Ухвала суду № 121365018, 03.09.2024, Мар'їнський районний суд Донецької області

Провадження № 1-кп/237/1118/24

Справа № 237/1659/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.24 м.Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисника: ОСОБА_5 ,

розглянувши судовому засіданні в приміщенніМар`їнського районногосуду Донецькоїобласті клопотанняпро продовженнязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою відносно ОСОБА_4 , який обвинувачуєтьсяу вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд суду надійшло клопотання прокурора відділу управління нагляду Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.

В судовому засіданні виходячи із клопотання прокурора встановлено, що наприкінці грудня 2023 року в денний час, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись на околицях смт. Курахівка, Покровського району, Донецької області знайшов 39 патронів калібру 7,62*54 мм, 3 оборонні осколкові ручні гранати Ф-1 та 4 наступальні осколкові ручні гранати РГД -5, 7 уніфікованих запалів дистанційної дії УЗГРМ (УЗГРМ - 2). Після чого діючи умисно, переслідуючи злочинний намір на незаконне поводження із боєприпасами, переніс 7 ручних осколочних гранат та 7 запалів УЗГРМ до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та заховав у приміщенні спальної кімнати, 39 патронів калібру 7,62*54 мм переніс за місцем проживання свого знайомого ОСОБА_6 , за адресою:

АДРЕСА_1 , де заховав у приміщенні кухонної кімнати за пральною машиною та став незаконно зберігати з метою незаконного збуту без передбаченого законом дозволу.

В подальшому, ОСОБА_4 реалізуючи свій злочинний намір направлений на незаконний збут бойових припасів, ігноруючи вимоги «Положення про дозвільну систему», затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992 року, а також «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових речовин», затвердженоїнаказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, які забороняють носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут без відповідного дозволу вогнепальної зброї та боєприпасів, переслідуючи мету незаконного поводження з бойовими припасами та вибуховими речовинами 30.01.2024, приблизно о 08:30 годин, ОСОБА_4 знаходячись в приміщенні будинку АДРЕСА_1 зустрівся з «оперативним покупцем» ОСОБА_7 , отримав від нього грошові кошти у сумі 5000 гривень, які були вручені працівниками поліції, в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, після чого збув ОСОБА_7 три осколкових оборонних ручних гранати Ф-1, один уніфікований запал дистанційної дії УЗГРМ, два уніфікованих запали дистанційної дії УЗГРМ 2,які згідновисновку №СЕ-19/105-24/803-ВТХвід 15.02.2024у конструкційному поєднанні являються оборонними осколковими ручними гранатами типу Ф-1, придатні для здійснення вибуху з утворенням характерних осколків, та відносяться до бойових припасів.

Крім того, ОСОБА_4 реалізуючи свій злочинний намір спрямований на незаконний збут бойових припасів, ігноруючи вимоги «Положення про дозвільну систему», затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992 року, а також «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових речовин», затвердженоїнаказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, які забороняють носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут без відповідного дозволу вогнепальної зброї та боєприпасів, переслідуючи мету незаконного поводження з бойовими припасами та вибуховими речовинами 19.02.2024, приблизно о 09.20 годині ОСОБА_4 знаходячись в приміщенні будинку АДРЕСА_1 зустрівся з «оперативним покупцем»

ОСОБА_7 ,отримав віднього грошовікошти усумі 3000гривень,які буливручені працівникамиполіції,в ходіпроведення контролюза вчиненнямзлочину уформі оперативноїзакупки,після чогозбув ОСОБА_7 дві наступальніосколкові ручнігранати РГД-5,з двомауніфікованими запаламидистанційної дії УЗГРМ,які згідновисновку №СЕ-19/105-24/1498-ВТХвід 12.03.2024у конструкційному поєднанні являються наступальними осколковими ручними гранатами типу РГД-5, придатні для здійснення вибуху з утворенням характерних осколків, та відносяться до бойових припасів.

Крім того, ОСОБА_4 реалізуючи свій злочинний намір спрямований на незаконне зберігання бойових припасів, ігноруючи вимоги «Положення про дозвільну систему», затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992 року, а також «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових речовин», затвердженоїнаказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, які забороняють носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут без відповідного дозволу вогнепальної зброї та боєприпасів, переслідуючи мету незаконного поводження з бойовими припасами та вибуховими речовинами 19.02.2024, в період часу з 10:58 до 11:51 годин, в ході проведення санкціонованого обшуку в приміщенні будинку

АДРЕСА_1 у ОСОБА_4 в спальнійкімнаті,під ліжкомвиявлено тавилучено двіручні гранатидистанційної діїРГД-5,з двомауніфікованими запаламидистанційної діїУЗГРМ.які згідновисновку №СЕ-19/105-24/1498-ВТХвід 12.03.2024у конструкційному поєднанні являються наступальними осколковими ручними гранатами типу РГД-5, придатні для здійснення вибуху з утворенням характерних осколків, та відносяться до бойових припасів.

Крім того, ОСОБА_4 реалізуючи свій злочинний намір спрямований на незаконне зберігання бойових припасів, ігноруючи вимоги «Положення про дозвільну систему», затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992 року, а також «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових речовин», затвердженоїнаказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, які забороняють носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут без відповідного дозволу вогнепальної зброї та боєприпасів, переслідуючи мету незаконного поводження з бойовими припасами та вибуховими речовинами, 19.02.2024, в період часу з 12:40 години до 12:56 години в ході проведення санкціонованого обшуку в приміщенні будинку

АДРЕСА_1 у кухонній кімнаті за пральною машиною у ОСОБА_4 виявлено та вилучено 39 патронів, які відповідно до висновку № СЕ-19/113-24/1287-БЛ від 25.03.2024 є боєприпасами військовими гвинтівочними патронами калібру 7,62*54 мм, зразка 1908 року, виготовлені промисловим способом та придатні до стрільби, які ОСОБА_4 незаконно зберігав без передбаченого законом дозволу.

