Рішення № 121367537, 04.09.2024, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/3592/24

Провадження № 2-а/752/146/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 вересня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Машкевич К.В., за участю секретаря - Тертій К.Б. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження в справі, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом і просить скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серія АА №00016490 від 10 січня 2024 року.

Посилається в позові на те, що у її власності перебуває трьохвісний тягач та трьохвісний напівпричеп-контейнеровоз: тягач MAN TGX д.н.з. НОМЕР_1 - трьохвіснй тягач, та напівпричіп-контейнеровоз KOEGEL SNCO 24 д.н.з НОМЕР_2 - спеціалізований трьохвісний вантажний напівпричеп контейнеровоз.

Вказані транспортні засоби перебувають у користуванні її чоловіка- ФОП.

10 січня 2024 року відносно неї, як власника транспортного засобу, винесена постанова за ч.2 ст.132-1 КУпАП про притягнення її до адміністративної відповідальності в вигляді штрафу в розмірі 17 000, 00 грн.

За змістом постанови 22 грудня 2023 року за адресою: М-05, км.36+303, Київська обл., вона, як відповідальна особа, допустила рух транспортного засобу з перевищенням нормативних параметрів, визначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 11, 825% ( 4, 73 тони ) при умисно заниженому нормативному показнику 40 тон.

Фактична маса з урахуванням встановленої законом похибки склала 44, 730 тони.

Проте, з урахуванням передбаченої законом вагової норми 44 тони відстуні жодні перевищення вагових параметрів.

Із зазначеною постановою не погоджуються та вважає її незаконною, оскільки відповідачем умисно приховано відомості про причеп-конейнеровоз, а отже така постанова не відовідає вимогам Інструкії №512.

Укртрансбезпека не повідомляла МВС про будь-які невідповідності щодо типу причепу-контейнеровоза, тобто визнала повну відповідність з реєстраційними даними МВС щодо приналежності вказаного причепу до типу «контейнеровоз».

Вважає, що відповідач умисно застосував вагову норму 40 он, а повинен був застосовувати норму 44 тони як до спеціалізованого трьохвісного контейнеровоза, а за умови врахування правильного нормативного показника відсутні жодні перевищення вагових норм.

Відповідач умисно приховав відомості про те, що напівпричіп є спеціалізованим трьохвісним контейнеровозом, до якого у зв`язці з трьохвісним тягачем, згідно п.22.5 ПДР, передбачено вагову категорію норми 44 тони.

З урахуванням цього вважає, що відповідч неправомірно застосував вагову норму 40 тон, як до звичайної вантажівки.

Крім того, відповідачем не дотримано вимог Інструкції з оформлення уповноваженими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспоті, затвердженої наказом Мінінстерства інфраструктури України №512 від 27 вересня 2021 року, оскільки постанова не відповідає додатку №1 Інструкції.

Крім того, належність причепу до типу контейнеровозу підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, він систематично проходить перевірку технічного стану в спеціалізованій експертній установі.

Протокол технічного огляду є дійсним на момент перевезення, до якого додається його фото, яке повністю відповідає фотографіям відповідача при винесенні постанови.

Тобо, сертифікатною експертною установою підтверджено приналежність даного напівпричепу до типу контейнеровоз.

Зазначає також, що вона була позбавлена можливості прийняти участь у рогляді справи всупереч вимогам п.4 розділу 2 Інструкції №512 та надати відповідні пояснення.

З урахуваннм цього, просить задовольнити позов.

Позов був зареєстрований судом 16 лютого 2024 року та відповідно до ст.31 КАС України визначено склад суду.

Ухвалою суду від 23 лютого 2024 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі, відповідачу копію адміністративного позову.

Відповідно до ст.ст. 162, 165 КАС України відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву.

01 квітня 2024 року відповідач подав відзив, яким проти позову заперечує.

Посилається на те, що ч.2 ст.132-1 КУпАП тягне за собою відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними та великоваговими транспортними засобами.

