Ухвала суду № 121364866, 29.08.2024, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/14984/19

Провадження № 2/522/2560/24

УХВАЛА

29 серпня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

за участю секретаря Міщенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Карпенко Валерії Ігорівни про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 в своїх інтересах та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", ОСОБА_4 , за участю третьої особи: Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним, скасування рішення державного реєстратора та рішення про державну реєстрацію прав власності, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться справа за позовною заявою ОСОБА_1 в своїх інтересах та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", ОСОБА_4 , за участю третьої особи: Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним, скасування рішення державного реєстратора та рішення про державну реєстрацію прав власності.

Представником позивача адвокатом Карпенко В.І. подано до суду клопотання, в якому просила долучити клопотання про витребування та уточнену позовну заяву з додатками. В уточненій позовній заяві, з підстав викладених у ній, позивач звернулась з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", державного реєстратора Сурай Дар`ї Юріївни, державного реєстратора Турецького Олександра Сергійовича, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за участю третьої особи: відділу забезпечення діяльності Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним, скасування рішень державних реєстраторів та рішень про державну реєстрацію прав власності визнання договорів купівлі-продажу недійсними.

Водночас, заперечень щодо прийняття уточненої позовної заяви про відступлення права вимоги недійсним, скасування рішень державних реєстраторів та рішень про державну реєстрацію прав власності визнання договорів купівлі-продажу недійсними до суду не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

У статті 126 ЦПК України вказано, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність залучення уточнених позовних вимог позову та прийняття зміненого позову до провадження.

Крім того,представник позивачаадвокат КарпенкоВалерія Ігорівнаподала досуду клопотанняпро забезпеченняпозову шляхомнакладення арештуна квартиру АДРЕСА_1 .В обґрунтуваннясвоїх вимогзазначила,що післяоскарження відповідачемухвали Приморськогорайонного судум.Одеси прозабезпечення позовувід 09вересня 2019року,якою булонакладено арештна квартируАДРЕСА_2 , таухваленням 22червня 2020року постановиОдеського апеляційногосуду провідмову узадоволенні заявипозивача прозабезпечення позову,користуючись тим,що післявідкриття касаційногопровадження 28липня 2020року цілкомсправу 522/14984/19було направленодо Верховногосуду,діючи умисно, рішенням за№ 56716354від 19лютого 2021року продержавну реєстраціюправ таїх обтяженьдержавного реєстратораправ нанерухоме майноВеликодолинської селищноїради Одеськогорайону Одеськоїобласті ОСОБА_7 права власностібуло проведенодержавну реєстраціюправа власностіна квартируз реєстраційнимномером АДРЕСА_3 . В основу прийняття даного рішення покладено Витяг з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, згідно якого ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» отримано декларацію про готовність до експлуатації обєкта за реєстраційним номером ОД 101210209980 на реконструкцію квартири АДРЕСА_2 без змін геометричних розмірів фундаментів у плані під квартиру АДРЕСА_4 . Після незаконної зміни номеру квартири з « АДРЕСА_5 відповідачем було відчужено дану квартиру згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 25 лютого 2021 року, зареєстрованого за № 523. Позивачу стало відомо, що квартира, яка протягом тривалого часу належала їй, продається за допомогою Інтернет-ресурсу «Дім.ріа». Зателефонувавши до агентства з нерухомості та повідомивши про обставини щодо даної квартири, ріелтори зняли дане оголошення. Проте, представником позивача завдяки доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що ще 22 грудня 2023 року дана квартира була ще раз відчужена згідно нотаріально посвідченого договору, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Рижковим О.О., укладеного між ОСОБА_5 , з одного боку, та ОСОБА_6 з іншого, Тобто, за час перебування даної справи в суді першої інстанції через відсутність будь-яких заходів забезпечення позову було змінено номер квартири з 7 на 45 та два рази відчужено за різними нотаріально посвідченими договорами. Відсутність арешту на спірному майні станом на момент розгляду справи в суді першої інстанції з одного боку, та неможливість у випадку задоволення позовних вимог реалізувати рішення суду у зв`язку з потенційним пере-оформленням спірного майна на сторонню особу з іншого, дає, на думку позивача, дає всі підстави для задоволення клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши заяву про забезпечення позову, вважає, що вона підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто, однією із причин, в зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.

