Рішення № 121395477, 04.09.2024, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

______________________

Справа № 947/2287/24

Провадження № 2/947/3464/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2024 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Петренка В.С.

за участю секретаря Торгонської В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа №947/2287/24 за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27.02.2024 року позов Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» заборгованість за теплову енергію у розмірі 90250 грн. 40 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн. 00 коп.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24.04.2024 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Кудрінської Юлії Євгенівни про перегляд заочного рішення Київського районного суду міста Одеси від 27.02.2024 року по цивільній справі №947/2287/24 за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено. Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 27.02.2024 року по цивільній справі №947/2287/24за позовом Комунальногопідприємства «Теплопостачанняміста Одеси»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованостіскасовано і призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

17 січня 2024 року КП «Теплопостачання міста Одеси» звернулося до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користьКП «Теплопостачанняміста Одеси»заборгованість затеплову енергіюу розмірі90250,40грн.та витратипо сплатісудового збору у розмірі 3028,00 грн.

Представник позивача свої вимоги мотивував тим, що відповідач мешкає в квартирі АДРЕСА_1 . В даний будинок теплопостачання забезпечує КП «Теплопостачання міста Одеси».

Представник позивача зазначає, що відповідач, отримуючи послуги з постачання теплової енергії, опалення та гарячої води, свої зобов`язання щодо оплати за послуги не здійснює, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість у розмірі 90250,40 грн., що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

У судове засідання 04.09.2024 року представник позивача не з`явилася, про дату судового засідання була повідомлена належним чином, проте 04.09.2024 року надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Відповідачта її представник в судове засідання 04.09.2024 року не з`явилися, проте 04.09.2024 року представник відповідача надіслала заяву про розгляд справи за їх відсутності, підтримали доводи викладені у заяві від 09.04.2024 року.

Суд дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та врегульовані положеннями ЦК України та ЖК України.

Судом встановлено, що КП «Теплопостачання м. Одеси» створено на підставі рішення ОМР від 27.06.2006 року № 101-V шляхом злиття КП «Одесатеплоенерго» та КП «Одестеплокомуненерго».

Згідно з п.2.1.1. Статуту підприємства, метою його створення є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією.

Рішенням Одеської міської ради № 1173-V від 05.04.2007 року «Про визнання виконавців житлово-комунальних послуг у м. Одеса» КП «Теплопостачання м. Одеси» визначено виконавцем послуг з постачання теплової енергії на опалення та гарячої води у житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Одеси.

Відповідач по справі ОСОБА_1 є споживачем теплової енергії в квартирі АДРЕСА_2 . Зазначений будинок знаходиться у комунальній власності територіальної громади і його теплопостачання забезпечує КП « Теплопостачання м. Одеси»

Відповідачу відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 за яким обліковуються надані відповідачу послуги з теплопостачання.

Відповідно до наданого позивачем реєстру нарахувань та оплат по абоненту ОСОБА_1 за період з квітня 2009 року по липень 2023 року існує заборгованість в сумі 90250,40 гривень.

За правилами ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відповідно до ч. 2 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі).

Індивідуальний договір вважається укладений зі споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Текст такого договору було розміщено 04.10.2021 року на офіційному сайті КП «Теплопостачання міста Одеси» www.teplо.od.ua.

Таким чином, станом на 05.11.2021 року типові договори з індивідуальними споживачами про надання послуги з постачання теплової енергії вважаються укладеними з відповідною категорією споживачів.

Відповідно до п. 1 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії - цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням ст.ст.633,634,641,642 ЦК України.

За приписами ст.633ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться.

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Згідно ст. ст.68,162 ЖК Українита ст. 45 п. 5 «Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», затв. пост. КМ України від 21 серпня 2019 року № 830, споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором. Проте, свої зобов`язання боржник не здійснювала, в наслідок чого, станом на 01.08.2023 року, виникла заборгованість в сумі 90250,40 грн.

Згідност. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» свої зобов`язання виконує у повному обсязі, а споживач, в порушення ст. ст.525,526 ЦК України, несвоєчасно сплачує надані послуги, чим завдає підприємству значну матеріальну шкоду.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з відповідачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 06.12.2023р. у справі №212/10834/21 а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц.

Разом із тим, спірним питанням є період, за який можливо здійснити стягнення заборгованості. Суд враховує, що відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя тачетверта статті 267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша тадруга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Отже, здійснення відповідачем платежу в меншому розмірі, аніж було нараховано позивачем, не свідчить про визнання відповідачем боргу за попередній період.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1 та ч. 5ст. 261 ЦК України). Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу, про що визначено правовою позицією у Постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року, у справі № 760/16111/15-ц, провадження № 61-1393св19.

Враховуючи час звернення до суду та, з урахуванням заяви відповідача про застосування строку позовної давності, а також з урахуванням здійсненої відповідачкою оплати у вересні 2018 року у сумі 3000,00 грн., дослідженню підлягає заборгованість, яка виникла у період з вересня 2015 року по липень 2023 року в розмірі 69397,05 гривень (90250,40 гривень 20853,35 гривень).

Крім того, відповідно квитанції №5/19 від 02.02.2024 року, відповідачкою ОСОБА_1 на користь позивача, було сплачено платіж за теплову енергію в сумі 8000,00 грн. та 25.03.2024 року в сумі 3000,00 грн., відповідно до квитанції №83Х9-3ВМР-451В-4876.

Таким чином, невідшкодованою залишається заборгованість в сумі 58397,05 грн.

При цьому, суд критично ставиться до позиції представника позивача про те, що строк позовної давності не сплив так як строки позовної давності були продовжені на період карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України)установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Законом України від 30березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українидоповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу,продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Україниу редакціїЗакону України від 30 березня 2020 року № 540-IXперелічені всістатті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Таким чином з 01.07.2023 року строк дії актів про продовження строків позовної давності на період карантину втратили свою чинність.

Суд звертає увагу, що законодавець саме продовжив строки позовної давності на період карантину, а не призупинив або об`явив про переривання вказаних строків.

Саме тому строки позовної давності які сплили під час дії відповідного карантину були лише продовжені на строк дії цього карантину і вважаються такими що сплили після його закінчення.

Крім того, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом № 2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. На час розгляду справи в суді строк дії воєнного стану в країні триває.

Згідно з п.19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином суд приходить до висновку що стягненню, з урахуванням застосування строків позовної давності, з урахуванням оплати відповідачем за теплову енергію в сумі 11000,00 грн., підлягає заборгованість за теплову енергію, за період з вересня 2015 по липень 2023 року, у розмірі 58397,05 грн.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3ст. 133 ЦПК, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача ( ч.1,2ст. 141 ЦПК).

У даному випадку розмір судового збору, сплачений позивачем при подачі позову складає 3028,00 грн. грн., які, враховуючи факт часткового задоволення позовних вимог, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволеним вимогам у розмірі 1959,42 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,19,81,141,258-260,263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 )на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (юридична адреса: 65029, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б, р/р № НОМЕР_3 в Філія Одеське ОУ АТ «Ощадбанк», МФО 328845, код ЄДРПОУ 34674102) заборгованість за теплову енергію у розмірі 58397,05 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 )на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (юридична адреса: 65029, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б, р/р № НОМЕР_3 в Філія Одеське ОУ АТ «Ощадбанк», МФО 328845, код ЄДРПОУ 34674102) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1959,42 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Петренко В. С.