Рішення № 121402450, 04.09.2024, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2654/24Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/2654/24

За позовом: Приватного підприємства Науково-виробнича фірма ТИРАС (46008, м. Тернопіль, вул. Торговця, буд. 32, код ЄДРПОУ 36467622)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ДУНАЙ АГРОС (68831, Одеська область, Ренійський район, вул. Суворова, буд. 28, код ЄДРПОУ 36881450)

про стягнення 154 964,51грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Науково-виробнича фірма ТИРАС звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДУНАЙ АГРОС про стягнення 154 964,51грн.

Ухвалою від 19.06.2024р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Приватного підприємства Науково-виробнича фірма ТИРАС було залишено без руху.

21.06.2024р. до господарського суду надійшла заява (вх. №24408/24) Приватного підприємства Науково-виробнича фірма ТИРАС про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.06.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2654/24. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Згідно ч.5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Пунктом 5.8 розділу І Положення про ЄСІТС передбачено, що офіційна електронна адреса - це сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.

Таким чином, у розумінні Положення офіційною електронною адресою є адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Подібна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.06.2022 у справі №761/21436/20.

У пункті 5.6. Положення про ЄСІТС визначено, що користувач ЄСІТС - особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшла автентифікацію та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень.

Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (пункт 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС).

Згідно з п. 37 наведеного розділу підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.

Таким чином, особи, які зареєстровані в ЄСІТС, мають змогу знайомитися з матеріалами справи в електронному вигляді, оскільки всі внесені до автоматизованої системи діловодства судів документи та повідомлення по справі надсилаються до Електронних кабінетів користувачів в автоматичному порядку.

Відповідно до відомостей, наявних у матеріалах справи, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю ДУНАЙ АГРОС є користувачем ЄСІТС, зареєстрований в Електронному суді та має власний кабінет в Електронному суді.

Так, згідно Довідки суду про доставку електронного документа вих. № 916/2654/24/42413/24 від 28.06.2024 Документ в електронному вигляді "Ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (спрощене)" від 26.06.2024 по справі № 916/2654/24 (суддя Погребна К.Ф.) було надіслано одержувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю ДУНАЙ АГРОС в його електронний кабінет, та документ доставлено до електронного кабінету 26.06.24р о 17:22.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю ДУНАЙ АГРОС повідомлено про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

08.09.2023р. між Приватним підприємством Науково-виробнича фірма ТИРАС (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДУНАЙ АГРОС (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №130, за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність покупцеві: насіння ячменю озимого «Луран» І репрод. вирощеного в Україні, в кількості 5,0 тон; насіння пшениці озимої сорту "Юлія" І репрод., вирощеного в Україні, в кількості 7,0 тон, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та сплатити дане насіння (п.1.1 Договору).

Термін поставки насіння здійснюється після 5 днів з дати підписання цього договору, але не пізніше як до 15 вересня 2023 року (п.2.1. Договору).

Місце здійснення поставки насіння Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Настасів, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Скорики (п.2.2. Договору).

Ціна за одиницю насіння, що поставляється за цим договором, визначена сторонами на рівні ринкових в розмірі 9,900 за 1 тонну насіння ячменю з ПДВ, 10,900 за 1 тонну насіння пшениці з ПДВ (п.3.1. Договору).

Загальна вартість насіння, що поставляється за цим Договором, складає 125 800 грн, в тому числі ПДВ (п.3.2. Договору).

Згідно п.3.3. Договору, розрахунок за насіння здійснюється грошовими коштами протягом двох днів від дати відвантаження насіння.

Пунктом 7.1. Договору сторони погодили, що останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.7.1. цього Договору та закінчується після повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором (п.7.2. Договору).

Позивач вказує, що на виконання умов Договору поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 125 800, а саме насіння ячменю озимого сорту Луран І репрод, в кількості 5,0 тон на суму 49 500 грн, що підтверджується накладною: №376 від 12.09.2023р., підписаною сторонами договору, та довіреністю № 11 від 12.09.2023, підписаною відповідачем; насіння пшениці озимої сорту Юлія І репрод. в кількості 7,0 тон на суму 76 300 грн., що підтверджується накладною № 377 від 12.09.2023р., підписаною сторонами договору, та довіреністю № 12 від 12.09.2023, підписаною відповідачем.

Поряд з цим, як зазначає позивач, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару не здійснив, в насідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 125 800грн., що зокрема підтверджується підписаним між сторонами актом звіряння взаєморозрахунків №55 від 26.04.2024р.

Згідно п.4.4. Договору за прострочення термінів оплати насіння, покупець виплачує постачальникові за вимогою останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недоплаченого насіння за кожен день прострочення.

Позивачем з урахуванням порушення відповідачем зобов`язань за договором щодо оплати вартості отриманого товару, відповідно умов договору та положень ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу пеню в сумі 20 603,63грн., 3% річних в розмірі 2 787,15грн. та інфляційні витрати в сумі 5 773,73грн.

Отже посилаючись на вищенаведені обставини Приватне підприємство Науково-виробнича фірма ТИРАС звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 08.09.2023р. між Приватним підприємством Науково-виробнича фірма ТИРАС (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДУНАЙ АГРОС (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №130, за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність покупцеві: насіння ячменю озимого «Луран» І репрод. вирощеного в Україні, в кількості 5,0 тон; насіння пшениці озимої сорту "Юлія" І репрод., вирощеного в Україні, в кількості 7,0 тон, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та сплатити дане насіння (п.1.1 Договору).

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору купівлі-продажу №130 від 08.09.2023р. позивач здійснив поставку товару на загальну суму на загальну суму 125 800, а саме насіння ячменю озимого сорту Луран І репрод, в кількості 5,0 тон на суму 49 500 грн, що підтверджується накладною: №376 від 12.09.2023р., підписаною сторонами договору, та довіреністю № 11 від 12.09.2023, підписаною відповідачем; насіння пшениці озимої сорту Юлія І репрод. в кількості 7,0 тон на суму 76 300 грн., що підтверджується накладною № 377 від 12.09.2023р., підписаною сторонами договору, та довіреністю № 12 від 12.09.2023, підписаною відповідачем.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.3.3. Договору, розрахунок за насіння здійснюється грошовими коштами протягом двох днів від дати відвантаження насіння.

В той же час, як встановлено судом, відповідач в обумовлені договором строки оплату вартості отриманого товару не здійснив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 125 800грн.

Зазначений факт також підтверджується підписаним між сторонами актом звіряння взаєморозрахунків №55 від 26.04.2024р.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

Отже, враховуючи встановлення судом факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю ДУНАЙ АГРОС прийнятих на себе зобов`язань щодо оплати вартості отриманого товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 125 800грн. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чиним в Україні законодавством.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх грошових зобов`язань перед позивачем за договором купівлі-продажу №130 від 08.09.2023р., що зумовило нарахування останнім пеню в сумі 20 603,63грн., 3% річних в розмірі 2 787,15грн. та інфляційних витрат в сумі 5 773,73грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно п.4.4. Договору за прострочення термінів оплати насіння, покупець виплачує постачальникові за вимогою останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недоплаченого насіння за кожен день прострочення.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку пені в зв`язку з чим позовні вимоги Приватним підприємством Науково-виробнича фірма ТИРАС в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 20 603,63грн. підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Позивачем було нараховано три відсотки річних на суму простроченого грошового зобов`язання в розмірі 2 787,15грн. та інфляційні витрати в сумі 5 773,73грн. Розглянувши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань та інфляційних витрат, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Товариством з обмеженою відповідальністю ДУНАЙ АГРОС трьох відсотків річних в сумі 2 787,15 грн. та інфляційних витрат в сумі 5 773,73грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства Науково-виробнича фірма ТИРАС є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного підприємства Науково-виробнича фірма ТИРАС (46008, м. Тернопіль, вул. Торговця, буд. 32, код ЄДРПОУ 36467622) до Товариства з обмеженою відповідальністю ДУНАЙ АГРОС (68831, Одеська область, Ренійський район, вул. Суворова, буд. 28, код ЄДРПОУ 36881450) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДУНАЙ АГРОС (68831, Одеська область, Ренійський район, вул. Суворова, буд. 28, код ЄДРПОУ 36881450) на користь Приватного підприємства Науково-виробнича фірма ТИРАС (46008, м. Тернопіль, вул. Торговця, буд. 32, код ЄДРПОУ 36467622) основний борг в сумі 125 800 (сто двадцять п`ять тисяч вісімсот)грн., пеню в розмірі 20 603 (двадцять тисяч шістсот три)грн. 63коп., інфляційні витрати в сумі 5 773 (п`ять тисяч сімсот сімдесят три)грн. 73коп, 3% річних в розмірі 2 787 (дві тисячі сімсот вісімдесят сім)грн. 15коп. та судовий збір в сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім)грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З урахуванням перебування судді Погребної К.Ф з 22.07.2024р. по 23.08.2024р. в відпустці та з 28.08.2024р. по 30.08.2024р на лікарняному повний текст рішення складено та підписано 04 вересня 2024 р.

Суддя К.Ф. Погребна