При притягненні позивачки до адміністративної відповідальності були дотримані вимоги закону, а сама постанова відображає всі визначені законом ознаки.

Навантаження транспортного засобу було належним чином зафіксоване автоматичним пунктом.

Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженому постановою КМУ №1174 від 27 грудня 2019 року.

Пунктами 2 та 7 Порядку визначено, що система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі - взаємопов`язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-комунікаційної системи.

Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.

Відповідно до п.14 Порядку інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих, які мають містити інформацію, вказану в п.15 Порядку.

Під час передачі файлів та метаданих проводиться їх автоматизована перевірка в інформаційно-телекомунікаційній системі на цілісність та походження даних.

Здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті здійснюється за допомогою встановлених на автомобільних дорогах автоматичних пунктів-комплексів технічних засобів, що здатні в автоматичному режимі вимірювати загальну масу транспортного засобу, визначати кількість осей транспортного засобу, вимірювати навантаження, що припадають на кожну вісь тощо.

В подальшому така інформація передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих.

При цьому система забезпечує автоматизоване формування проекту постанови про адміністративне правопорушення.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення посадовими особами використовуються інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей щодо транспортного засобу, відповідальну особу, відсутність/наявність документа про внесення плати за проїзд та метаданих.

Що стосується посилання позивачки на Інструкцію №512 в частині вимог до змісту постанови, зазначив, що вона посилається на норми старої редакції, в якій зазначено, що зміст постанови має відповідати вимогам ст. 283 КУпАП, в той час, коли форма постанови оновлена та викладена відповідно до наказу Мінінстерства інфраструктури №324 від 14 травня 2022 року.

Крм того, звернув увагу на те, що позивачка ототожнює зміст метаданих та зміст постанови, що є абсолютно різними поняттями та різними за своїм змістом.

Зазначив також, що перевищення вагових норм транспортного засобу було встановлено з урахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу, яка складає 10% щодо визначення загальної маси транспортного засобу та 16% щодо навантаження на осі, як це передбачено ДСТУ ОІML R 134-1:2010.

В змісті відзиву представником відповідача детально проаналізовано законодавчо встановлені вимоги до здійснення перевезень вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень, а також механізму фіксації правопорушень у вказаній сфері з приведенням відповідних розрахунків, необхідних для застосування адміністративного стягнення.

Крім того, приведено фактичні параметри транспортного засобу, порядок визначення навантаження загальної маси транспортного засобу відповідно до п.22.5 ПДР, яке було встановлено з урахуванням допустимої похибки, та приведені відповідні розрахунки.

В відзиві також проаналізовано твердження, викладені в позові, щодо перевезення вантажу контейнеровозом, приведені характеристики контейнера та контейнеровоза, визначені законом, у тому числі з урахуванням міжнародного законодавства.

З урахуванням приведеного аналізу зазначив, що перевезення здійснювалося транспортним засобом, який не є контейнеровозом та не використовувався момент зафіксованого порушення як такий, а тому вважає, що фактична маса для такого транспортного засобу має бути не більша 40 тон.

Крім того, зазначив також, що позивачкою не надано доказів перевезення вантажу саме контейнером.

10 квітня 2024 року позивачка подав відповідь на відзив,в якій підтримала положення, викладені в обгрунтування пред`явленого позову та зазначила, що приведені в відзиві обставини не спростовують викладених у позові обставин незаконності винесеної щодо неї постанови.

Дослідивши матеріали справи, суд не заходить підстав для задоволення вимог позивачки, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно зі ст.229 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, зв`язані з порушенням правил користування автомобільним транспортом, і, зокрема, про адміністративні правопорушення, які передбачені ч.ч.2, 3 ст.132-1 КУпАП, розглядають органи автомобільного транспорту.

Пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11 лютого 2015 року, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, зокрема спеціалізовані, та засоби вимірювальної техніки; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв`язку та іншими технічними засобами; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі тощо.