При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1ст. 149 ЦПК України.

З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Пунктами 1-4, 6 частини 1статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд керується тим, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є право власності на квартиру, яка на даний час належить ОСОБА_6 . Позивач просить накласти арешт на спірне майно квартиру АДРЕСА_1 .

Представник обґрунтовує заяву, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, в разі задоволення позову.

Суд погоджується з доводами представника позивача, які викладені в заяві про забезпечення позову, що дійсно наявні ризики відчуження майна третім особам, що спричинить неможливість виконання рішення суду першої інстанції в майбутньому.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, згідно п. 43 рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

У відповідності до ч.1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

П.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для вирішення справи по суті, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено, чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричиненню значної шкоди позивачу.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2018 року у справі №922/4587/13.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед не може бути визначено результат розгляду справи по суті спору.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 травня 2020 року у справі № 755/15345/17-ц, від 21 квітня 2022 року у справі № 592/7729/18, від 30 серпня 2023 року у справі №753/23090/21, від 10 травня 2023 року у справі № 607/10456/22.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому його виконанні.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20), вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Так, суд встановив, що предметом спору у даній справі є право власності на спірне майно.

З огляду на зазначене, на матеріали позовної заяви та заяви про забезпечення, суд вбачає між сторонами існує реальний спір щодо предмету позову, яким є квартира АДРЕСА_1 , що належить відповідачу.

При цьому, судом враховано, що вжиття заходів забезпечення позову лише тимчасово обмежить права відповідача щодо розпорядження майном, яке фактично перебуває у його володінні, проте такі заходи не перешкоджають користуванню відповідачем своїм майном, що перебуває у власності, в той час як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Виходячи з викладеного, заходи забезпечення позову про які просить позивач, фактично будуть спрямовані на охорону його матеріально-правових інтересів від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Зазначене також узгоджується із правовим висновком зробленим в постанові від 29 січня 2019 року Київським апеляційним судом (справа № 756/17842/21, провадження № 22-ц/824/5472/2022), в постанові від 08 червня 2022 року Київським апеляційним судом (справа № 756/17842/21, провадження № 22-ц/824/5472/2022).

Крім того, станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову, у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, за наявності яких законодавець встановив обов`язок суду щодо застосування зустрічного забезпечення (ч. 3 ст. 154 ЦПК України).

Відсутність у заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення та не вирішення судом питання зустрічного забезпечення не є підставою для скасування оскаржених судових рішень, оскільки не позбавляє відповідача права звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення окремо у встановленому законом порядку.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 21 грудня 2020 року у справі № 487/5726/19 та від 30 червня 2021 року у справі № 752/2342/19, від 23 грудня 2022 року у справі № 760/34352/21, від 02 березня 2023 року у справа № 643/14180/21.

З огляду на вказане, що вжиті заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Невжиття заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити у разі задоволення позовних вимог поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду, та вплинути на виконання ймовірного рішення суду.

Так, обставини справи, які викладені в заяві, встановлені відповідно до вимог процесуального закону, узгоджуються з нормами матеріального права.

Суд розглянувши заяву про забезпечення позову, враховуючи обґрунтування заявника, приходить до висновку про наявність підстав для забезпечення позову, враховуючи, що вимога про забезпечення позову подана з додержанням вимог встановлених ст. 151 ЦПК України.

Судом перевірено аргументованість вимоги про забезпечення позову щодо застосовування заходів забезпечення позову, враховано те, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Судом враховано, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Відповідність забезпечувальних заходів заявленим вимогам полягає у відповідності майнового інтересу заявника заходам, про застосування яких він клопоче перед судом.

Враховуючи вищевикладене, а також подану уточнену позовну заяву, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст.149-154, 157, 260, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Прийняти уточнену позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", державного реєстратора Сурай Дар`ї Юріївни, державного реєстратора Турецького Олександра Сергійовича, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за участю третьої особи: відділу забезпечення діяльності Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним, скасування рішень державних реєстраторів та рішень про державну реєстрацію прав власності визнання договорів купівлі-продажу недійсними, подану представником ОСОБА_1 адвокатом Карпенко Валерією Ігорівною.

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Карпенко Валерії Ігорівни про забезпечення позову у цивільній справі № 522/14984/19 - задовольнити.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя