працевлаштування за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників не перевищує трьох місяців, період навчання позивача у Донецькому державному технічному університеті підлягає зарахуванню до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до диплому Донецького державного технічного університету серії ЛГ ВЕ№008685 від 24.06.1997.

Разом з цим, порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку), поновлення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Пунктом 4.3 Порядку №22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії (переводить) та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд України має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

За таких обставин суд не може підміняти Пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з призначення пенсій громадянам, а належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути його заяву про призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2018 року по справі №348/2160/15-а.

Таким чином, суд, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень дійшов висновку зобов`язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як територіального органу ПФУ, який у порядку екстериторіальної здійснював розгляд заяви позивача, зобов`язати зарахувати позивачу до пільгового стажу на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 період роботи з 11.09.1997 по 31.05.1998, період роботи 14.09.1998 по 31.12.1998, період навчання відповідно до диплому Донецького державного технічного університету серії ЛГ ВЕ№008685 від 24.06.1997, та повторно розглянути заяву позивача від 25.06.2024 про призначення пільгової пенсії за віком за Списком №1, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.

Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнані судом протиправними, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати зі сплати судового збору, документально підтверджені у сумі 968,96 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 03.07.2024 № 104450012558 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 період роботи з 11.09.1997 по 31.05.1998, період роботи 14.09.1998 по 31.12.1998, період навчання відповідно до диплому Донецького державного технічного університету серії ЛГ ВЕ№008685 від 24.06.1997.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова