Рішення № 121410735, 05.09.2024, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/729/24

Провадження № 2-а/602/21/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" вересня 2024 р. м. Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Наумчука В.А.,

за участі секретаря судового засідання Майхрук Н.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

в с т а н о в и в :

Адвокат Вальчук М.М. в інтересах позивача ОСОБА_2 звернулася до Лановецького районного суду Тернопільської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі по тексту - ГУНП або відповідач) про скасування постанови серії ББА №271281 від 11.07.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності, якою його було визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 126 та ч.1 ст. 132-1 КУпАП України, та якою на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Позивач вважає, що вказана постанова є протиправною, у ній не було всебічно, повно і об`єктивно з`ясовано усіх обставин справи, оскільки позивач не вчиняв даного правопорушення та не порушував Правил дорожнього руху. Транспортний засіб, яким він рухався, а саме комбайн зернозбиральний марки JOHN DEERE 935 не перевищував ширину ні 2,6м, ні 3,75м (для сільськогосподарської техніки). Відтак, притягнення його до адміністративної відповідальності є неправомірним.

Просить спірну постанову скасувати, справу відносно позивача провадженням закрити.

Відповідач подав відзив на позов, згідно з яким позов не визнає. Вказав, що 11.07.2024 близько 10 год 15 хв у с. Передмірка Кременецького району Тернопільської області на вул. Т.Шевченка, автодорога Т2009, водій ОСОБА_1 керував механічним транспортним засобом (комбайном) марки JOHN DEERE 935, р.н. НОМЕР_1 , (ширина) габарити якого перевищують 2,6 метри, без погодження з органами Національної поліції України, також механічний транспортний засіб не був обладнаний знаком «Негабаритний вантаж» та після зупинки транспортного засобу було встановлено відсутність діючого полісу ОСЦПВ, чим порушив вимоги п. 22.5 ПДР України, а також вимоги постанови КМУ №30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» від 18.01.2001, а також вимоги п. 2.1 (ґ), 2.4 (а) ПДР України та скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 132-1 КУпАП, ч.1 ст. 126 КУпАП (ч.2 ст. 36 КУпАП).

Під час здійснення патрулювання поліцейським було помічено транспортний засіб марки JOHN DEERE 935, який рухався з перевищенням габаритів. Тому ним було прийнято рішення про з`ясування обставин. Дослідивши обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, заслухавши та врахувавши його усні пояснення, поліцейським було винесено відносно позивача оспорювану постанову, згідно з якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 510 гривень.

Стверджує, що відповідно до технічних характеристик, що знаходяться у вільному доступі в глобальній комп`ютерній мережі «Інтернет» загальна ширина комбайна марки JOHN DEERE 935, рік випуску 1977 становить 3,47 м. При цьому посилається на веб-сайт https://www.agrodannyye.com/zernouborochnyye-kombayny/john-deere/925-932-930-935-942-tekhnicheskaya-kharakteristika.

Зазначає, що комбайн марки JOHN DEERE 935 належить до механічних транспортних засобів і є джерелом підвищеної небезпеки. Відповідно до даних МТСБУ станом на 11.07.2024 у зазначеного транспортного засобу був відсутній поліс ОСЦПВВНТЗ.

Вважає, що факт здійсненого правопорушення вимог ПДР підтверджується відеозаписами нагрудного відеореєстратора та відеореєстратора, розміщеного в службовому автомобілі працівників поліції. Диск із зазначеними відеоматеріалами додані до відзиву.

На думку відповідача, поліцейським як посадовою особою, що наділена дискреційними повноваженнями, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням докази порушення позивачем ПДР України, маючи відповідні повноваження, зроблено висновок про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Просить відмовити у задоволенні позову через його безпідставність.

Позивач у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі та участі позивача. Одночасно надала суду письмові пояснення, з яких вбачається, що позов підтримує та просить його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про слухання справи у відсутності представника ГУНП у зв`язку із зайнятістю по службі.

Ухвалою суду від 05 серпня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного провадження з повідомленням учасників справи, з урахуванням положень параграфу 2 глави 11 КАС України. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 15 серпня 2024 року.

Ухвалою суду від 15.08.2024 розгляд адміністративної справи відкладено на 05 вересня 2024 року.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку всіх учасників справи відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши та оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного наданого учасниками справи доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд встановивши фактичні обставини справи, відповідні спірні правовідносини і дійшов наступних висновків.

Суд установив, що 11.07.2024 поліцейським СРПП ВП №1 (м. Ланівці) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області ст. лейтенантом поліції Шмагальським Ю.П. була винесена постанова серії ББА №271281 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 510 грн за ч.1 ст.132-1 КУпАП та ч.1 ст.126 КУпАП.

Зі змісту оскаржуваної постанови убачається, що 11.07.2024 о 10 год 14 хв у с. Передмірка Кременецького району Тернопільської області на вул. Т.Шевченка, автодорога Т2009, водій ОСОБА_1 керуючи великогабаритним транспортним засобом, що за шириною перевищує 2,6м не мав відповідного дозволу, виданого уповноваженим органом Національної поліції, не обладнаним знаком «Негабаритний вантаж» та не мав діючого полісу страхування цивільно-правової власників наземних транспортних засобів чим порушив п. 22.5, п. 2.1 (ґ) ПДР України.

Предметом позову у цій адміністративній справі є оскарження рішення суб`єкта владних повноважень (поліцейського) щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 3, 8, 11 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07 2015 №580-VIII передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань: вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманнямПравил дорожнього рухуйого учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно зі статтею 222 КУпАП органи Національної поліції, серед іншого, розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення правил дорожнього руху (зокрема, частина перша статті 126 та частина перша статті 132-1). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частина перша статті 126 КУпАП передбачає, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами частини першої статті 132-1 КУпАП порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII), учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону № 3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі- Правила дорожнього руху або ПДР).

Пунктом 2.1 (ґ) ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат Зелена картка) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Згідно з пунктом 2.4 (а) ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені впункті 2.1.

Пункт 22.5 ПДР вказує на те, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують відповідні максимальні значення, наведені у цьому пункті. Зокрема, що стосується ширини зовнішніх габаритів 2,6 метрів, а для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, без винесення габариту на смугу зустрічного руху, - 3,75 метрів.

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75).

Єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами встановлюють Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені вищезгаданою постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 (далі у тексті Правила №30).

Абзацом першим пункту 4 Правил №30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції заформою, наведеною в додатку до цих Правил, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Пунктом 25 Правил №30 забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного упункті 4цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред`являтися на вимогу уповноважених осіб.

Згідно з пунктом 2 Правил №30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

На підставі аналізу вказаних вище положень нормативно-правових актів можна зробити висновок, що п. 22.5 ПДР встановлює умови, за яких транспортний засіб вважається великогабаритним, а Правила №30 врегульовують режим проїзду таких транспортних засобів, вимоги до організації їх проїзду, порядок отримання дозволу, вимоги до водіїв, обладнання великогабаритних транспортних засобів тощо.

Такими умовами, виходячи зі змісту п. 22.5 ПДР є, перш за все, ширина зовнішніх габаритів транспортного засобу. Якщо вона перевищує значення 2,6 м (а у випадку сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, без винесення габариту на смугу зустрічного руху 3,75 м), то тоді транспортний засіб з цих підстав вважається великогабаритним і на нього поширюються вимоги Правил №30.

Очевидно, що комбайн зернозбиральний марки JOHN DEERE 935 (далі у тексті - комбайн), яким керував позивач є сільськогосподарською технікою.

Отже, з урахуванням вимог статей 245, 280 КУпАП відповідач при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 132-1 КУпАП, зобов`язаний був об`єктивно з`ясувати ту обставину, чи перевищують параметри зовнішніх габаритів комбайна в ширину, яким керував позивач, значення 2,6 м, а у разі руху за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, без винесення габариту на смугу зустрічного руху 3,75 м.

Як убачається зі змісту відеозапису із нагрудного відеореєстратора поліцейського після зупинки на вимогу поліцейського та повідомлення останнім позивачу причини зупинки, позивач не погодився з оцінкою параметрів ширини комбайна та запропонував поліцейському виміряти його ширину. Однак жодних доказів, що поліцейський робив такі заміри матеріали справи не містять.

Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, заперечень відповідача, викладених у відзиві, та копії свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_2 від 05.04.2019 позивач безпосередньо перед притягненням його до адміністративної відповідальності керував комбайном зернозбиральним марки JOHN DEERE 935, рік випуску 1977.

Представник позивача стверджує у позовній заяві, що згідно з технічними характеристиками комбайн, яким рухався позивач, не перевищував у ширину 2,6 м.

Відповідач у своєму відзиві натомість доводить, що ширина комбайна такої моделі становить 3,47 м. При цьому покликається на інформацію про технічні характеристики, яка міститься у вільному доступі в глобальній комп`ютерній мережі «Інтернет».

Суд зауважує, що зі змісту інформації про технічні характеристики комбайна відповідної марки та відповідного року випуску, що знаходяться у вільному доступі в глобальній комп`ютерній мережі «Інтернет», не можливо зробити однозначний висновок щодо параметрів ширини габаритів конкретного комбайна, яким керував позивач, під час винесення оскаржуваної постанови.

Так, на веб-сайті за адресою у мережі Інтернет: https://www.agrodannyye.com/zernouborochnyye-kombayny/john-deere/925-932-930-935-942-tekhnicheskaya-kharakteristika, на який у своєму відзиві покликається відповідач міститься інформація, що ширина ріжучого блока зернозбирального комбайна марки JOHN DEERE 935, 1974-1977 років виробництва, становить 260 см (тобто 2,6 м), загальна ширина 347 см (тобто 3,47 м). ширина без ріжучого інструмента 281 см (тобто 2,81 м).

На веб-сайті за адресою у мережі Інтернет: https://agrodoctor.ua/ru/content/69-kombajn-zernozbiralnij-john-deere-925-942 зазначено, що ширина жатки комбайна марки JOHN DEERE 935, 1974-1977 років виробництва, становить 260 см (тобто 2,6 м), ширина альтернативної жатки 305 см (тобто 3,05 м). Разом з тим, на тому ж сайті вказано, що ширина жатки комбайна марки JOHN DEERE 935, 1977-1978 років виробництва, становить 305 см (3,05 м).

А згідно технічних даних JOHN DEERE 935 (1974-1977), які містяться на веб-сайті за адресою у мережі Інтернет: https://www.lectura-specs.com.ua/ua/model/sil-s-kogospodars-ka-tehnika/zernovij-kombajn-john-deere/935-11770589 ширина платформи для різання становить 2,6 м, транспортна ширина 2,81 м.

Окрім цього, у спірній постанові вказано, що позивач рухався в с. Передмірка Кременецького району Тернопільської області на вул. Т.Шевченка, автодорога Т2009.

Як видно із загальнодоступної мапи села Передмірка Кременецького району Тернопільської області та його околиць, вулиця Тараса Шевченка пролягає як у селі так і поза його межами. Відстань, на яку простягається зазначена вулиця поза межами села, становить більше 1 км (від краю населеного пункту с. Передмірка до автодороги Т2009).

Проте, чи рухався комбайн в межах населеного пункту чи за його межами, дорогою села, у постанові не зазначено.

З відеозаписів, долучених відповідачем до відзиву, убачається, що комбайн, яким керував позивач, рухався по дорозі поза межами населеного пункту, де його і зупинили працівники поліції. Позивач на місці зупинки не погодився з тим, що він рухався в населеному пункті та просив поліцейського звернути увагу на те, що знак, який позначає початок і кінець населеного пункту знаходиться на значній відстані від місця зупинки. Факту проїзду транспортного засобу, яким керував позивач, в межах населеного пункту на відеозаписах, які надані відповідачем і які досліджені судом у судовому засіданні, не зафіксовано.

Таким чином, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення щодо позивача та виносячи оскаржувану постанову, відповідач мав достеменно з`ясувати на підставі належних та допустимих доказів також ту обставину, чи рухався позивач в межах населеного пункту чи за його межами, дорогою села, селища, міста районного значення, оскільки зазначена обставина істотним чином впливає на правильність кваліфікації дій позивача за ч.1 ст. 132-1 КУпАП.

Аналіз положень статей 251, 252, 280 КУпАП, дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Аналогічна правовапозиція висловленаВерховним Судому складіколегії суддівКасаційного адміністративногосуду упостанові від26.04.2018по справі№ 338/855/17.

Однак таких доказів матеріали цієї адміністративної справи не містять.

Суд звертає увагу на те, що презумпція невинуватості, окрім кримінального процесу, підлягає застосуванню і у справах про адміністративні правопорушення та означає, що всі сумніви стосовно події порушення та винуватості особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь; недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач оскаржуване рішення у цій частині не було вчинено обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Окрім того, у спірній постанові вказано, що механічний транспортний засіб не був обладнаний знаком «Негабаритний вантаж».

Суд зауважує, що відповідно до пункту 22.4, підпункту "з"пункту 30.3 ПДР та пункту 21 Правил №30 знак «Негабаритний вантаж» розміщується на крайніх зовнішніх частинах вантажу, який виступає за габарити транспортного засобу попереду чи позаду більш як на 1 метр або з боків більш як на 0,4 метра від його переднього чи заднього габаритного ліхтаря.

Однак, доказів того, що на комбайні позивача був розміщений вантаж, який виступав за його габарити на згадані вище величини, відповідачем надано також не було.

До того ж, в оскаржуваній постанові не вказано про порушення позивачем пункту 22.4, підпункту "з"пункту 30.3 ПДР та пункту 21 Правил №30, які зобов`язують обладнувати транспортні засоби знаком «Негабаритний вантаж» у встановлених випадках.

Відтак, у цій частині оскаржувана постанова також не відповідає вимогам закону.

Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не було доведено правомірність свого рішення в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 132-1 КУпАП, оскільки під час судового розгляду не було надано суду належних і допустимих доказів порушення позивачем приписів п.22.5 ПДР та, відповідно, вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого вищезгаданою нормою КУпАП.

Відтак, оскаржувана постанова у частині визнання винним позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 132-1 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення за цією нормою, підлягає скасуванню з надісланням справи на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

Оцінюючи правомірність рішення відповідача в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП, суд дійшов наступних висновків.

За правилами підпункту ґ пункту 2.1ПДРУкраїни, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

На підставі досліджених у судовому засіданні доказів встановлено, що позивач не мав при собі поліса ОСЦПВВНТЗ під час зупинки його працівниками поліції та складання спірної постанови. Цей факт не оспорюється сторонами.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі у тексті - ОСЦПВВНТЗ) регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV (далі Закон №1961).

Згідно з абзацом першим пункту 1.5 Закону №1961 наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.

Відповідно до визначення транспортного засобу, що міститься в пункті 1.10ПДР, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

У пункті «о» статті 1 Частини І Конвенції про дорожній рух (Відень, 8 листопада 1968 року), ратифікованої із застереженням і заявами Указом Президії ВР УРСР№ 2614-VIIIвід 25.04.74 термін «механічний транспортний засіб» означає будь-який самохідний дорожній транспортний засіб, за виключенням велосипедів з підвісним двигуном, на території Договірних сторін, які не прирівнюють їх до мотоциклів, і за виключенням рейкових транспортних засобів.

Суд зауважує, що питання, яке підлягає з`ясуванню у цій справі, полягає не у тому чи є комбайн зернозбиральний марки JOHN DEERE 935 механічним транспортним засобом, чи ні, а в тому, чи підлягає він обов`язковому страхуванню згідно з положеннями Закону №1961, та у випадку не страхування якого чи підлягає відповідальності особа, яка ним керує.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1.5 статті 1 Закону №1961, у цьому Законі не вважається транспортним засобом пристрій, який підпадає під ознаки, зазначені у цьому пункті, але щодо якого не встановлено коригуючий коефіцієнт залежно від типу транспортного засобу.

