Ухвала суду № 121382790, 04.09.2024, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

"04" вересня 2024 р.м. Одеса № 916/3838/24

Суддя Господарського суду Одеської області Цісельський О.В.,

дослідивши матеріали позовної заяви (вх.№ 3924/24 від 30.08.2024)

за позовом: КП «ЖКС «Порто-Франківський» (вул. Льва Толстого, № 5, м. Одеса, 65023, код ЄДРПОУ 35303262)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Довбищука Сергія Олескандровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 149 223,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

КП «ЖКС «Порто-Франківський» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Довбищука Сергія Олександровича про стягнення оплати завищеної вартості виконаних робіт у розмірі 149 223,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на невідповідність фактично виконаних обсягів виконаних відповідачем робіт, обсягам, внесеним в акти приймання будівельних робіт форми №КБ-2в, що в порушення п.6.2, п.6.1.6 Кошторисних норм України «Настанова з визначення вартості будівництва», призвело до завищення вартості виконаних робіт за укладеними між сторонами договорами №39 від 07.02.2023, №66 від 13.03.2023, №67 від 13.03.2023, №115 від 15.05.2023.

Основні вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, а також вимоги щодо документів, які подаються позивачем разом з позовною заявою, визначені статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України (в редакції Закону № 3200-IX від 29.06.2023) позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Проте, в порушення наведених вимог позивачем замість повного свого найменування вказано: КП «ЖКС «Порто-Франківський», та у поданому позові не зазначено інформації щодо наявності у учасників справи зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (підсистема «Електронний суд»).

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити: попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Згідно з частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Частиною 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заявами по суті справи є, зокрема, позовна заява.

У позовній заяві, в порушення п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позивачем не надано жодних належних обґрунтувань (та за наявності доказів) щодо орієнтовних судових витрат, які позивач вже поніс та/або витрат, які він очікує понести. Тобто, позивачем не надано попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 172 ГПК України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

З аналізу вищевикладеного слідує, що Господарським процесуальним кодексом України визначено чіткий перелік дій та подання документів у разі звернення із позовною заявою до Господарського суду, а із зазначених вимог випливає обов`язок позивача надіслати відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів незалежно від того, чи є у наявності у відповідача дані документи.

Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про поштовий зв`язок», послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.

Згідно п.47 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення.

За змістом п.17 Правил, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою, згідно з тарифами оператора поштового зв`язку. Послуга опису вкладення до поштового відправлення полягає в підтвердженні у визначеному оператором поштового зв`язку порядку відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції вмісту вкладення до поштового відправлення із зазначенням індивідуальних ознак відповідного вкладення (конкретний вид, кількість тощо), що відрізняє його від інших речей.

Пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв`язку зазначено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Згідно п.62 Правил надання послуг поштового зв`язку, підтвердженням оплати послуг поштового зв`язку з пересилання письмової кореспонденції є: поштові марки, наклеєні на письмову кореспонденцію або нанесені типографським способом на поштові конверти, поштові картки; електронні марки; відбитки державного знака, нанесені маркувальними машинами; відбитки про оплату письмової кореспонденції, нанесені друкарським чи іншим способом; розрахунковий документ про оплату послуги поштового зв`язку.

Відповідно, якщо копію позовної заяви надіслано поштою, то документом, який підтверджує надсилання, є встановлений у п.п. 61, 62 Правил спосіб поштової оплати, опис вкладення у цінний лист. Крім того, підтвердженням, що відправлення надіслано на адресу одержувача є саме накладна (службовий чек), в якому зазначено номер накладної, інформацію про відправника та одержувача, інформацію про відправлення, а також міститься підтвердження (підпис) відправника з підтвердженням, що інформація у даній накладній зазначена правильно.

Отже, належними доказами відправлення сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі.

В якості доказів направлення відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів позивачем були надані копії поштової накладної та опису вкладення від 25.07.2024, однак надані копії жодним чином не засвідчені позивачем, а вказаний опис вкладення не містить номеру поштового відправлення, що унеможливлює ідентифікацію наданої послуги з відправлення позову з доданим документами з описом вкладення відповідачу.

Зазначений опис вкладення у цінний лист не відповідає вимогам пункту 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 № 270, а тому не може бути взятий до уваги як належний та допустимий доказ направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.

При цьому, як вже зазначено судом, позивачем до позову надано поштові накладні та описи вкладення у цінний лист із штампом Укрпошти, які датовані 05.07.2024, коли позовна заява подана до суду 30.08.2024, а 26.07.2024 позивач вже звертався до суду із відповідним позовом, а тому не є зрозумілим яку позовну заяву було відправлено КП «ЖКС «Порто-Франківський» 25.07.2024, враховуючи звернення позивача із даним позовом більш ніж через місяць після його направлення відповідачу, що є недоліком позовної заяви.

Отже, позивачем не надано належних доказів, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів, тому, суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано вимог п.1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України та ст.172 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене позивачу необхідно подати до суду докази надіслання на адресу відповідача всіх доданих до позовної заяви документів у відповідності до кількості аркушів, які подані заявником до позовної заяви з якою заявник звернувся до суду та зазначенням в описі вкладення у цінний лист номеру поштового відправлення та кількість аркушів по кожному найменуванню, які будуть направлені на адресу відповідачів.

Окрім того, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2024 року складає 3 028,00 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, у позовній заяві позивачем заявлено вимоги майнового характеру, за які підлягає сплаті судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Позивачем до позову додано в якості доказу сплати судового збору платіжну інструкцію № 831 від 12.06.2024 на суму 3028,00 грн.