Таким чином, Укртрансбезпека з метою забезпечення виконання покладених на неї законодавством завдань, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів має право: проводити рейдові перевірки (перевірки на дорозі); використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.

Судом встановлено, що 10 січня 2024 року головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматизованої фіксації порушень Депараменту за безпекою на наземному транспорті Тимощуком А.М. відносно позивачки, як відповідальної особи, була винесена постанова сеії А № 0001640 за ч.2 ст.132-1 КУпАП та застосовно адміністративне стягнення в вигляді штрафу в розмірі 17 000, 00 гр.

За змістом постанови 22 грудня 2023 року о 20:54 за адресою: М-05, км.36+303, Київська обл., відповідальна особа допустила рух транспортного засобу з перевищенням нормативних параметрів, визначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 11, 825% ( 4, 73 тони ) при дозоленій макимальній фактичній масі 40 тон.

Вказане правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу марки WIM 5, 5, Сертифікат відповідності № 35-02/1812…1815;23-21/000198. 199. 201. 306, чинний до 12 вересня 2024 року.

У постанові міститься посилання на веб-сайт, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом (за наявності) транспортного засобу в момент учинення правопорушення та ідентифікатор доступу.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Стаття 132-1 КУпАП встановлює відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

Частиною 2 даної статті визначено, що порушенням таких правил є:

Перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Дія частини другої цієї статті поширюється на правопорушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів.

Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Суб`єкт відповідальності за правопорушення, передбачене ч.2 ст.132-1 КУпАП, визначено ст.14-3 КУпАП.

За змістом даної норми закону адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Судом встановлено, підтверджується позивачкою та наданими нею реєстраційними документами, вона є власником спеціалізованого ванажного сідлового тягача MAN TGX д.н.з. НОМЕР_3 , та спеціалізованого напівпричепа-контейнеровоза KOEGEL SNCO 24 д.н.з НОМЕР_2 .

( а.с. 19 - 20 )

Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Частиною 2 ст.29 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п.3, 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

За змістом ст.132-1 КУпАП рух автомобільними дорогами загального користування та перевезення вантажу з перевищенням нормативних параметрів, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України без отримання на те спеціального дозволу, формує в діях позивачки склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.132-1 КУпАП.

Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності зі ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення.

За змістом ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст.251 КУпАП.

Обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року в справі № 560/751/17, яка, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, яка має враховуватися судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Частиною 7 ст. 258 КУпАП визначено, що у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, встановлюються статтями 279-1 - 279-4 КУпАП та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України №13 від 13 січня 2020 року.

Слід зазначити, що подія та склад адміністративного правопорушення, які є обов`язковими умовами для притягнення особи до адміністративної відповідальності, належним чином встановлені та відображені у оскаржуваній постанові, а також підтверджуються: фотографіями транспортного засобу, здійсненими у момент фіксації транспортного засобу при проїзді через автоматичний пункт; інформаційними картками автоматичних пунктів габаритно-вагового контролю, сформованих автоматичними пунктами при фіксації адміністративних правопорушень, вчинених позивачкою.

У постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, як це передбачено п.17 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1174 від 27 грудня 2019 року.

Допустима похибка вимірювання вагового комплексу складає 10% щодо визначення загальної маси транспортного засобу, та 16% щодо навантаження на осі, що передбачено ДСТУ OIML R 134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь. Загальні технічні вимоги та методи випробування» (п.2.2 табл.2 по загальній вазі та табл.4 по осям).

Обгрунтовуючи законність постанови та правильність приведених у ній результатів вимірювання, представником відповідача в відзиві приведено формулу, за якою таке вимірювання здійснювалося при винесенні постанови.

Підстави сумніватися в приведених розрахунках та отриманих результатах у суду відсутні.

Доказів протилежного позивачка суду також не надала.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів.

