Рішення № 121353228, 03.09.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2024 року Справа№200/4293/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

26.06.2024 до Донецького окружного адміністративного суду, через систему Електронний суд, надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову від 02.07.2024, просила:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №057350008187 від 20.06.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 11.06.2024 громадянки України ОСОБА_1 , з урахуванням досягнення необхідного віку для призначення пенсії 50 років, та призначити ОСОБА_1 , пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 з 11.06.2024 відповідно до пункту б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213- VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 та зарахувати до пільгового стажу за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах періоди роботи з 01.08.1987 по 21.07.1995, з 17.02.1996 по 15.03.2001, з 26.03.2001 по 01.08.2005, з 08.08.2005 по 01.04.2013, з 16.01.2018 по 29.03.2024.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 досягла пенсійного віку 50 років та має необхідний страховий та пільговий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, проте відповідач відмовив у призначенні пенсії, з посиланням на недосягнення пенсійного віку 55 років та відсутністю пільгового стажу роботи. Позивач вважає, що відповідач протиправно не зарахував періоди роботи до пільгового стажу з посиланням на невідповідність пільгової довідки, невідповідність зазначення посад у довідці та переліку атестованих професій, оскільки професія електрозварника та газоелектрозварника передбачена списком № 2 постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, постанови Кабінету Міністрів від 11.03.1994 № 162, постанови Кабінету Міністрів від 16.01.2003 N 36, постанови Кабінету Міністрів від 24.06.2016 N 461. Крім того, записи трудової книжки позивача підтверджують наявність підстав для зарахування до пільгового стажу спірних періодів роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Стосовно пенсійного віку та права на пільгову пенсію вказав, що при призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2 пенсійний орган повинен керуватись п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15).

Відповідач позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов, зі змісту якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що відповідно до поданих документів позивач не має пільгового стажу, що обумовлено не врахуванням певних періодів роботи, оскільки надані уточнюючі довідки не відповідає додатку №5 Порядку №637, у довідці відсутнє посилання на Постанову КМУ, зазначені посади у довідці «електрозварник» та «бригадир зварювальників» не відповідають посадам, визначених в Постанові КМУ №36 від 16.01.2003.

Відповідач вказав, що призначення пенсії ОСОБА_1 можливе буде лише відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та за умови досягнення нею необхідного пенсійного віку та пільгового стажу.

Позивач надав відповідь на відзив у якій вказав, що Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/ призначення пенсії.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 01.07.2024 вказану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 08.07.2024 відкрито провадження у справі вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.08.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про залучення до участі у справі відповідачем Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 11.07.1996 Добропільським МРУМВС України в Донецькій області.

11.06.2024 ОСОБА_1 звернулась до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області для розгляду заяви позивача.

Так, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №057350008187 від 20.06.2024 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за відсутності необхідного пенсійного віку та пільгового стажу.

Відповідно до вище вказаного рішення, вік заявниці 54 роки 08 місяців 04 дні. Страховий стаж заявника становить 31 рік 04 місяці 06 днів. Пільговий стаж по Списку №2 становить 00 років 00 місяців 00 дні.

При цьому зазначено, що до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 27.04.1987 та довідки № 13/06-04/84 від 28.04.2024, оскільки у трудовій книжці записи щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі в громадському господарстві не завірено печаткою та підписом відповідальної особи, та у довідці дана інформація відсутня. Не взято до уваги стаж роботи в колгоспі, КСП «Ватутіна», СООО «Святогоровское», згідно довідки № 04-25/923-27 від 28.10.2020 року, оскільки відсутня інформація про реорганізацію.

До пільгового стажу не зараховано періоди:

- відповідно до довідки №13/06-04/84 від 28.04.2024 до пільгового стажу не зараховано період з 24.08.1987 по 14.09.1995 та з 08.08.2005 по 01.04.2013 роки, оскільки довідка не відповідає додатку №5, визначеному Порядком №637;

- відповідно до пільгової довідки №1/131 від 22.02.2024 періоди з 26.03.2001 по 04.04.2005 та з 05.04.2005 по 01.08.2005, оскільки зазначені посади у довідці «електрогазозварник» та «бригадир зварювальників» не відповідають посадам, зазначених в Постанові КМУ №36 від 16.01.2003. Також вищезазначені в довідці посади не відповідають переліку атестованих професій наказ № 97-п від 01.02.2000 - «електрозварник», та за №99-в від 28.01.2005 - «електрозварник»;

- відповідно до пільгової довідки №134 від 29.03.2024 до пільгового стажу не зараховано період з 16.01.2018 по 29.03.2024, оскільки відсутнє посилання на Постанову КМУ.

Вважаючи протиправним рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, позивач звернулась із позовом до суду.

Суд зазначає, що не зарахування певних періодів роботи до страхового стажу не є спірним в межах цієї справи, позивач оскаржує рішення про відмову в призначенні пенсії та не зарахування періодів роботи до пільгового стажу.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Частиною першою статті 4 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Підстави надання пенсії особам за віком на пільгових умовах визначені статтею 114 Закону №1058-IV.

Так, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі за текстом - Закон №1788) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, згідно пункту "б" частини 1 статті 13 наведеного Закону №1788 пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов`язкових умов у сукупності:

- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;

- атестація робочих місць;

- досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

В свою чергу, статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), рішенням Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020. Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020.

Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти б-г статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 № 213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти б-г статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б-г статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам".

При цьому, Конституційний Суд в пункті 4.1 Рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 зазначив, що статтею 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, у статті 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було встановлено такий пенсійний вік: у пункті а для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах б-з для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.

У Законі № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті а- 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах б-з- 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).

Таким чином, статтею 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.

Відповідно до пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 перевіряючи статтю 13, частину другу статті 14, пункти б-г статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.

Вказаними положеннями Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років.

Згідно зі статтею 13, частиною другою статті 14, пунктами б-г статті 54 Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213 у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону № 213 змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.

Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, стаття 13, частина друга статті 14, пункти б-г статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що у справах "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та 37943/06, рішення від 14 жовтня 2010 року) та "Серков проти України" (заява № 39766/05, рішення від 07 липня 2011 року) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

За вказаних обставин, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року, та виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права, усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Для визначення, чи є у ОСОБА_1 право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, слід встановити досягнення нею 50-ти річного віку та наявність в неї стажу роботи не менше 20 років, з них за списком №2 не менше 10 років.

Так, вік позивача на дату подання заяви про призначення пенсії на пільгових умовах становив 54 роки 08 місяців 04 дні, страховий стаж - 31 рік 04 місяці 06 днів, пільговий стаж по Списку №2 - відсутній.

Згідно зі спірним рішенням до пільгового стажу не зараховано періоди:

- з 24.08.1987 по 14.09.1995 та з 08.08.2005 по 01.04.2013 (оскільки довідка №13/06-04/84 від 28.04.2024 не відповідає додатку №5, визначеному Порядком №637);

- з 26.03.2001 по 04.04.2005 та з 05.04.2005 по 01.08.2005 (оскільки зазначені посади у довідці №1/131 від 22.02.2024 «електрогазозварник» та «бригадир зварювальників» не відповідають посадам, зазначених в Постанові КМУ №36 від 16.01.2003. Також посади не відповідають переліку атестованих професій наказ № 97-п від 01.02.2000 - «електрозварник», та за №99-в від 28.01.2005 - «електрозварник»);

- з 16.01.2018 по 29.03.2024 (оскільки у довідці №134 від 29.03.2024 відсутнє посилання на Постанову КМУ).

При цьому, в адміністративному позові визначено спірними періоди пільгової роботи з 01.08.1987 по 21.07.1995, з 17.02.1996 по 15.03.2001, з 26.03.2001 по 01.08.2005, з 08.08.2005 по 01.04.2013, з 16.01.2018 по 29.03.2024.

Дослідивши записи трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 27.04.1987, позивач працювала, зокрема:

-01.08.1987 прийнята на роботу в колгосп Ватутіна в якості електрозварника (протокол №8 від 01.08.1987, запис №4;

-21.07.1995 Виключена з членів колгоспу імені Ватутіна і надано розрахунок за власним бажанням по переводу (протокол №7 від 20.07.1995, запис №5);

-17.02.1996 - прийнята в члени КСП ім. Ватутіна Добропільського району Донецької області газоелектрозварником (пр. №3 від 16.02.1996, запис №8);

Запис №9 про реформування колгоспу Ватутіна у сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Святогорівське»

- 15.03.2001 розірвати трудовий договір за ст.38 КЗпП України (наказ від 15.03.2001, запис №10);

ДХК «Добропіллявугілля» ДВАТ Шахта «Новодонецька»

-26.03.2001 - прийнята електрогазозварником 4 розряду, направлена в механічний цех (наказ №60к від 27.03.2001, запис №11);

-01.09.2003 - переведена електрогазозварювальником 5 розряду (наказ №562 від 08.09.2003, запис №12);

Запис №13 про реорганізацію ДВАТ Шахта «Новодонецька» ДХК «Добропіллявугілля» у ВП шахта «Новодонецька» ДХК «Добропіллявугілля»

-05.04.2005 - призначена бригадиром зварювальників в дільниці «Механічний цех» (наказ №309 від 05.04.2005, запис №14);

-01.08.2005 звільнена за згодою сторін по п.1 ст.36 КЗпП України (наказ №222к від 02.08.2005, запис №15);

-08.08.2005 прийнята в СТОВ «Святогоровське» на роботу по договору газоелектрозварником (наказ від 08.08.2005, запис №16);

-01.04.2013 звільнена за ст.38 КЗпП України за власним бажанням (наказ №33ок від 01.04.2013, запис №17);

СТОВ «Возрождение»

-16.01.2018 прийнята на посаду електрогазозварника (наказ №17 від 16.01.2018, запис №18);

-29.03.2024 звільнена за власним бажанням (наказ №20 від 29.03.2024, запис №19).

Отже, записи трудової книжки свідчать про те, що позивач працювала електрозварником, газоелектрозварником, електрогазозварювальником.

Суд зазначає, що професії електрозварника, газозварника віднесені до Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, постанови Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 (розділ XXXII загальні посади), постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10 (розділ XXXIII загальні професії), постановою Кабінету Міністрів від 11.03.1994 № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (розділ XXXIII загальні професії).

Також, постановою Кабінету Міністрів від 16 січня 2003 року N 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» та постановою Кабінету Міністрів від 24 червня 2016 року № 461 газозварники, електрогазозварники, зайняті різанням та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, електрозварники на автоматичних та напівавтоматичних машинах, зайняті зварюванням у середовищі вуглекислого газу, на роботах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, а також на напівавтоматичних машинах, електрозварники ручного зварювання віднесені до Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах (розділ XXXIII, загальні професії).

Отже, професії за якими працювала позивач у спірні періоди віднесені до Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах.

При цьому, разом із заявою про призначення пенсії позивачем буди надані довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній.

Так, згідно з довідкою СТОВ «Возрождение» від 29.03.2024 №134 ОСОБА_1 працювала повний робочий день з 16.01.2018 по 29.03.2024 за професією електрогазозварник з повним робочим днем дільниці, що передбачено Списком 2 розділу ХХХІІІ підрозділ 3.3.

Вказана вище довідка не містить посилання на постанову КМУ, разом з цим, суд вважає, що виконавцем допущена технічна помилка при складанні (видачі) цієї довідки.

Суд погоджується з твердженнями позивача про те, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

На підставі викладеного вище, суд вважає, що відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу позивача за Списком 2 період роботи позивача у СТОВ «Возрождение» з 16.01.2018 по 29.03.2024, із зазначених у спірному рішенні підстав.

Також, довідкою ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» від 22.02.2024 №1/131 підтверджується період роботи на шахті «Новодонецька» з 26.03.2001 по 04.04.2005 за професією електрогазозварник з повним робочим днем дільниці, що передбачено Списком 2 постанови КМУ №36 від 16.01.2003 та період роботи з 05.04.2005 по 01.08.2005 за професією бригадир зварювальників, що передбачено Списком 2 постанови КМУ №36 від 16.01.2003.

Вказана довідка містить посилання на накази про атестацію робочих місць, про перейменування підприємства.

Стосовно підстав не урахування вказаної вище довідки при розгляді заяви про призначення пенсії з підстав невідповідності вказаних посадам, зазначеним посад в постанові КМУ №36 від 16.01.2003 та не відповідають переліку атестованих посад згідно наказу №97-п від 01.02.2000, №99-в від 28.01.2005, суд зазначає, що професія електрозварник, газозварник, електрозварник ручного зварювання передбачена розділом ХХХІІІ. Загальні професії (у всіх галузях господарства).

При цьому, форма ОК-5 містить відомості по спеціальному стажу за вказаний вище період, що облікований за кодом підставки для обліку спецстажу ЗП3013Б1.

Згідно з Довідником кодів підстав обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, в редакції наказу Міністерства фінансів України від 15 травня 2018 року № 511: код підстави ЗПЗ013Б1 з 05 листопада 1991 року проставляється працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, і за результатами атестації робочих місць.

Отже, на підставі викладеного вище, суд вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу за Списком 2 період роботи позивача на шахті «Новодонецька» з 26.03.2001 по 01.08.2005.

Стосовно підстав не зарахування періодів роботи з 24.08.1987 по 14.09.1995 та з 08.08.2005 по 01.04.2013, оскільки довідка не відповідає додатку №5, визначеному Порядком №637, суд, дослідивши вказану довідку зазначає, що надана довідка не є довідкою про підтвердження пільгового стажу, а є архівною довідкою виданою виконавчим комітетом Добропільської міської ради.

Згідно з вказаною архівною довідкою позивач з 24.08.1987 по 14.09.1995 працювала електрозварювальником в колгоспі імені Ватутіна та з 08.08.2005 по 01.04.2013 працювала газоелектрозварювальником в СТОВ «Святогорівське».

Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно записів трудової книжки, позивач працювала електрозварювальником в колгоспі імені Ватутіна з 01.08.1987 по 21.07.1995, з 28.07.1995 працювала робітником у колхозі «1 травня».

Отже, вказана довідка містить неправильні дані про періоди роботи позивача, отже підстави для урахування вказаної довідки та підстави для зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 28.07.1995 відсутні.

Також матеріали справи містять архівну довідку виконавчого комітету Добропільської міської ради від 28.10.2020 №04-25/923-27 про кількість відпрацьованих днів та заробітної плати позивача за 1987-2001, 2005-2013 роки.

Отже, оскільки записами трудової книжки підтверджується, що позивач з 01.08.1987 по 21.07.1995 працювала електрозварювальником в колгоспі імені Ватутіна та з 08.08.2005 по 01.04.2013 працювала газоелектрозварювальником в СТОВ «Святогорівське», вказані професії віднесені до пільгових за Списком 2, суд вважає, що відповідач протиправно не зарахував вказані періоди до пільгового стажу позивача.

Стосовно спірного періоду роботи з 17.02.1996 по 15.03.2001 суд зазначає, що у рішенні відповідача не зазначено підстав його не зарахування, проте записами трудової книжки підтверджується, що позивач з 17.02.1996 по 15.03.2001 працювала в КСП ім. Ватутіна (після перейменування СТОВ «Святогорівське») газоелектрозварником.

При цьому, архівна довідка виконавчого комітету Добропільської міської ради від 28.10.2020 №04-25/923-27 містить відомості про кількість відпрацьованих днів та заробітної плати позивача за вказаний період.

Суд наголошою, що професії «газозварники та їх підручні» та «електрозварники та їх підручні» включені до Списку № 2, затвердженогопостановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, постановою Кабінету Міністрів від 11.03.1994 № 162

Ураховуючи вищезазначене, професія електрозварника та (газоелектрозварника) передбачена у всіх списках № 2.

Відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 16.01.1985 № 17/2-54, професія зварника не визначена, як окрема професія, є загальною професією, яка об`єднує назви професій, пов`язаних зі зварюванням металів і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах. Вказаний нормативно-правовий акт дає підстави для ствердження, що професія зварника, електрозварника та газоелектрозварника є тотожною професією.

Наведені висновки відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 17.01.2023 у справі № 392/1357/17(2-а/392/109/17).

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що періоди зайнятості позивача повний робочий день на посадах «електрогазозварник» та «газоелектрозварник» з 01.08.1987 по 21.07.1995, з 17.02.1996 по 15.03.2001, з 26.03.2001 по 01.08.2005, з 08.08.2005 по 01.04.2013, з 16.01.2018 по 29.03.2024 мають бути зараховані до його стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №057350008187 від 20.06.2024.

На підставі викладеного вище, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати періоди з 01.08.1987 по 21.07.1995, з 17.02.1996 по 15.03.2001, з 26.03.2001 по 01.08.2005, з 08.08.2005 по 01.04.2013, з 16.01.2018 по 29.03.2024 до стажу позивача на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачеві відповідно до п. "б" ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 №213-VІІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, станом на дату подання заяви про призначення пенсії вік заявниці - 54 роки 08 місяців 04 дні, страховий стаж - 31 рік 04 місяці 06 днів, пільговий стаж відсутній.

Разом з тим, суд зазначає, що з урахуванням спірних періодів пільговий стаж позивача за Списком№2 складатиме більше ніж 10 років.

При цьому, робота за пільговою професією розпочато до 01.04.2015, отже позивач має право на призначення пенсії відповідно до п. "б" ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 №213-VІІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 з дня подання заяви про призначення пенсії від 11.06.2024.

Отже на підставі викладеного вище, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачеві.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з матеріалами справи позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн (1211,20 *0,8). Отже, судовий збір у розмірі 968,96 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2,5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №057350008187 від 20.06.2024 щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, ЄДРПОУ 20490012) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про призначення пенсії від 11.06.2024, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи: з 01.08.1987 по 21.07.1995, з 17.02.1996 по 15.03.2001, з 26.03.2001 по 01.08.2005, з 08.08.2005 по 01.04.2013, з 16.01.2018 по 29.03.2024 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі 1-5/2018 (746/15) з 11.06.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв