Постанова № 1213803, 11.12.2007, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

11 грудня 2007 р. Справа № 7/283-2007

за позовом Селянського фермерського господарства „Ферма Пилипа”, м. Хуст

до Хустської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Хуст

про скасування податкових повідомлень –рішень від 17.10.2007р.

від позивача – Мелай О.І.,Пилип Л.Ф., (довіреність від 26.01.06);

від відповідача –Сима Є.Ю., (довіреність від 12.01.07 №219/0/10);

Росоха В.М., (довіреність від 12.01.07 №12222/р/10).

Секретар судового засідання - Ряшко А.В.

Суддя С.Швед

СУД ВСТАНОВИВ:

Селянське фермерське господарство „Ферма Пилипа”, м. Хуст (далі - господарство) звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень –рішень Хустської ОДПІ від 17.10.2007р. №1345/22080838/10497/10/23 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 10701 грн., №0001342342/0/1342/22080838/10494/10/23 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 400 грн., №0001352342/0/1343/22080838/10495/10/23 про визначення податкового зобов’язання по земельному податку у сумі 394 грн., №0001362342/0/1344/22080838/10496/10/23 про визначення податкового зобов’язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 1931 грн. та №1346/22080838/10493/10/17 про визначення податкового зобов’язання по податку з найманих працівників у сумі 4055,49 грн.

Не погоджуючись із висновком податкового органу про визначення Товариству до сплати податкових зобов’язань по вищезазначених платежах, позивач вказує на його помилковість, невідповідність фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, які підтверджують правомірність формування господарством своїх податкових зобов’язань за охоплений перевіркою період.

Відповідач позов не визнав, оскільки проведеною перевіркою підтверджені факти порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства, тому позивачу і визначені до сплати податкові зобов’язання за оспорюваними податковими повідомленнями –рішеннями.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, суд констатує наступне:

Оспорювані позивачем податкові повідомлення –рішення прийняті на підставі акту перевірки Хустської ОДПІ від 11.10.07 №976/23/22080838 „Про результати виїзної планової перевірки СФГ „Ферма Пилипа” з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 01.07.2007р.” та довідки від 11.10.2007р. №53/17 „Про результати виїзної планової документальної перевірки СФГ „Ферма Пилипа” з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 01.07.2007р.”.

По суті виявлених перевіркою порушень в розрізі окремих податкових платежів за предметом позову, суд виходить з наступного:

1. Податкове повідомлення –рішення від 17.10.2007р. №1345/22080838/10497/10/23 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 2006 рік на суму 10701 грн. прийнято відповідачем на підставі акту перевірки від 11.10.07р. №976/23/22080838 в зв’язку з порушенням господарством вимог п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 11.21 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР з відповідними змінами та доповненнями (далі –Закон №168/97-ВР) та п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.99 №271 „Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини”(далі –Постанова КМУ №271).

Згідно з абзацом другим п. 11.21 ст. 11 Закону №168/97-ВР сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ №271 визначено механізм акумуляції та використання коштів податку на додану вартість, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою.

Пунктом 4 Постанови КМУ №271 передбачено, що на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики.

Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунку на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Як свідчать дані податкових декларацій платника податків за 2006 рік (як загальної, так і скороченої форм), господарство у податкових деклараціях скороченої форми для сільськогосподарських підприємств, що застосовують спеціальний режим оподаткування на підставі п. 11.21. ст. 11 Закону №168/97-ВР, відображало виключно обсяги податкових зобов’язань, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, а дані про податковий кредит від операцій з придбання товарів (робіт, послуг) включало у податкові декларації загальної форми.

При такому підході у господарства по загальних деклараціях з ПДВ виникало лише від’ємне значення між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту, а по скорочених –нарахований податок повністю спрямовувався на підтримку власного виробництва.

Відсутність у загальних податкових деклараціях даних про операції, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків, свідчить про те, що діяльність господарства була пов’язана виключно з реалізацією продукції власного виробництва. Зазначене підтверджується також і даними акуту перевірки (п.п. 2.15.9, а.с. 14).

В такому випадку і сума податку сплачена у вартості придбаних товарів (робіт, послуг) повинна відноситися до податкового кредиту по податкових деклараціях скороченої форми.

Зазначене порушення у веденні податкового обліку вплинуло на стан розрахунків позивача з бюджетом, тому зменшення господарству бюджетного відшкодування з ПДВ за 2006 рік на суму 10701 грн. за податковим повідомленням –рішенням від 17.10.2007р. №1345/22080838/10497/10/23 належить визнати правомірним.

Крім того, з даних облікової картки платника податків з ПДВ за 2007 рік випливає те, що сума податку, яка підлягає сплаті позивачем до бюджету, була зменшена (з урахуванням суми зменшеного бюджетного відшкодування у розмірі 10701 грн.) податковим органом на підставі рішення про списання податкової заборгованості Хустської ОДПІ від 05.11.20074р. №16 і станом на 04.12.07 складає 378,63 грн.

Таким чином, підстави для скасування податкового повідомлення –рішення Хустської ОДПІ від 17.10.2007р. №1345/22080838/10497/10/23 є відсутніми.

2. За актом перевірки від 11.10.07 №976/23/22080838 позивачу донараховано ПДВ у сумі 60 грн. за період з 02.01.06 по 01.07.07 від вартості оподатковуваної операції по здачі в оренду приміщення.

Вказане порушення стало підставою для прийняття податкового повідомлення –рішення 17.10.2007р. №0001342342/0/1342/22080838/10494/10/23 про визначення до сплати податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 400 грн. (60 грн. –основний платіж, 340 грн. –штрафні санкції застосовані на підставі п.п. 17.1.3. п.17.1. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III (далі –Закон №2181-III).

