Рішення № 121356049, 03.09.2024, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4371/24

03 вересня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 262740011376 від 27.03.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до загального стажу період проходження строкової служби в радянській армії з 04.11.1976 по 10.11.1978; період роботи з 06.12.1978 по 05.10.1993 в Автотранспортному підприємстві 13001 до загального стажу та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити та виплатити пенсію за віком з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 19.03.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком.

За результатами розгляду заяви, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 262740011376 від 27.03.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком.

Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, відповідач вказав про відсутність необхідного стажу. До стажу роботи позивачу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки перша сторінка трудової книжки не завірена відбитком печатки та не зараховано період проходження військової служби з 04.11.1976 по 16.11.1978, згідно військового квитка НОМЕР_2 , оскільки дата початку проходження військової служби дописано чорнилом іншого кольору.

Позивач вважає відмову у призначенні пенсії протиправною, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 15.07.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у якій встановлено строк подання відповідачу відзиву на позовну заяву.

23.07.2024 від відповідача 1 - Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до суду надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого слідує, що відповідач повністю заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що на титульній сторінці трудової книжки НОМЕР_3 позивача відсутній відбиток печатки, тому дана трудова книжка не може братися до уваги при обчисленні страхового стажу. Крім того до страхового стажу позивача не враховано період проходження строкової військової служби згідно військового квитка НОМЕР_2 , оскільки дату початку проходження військової служби дописано чорнилом іншого кольору. Таким чином, на момент звернення за призначенням пенсії загальний страховий стаж позивача, обчислений згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та інших додатково наданих документів, складає 0 років 11 місяців 28 днів, що є меншим за необхідний.

Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що позивач звернувся 19.03.2024 із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві.

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

За результатами розгляду вказаної заяви рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №262740011376 від 27.03.2024 позивачу відмовлено в призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного стажу роботи, який дає право на пенсію віком.

При цьому, у рішенні вказано, що такий стаж позивача становить 0 років 11 місяців 28 днів. До стажу роботи позивачу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки перша сторінка трудової книжки не завірена відбитком печатки та період проходження військової служби з 04.11.1976 по 16.11.1978, згідно військового квитка НОМЕР_2 , оскільки дата початку проходження військової служби дописано чорнилом іншого кольору.

Про прийняття зазначеного рішення позивача проінформовано листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 02.04.2024.

Не погодившись із відмовою у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) є спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року мають особи при наявності страхового стажу не менше 25 років

У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV, право на призначення пенсії за віком після досягнення 63-річного віку мають особи за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року від 18 до 28 років; після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року від 15 до 20 років.

Статтею 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (01.01.2004), а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту першого Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту третього Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Згідно пунктів 23, 24 Порядку № 637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів.

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженої постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162) трудові книжки і вкладиші до них заповнюються мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округу, на території яких розташоване дане підприємство, установа, організація, і на офіційній мові СССР.

Згідно пункту 2.3 Інструкція № 162 Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5 Інструкції № 162).

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.

Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів (пункт 2.8 Інструкції № 162).

Відповідно до 2.12 Інструкції № 162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.

Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Так, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 дата видачі 05.12.1978 (арк.справи 7 - 7 зворот):

з 04.11.1976 по 10.11.1978 позивач проходив службу в радянській армії;

з 06.12.1978 по 05.10.1993 (наказ №85к від 05.12.1978) позивач працював у Київському автотранспортному підприємстві 09101, який в подальшому було перейменовано в Київське автотранспортне підприємство 13001.

Таким чином, трудова книжка позивача підлягала завіренню Київським автотранспортним підприємством 09101.

Проте, як встановлено матеріалами справи, трудова книжка позивача не завірена печаткою Київського автотранспортного підприємства 0910125, в якій позивач працював в період з 06.12.1978 по 05.10.1993. Вказана обставина стала підставою для прийняття відповідачем рішення №262740011376 від 27.03.2024.

Вирішуючи правомірність оскаржуваного рішення №233050003297 від 18.04.2023, суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі №370/541/17, в якій суд звернув увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Суд також звертає увагу, що в трудовій книжці позивача, яка є основним документом, підтверджуючим стаж роботи, є відповідні записи із зазначенням необхідних відомостей. Відповідачем не спростовані відомості, які зазначені у трудовій книжці, а також не надано доказів того, що позивач не працював або спірні періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні.

Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пільгової пенсії. Даного висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 21.11.2018р. у справі №672/914/16-а.

В даному випадку відповідач безпідставно не взяв до уваги трудову книжку позивача де вказано періоди роботи та не довів правомірність своїх дій щодо неврахування спірного періоду роботи при розгляді заяви про призначення пенсії.

Органи, що призначають пенсію, мають право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Слід зазначити, що таке право не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22-1.

Наявність сумнівів щодо некоректних записів у трудовій книжці із сторони відповідача може бути лише підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.03.2018р. у справі № 127/9055/17.

Відтак, періоди роботи, зазначені у трудовій книжці серії НОМЕР_3 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.

Щодо незарахування відповідачем до стажу періоду проходження позивачем строкової служби в радянській армії з 04.11.1976 по 10.11.1978, суд виходить з наступного.

Статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Судом встановлено, що період строкової військової служби позивача з 04.11.1976 по 10.11.1978 підтверджено даними військового квитка позивача серії НОМЕР_2 (арк.справи 8).

Відповідні відомості також містить запис №1 у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 .

При цьому жодних підстав вважати відповідні записи у військовому квитку позивача недійсними чи підробленими не вбачається. Записи завірено підписами військового комісару та командира військової частини, скріплені печатками військової частини, а тому підстави ставити під сумнів відомості, що містяться у військовому квитку, відсутні.

Крім того, вказані записи між собою пов`язані хронологічно, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв`язку із чим, наявність записів різними чорнилами не може бути підставою для відмови у зарахуванні вищезазначеного періоду проходження військової служби до стажу. З урахуванням викладеного, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці та військовому квитку

Суд погоджується з доводами позивача, що заповнення військового квитка різними чорнилами не є порушенням, тим більш не може призвести до відмови у зарахуванні періоду військової служби до стажу для обчислення розміру пенсії.

Верховний Суд у постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Відтак, суд зазначає, що відповідач допустив надмірний формалізм, що порушує права позивача на належний соціальний захист.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно не враховано інформацію, яка міститься в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 та у військовому квитку серії НОМЕР_2 .

За наведених вище мотивів, суд дійшов висновку, що оскаржуване у справі рішення відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №262740011376 від 27.03.2024, є протиправним та підлягає скасуванню, а періоди проходження строкової служби в радянській армії з 04.11.1976 по 10.11.1978 та роботи з 06.12.1978 по 05.10.1993 в Автотранспортному підприємстві 13001 підлягають зарахуванню до страхового стажу.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання призначити та виплачувати пенсію, суд враховує таке.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Окрім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що задоволення зазначеної позовної вимоги буде втручанням в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень та прийняттям рішення замість нього, що не входить до компетенції суду.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином, належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву позивача від 19.03.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у даному судовому рішенні.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

У свою чергу частиною восьмою статті 139 КАС України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у повному обсязі.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 262740011376 від 27.03.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період проходження строкової служби в радянській армії з 04.11.1976 по 10.11.1978 та період роботи з 06.12.1978 по 05.10.1993 в Автотранспортному підприємстві 13001, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_3 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.03.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 03 вересня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001 код ЄДРПОУ 14035769).

- Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368).

Головуючий суддяМірінович У.А.