Рішення № 121368265, 01.07.2024, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/9571/24

Провадження №2/760/7624/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Тодосюк Г.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Іванов В.І. звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить

- розірвати шлюб, укладений між позивачем та відповідачем, зареєстрований 26 жовтня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис №1738;

- визначити місце проживання дітей, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із позивачем.

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що 26 жовтня 2010 року між позивачем та відповідачем укладено шлюб. Від шлюбу сторони мають дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач та відповідач тривалий час не підтримують подружніх відносин та не ведуть спільне домашнє господарство, шлюбні стосунки припинені, проживають окремо, але зареєстровані за однією адресою. Подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивача. Шлюб існує формально, а тому підлягає розірванню.

Крім того просить визначити місце проживання дітей разом із матір`ю.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2024 року справу розподілено судді Аксьоновій Н.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 29 квітня 2024 року справу прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання, а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації.

В підготовче судове засідання позивач не з`явилася, про час, дату і місце проведення судового засідання повідомлялася належним чином, однак 01 липня 2024 року представник позивача - адвокат Іванов В.І. подав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі.

Відповідач в підготовче засідання також не з`явився, про час, дату і місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, однак, 01 липня 2024 року представник відповідача - адвокат Кудрявцев О.М. подав заяву, в якій вказав, що погоджується з позовними вимогами позивача, просить їх задовольнити та розглянути справу без його участі, до того ж, зазначив, що між сторонами відсутній спір щодо визначення місця проживання дітей та не заперечує, якщо вони будуть проживати разом із матір`ю. Просив ухвалити рішення в підготовчому засіданні за наявними документами.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явився, про час, дату і місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши доводи та аргументи позивача, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заяву відповідача про визнання позову, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 26 жовтня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції , актовий запис №1738, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від шлюбу сторони мають малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, серії НОМЕР_2 від 26 березня 2015 року, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, серії НОМЕР_3 від 26 березня 2015 року.

Позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, вказала, що позивач та відповідач тривалий час не підтримують подружніх відносин та не ведуть спільне домашнє господарство, шлюбні стосунки припинені, проживають окремо, але зареєстровані за однією адресою. Подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивача. Шлюб існує формально. Крім того, після розірвання шлюбу вважає з необхідне визначити місце проживання дітей разом із матір`ю.

Відповідач позов визнав, проти розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини разом з матір`ю не заперечує.

Згідно з ч.1 ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Як вбачається з ч.2 та ч.3 ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Відповідно до ч.2 ст.104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно з ч.1 ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ч.2 ст.112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11, охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Враховуючи, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, обґрунтовані, бажання розірвати шлюб відповідає дійсній волі сторін, подальше спільне життя подружжя суперечить їх інтересам, відсутні підстави для вжиття додаткових заходів для примирення подружжя, суд дійшов висновку, що збереження шлюбу за таких обставин є недоцільним. А тому шлюб між сторонами необхідно розірвати.

Що стосується позовної вимоги про визначення місця проживання дітей з матір`ю, суд прийшов до таких висновків.

Також, згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Як убачається зі статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно зі ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява №2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§76).

У §54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява №31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Оскільки між сторонами фактично відсутній спір про визначення місця проживання дітей, адже відповідач визнав позовні вимоги на стадії підготовчого судового засідання, суд визнав недоцільним складення письмового висновку органу опіки і піклування щодо розв`язання указаного спору, а тому наявні підстави для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, а також те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача та визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визначення місця проживання малолітніх дітей з матір`ю буде відповідати якнайкращому забезпеченню інтересам дітей та позитивно сприятиме їх психологічному та фізичному розвитку.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2422,40 грн в рахунок відшкодування понесених позивачем та документально підтверджених судових витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст.10, 12, 89, 258-259, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , зареєстрований 26 жовтня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис №1738.

Визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, місцезнаходження: 03020, м. Київ, просп. Повітряних Сил , буд. 41, код ЄДРПОУ 37485506.

Суддя Солом`янського

районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова