Рішення № 121350939, 20.08.2024, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6095/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2024 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова в складі:

головуючого судді Кітова О.В.,

при секретарі судового засідання Черевка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), в інтересах якого діє ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, ЄДРПОУ: 40108833) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просить скасувати Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2482331 від 26.06.2024 р., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, яка винесена поліцейським Відділу поліцейської діяльності № 1 (м. Новий Розділ) Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області - Вірт Олександром Івановичем, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

В обґрунтування позову покликається на те, що 26 червня 2024 року поліцейським Відділу поліцейської діяльності № 1 ( м. Новий Розділ) Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області - Вірт Олександром Івановичем( далі -Відповідач) винесено відносно, ОСОБА_1 , (далі - Позивач) постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2482331 за ч. 2 ст. 126 КУпАП - «Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом». Позивач зазначає, що відомості які вказані в оскаржуваній постанові про керування т/з за відсутності права керування є недостовірною та такою, що не відповідає фактичними обставинам справи, адже у Позивача є наявне посвідчення водія, внаслідок чого таке обвинувачення є безпідставним. Таким чином, об`єктивна сторона такого правопорушення відсутня, адже т/з без права керування Позивач рух не здійснював. Крім цього, позивач зазначає, що притягнення його до відповідальності мало відбуватись не на місці ймовірного вчинення правопорушення, а у відповідному структурному підрозділі Національної поліції України, в даному випадку в ВПД № 1 (м. Новий Розділ) Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області. Також вказує, що незважаючи на його незгоду з пред`явленим обвинуваченням працівником поліції не було складено протокол про адміністративне правопорушення як цього вимагає ч. 4 ст. 258 КУпАП, не здійснено повної належної, всебічної оцінки доказів, у зв`язку з їх відсутністю. Вказує, що оскаржувана постанова не містить опису обставин справи, встановлених під час розгляду справи, в самій постанові немає жодного посилання на дослідження доказів, до неї не додано жодних доказів, а також пояснень свідків, що свідчили би про наявність у ОСОБА_1 як Позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке останнього притягнуто до відповідальності, що підтверджується пунктом 7 Постанови - «До постанови додаються у якому відсутні будь які відомості про конкретні докази, які б обґрунтовували винуватість Позивача у вчиненні адміністративного правопорушення» за ч.2 ст. 122 КУпАП

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова суду від 25 липня 2024 року поновлено ОСОБА_1 десятиденний строк оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2482331 від 26.06.2024 року та відкрито провадження у справі.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримав.

Відповідач (уповноважений представник) в судове засідання повторно не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неявка відповідача, який є суб`єктом владних повноважень, відповідно до вимогст. 205 КАС України,не є перешкодою для розгляду справи, а тому суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та третьої особи.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч.4 ст. 229 КАС України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

За умовами ч.1ст.5 КАС Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Судом встановлено, що 26 червня 2024 року поліцейським Відділу поліцейської діяльності № 1 ( м. Новий Розділ) Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області - Вірт Олександром Івановичем винесено постанову серії ЕНА №2482331 відносно ОСОБА_1 за порушення п. 2.1а ПДР за що передбачена відповідальність ч. 2 ст.126 КУпАП.

Згідно вищевказаноїпостанови ОСОБА_1 26.06.2024о 16:42год у м.Новий Розділ,по вул.Ходорівській,4керував транспортнимзасобом немаючи присобі посвідченняводія направо керуваннятранспортним засобомвідповідно категорії,транспортний засібнезареєстрований,а такожводій небув ушоломі пасивноїбезпеки,чим порушив2.1аПДР.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зауважує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

З викладеного слідує, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві та відповідно дост. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Зазначене узгоджується з постановою Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17.

Відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосуванняКонвенції про захист прав людини і основоположних свободта протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п. 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011; п. 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015; п. 52 рішення у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013).

Частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Відповідно до частини 3 статті 34 Закону України «Про дорожній рух» державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Відповідно до п.1.10 ПДР транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

З наведеного вбачається, що будь-який транспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму належить до механічних транспортних засобів.

Аналогічну позицію виклав Верховний суд у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 01 березня 2018 року у справі №278/3362/15-к.

Крім того відповідно до п.1.10 ПДР водій особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до п.2.1а ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Постановою Кабінету Міністрів №511 від 20 травня 2009 року внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року №340 та затверджено нову редакцію Положення про порядок надання посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами та передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їхніх типів і призначення, поділяються на категорії, в т.ч. А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт; А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом 50 куб. сантиметрів і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше; В1 квадро - і трицикли, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 керував двоколісним транспортним засобом, однак оскаржувана постанова не містить назви, моделі чи інших даних, з яких можна встановити належність даного транспортного засобу до певної категорії, а також, що ним дозволено керувати лише за наявності посвідчення водія відповідної категорії.

Крім цього, слід зазначити, що на долучених до матеріалів справи відеозаписах з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, які надійшли від Стрийського РУП ГУНП у Львівській області 20 серпня 2024 року, відображені події, які не відповідають обставинам викладених у оскаржуваній постанові. Зокрема на даних відеоматеріалах відображені обставини притягнення до адміністративної відповідальності водія легкового автомобіля, а відтак дані відеоматеріали є неналежним доказом у даній справі.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та доказів, зібраних у справі, суд прийшов до висновку, що працівник поліції дійшов до передчасного висновку щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, повно та всебічно не дослідивши всі обставини справи.

Згідно ізст.293 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає, зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З вищенаведеної норми права вбачається вичерпний перелік повноважень суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому вказана процесуальна норма права є спеціальною по відношенню до ст. 245 КАС України.

Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши надані до матеріалів справи докази, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, законність дії щодо складання адміністративної постанови, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити, скасувати постанову серії ЕНА №2482331 від 26.06.2024 та закрити провадження у справі.

Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст. 241-246,286 КАС України,суд,

ухвалив:

адміністративний позов ОСОБА_1 ,вінтересахякого діє ОСОБА_2 до Головногоуправління Національноїполіції уЛьвівській областіпро визнанняпротиправною таскасування постановипро адміністративнеправопорушення задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2482331 від 26.06.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору в розмірі 605 гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 );

представник позивача-Циган ПетроВасильович (адреса: АДРЕСА_3 );

відповідач Головне управлінняНаціональної поліціїу Львівськійобласті (79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, ЄДРПОУ: 40108833).

Повний текст рішення складено та підписано 20 серпня 2024 року.

Суддя Олександр КІТОВ