Рішення № 121383205, 04.09.2024, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

04 вересня 2024 року справа № 927/512/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., розглянувши матеріали справи

за позовом: Першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури, вул.Овдіївська, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код 02910114, в інтересах держави в особі Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області

вул. Незалежності, 33, с. Плиски, Ніжинський район, Чернігівська область, код 04414885

до відповідача: Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 ,

АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою у сумі 92735,64 грн

без виклику сторін

встановив:

30.05.2024 Перший заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області звернувся до суду з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,49 га у сумі 61024,40 грн та 31711,24 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані фактичним користуванням без належних на те правових підстав земельною ділянкою з кадастровим номером 7420880800:03:003:0001, яка належить Плисківській сільській раді Ніжинського району Чернігівської області на праві комунальної власності, за період з 01.01.2021 по 31.12.2023.

Ухвалою суду від 05.06.2024 відкрите провадження у справі №927/512/24 (суддя Ноувен М.П.) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам встановлено строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив.

Ухвала суду від 05.06.2024 направлена позивачу та прокурору до їх електронних кабінетів, відповідачу засобами поштового зв`язку.

Відповідачем ухвалу суду отримано 12.06.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600927879961 (а.с. 94).

21.06.2024 від відповідача у встановлений судом строк надійшов відзив на позов від 20.06.2024, у якому відповідач заперечив проти позовних вимог і повідомив про те, що звернення прокурора у даній справі з позовом до суду є передчасним та незаконним. Відповідач зазначив про те, що земельна ділянка, за користування якою прокурор просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за період з 01.01.2021 по 23.10.2023, не була сформована як об`єкт оренди, відомості щодо неї не були зареєстровані в державному реєстрі речових прав. Щодо нарахування штрафних санкцій відповідач зазначає про те, що договірних відносин з приводу оренди земельної ділянки у ФОП ОСОБА_1 не було із 14.02.2020, отже, сума пені у розмірі 31711,24 грн не підлягає стягненню (а.с. 95-99).

05.07.2024 від Ніжинської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив № 52-77-4583вих-24 від 01.07.2024, у якій прокурор зазначив про те, що при пред`явленні позову до суду прокуратурою у повному обсязі виконано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Прокурор зазначив про те, що спірна земельна ділянка сформована 13.02.2019, запис про право комунальної власності внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 03.11.2023. Розмір доходу відповідача розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування (а.с. 105-114).

08.07.2024 за результатами повторного автоматизованого розподілу справи відповідно до п.2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду справа передана на розгляд судді Демидовій М.О., про що сформований протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою суду від 09.07.2024 справу № 927/512/24 прийнято суддею Демидовою М.О. до свого провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі.

Ухвала суду від 09.07.2024 прокурору та позивачу направлена до їх електронних кабінетів, відповідачу засобами поштового зв`язку.

Відповідач отримав ухвалу 17.07.2024, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600940944900.

Інших заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 10.10.2006 серія НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Великозагорівської сільської ради від 10.10.2006 на підставі рішення сільської ради від 16.08.2006 № 38, відповідач є власником нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі, механічної майстерні загальною площею 467,2 кв. м , що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 45).

Ніжинським міжміським бюро технічної інвентаризації 20.10.2006 зареєстровано право власності на нерухоме майно: нежитлову будівлю, механічна майстерня, які знаходяться за адресою за адресою АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 від 10.10.2206, виданого виконавчим комітетом Великозагорівської сільської ради (а.с. 38).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 16.12.2014 за відповідачем зареєстровано право приватної власності на нежитлове приміщення, стрічкова пилорама з сушарнею, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 485,7 кв.м на земельній ділянці з кадастровим номером 7420880800:03:003:0001 площею 0,49 га. Загальна площа нежитлового приміщення збільшилась з 467,2 кв.м на 485,7 кв.м внаслідок реконструкції даної будівлі (а.с. 39).

Розпорядженням голови Борзнянської районної державної адміністрації № 287 від 06.07.2004 приватному підприємцю ОСОБА_1 надано в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,49 га для підприємницької діяльності - розпиловки лісодеревини, із земель запасу Великозагорівської сільської ради шляхом укладення договору оренди (а.с. 52).

Розпорядженням голови Борзнянської районної державної адміністрації № 57 від 04.02.2010 приватному підприємцю ОСОБА_1 продовжено строк оренди земельної ділянки площею 0,49 га на 10 років до 2020 року включно, для ведення іншої комерційної діяльності (обслуговування пилорами на території Великозагорівської сільської ради) (а.с. 51).

14.02.2010 між Борзнянського районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,49 га для ведення іншої діяльності (обслуговування пилорами), що знаходиться на землях запасу Великозагорівської сільської ради, господарський двір колишнього реформованого КСП Україна. Договір укладено на 10 років (а.с. 35-36).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 13.02.2019 проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7420880800:03:003:0001 площею 0,4937 га, розташованої в Чернігівській області, Борзнянський р-н, Великозагорівська сільська рада, з цільовим призначенням 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, категорія земель - землі житлової та громадської забудови (а.с. 34).

Плисківською сільською радою 10.07.2020 прийнято рішення №1107- 39/VII «Про встановлення ставок орендної плати за земельні ділянки на території Плисківської сільської ради», яким встановлено ставку орендної плати у розмірі 6% від нормативної грошової оцінки на земельні ділянки для земель комерційного призначення на території с. В.Загорівка (а.с. 68).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 23.10.2023 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,4937 га кадастровий номер 7420880800:03:003:0001 за Плисківською сільською радою Ніжинського району Чернігівської області (а.с. 47-48).

Згідно із інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 7420880800:03:003:0001 площею 0,4937 га з цільовим призначенням 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, категорія земель землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, розташованої в Чернігівській області, Борзнянський р-н, Великозагорівська сільська рада, нормативна грошова оцінка ділянки становить 385485,91 грн, дата оцінки 20.10.2023, право власності 23.10.2023 зареєстровано за Плисківською сільською радою Ніжинського району Чернігівської області (а.с. 49-50).

Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ-7400765312023 від 20.10.2023 нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7420880800:03:003:0001 становить 385482,91 грн (а.с. 63).

Рішенням 35 сесії 7 скликання № 1008-35/УІІ від 19.03.2020 Плисківської сільської ради створено комісію з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам та затверджено Порядок з визначення та відшкодування Плисківській сільській об`єднаній територіальній громаді в особі Плисківської сільської радим збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог земельного законодавства (а.с. 55).

Листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 6-28-0.222-323/2 від 12.01.2023 повідомлено про те, що значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок (крім сільськогосподарського призначення) за 2022 рік становить 1,15, за 2021 рік 1,1 (а.ю. 64-65).

06.11.2023 позивач звертався до відповідача листом № 926 від 06.11.2023, у якому повідомив про необхідність укладення договору оренди землі на земельну ділянку з кадастровим номером 7420880800:03:003:0001, оскільки відповідач продовжує користуватись вказаною земельною ділянкою після закінчення строку оренди землі (а.с. 54).

Відповідачем договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7420880800:03:003:0001 не укладено.

Плисківською сільською радою 26.04.2024 прийнято рішення № 692- 46/VІІІ, яким затверджено у тому числі Акт №1 від 24.01.2024 про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам ФОП ОСОБА_1 внаслідок користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 7420880800:03:003:0001 площею 0,4937 га без правовстановлюючих документів, згідно якого сума нарахувань за період з 01.01.2021 по 31.12.2024, склала 92735,64 грн (а.с. 69).

Плисківська сільська рада надіслала відповідачу повідомлення № 02-16/415 від 26.04.2024 про те, що комісією з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам розглянуто матеріали про нанесення відповідачем збитків позивачу внаслідок порушення земельного законодавства та складено акт про визначення збитків, який додано до повідомлення. Позивач просив відповідача повідомити про результати розгляду у 10 денний термін з дня надходження повідомлення. Відповідач отримав вказане повідомлення 26.04.2024, про свідчить його підпис (а.с. 70).

Відповідно до розрахунку, складеного Плисківською сільською радою, розмір безпідставно збережених коштів становить:

за 2021 рік 18283,77 грн (із розрахунку 304729,57 грн НГО з урахуванням коефіцієнта індексації у 2021 році 1,1 та 6% - розміру орендної плати для комерційного використання),

за 2022 рік 20112,15 грн (із розрахунку 335202,53 грн НГО з урахуванням коефіцієнта індексації у 2022 році 1,15 та 6% - розміру орендної плати для комерційного використання),

за 2023 рік 23128,98 грн (із розрахунку 382482,91 грн НГО та 6% - розміру орендної плати для комерційного використання). Загальна сума 61524,89 грн., заявлена до стягнення за даним позовом.

З урахуванням сплаченої відповідачем орендної плати в лютому 2023 року в сумі 500,49 грн (а.с. довідка № 1 від 30.04.2024) розмір недоотриманої орендної плати за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 становить 61024,40 грн (а.с. 73).

Крім того, Плисківською сільською радою нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення в сумі 31711,24 грн.

Копія акту №1 від 24.01.2024 про визначення обсягу збитків з повідомленням позивачем також направлені рекомендованим листом №1660500192627 на адресу відповідача (опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек від 01.05.2024 а.с. 77).

За доводами Ніжинської окружної прокуратури розмір збережених ФОП ОСОБА_1 коштів внаслідок безоплатного користування земельною ділянкою склав 92735,64 грн за період з 01.01.2021 до 31.12.2023, у тому числі несплачена орендна плата 61024,40 грн та пеня 31711,24 грн.

Відповідач докази оплати за користування спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів не надав.

У зв`язку з тим, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки не відшкодував кошти у розмірі орендної плати за її використання, прокурор звернувся до суду з вимогами про відшкодування збитків у розмірі 92735,64 грн за період користування земельною ділянкою з 01.01.2020 по 31.12.2023.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Підстави представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України Про прокуратуру.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18, від 24.10.2023 у справі № 911/2093/21).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування;

в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Отже, місцеві ради відповідно до закону, від імені та в інтересах територіальної громади міста повинні здійснювати контроль за надходженням коштів від використання землі у межах територіальної громади та не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування.

Листом від 17.10.2023 Ніжинською окружною прокуратурою повідомлено Плисківську сільську раду Ніжинського району Чернігівської області про використання земельних ділянок на території сільської ради без правовстановлюючих документів, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 7420880800:03:003:001, та просила повідомити чи вживалися заходи щодо стягнення коштів за користування земельними ділянками під об`єктами нерухомості без правовстановлюючих документів (а.с. 29-31).

Плиськівська сільська рада Ніжинського району Чернігівської області листом №8856 від 25.10.2023 повідомила Ніжинську окружну прокуратуру про неодноразове звернення щодо стягнення коштів до відповідних осіб (а.с. 32-33).

Ніжинська окружна прокуратура листом від 03.04.2024 № 52-77-2522вих-24 повідомила Плисківську сільську раду Ніжинського району Чернігівської області про використання спірної земельної без правовстановлюючих документів та просила повідомити чи вживалися заходи та чи планується вжиття заходів щодо стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування спірною земельною ділянкою (а.с. 78-80).

Плиськівська сільська рада Ніжинського району Чернігівської області листом від 29.04.2024 № 02-18/420 повідомила Ніжинську окружну прокуратуру про вручення відповідачу акту про визначення збитків та просила прокуратуру звернутися в її інтересах з позовом до суду про відшкодування збитків (а.с. 81-82).

Незважаючи на те, що прокурором Плиськівську сільську раду Ніжинського району Чернігівської області повідомлено про порушення інтересів держави в частині несплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою, орган місцевого самоврядування не вжив заходів у судовому порядку для захисту інтересів держави, суд доходить висновку про невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про можливе порушення інтересів держави, а відтак і про його бездіяльність.

Оскільки ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» форми відповідного повідомлення уповноваженого органу не визначено, вказаний лист прокурора з посиланням на таку норму, який було направлено позивачу з метою з`ясування підстав представництва, відповідає приписам цієї статті, а тому підпадає під розуміння повідомлень, передбачених у ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Крім того, Ніжинською окружною прокуратурою направлено позивачу повідомлення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України № 52-77-3670вих-24 від 23.05.2024 про підготовку позовної заяви в інтересах держави в особі Плисківської сільської ради до ФОП ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів (а.с. 84).

За наведених обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України, випливає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14, від 04.06.2019 у справі 914/1925/18.

