Рішення № 121373877, 04.09.2024, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/2412/24

Провадження №2/149/757/24

РІШЕННЯ

Іменем України

04.09.2024 р. м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Гончарук-Аліфанової О. Ю.

при секретаріЗоріній О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Дончака Дмитра Михайловича до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕССО" про стягнення безпідставно набутих коштів,

ВСТАНОВИВ :

31 липня 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Дончак Д. М. звернувся до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ТОВ "НЕССО" про стягнення безпідставно набутих коштів.

Позов мотивований тим, що 05 лютого 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Іванютою І. М. відкрито виконавче провадження № 64390217 про стягнення з позивача на користь ТОВ "ФК"Фінанс Інновація"(перейменовано на ТОВ "НЕССО"), заборгованість за кредитним договором № 200705-18288-2 від 05 липня 2020 року в розмірі 28 139,10 грн, яке було відкрито на підставі виконавчого напису № 16125, вчиненого 29 січня 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О. С. Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 16 серпня 2023 року вищевказаний виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, однак на той час з доходів позивача було відраховано 26 167,29 грн, з яких: 22 905,60 грн - заборгованість за виконавчим написом, 2 813,91 грн - основна винагорода приватного виконавця, 447,78 грн - витрати на проведення виконавчого провадження. Основну винагороду приватного виконавця та витрати на проведення виконавчого провадження позивачу було повернуто, однак 22 905,60 грн було перераховано на користь відповідача. Разом з тим, представник позивача вказує, що позивач постійно перебував у стані стресу через невизначеність та був сприйнятим керівництвом та побратимами, як людина, що не повертає кошти, які бере у борг, що спричинило душевні страждання останнього.

Враховуючи викладене представник позивача просить стягнути із відповідача на корить позивача безпідставно набуті кошти в розмірі 22 905,60 грн, 3% річних в розмірі 591,15 грн, інфляційні витрати в розмірі 1 578,33 грн, моральну шкоду в розмірі 5 000 грн та судові витрати.

Ухвалою суду від 05 серпня 2024 року у даній справі було відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав.

Суд, дослідивши наявні у справі матеріали та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 29 січня 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О. С. було вчинено виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за № 16125, за яким стягнуто з позивача на користь відповідача заборгованість за кредитним договором № 200705-18288-2 від 05 липня 2020 року в розмірі 28 139,10 грн.

На підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Іванютою І. М. було відкрито виконавче провадження № 64390217 та звернено стягнення на доходи позивача.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 16 серпня 2023 року виконавчий напис № 16125 від 29 січня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О. С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК""Фінанс Інновація 28139, 10 грн. боргу, визнано таким, що не підлягає виконанню. Вказане рішення набрало законної сили.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванюти І. М. від 17 січня 2024 року виконавче провадження № 64390217 з примусового виконання зазначеного виконавчого напису закінчено та припинено відрахування із заробітної плати позивача.

Згідно із листом приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванюти І. М. № 3471 від 29 липня 2024 року під час примусового виконання виконавчого провадження № 64390217 виконавцем стягнуто з боржника кошти в розмірі 26 167,29 грн, з яких: 22 905,60 грн - заборгованість за виконавчим написом, 2 813,91 грн - основна винагорода приватного виконавця, 447,78 грн - витрати на проведення виконавчого провадження. Грошові кошти в розмірі 22 905,60 грн перераховані на корить стягувача.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 ст. 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є правовідносини, які виникають у зв`язку з безпідставним утриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають при наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК України ).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності правової підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але в подальшому відпала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 ЦК України визначено, що особа, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

При цьому, відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Майном як особливим об`єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч.1 ст.190 ЦК України).

За таких обставин, враховуючи, що виконавчий напис за номером № 16125від 29січня 2021рокувизнаний таким, що не підлягає виконанню, а отже, відпала підстава, на якій відповідач набув кошти від позивача внаслідок вчинення виконавчих дій, пов`язаних з виконанням виконавчого напису нотаріуса, у зв`язку з чим суд вважає за можливе застосувати до вказаних відносин положення законодавства щодо повернення безпідставного набутого майна.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 28 січня 2020 року в справі №910/16664/18, від 06 березня 2019 року в справі №910/1531/18.

Як вбачається з листа приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванюти І. М. № 3471 від 29 липня 2024 року під час примусового виконання виконавчого провадження № 64390217 виконавцем стягнуто з боржника кошти в розмірі 26 167,29 грн, з яких: 22 905,60 грн - заборгованість за виконавчим написом, які перераховані на користь відповідача.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 22 905,60 грн.

Разом з тим, згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, дія ст. 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України.

Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні витрати від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

А тому, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 591,15 грн та інфляційні витрати в розмірі 1 578,33 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з п. 9 вказаної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди позивачу, суд виходить з характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, оскільки внаслідок дій відповідача позивач тривалий час не міг користуватись власними коштами, із його заробітної плати здійснювали відрахування, зниження його репутації у колективі, а тому з огляду на засади розумності та справедливості приходить до висновку про задоволення позову в цій частині.

Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем були надані такі документи: договір про надання юридичних послуг № 1-24/07/24 від 24 липня 2024 року, акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 24 липня 2024 року, платіжну інструкцію № 208740187, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер.

Дослідивши надані докази, суд стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати на професійну правову допомогу в розмірі 4 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕССО" на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в сумі 22 905 (двадцять дві тисячі дев`ятсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок, 3 % річних в сумі 591 (п`ятсот дев`яносто одна) гривня 15 (п`ятнадцять) копійок та інфляційні витрати в сумі 1578 (одна тисяча п`ятсот сімдесят вісім) гривень 33 (тридцять три) копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕССО" на користь ОСОБА_1 5 000 (п`ять тисяч) 00 копійок моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕССО" на користь ОСОБА_1 4 000 (чотири) тисячі витрат на професійну правову допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕССО" на користь держави судовий збір (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення може бути може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: Дончак Дмитро Михайлович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 11534/10 від 27 травня 2024 року.

Відповідач: ТОВ" НЕССО", код ЄДРПОУ 41146462, адреса: вул. О. Пироговського, 19, корпус 6, м. Київ.

Суддя: