Ухвала суду № 121381987, 02.09.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 490/646/24

Провадження № 2/761/5990/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва

в складі

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Путрі Д.В.

представників позивача та третьої особи 4: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника третьої особи про витребування доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Миколаївської міської ради, Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на майно,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду знаходиться зазначена справа.

В судовому засіданні представник третьої особи підтримала раніше подане клопотання про витребування доказів у Курземського районного суду Латвійської Республіки, а саме: рішення суду від 21.10.2020 р. у справі №С69288919 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про розірвання шлюбу.

Представник позивача заперечила щодо задоволення клопотання.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, подали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не відомі.

Вислухавши пояснення присутніх представників учасників, дослідивши матеріали справи, суд вважає можливим звернутись з судовим дорученням до Курземського районного суду Латвійської Республіки про витребування доказів, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що предметом спору є встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_3 та ОСОБА_9 без реєстрації шлюбу, починаючи з 2004 р. по 24.06.2023 р. (день смерті), визнання права спільної сумісної власності на майно.

Представник третьої особи зазначає, що ОСОБА_9 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 , який було розірвано за рішенням Курземського районного суду Латвійської Республіки від 21.10.2020 р. у справі №С69288919.

Згідно з ч.2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст.84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно ч.1, 2 ст. 498 ЦПК України у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно із ч. 1 ст. 80 Закону України «Про міжнародне приватне право», у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.

У відносинах між Україною та Латвійською Республікою діє Договір між Україною та Латвійською республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах від 23.05.1995 року, який набув чинності 12.07.1996 року.

Відповідно до ст.ст.2-4 Договору установи юстиції Договірних Сторін надають взаємно правову допомогу у цивільних, сімейних та кримінальних справах відповідно до положень даного Договору. Установи юстиції надають правову допомогу й іншим установам, до компетенції яких відносяться справи, вказані в пункті 1 цієї статті. Інші установи, до компетенції яких відносяться справи, вказані в пункті 1 цієї статті, надсилають клопотання про правову допомогу через установи юстиції. Правова допомога охоплює виконання процесуальних дій, що передбачені законодавством запитуваної Договірної Сторони, зокрема, допит сторін, потерпілих, обвинувачених та підсудних, свідків, експертів, проведення експертиз, обшуку (судового огляду), вилучення та передачу речових доказів, порушення або перейняття кримінального переслідування та видачу осіб, які скоїли злочини, визнання та виконання судових рішень, вручення та пересилання документів, надання за клопотанням другої Договірної

Сторони відомостей про судимість обвинувачених. При наданні правової допомоги установи Договірних Сторін зносяться одна з одною через Міністерство юстиції та Генеральну Прокуратуру України і Міністерство юстиції та Генеральну Прокуратуру Латвійської Республіки, якщо даним Договором не передбачено інше.

На підставі викладеного, враховуючи предмет спору- суд вважає необхідним витребувати у Курземського районного суду Латвійської Республіки рішення від 21.10.2020 р. у справі №С69288919 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про розірвання шлюбу.

З врахуванням вимог п.8 ч.1 ст.252 ЦПК України суд не вважає за можливе зупиняти провадження у цій справі, оскільки це є правом суду, а не його обов`язком.

Керуючись ст. ст. 84, 260, 352, 498 ЦПК України, договором між Україною та Латвійською республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах від 23.05.1995 р., суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання представника третьої особи ОСОБА_7 - адвоката Островської О.В. - задовольнити.

Звернутися із судовим доручення про надання правової допомоги шляхом витребування у Курземського районного суду Латвійської Республіки ( Kurzemes rajona tiesa, Adrese: Latvijas republika, Katrinas iela 14, Ventspils, LV-3601, e-pasts: kurzeme@tiesas.lv ) рішення Курземського районного суду від 21.10.2020 по цивільній справі № С69288919 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про розірвання шлюбу.

Зобов`язати сторону третьої особи ОСОБА_7 надати суду нотаріально засвідчений переклад вказаної ухвали суду на латиську мову для направлення Курземському районному суду Латвійської Республіки.

Копію ухвали направити для відома всім учасникам справи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Андрій Осаулов