Прокурор в своєму клопотанні просив продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , з утриманням в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», строком на 60 діб.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спроб: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення. Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час не зменшилися.

В судовому засіданні прокурор підтримав своє клопотання та просив його задовольнити, посилаючись на ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України та мотиви наведені в самому клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Захисник зауваженьта запереченьщодо клопотанняпрокурора немав,проти задоволенняклопотання прокуроране заперечував. Просив суд обрати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази, заслухавши думки сторін кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.263КК України знаходиться на розгляді у Мар`їнському районному суді Донецької області.

Суд погоджується із стороною обвинувачення, що продовження строку застосування запобіжного заходу, щодо обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно за для запобігання спробам:

- переховуватися від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення на строк від 3 до 7 років та з метою ухилення від кримінальної відповідальності, розуміючи можливість призначення покарання, пов`язаного із позбавленням волі, яке полягає в ізоляції та поміщенні на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу, може спробувати переховуватися від суду, у зв`язку з чим суворість покарання за вчинене кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними, як менш небезпечними ніж покарання і процедура його виконання покарання. Фактичне місце проживання обвинуваченого за адресою АДРЕСА_1 , знаходиться неподалік від зони проведення активних бойових та військових дій на території Донецької області внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, а також неподалік від територій на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (лінія розмежування з так званою ДНР). Наведене вище є достатньо вагомою підставою вважати про реальну можливість обвинуваченого вчинити спробу уникнути відповідальності шляхом переховування від суду, в тому числі й на тимчасово окуповані території.

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні(п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується тим, що після набуття статусу обвинуваченого, останній був ознайомлений з матеріалами кримінального провадження, у тому числі до анкетних даних свідків та їх місце мешкання, у зв`язку з чим з метою уникнути покарання за скоєний злочин, обвинувачений може шляхом вмовлянь або погроз впливати на них. Також, згідно матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 знайомий та спілкується з «оперативним покупцем» ОСОБА_7 , і при цьому він з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може шляхом вмовлянь або погроз впливати й на його покази.

- вчиняти інші кримінальні правопорушення (п.5ч.1ст.177КПК України) підтверджується тим, що оскільки досудовим слідством зібрано докази щодо вчинення декількох кримінальних правопорушень за ст. 263 КК України, та фактично злочинна діяльність ОСОБА_4 припинена після втручання правоохоронних органів. Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 був раніше неодноразово судимий за умисні злочини, він жодних висновків щодо своєї протиправної діяльності не зробив, та на шлях виправлення не став.

Крім цього, суд бере до уваги, що обвинувачений не має захворювань, що включені до додатку № 13 «Перелік хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я № 1348/5/572 від 15.08.2014 «Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», тобто він є особою, яка не має протипоказань до утримання під вартою.

Статтею 2 КПК визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.

Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).

Згідно ч. 1ст. 194 КПК Українипід час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 КПК України, на які вказує прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст. 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу судом встановлено, що докази, перелічені в реєстрі матеріалів кримінального провадження, доданому до обвинувального акту, та на які посилається прокурор в клопотанні, доводять наявність обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про існування ризиків, передбачених п.п. 1,3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд також бере до уваги вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров`я обвинуваченого, який є молодою особою, не має інвалідності.

За такихобставин суд,приходить довисновку,що,оскільки застосуваннябільш м`якихзапобіжних заходів,на думкусуду,не усуневстановлених судомризиків зазначенихп.п.1,3та 5ч.1ст.177КПК України,підстави дляпродовження запобіжногозаходу відноснообвинуваченого увигляді триманняпід вартоює наявними,а томудію запобіжногозаходу слідпродовжити нашістдесят днів.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Таким чином, з огляду на специфіку кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним у вчиненому кримінальному правопорушенні, конкретні обставини кримінального провадження, характер та спосіб вчинення обвинуваченим вказаних злочинів,а також те що ОСОБА_4 нічим суспільно корисним не займається, не має міцних соціальних зв`язків за місцем мешкання, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

При цьому суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, в тому числі у його "пілотному" рішенні від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України", рішенні від 29 вересня 2011 року у справі "Третьяков проти України", рішенні від 06 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України", що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також, що за будь-яких обставин суд зобов`язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.

У відповідності до ст.29 Конституції України право на свободу та особисту недоторканість є одним із найбільш значущих прав людини. Суд враховує те, що обираючи запобіжний захід - тримання під вартою, обмежуються конституційні права і свободи особи, ще до визнання її винуватою у вчиненні злочину, а запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідно до ст.183 КПК України є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, і застосовується лише тоді, коли є всі підстави вважати, що інші менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків і його належної поведінки. Застосування запобіжного заходу з іншою метою не допускається.

Керуючисьст. ст. 176, 177, 178, 182, 183, 196, 199 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора відділу управління нагляду Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , який обвинувачуєтьсяу вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.263КК України задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , з утриманням його у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», тобто до 01.11.2024 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою з моменту її вручення.

Копії ухвали після її оголошення вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Суддя ОСОБА_1