Рішення № 121364279, 31.07.2024, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/5922/24

н/п 2-а/766/326/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.07.2024 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Скрипнік Л.А.

а участю секретаря судового засідання Бівалькевич А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом адвоката Чужикова Дениса Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Суворовської районної у м.Херсоні ради, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

19.04.2024 року адвокат Чужиков Д.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з вищевказаним позовом.

В обґрунтування позову зазначив, що 11.04.2024 адміністративною комісією при виконавчому комітеті Суворовської районної у м.Херсоні ради винесено постанову № 34, якою позивачку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 156 ч.2 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 13 600 грн.

За змістом постанови ОСОБА_1 , 03.04.2024 року о 14.34 год. за адресою: м.Херсон, вул. Покришева,30, перебуваючи на своєму робочому місці здійснила продаж алкогольного напою «Revo» об`ємом 0,5 літрів неповнолітньому ОСОБА_2 , 2007 р.н., чим порушила п.2 ст. 156 КУпАП.

Вказує, що у матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують зайняття ОСОБА_1 господарською діяльністю та/чи перебування її у трудових відносинах із суб`єктом господарської діяльності, як того вимагає суб`єктивний склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП.

Крім того, в протоколі не зазначено відомостей про наявність свідків зазначеної події, хоча до матеріалів справи надані пояснення неповнолітніх осіб, які різняться між собою

У зв`язку з цим вважає вказану постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не подав.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області від 24.04.2024 року призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Витребувано у адміністративної комісії при виконавчому комітеті Суворовської районної у м.Херсоні ради, засвідчені належним чином копії доказів, за результатами дослідження яких було встановлено наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 Кодексу України про адміністративне правопорушення, які зазначені в мотивувальній частині оскаржуваної постанови.

Ухвала суду в частині витребуваних доказів відповідачем не виконано.

В судове засідання позивач та її представник не з`явились. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Фактичні обставини встановлені судом.

11.04.2024 року постановою №34 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Суворовоської районної у м.Херсоні ради притягнуто громадянку ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.156 КУпАП і накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу на суму 13 600 грн за те, що ОСОБА_1 , здійснила продажу алкоголю неповнолітній особі.

Згідно з протоколу серія ВАД №363637 від 04.04.2024, громадянка ОСОБА_1 , 03.04.2024 року о 14.34 год. за адресою: м.Херсон, вул. Покришева,30, перебуваючи на своєму робочому місці здійснила продаж алкогольного напою «Revo» об`ємом 0,5 літрів неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомості про наявність свідків чи понятих в протоколі не зазначено.

Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 293 КУпАП і роз`яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» - орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Суд при розгляді даної категорії адміністративних справ перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови згідно з вимогами пункту 3 частини 1 статті 293 КУпАП.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Отже, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п. 2 статтею 156 КУпАП.

Згідно до вимог ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Так відповідальність за ч. 2 ст. 156 КУпАП передбачена за порушення працівником підприємства(організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом(крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згорання, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного, алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згорання у приміщеннях або на територіях, заборонених законом або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування як такі, де роздрібна торгівля пивом(крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, без їх згорання заборонена, або торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згорання через торгові автомати чи особам, які не досягли 18-річного віку, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згорання особі, яка не досягла 18-ти років, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менше як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно(крім сигар), або торгівля пивом(крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби, що тягне за собою накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Об`єктом вищевказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами, а також у сфері охорони здоров`я населення. Зазначені відносини регулюються законами України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» затв. Постановою Кабінету Міністрів України «Про запровадження марок акцизного збору нового зразка з голографічними захисними елементами для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 23.04.2003 №567та іншими нормативно-правовими актами.

За вимогами ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій. При цьому, статтею 1вказаного Закону визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - це документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Згідно з ст. 17 даного Закону у разі порушення вимог ст. 15 Закону до суб`єктів господарювання застосовується відповідальність, яка у передбаченому законом порядку.

Відповідно до ст. 55 ГК України, суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкту, суб`єктивної сторони.