У відповідності до ч.2 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Таким чином, основним доказом є показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, працюючими в автоматичному режимі, внесені до автоматично сформованої постанови.

Слід звернути увагу на те, що технічні засоби фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством України, на підтвердження чого до відзиву надано копію сертифікату перевірки типу, копії сертифікату відповідності, копію свідоцтва про повірку.

Суд вважає, що оскаржувана постанова в повній мірі відповідає вимогам до змісту постанови, визначеним ст.283 КУпАП, відповідно до якої постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Крім того, постанова в справі про адміністративне правопорушення, крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Оскаржувана постанова містить наступну інформацію: 1) про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; 2) транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); 3) технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; 4) розмір штрафу та порядок його сплати; 5) правові наслідки, що настають у разі несплати штрафу, а також порядок оскарження постанови; 6) відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Таким чином, оскаржувана постанова стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України відповідає всім вищенаведеним критеріям та містить необхідну інформацію, передбачену КУпАП України.

При цьому, подія та склад адміністративного правопорушення, які є обов`язковими умовами для притягнення особи до адміністративної відповідальності, належним чином встановлена та відображена у оскаржуваній постанові.

Крім того, оскаржувана постанова, згідно вимог п.17 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1174 від 27 грудня 2019 року, містить інформацію про виміряні з урахуванням похибки вагові параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні.

Нормативні габаритно-вагові параметри в постанові зазначаються шляхом посилання на п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року.

Таким чином, приведені позивачкою доводи в обґрунтування незаконності винесеної щодо неї постанови судом не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до ст.14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частинами другою і третьою статті 132 - 1 цього Кодексу, несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу.

Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2022 року №1145.

Зазначені в постанові транспорні засоби зареєстровані за позивачкою, тобто вона є відповідальною особою в розумінні вимог ст.14-3 КУпАП.

Щодо тверджень позивачки про перевезення вантажу контейнеровозом, суд виходить з приведеного відповідачем у відзиві обгрунтування, приведеного з урахуванням діючих національних та міжнародних нормативних актів у цій сфері.

Суд також вважає обгрунтованим посилання відповідача в відзиві в даному контексті на Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568.

Так, заперечуючи проти тверджень позивачки в цій часині, відповідач у відзиві зазначає, що в даному випадку для використання підвищених вагових параметрів для контейнеровозів, визначених п.22.5 ПДР, необхідно довести факт перебування на спеціалізованому напівпричепі саме контейнера.

Пунком 17.1 Правил визначено вид товарів для перевезення в контейнерах та їх пакування.

Відповідно до товарно-транспортної накладної №33 від 22 грудня 2023 року перевезення вантажу здійснювалося насипом.

Відповідно до п.п. 17.2-17.5 Правил забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів.

Спеціальні контейнери належать вантажовідправникам і вантажоодержувачам та призначаються для перевезення автомобільним транспортом певних видів вантажів, які потребують додержання особливих умов під час транспортування.

Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, що належать власникам вантажу, повинні мати маркування. яке запроваджене власником майна.

При цьому обов`язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об`єм контейнера ( куб.м.)

Крім цього, пунктом 17.9 Правил передбачено, що приймання вантажів для перевезення в контейнерах здійснюється: при наявності Договору - на підставі заявки, а при відсутності Договору - разового договору.

Таким чином, суд вважає обгрунтованими посилання відповідача на те, що відповідальною особою здійснювалось перевезення вантажу транспорним засобом, який не є контейнеровозом, а тому загальна маса транспортного засобу повинна бути не більше 40 тон.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст.90 КАС України виключне право оцінки доказів належить суду, який оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

З урахуванням приведеного, наданих сторонами доказів та заперечень, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивачки.

Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст. ст. 1, 9, 14-3, 132-1 ч. 2, 222, 258, 265-2, 268, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 72, 77, 78, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання неправомірною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : К.В. Машкевич