Коригуючі коефіцієнти та їх розміри станом на дату складання спірної постанови встановлені та затверджені Положенням про перелік, значення та порядок застосування коригуючих коефіцієнтів під час укладання страховиками договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженим постановою Правління Національного Банку України від 30.05.2022 № 108.

Згідно із зазначеним Положенням ні комбайн зернозбиральний, ні будь-які інші сільськогосподарські машини (сільськогосподарська техніка) не відноситься до типів транспортних засобів, щодо яких встановлений коригуючий коефіцієнт.

Окрім того, комбайн зернозбиральний не підлягає державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України, а реєструється територіальними органами Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на підставі Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 694 від 08 липня 2009 року.

Як убачається з копії свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_2 від 05.04.2019, наданої позивачем, комбайн зернозбиральний марки JOHN DEERE 935, р.н. НОМЕР_1 , зареєстрований у встановленому порядку ГУ Держпродспоживслужба в Тернопільській області.

Виходячи з наведеного вище, не підлягає обов`язковому страхуванню та не може бути застрахованим пристрій, який не має певних коригуючи коефіцієнтів, внаслідок чого він в силу Закону №1961, не визнається транспортним засобом. Відповідальність за не страхування, як обов`язкове може наставати лише у разі, якщо певний вид транспортного засобу підлягає такому страхуванню відповідно до Закону №1961.

Відтак, суд дійшов висновку, що комбайн, за керування яким без страхового полісу притягнуто до адміністративної відповідальності позивача, не відноситься до транспортних засобів у розумінні Закону України «Про обов`язкове страхування власників наземних транспортних засобів», а тому не підлягає обов`язковому страхуванню за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

Наведена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 22.08.2019 по справі № 295/5514/17 (пункти 33-38 постанови).

У зв`язку з цим, суд вважає, що у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1статті 126 КУпАП, у зв`язку з чим оспорювана постанова підлягає скасуванню.

Отже, суд вважає, що рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності вчинено суб`єктом владних повноважень (поліцейським) з недотриманням вимогчастини другоїстатті 2 КАС України, у зв`язку з чим були порушені права та інтереси позивача.

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Зважаючи на те, що при винесенні спірної постанови в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 132-1 КУпАП уповноваженою особою не було дотримано вимог ст. 280, 283 КУпАП суд вважає, що слід скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі в цій частині, а справу надіслати до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на новий розгляд, під час якого з дотриманням усіх прав та інтересів особи має бути прийняте рішення, що б відповідало вимогам закону.

Оспорювану постанову в частині накладення адміністративного стягнення на позивача за ч.1 ст. 126 КУпАП слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною ч. 1 ст. 126 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Згідно зі ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною третьою статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 620 грн 60 коп., що підтверджується квитанцією № 1362052866 від 20.07.2024, оригінал якої міститься у матеріалах справи.

Відтак сума сплаченого судового збору у розмірі 310 грн 30 коп. підлягає стягненню з ГУНП в Тернопільській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , а судові витрати у виді судового збору у сумі 310 грн 30 коп. слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 2, 77, 241-243, 246, 250, 255, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в :

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити частково.

2. Постанову серії ББА №271281 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 11.07.2024, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 510 грн за ч.1 ст.132-1 КУпАП та ч.1 ст.126 КУпАП - скасувати.

3. Справу в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 132-1 КУпАП надіслати на новий розгляд до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.

4. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

5. У задоволенні позовних вимог про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною ч. 1 ст. 132-1 КУпАП - відмовити.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 310 (триста десять) гривень 30 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, місцезнаходження - вул. Валова, 11, м. Тернопіль, 46001, код ЄДР 40108720.

Суддя: В. А. Наумчук