Суб`єкт адміністративного правопорушення - це фізична осудна особа, яка досягла на момент вчинення проступку віку, з якого настає адміністративна відповідальність.

Об`єктивна сторона правопорушення за ч.2 ст.156КУпАП передбачає дії суб`єкта підприємницької діяльності щодо порушення правил торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами визначена кваліфікуючими ознаками у кожній частині цієї статті окремо.

Суб`єктами правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.156КУпАП можуть бути працівники торгівлі, громадського харчування, громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю в цих галузях.

У матеріалах справи відсутні документи на підтвердження зайняття ОСОБА_1 господарською діяльністю та/чи перебування її у трудових відносинах із суб`єктом господарської діяльності.

Крім того, матеріали справи не містять доказів здійснення ОСОБА_1 продажу алкогольних напоїв, а саме в протоколі не зазначено про допит свідків не надано доказів продажу алкогольних напоїв та отримання грошових коштів від їх реалізації.

Згідно ст. 252КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як зазначено вище, склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він криє в собі: а) об`єкт; б) об`єктивну сторону; в) суб`єкт; г) суб`єктивну сторону. За відсутності хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Дослідивши постанову про адміністративне правопорушення складену у відношенні ОСОБА_1 , встановлено, що останній інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого п. 2 ст. 156 КУпАП.

Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб`єктом правопорушення, всіх обов`язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 1ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Як вбачається з наданої суду постанови №34 від 11.04.2024 року ОСОБА_1 притягнута відповідачем до адміністративної відповідальності за порушення передбачене п. 2 ст. 156 КУпАП, порушення правил торгівлі пивом, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згорання.

Стаття 156 КУпАП має частини, кожна з яких передбачає самостійні склади адміністративних правопорушень. У той же час при складанні постанови щодо ОСОБА_1 особою, уповноваженою на складання постанови не було визначено, за якою саме частиною статті необхідно кваліфікувати дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Зі свого боку суд не наділений повноваженнями на самостійне визначення норми, з точки зору оцінки якої має визначати протиправність дій тієї чи іншої особи.

Суд звертає увагу, що п. 2 у ст. 156 КУпАП взагалі відсутній.

Таким чином наведене свідчить про те, що відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за п. 2 ст. 156 КУпАП, оскільки такого пункту ст. 156 КУпАП не містить.

У відповідності до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на їх користь.

Практика ЄСПЛ свідчить, що гарантії статті 6 Конвенції поширюються на справи про адміністративні правопорушення, зокрема про це відзначено у справі "Надточій проти України".

За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Доведення вини особи в законному порядку у правовій науці отримало назву "належної правової процедури", що охоплює собою як процедуру судового розгляду, так і процедуру досудового розслідування. І якщо було порушено належну правову процедуру в органі публічної влади немає сенсу перевіряти змістову частину відповідного акта, оскільки він є нікчемним.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява №36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.), та робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи, що відповідачами не виконано процесуальний обов`язок доведеності правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності, не доведено вину позивача у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, судом встановлено, що вина позивача у порушенні передбаченого ст. 156 КУпАП не доведена належними та допустимими доказами, а постанова у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не містить конкретизації за якою саме частиною статті необхідно кваліфікувати дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що є підставою для її скасування та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Заходи забезпечення позову (заяви).

Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем не заявлено вимогу про розподіл судових витрат.

На підставі вищевикладеного, ст.19 Конституції України, Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", ст.ст. 7, 156 ч.2, 245, 251, 278, 280, 283, 287-289 КУпАП та керуючись ст.ст.77, 246, 286 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позовні адвоката Чужикова Дениса Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Суворовської районної у м.Херсоні ради, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити повністю.

Постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Суворовської районної у місті Херсоні ради №34 від 11.04 .2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за п. 2 ст. 156 КУпАП України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 13 600,00 грн. скасувати.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за п. 2 ст. 156 КУпАП України закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України.

Згідно ч. 4 ст. 250 КАС України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного у письмовому провадженні, суд підписує рішення без його проголошення.

Суддя: Л.А. Скрипнік