Відносно виявленого перевіркою порушення позивач заперечень не подав та донарахування податку у розмірі 60 грн. у судовому засіданні 05.12.07р. визнав. Заперечення позивача стосуються лише розміру штрафних санкцій, застосованих за оспорюваним податковим –повідомленням – рішенням. За доводами платника податків розмір штрафних санацій повинен був скласти суму 170 грн.

Підпунктом 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону №2181-III передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Як свідчить наявний у матеріалах справи розрахунок штрафних санкцій, а також акт перевірки та оспорюване податкове повідомлення - рішення, донарахована платнику податків за податкові періоди з січня 2006 р. по червень (включно) 2007 р. сума основного платежу склала 60 грн. Отже, нарахована з дотриманням вимог п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-III сума штрафних санкцій повинна складати 170 грн.

Крім того, як свідчить розрахунок штрафних санкцій (а.с. 107) до загальної суми штрафних санкцій у розмірі 340 грн., застосованої за податковим повідомленням –рішенням, включено також суму 170 грн. за неподання податкової декларації за липень 2006 року, застосування якої передбачено п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-III. Однак, акт перевірки Хустської ОДПІ від 11.10.07 №976/23/22080838 даних про вищезазначене порушення не містить. Також і в самому податковому повідомленні –рішенні відсутні посилання на п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-III як на підставу для застосування штрафних санкцій у сумі 170 грн.

Таким чином, податкове повідомлення –рішення Хустської ОДПІ від 17.10.07 №0001342342/0/1342/22080838/10494/10/23 підлягає скасуванню у частині суми 170 застосованих штрафних санкцій.

3. Наведені вище обставини та висновок суду по спірній ситуації в повній мірі стосується і податкового повідомлення –рішення Хустської ОДПІ від 17.10.07р. №0001362342/0/1344/22080838/10496/10/23 про визначення податкового зобов’язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 1931 грн., позовні вимоги про скасування якого стосуються виключно зменшення розміру застосованих штрафних санкцій у частині суми 1700 грн. за неподання звітності по зазначеному збору. Оскільки оспорюваний акт Хустської ОДПІ не містить даних про застосування штрафних санкцій у сумі 1700 грн. на підставі п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-III, він підлягає скасуванню у цій частині.

4. Актом перевірки зафіксовано також факт ненарахування та несплати господарством до бюджету земельного податку у сумі 54 грн. за 2-ге півріччя 2004 року.

За вказане порушення позивачу визначене податкове зобов’язання по земельному податку у сумі 394 грн. (54 грн. –основний платіж, 340 грн. –штрафні санкції) за податковим повідомленням –рішенням Хустської ОДПІ від 17.10.07 №0001352342/0/1343/22080838/10495/10/23.

Як на підставу для скасування зазначеного акту Хустської ОДПІ позивач посилається виключно на вирішення зазначеного питання у судовому порядку у межах розгляду справ господарського суду Закарпатської області №7/181-2005 та №7/394-2006р.

Зазначені доводи позивача не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки предмет спору у вищевказаних справах стосувався стягнення податкової заборгованості по земельному податку з СФГ „Ферма Пилипа” за період 2002 року.

Донарахована сума податку у розмірі 54 грн. за оспорюваним податковим повідомленням –рішення у даній справі стосується 2-го півріччя 2004 року, тому у задоволенні позову щодо основного платежу належить відмовити.

Поряд з цим, слід визнати неправомірним застосування до позивача штрафних санкцій у частині суми 170 грн. за неподання річного розрахунку по земельному податку, оскільки в оспорюваному податковому повідомленні –рішенні відсутнє посилання на п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-III як на підставу для застосування штрафних санкцій у сумі 170 грн.

5. За оспорюваним позивачем податковим повідомленням –рішенням від 17.10.07 №1346/22080838/10493/10/17 господарству визначене податкове зобов’язання по податку з найманих працівників у сумі 4055,49 грн. у зв’язку з зафіксованим в акті перевірки Хустської ОДПІ від 11.10.07 №976/23/22080838 та довідці від 11.10.2007р. №53/17 порушенням платником податків вимог п.п. 4.2.9 „а” п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003р. №889-IV.

З поданих відповідачем доказів, які знаходяться в матеріалах справи, судом встановлено, що вищезазначений акт Хустської ОДПІ відкликано податковим органом (повідомлення Хустської ОДПІ від 06.12.07.№11150, а.с. 124) та направлено позивачу рекомендованим поштовим відправленням (а.с. 126) нове податкове повідомлення –рішення від 17.10.07 №1346/22080838/10493/10/17-01 про визначення податкового зобов’язання по податку з доходів найманих працівників у сумі 12166,47 грн. (а.с. 125), яке не є предметом позову у даній справі.

У зв’язку з наведеним у задоволенні позову у цій частині належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 7-9, 69, 86, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

СУД ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Податкові повідомлення –рішення Хустської об’єднаної державної податкової інспекції від 17.10.2007р. про визначення податкових зобов’язань до сплати стосовно селянського фермерського господарства „Ферма Пилипа” (м. Хуст, Слов”яньска, 31, код 22080838):

2.1. №0001342342/0/1342/22080838/10494/10/23 по податку на додану вартість - скасувати у частині суми 170 грн. застосованих штрафних санкцій;

2.2. №0001352342/0/1343/22080838/10495/10/23 по земельному податку - скасувати у частині суми 170 грн. застосованих штрафних санкцій;

2.3. №0001362342/0/1344/22080838/10496/10/23 по збору за забруднення навколишнього природного середовища - скасувати у частині суми 1700 грн. застосованих штрафних санкцій;

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена за правилами, передбаченими статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя С. Швед