Ухвала суду № 121389980, 03.09.2024, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/1010/24

Провадження № 2-н/938/46/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року селище Верховина

Суддя Верховинського районногосуду Івано-Франківськоїобласті ДжусР.В. розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення із Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» відкритого акціонерного підприємства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» нарахованого, але не виплаченого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи та нарахованої, але не виплаченої матеріальної допомоги,

В С Т А Н О В И В:

29.08.2024 ОСОБА_1 звернувся до Верховинського районного суду Івано-Франківської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення із Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» відкритого акціонерного підприємства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» 13441,68грн нарахованого за період з 01.07.2020 по 29.12.2020, але не виплаченого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи, 6000,00 нарахованої, але не виплаченої матеріальної допомоги, 302,80грн судового збору та 800,00грн витрат на оплату правничої допомоги.

Дослідивши заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суддя приходить до наступного.

За положеннями частини 3 статті 19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Відповідно до ст.160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу, за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Частиною першою статті 161 ЦПК України встановлений вичерпний перелік вимог, за якими може бути виданий судовий наказ.

Зокрема, згідно із ч.1 ст.161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо:

1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку;

2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника;

3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості;

4) заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;

5) заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;

6) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів;

7) заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 165 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 168 ЦПК України встановлено, що у судовому наказі зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.

Так, заявник серед іншого заявив вимогу про стягнення з боржника 6000,00грн нарахованої, але не виплаченої матеріальної допомоги на поховання матері та 800,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що в порядку наказного провадження можуть бути заявлені зокрема вимоги про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Відповідно до ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно достатей 1,2 ЗаконуУкраїни «Прооплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати включає в себе: основну заробітну плату; додаткову заробітну плату; інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) зазначено, що пунктом 1.3 розділу 1 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 передбачено, що для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Зокрема, відповідно до п.2.3.3 Інструкції № 114/8713, до інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать Матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв`язку з екологічним станом, крім сум, указаних у п.3.31).

У розділі 3 Інструкції №114/8713 закріплено вичерпний перелік виплат, що не належать до фонду оплати праці.

Відповідно до п. 3.31 Інструкції № 114/8713, не належать до фонду оплати праці Матеріальна допомога разового характеру, що надається підприємством окремим працівникам у зв`язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання.

Отже одноразова матеріальна допомога на поховання, не входить до структури заробітної плати, та відповідно вимога про стягнення заборгованості по виплаті такої, не може бути предметом розгляду в порядку наказного провадження.

За змістом частин першої та третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких також належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Слід звернути увагу на те, що порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Зокрема, частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати направничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зі змісту частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України випливає, що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу може бути зменшений за клопотанням іншої сторони, якщо така особа доведе неспівмірність таких витрат.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Цивільним процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Отже, на відмінну від витрат по сплаті судового збору, розмір якого визначається Законом України «Про судовий збір», питання про відшкодування витрат на правничу допомогу відповідно до положень статті 137 ЦПК України вирішується з урахуванням умов договору про надання правничої допомоги, а також заперечень іншої сторони щодо наявності підстав та розміру таких витрат. А отже розмір витрат на професійну правничу допомогуне є безспірним в силу статті 137 ЦПК України, та входить до предмета доказування у справі.

Разом з тим, відповідно до положень частини першої статті 167 ЦПК України розгляд справи в порядку наказного провадження проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.

Окрему увагу слід звернути на те, що відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як при розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник (частина друга статті 42 ЦПК України).

Судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов`язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів ч.ч.3, 8 ст.141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин 1 та 2 ст.141 ЦПК України.

З огляду на викладене відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження. У справах наказного провадження судові витрати не відшкодовуються.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 25 березня 2020 року у справі №607/1219/18, про те, що відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження.

Таким чином, стягнення витрат на професійну правничу допомогу за правилами наказного провадження є неможливим, оскільки така справа розглядається без повідомлення та виклику сторін. Боржник, при цьому, позбавлений права довести неспівмірність заявлених вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку що у видачі судового наказу в частині вимоги про стягнення 6000,00грн нарахованої, але не виплаченої матеріальної допомоги на поховання матері та 800,00грн витрат на професійну правничу допомогу, слід відмовити.

Роз`яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 ЦПК України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись статями 133,137, 141, 160, 161, 165, 167, 168 ЦПК України, суддя,

У Х В А Л И В :

У видачі судового наказу, за заявою ОСОБА_1 в частині вимог про стягнення із боржника Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» відкритого акціонерного підприємства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» 6000,00грн нарахованої, але не виплаченої матеріальної допомоги на поховання матері та 800,00грн витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, однак може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Роман ДЖУС