Рішення № 121373881, 28.08.2024, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/1785/24

Провадження №2/149/630/24

Номер рядка звіту 40

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.08.2024 р. м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Павлюк О. О.,

за участі секретаря Олійник І. С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Хмільницького міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 12.02.2022 між ТОВ «ФК « 1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 74888247. 14.06.2021 між ТОВ «ФК « 1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21 за яким останнє набуло право вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідач вимоги договору не виконав, в зв`язку з чим в нього виникла заборгованість в розмірі 22597,42 грн., яку позивач просить стягнути.

22.02.2022 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем було укладено кредитний договір №313511. 29.02.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 29022024 за яким останнє набуло право вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідач вимоги договору не виконав, в зв`язку з чим в нього виникла заборгованість в розмірі 14024,93 грн., яку позивач просить стягнути.

22.02.2022 між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та відповідачем було укладено кредитний договір №24197-02/2022. 08.12.2022 між «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 08122022 за яким останнє набуло право вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідач вимоги договору не виконав, в зв`язку з чим в нього виникла заборгованість в розмірі 47805 грн., яку позивач просить стягнути.

Ухвалою суду від 06.06.2024 у даній справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу надано строк для подання відзиву.

21.06.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову з наступних підстав. Так, відповідач зазначає, що позивачем не доведено перехід до нього прав вимоги за спірними договорами. Крім того, зазначає, що йому як військовослужбовцю в порушення вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було нараховано відсотки за користування кредитними коштами. Також зазначає, що позивачем не доведено, що відповідачем взагалі підписувались спірні договори.

15.07.2024 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він послідовно заперечує щодо доводів відповідача та просить задовольнити позов.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином. Представник позивача просив проводити розгляд справи у його відсутність.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений

з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язань, або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України у разі, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому. Ці норми дають банку підстави для дострокового стягнення всієї заборгованості за кредитним договором.

12.02.2022 між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та відповідачем було укладено договір позики №74888247 (копія на а.с. 7-9), за яким відповідач отримав у позику 14652 грн. на 29 днів. Процентна ставка за день становить 2,70%. Пунктом 22 вказаного договору визначено, що позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою системи BankID НБУ.

14.06.2021 між ТОВ «ФК « 1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21 за яким останнє набуло право вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників (копія на а.с.10-11).

Згідно платіжної інструкції в національній валюті від 31.10.2023 № 20397 (копія на а.с. 100) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» здійснило плату за відступлення прав вимоги згідно додаткової угоди № 12 від 27.10.2023 (копія на а.с.13).

Згідно реєстру боржників № 11 від 27.10.2023 (а.с. 109-110) позивач набув права вимоги за договором № 74888247 від 12.02.2022.

Згідно розрахунку заборгованості (а.с. 16) станом на 30.04.2024 заборгованість ОСОБА_1 становить 22597,42 грн. та складається з: 14652 грн.- заборгованість за основною сумою боргу та 7945,42 - заборгованість за відсотками.

22.02.2022 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем було укладено кредитний договір №313511 (копія на а.с.22-30). Пунктом 1.1 вказаного договору визначено, що укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача в ІТС здійснюється при вході споживача в особистий кабінет в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, що є електронним підписом споживача, вказаний при вході. Пунктом 1.3, 1.4 договору визначено, що сума кредиту складає 16666,67 грн., строк кредиту -26тижнів.

29.02.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 29022024 (копія на а.с. 34-36).

Згідно реєстру боржників № 1 від 29.02.2024 (а.с. 106-107) позивач набув права вимоги за договором № 313511.

Згідно розрахунку заборгованості (а.с. 39) станом на 30.04.2024 заборгованість ОСОБА_1 становить 14024,93 грн. та складається з: 7135 грн.- заборгованість за основною сумою боргу та 6889,93 - заборгованість за відсотками.

22.02.2022 між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та відповідачем було укладено договір про надання фінансового кредиту №24197-02/2022 (копія на а.с. 43-45), за яким відповідач отримав у позику 15000 грн. на 30 днів. Процентна ставка за день становить 912,5% річних. Пунктом 1.11 вказаного договору визначено, що позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою системи BankID НБУ.

08.12.2022 між «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 08122022 (копія на а.с.47-49).

Позивачем долучено до матеріалів позовної заяви акт прийому передачі Реєстру Боржників від 08.12.2022 (копія на а.с. 56), витяг з Реєстру боржників до договору факторингу (а.с. 57), відповідно до якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача. Разом з тим, суд звертає увагу, що у вказаному витягу відсутні підписи та інші реквізити ТОВ ФК"ІНВЕСТРУМ" та ТОВ "ФК"ЄАПБ", що позбавляє суд можливості встановити, чи дійсно здійснювався перехід права вимоги саме за договором №24197-02/2022.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 513 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (статті 517 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частинами першою та сьомою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, всупереч вимогам статті 81ЦПК України, позивачем не надано доказів набуття ним права вимоги за договором №24197-02/2022 та суд критично оцінює доданий позивачем витяг з Реєстру боржників до договору факторингу № 08.12.2022, оскільки він не містить будь-яких реквізитів (підписів сторін, печаток, первісного джерела його формування), а без відповідних його реквізитів не можливо встановити, що дійсно між вказаними товариствами було досягнуто згоди щодо відчуження права вимоги до позивача саме за договором №24197-02/2022. Про наявність будь-яких перешкод для подачі вказаних доказів ТОВ ТОВ "ФК"ЄАПБ" не заявлялось. Наявність таких перешкод не вбачається і з наявних матеріалів справи.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, як це закріплено правилами ч. 4 ст. 12 ЦПК України.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, як це закріплено положеннями ч. 7 ст. 81 ЦПК України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовна вимога в частині стягнення боргу за договором №24197-02/2022 не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не підтверджено набуття ним права грошової вимоги до відповідача, що підлягає судовому захисту. Водночас суд погоджується із доводами позивача в цій частині, що викладені у письмовому відзиві. .

Разом з тим, позивачем доведено факт укладення відповідачем 12.02.2022 договору позики № 74888247 та 22.02.2022 кредитного договору № 313511, а також переходу права вимоги за вказаними договорами до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

З доданих відповідачем до відзиву копій військового квитка та довідки № 401 від 17.06.2024 вбачається, що старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в НОМЕР_1 . Призваний по мобілізації згідно Указу ПУ № 65/2022 від 24.02.2022.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.

За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.

У частині четвертій статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.

Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планоміне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновку про те, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Відповідно до пункту 13 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.

Аналіз статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.

Разом з цим пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц (провадження № 61-21025св18).

Таким чином, за час проходження військової служби відповідачу як військовослужбовцю Збройних Сил України не повинні були нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за кредитним договором, оскільки на нього поширювалися пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Вирішуючи питання щодо застосування до правовідносин між сторонами вказаних норм законодавства, суд керується тим, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З досліджених судом доказів, наданих позивачем, вбачається, що 27.10.2023 року позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором №74888247, яка складається з суми основної заборгованості 14652 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 7945,42 (а.с. 16). Разом з тим, у наданих суду розрахунках за цим договорм позивачем не надано помісячного або іншого періодичного хронологічного розрахунку суми боргу за відсотками до 27.10.2023, в тому числі для урахування періоду перебування відповідача на військовій службі. Таким чином суд позбавлений можливості самостійно визначити, в який період виникла заборгованість за відсотками (під час військової служби відповідача чи до неї), а з огляду на вказані вище норми чинного законодавства відсотки з 27.10.2023 року стягненню не підлягають.

Разом з тим посилання позивача на незвернення ОСОБА_1 з відповідними доказами його військової служби не спростовують встановлених обставин та не свідчать про неможливість застосування вказаних норм законодавства до дійсних правовідносин між сторонами.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за основними сумами боргу, що становить: 14652 грн. за договором позики № 74888247 від 12.02.2022; за кредитним договором № 313511 від 22.02.2022 - заборгованість 7135 грн., а також відсотки, нараховані до призову відповідача на військову службу згідно мобілізації 17.05.2022, а саме 3358,36 грн.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» відповідач звільнений від сплати судового збору. На підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України на користь позивача підлягає компенсації частина понесених ним судових витрат зі сплати судового збору за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, пропорційно до задоволеної частини вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 525, 527, 529, 610, 634, 1048, 1050, ст. ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість в розмірі 25145 (двадцять п`ять тисяч сто сорок п`ять) грн. 36 коп., з яких: 14652 грн. заборгованість за договором позики № 74888247 від 12.02.2022 та 10493,36 грн. забогованість за кредитним договором № 313511 від 22.02.2022.

В решті позовних вимог відмовити.

Компенсувати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, пропорційно до задоволених вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк») за рахунок держави понесені витрати зі сплати судового збору при зверненні з позовом в сумі 901,84 грн.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складено 03.09.2024 року

Позивач: ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк»).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Суддя Павлюк О. О.