Отже, у спірних правовідносинах виникли кондикційні зобов`язання.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач на період спірних правовідносин не оформив право власності або права постійного землекористування земельною ділянкою, а тому не був суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша ст. 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої ст. 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст. 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Як встановлено судом, власником нежитлового приміщення - стрічкова пилорама з сушарнею, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 485,7 кв. м на земельній ділянці з кадастровим номером 7420880800:03:003:0001, є Фізична особа підприємець ОСОБА_1 .

Відповідач у період з 01.01.2021 по 31.12.2023 не здійснював плату за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі.

Таким чином, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

Розмір доходу відповідача у період з 01.01.2021 по 31.12.2023 розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку у формі орендної плати, яка нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ-7400765312023 від 20.10.2023, інформації Державного земельного кадастру, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7420880800:03:003:0001 становить 385482,91 грн.

При розрахунку суми збережених коштів у розмірі орендної плати враховано вимоги рішення 39 сесії Плисківської сільської ради від 10.07.2020 №1107- 39/VII «Про встановлення ставок орендної плати за земельні ділянки на території Плисківської сільської ради», яким встановлено ставку орендної плати у розмірі 6% від нормативної грошової оцінки на земельні ділянки для земель комерційного призначення на території с. В.Загорівка, відповідний коефіцієнт індексації а також часткову сплату відповідачем орендної плати в сумі 500,49 грн у лютому 2023 року.

Отже, за розрахунком позивача розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна за користування земельною ділянкою кадастровий номер 740880800:03:003:0001, площею 0,4937га склав 61024,40 грн за період з 01.01.2021 по 31.12.2023.

З огляду на викладене Фізична особа підприємець ОСОБА_1 як фактичний користувач частини земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберігав у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 61024,40 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заперечення відповідача з приводу формування земельної ділянки суд зазначає таке.

Відповідач у відзиві на позов наголошує на тому, що в період з 01.01.2021 по 23.10.2023 спірна земельна ділянка не була сформована як об`єкт оренди, відомості щодо неї не були зареєстровані в державному реєстрі речових прав.

Відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Суд не погоджується з доводами відповідача щодо того, що до 23.10.2023 (дати реєстрації права власності за Плисківською сільською радою) земельна ділянка не була сформована як об`єкт цивільних прав, з огляду на те, що з набранням чинності з 01.01.2002 Земельним кодексом України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності (частина друга статті 83 вказаного кодексу).

Починаючи з 01.01.2013 правовідносини у сфері землекористування регулює Закон України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», за змістом пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" якого землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Вказані правові висновки наведені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

З огляду на викладене, нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування відповідно до положень статті 79-1 Земельного кодексу України не є підставною для звільнення набувача права власності на будівлю або споруду від обов`язку сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташований такий об`єкт нерухомості.

Вказані висновки наведені у постанові Верховного Суду у справі № 916/2119/22 від 13.03.2024.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги, що 13.02.2019 здійснено державну реєстрацію спірної земельної ділянки та їй присвоєно кадастровий номер, суд відхиляє доводи відповідача про безпідставність позовних вимог з наведених вище підстав.

Щодо вимог про стягнення пені суд зазначає таке.

Відповідно до здійсненого позивачем розрахунку збитків за використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів, Плисківською сільською радою нараховано 31711,24 грн пені за період з січня 2021 року по грудень 2023 року.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що в період з січня 2021 року по грудень 2023 року між сторонами були відсутні договірні відносили щодо оренди земельної ділянки.

Відтак, у Плисківської сільської ради відсутні правові підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій та нарахування пені за вказаний період.

З огляду на вищевикладене суд приймає до уваги заперечення відповідача в цій частині та доходить висновку про те, що вимоги прокурора в частині стягнення 31711,24 грн пені є безпідставні та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення 61024,40 грн безпідставно збережених коштів.

В решті вимог в частині стягнення 31711,24 грн пені позов задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог судовий збір у сумі 1992,57 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області (вул. Незалежності, 33, с. Плиски, Ніжинський район, Чернігівська область, 16453, код 04414885, на рахунок: ГУК у Чернігівській обл./тг с. Плиски/21080500, р/р UА7489999803140905350000025665, код платежу 21080500, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 61024,40 грн.

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код 02910114, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача - UА248201720343140001000006008) 1992,57 грн витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 04.09.2024.

Суддя М.О. Демидова