Між тим, згідно довідки ГСОО судовий збір у розмірі у розмірі 3028,00 грн від КП «ЖКС «Порто-Франківський», сплачений згідно платіжної інструкції № 831 від 12.06.2024 був зарахований на рахунок № UA938999980313141206083015758, відкритий в Головному управлінні державної казначейської служби України в Одеській області. Натомість вказана квитанція вже обліковується в матеріалах позовного провадження № 916/3298/24, які ухвалою суду від 19.08.2024 були повернуті позивачу.

Як вбачається з КП «Діловодство спеціалізованого суду», ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.08.2024 у справі № 916/3298/24 позовну заяву за вх.№3371/24 від 26.07.2024 Комунальному підприємству «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» повернуто разом з доданими до неї матеріалами на підставі ст. 174 ГПК України.

Позивач не звертався до суду з заявою згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» про повернення судового збору сплаченого згідно платіжної інструкції №831 від 12.06.2024 року

Проте, та обставина, що позивач станом на даний момент не звернувся до суду із клопотанням про повернення судового збору у справі № 916/3298/24 не є гарантією неподання ним такого клопотання у майбутньому.

У разі прийняття судом платіжної інструкції № 831 від 12.06.2024 на суму 3028,00 грн як належного доказу оплати судового збору за подання позову у даній справі, позивач, після ухвалення судом рішення у цій справі, не буде позбавлений можливості подання клопотання про повернення судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у справі №916/3298/24.

Аналогічна позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 28.03.2023 у справі № 904/4585/22 та постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.08.2024 у справі № 924/133/21.

Згідно ч. 5. ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.

Питання повторного використання платіжного документа при повторному поданні позовної заяви за умови повернення без розгляду попередньо поданої заяви також розглядалося Верховним Судом.

У постанові від 13 лютого 2019 року у справі №1540/3297/18 Верховний Суд звернув увагу, що певний час редакція частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачала таке право, що якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв`язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору (друге речення цієї норми закону). Проте Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» це речення було виключено з цієї норми (підпункт 4 пункт 4 цього Закону) і станом на час розгляду заяви стаття 6 Закону України «Про судовий збір» передбачала, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.

Тому, заявник/позивач, коли подає повторно заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної заяви, яку суд залишив без розгляду. Запроваджене законодавче нововведення не обмежує і не порушує прав заявника / позивача в частині обов`язку нести додаткові майнові витрати у зв`язку зі зверненням до суду, оскільки за законом такий заявник / позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної заяви, яка була залишена без розгляду.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі №160/554/23.

За таких обставин, прийняття судом платіжної інструкції № 831 від 12.06.2024 як належного доказу оплати судового збору за подання позову у даній справі № 916/3838/24 з високою імовірністю буде мати наслідком безпідставне повернення позивачу з Державного бюджету України грошових коштів у розмірі 3028 грн за подання позовної заяви.

Водночас, за відсутності дієвого державного механізму, що гарантуватиме фактичну наявність у Державному бюджеті України грошових коштів у розмірі 3028 грн за подання цього позову, судове рішення не може ґрунтуватись на ймовірності добросовісної поведінки позивача.

Відтак, у даному випадку при зверненні КП «ЖКС «Порто-Франківський» до господарського суду із заявленим позовом до ФОП Довбищука С.О. заявник повинен був сплатити судовий збір за подачу позову на загальних підставах.

За таких обставин платіжна інструкція № 831 від 12.06.2024 не може бути прийнята судом в якості належного доказу оплати судового збору за подання позову у даній справі.

Отже, до позовної заяви не додано належних доказів сплати судового збору за подання позовної заяви у встановлених порядку та розмірі.

Додатково суд зазначає, що у вступній частині позовної заяви вказано третю особу Південний офіс Держаудитслужби.

У справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи (ч. 1 ст. 41 ГПК України).

Господарський процесуальний кодекс України поділяє третіх осіб на: третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору (ст. 49 ГПК України) та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (ст. 50 ГПК України).

Між тим, позивач жодним чином не обґрунтував підстави, за яких необхідно залучити до участі у справі зазначених осіб.

Варто зазначити, що саме лише зазначення в позовній заяві певної особи, установи чи організації як третьої особи без обґрунтування необхідності її залучення участі у справі, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.

Відповідно до ст.50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійні вимоги це такі особи, які вступають або залучаються в процес на стороні позивача або відповідача у разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обв`язки щодо однієї з сторін. Їх залучення у процес може здійснюватися за заявою учасника справи.

Крім того, відповідно до вимог ч.3 ст. 50 ГПК України у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Як вбачається з поданої заяви, позивачем не зазначено як рішення суду може вплинути на права та обов`язки зазначеної третьої особи щодо однієї із сторін та на яких підставах вказаних осіб належить залучити до участі у справі.

Враховуючи вимоги ст. 50 ГПК України, суд звертає увагу позивача на обов`язок обґрунтування підстав залучення третьої особи та як рішення у справі може вплинути на її права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162,164,172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Згідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.

Таким чином, у суду наявні підстави для залишення позовної заяви КП «ЖКС «Порто-Франківський» (вх.№3924/24 від 30.08.2024) без руху.

Керуючись ст.ст. 162, 164, 172, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну КП «ЖКС «Порто-Франківський» (вх.№3924/24 від 30.08.2024) залишити без руху.

2. Встановити КП «ЖКС «Порто-Франківський» строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Зобов`язати КП «ЖКС «Порто-Франківський», у разі подання заяви про усунення недоліків позову, надати суду докази надсилання відповідачам заяви про усунення недоліків позовної заяви від 30.08.2024 за вх.№3924/24.

4. Роз`яснити позивачу, що за змістом ч.4 ст.174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала набрала законної сили 04.09.2024 та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Цісельський