Рішення № 121348478, 27.08.2024, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2024м. ХарківСправа № 922/831/23 (638/718/23)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Усатого В.О.

при секретарі судового засідання Трофименко С.В.

розглянувши в судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Харківської області в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору стороні позивача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору стороні позивача ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору стороні позивача ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) до 1.Комунального підприємства "Харківводоканал" (код ЄДРПОУ 03361715, 61052, м.Харків, вул.Конторська,буд. 90), 2.Комунального підприємства "Житлокомсервіс" (код ЄДРПОУ 34467793, 61052, м. Харків, вул. Конторська, буд. 35) про стягнення коштів в межах справи про банкрутство Комунального підприємства "Житлокомсервіс"за участю представників сторін:

позивача - адвокатки Бочарової О. М.;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору стороні позивача ОСОБА_2 - не з`явився;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору стороні позивача ОСОБА_3 - адвокатки Бочарової О. М.;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору стороні позивача ОСОБА_4 - адвокатки Бочарової О. М.;

відповідача1 - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ;

відповідача2- ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

31.01.2023 позивач ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м.Харкова з позовом, в якому просила суд стягнути з відповідача КП "Харківводоканал" матеріальну шкоду у вигляді майнового збитку, заподіяного затопленням квартири в розмірі 80721,00 грн. та майнову шкоду у вигляді вартості відновлювального ремонту внутрішнього оздоблення кімнат, приміщень квартири в розмірі 94309,00 грн., а також моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.03.2023 року, крім іншого, відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Харківводоканал", третя особа на стороні позивача : ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Призначено спрощене позовне провадження з викликом сторін по розгляду даної справи у відкритому судовому засіданні.

25.05.2023 до Дзержинського районного суду м.Харкова від відповідача1 надійшов відзив на позовну заяву з додатками (вх.№19664).

01.11.2023 року в судовому засіданні представник КП "Харківводоканал" ОСОБА_6 заявив клопотання про залучення КП "Жилкомсервіс" співвідповідачем, обґрунтовуючи це тим, що спірні правовідносини обумовлені оплатою за утримання будинку від позивача до цього суб`єкта господарської діяльності, оскільки позивач є споживачем житлових послуг, які надавались КП "Жилкомсервіс" як виконавцем.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 01.11.2023 року клопотання представника Комунального підприємства "Харківводоканал" ОСОБА_6 про залучення співвідповідачем Комунального підприємства "Жилкомсервіс " по цивільній справі за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Бочарової Олени Миколаївни до Комунального підприємства "Харківводоканал" , третя особа на стороні позивача : ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задоволено. Залучено до участі у справі за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Бочарової Олени Миколаївни, до Комунального підприємства "Харківводоканал", третя особа на стороні позивача : ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди в якості співвідповідача Комунальне підприємство "Жилкомсервіс".

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 01.11.2023 року матеріали цивільної справи №638/718/23 за позовною заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Бочарової Олени Миколаївни, до Комунального підприємства "Харківводоканал", третя особа на стороні позивача : ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - передано на розгляд Господарського суду Харківської області, який відкрив справу про банкрутство Комунального підприємства Жилкомсервіс.

30.11.2023 матеріали справи №638/718/23 надійшли до Господарського суду Харківської області.

Суд зазначив, що в межах справи №922/831/23 ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.03.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Жилкомсервіс" (код ЄДРПОУ 34467793), визнано вимоги ініціюючого кредитора - ФОП Шевцова Олега Станіславовича до Комунального підприємства "Жилкомсервіс" у розмірі 1399068,89 грн основного боргу та 26840,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання до суду заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном КП "Жилкомсервіс", призначено розпорядником майна КП "Жилкомсервіс" арбітражного керуючого Артюха Юрія Володимировича, призначено попереднє засідання суду.

24.03.2023 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Жилкомсервіс" за № 70274.

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вхідний номер 5091/23 від 30.11.2023) передана на розгляд головуючому судді Усатому В.О.

Ухвалою суду від 05.12.2023, крім іншого, позовну заяву ОСОБА_1 (вхідний номер 5091/23 від 30.11.2023) залишено без руху після відкриття провадження у справі. Надано позивачу строк 5 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків.

15.02.2024 до суду від представника позивача - адвокатки Бочарової О.М. надійшла заява про усунення недоліків (вх. №4292 ) з додатком.

Враховуючи, що матеріали справи не містили доказів отримання позивачем та її представником ухвали суду від 05.12.2023, ухвалою суду від 15 лютого 2024 року, крім іншого, прийнято справу №638/718/23 до розгляду в межах справи № 922/831/23 про банкрутство Комунального підприємства "Жилкомсервіс". Постановлено повторно розпочати розгляд справи №922/831/23 (638/718/23) за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) учасників справи. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на "14" березня 2024 р. об 11:50 год.

04.03.2024 до суду від Комунального підприємства "Харківводоканал" надійшов відзив на позовну заяву (вх.№5794), в якому останній заперечує проти задоволення позову в повному обсязі щодо вимог до Комунального підприємства "Харківводоканал".

08.03.2024 до суду від Комунального підприємства "Жилкомсервіс" надійшов відзив на позовну заяву (вх.№6516), в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі щодо вимог до Комунального підприємства "Жилкомсервіс".

В судовому засіданні 14.03.2024 протокольною ухвалою суду відкладено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 11.04.2024 о 12:50 год.

10.04.2024 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення (вх.№9513).

11.04.2024 до суду від Комунального підприємства "Харківводоканал" надійшли пояснення по суті справи (вх.№9652).

В судовому засіданні 11.04.2024 протокольною ухвалою суду відкладено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 25.04.2024 о 10:10 год.

24.04.2024 до суду від Комунального підприємства "Харківводоканал" надійшли пояснення по суті справи (вх.№10951).

25.04.2024 до суду від представника позивача надійшла заява із додатком у вигляді копії рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 13.12.2022 у справі №638/12150/21.

25.04.2024 до суду від представника позивача надійшло клопотання (вх.№10969), в якому остання просила суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

25.04.2024 до суду від представника позивача надійшло клопотання (вх.№10991) про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

В судове засідання 25.04.2024 прибула представник позивача, яка, крім іншого, підтримала раніше подане клопотання про залучення третіх осіб, просила суд його задовольнити.

В судовому засіданні 25.04.2024 представники відповідачів, крім іншого, не заперечували проти задоволення клопотання представника позивача про залучення третіх осіб.

В судовому засіданні 25.04.2024 оголошено перерву до 25.04.2024 о 13:30 год.

Після перерви учасники справи в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 25.04.2024, крім іншого, відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження (вх.№10991 від 25.04.2024). З власної ініціативи постановлено здійснити перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 922/831/23 (638/718/23) за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на "23" травня 2024 р. о 12:00 год. Задоволено клопотання представника позивача про залучення третіх осіб (вх.№10969 від 25.04.2024). Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ); ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ). Встановлено третім особам десятиденний строк, з дня вручення даної ухвали, для подання пояснень щодо позову.

Підготовче засідання "23" травня 2024 р. не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у місті Харкові.

Враховуючи усунення обставин, які перешкоджали проведення підготовчого засідання 23 травня 2024 р., ухвалою суду від "23" травня 2024 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, призначено підготовче засідання на 25 червня 2024 р. о 15:10 год.

Підготовче засідання 25 червня 2024 не відбулось у зв`язку з перебуванням с. Усатого В.О. у відрядженні.

Враховуючи усунення обставин, які перешкоджали проведення підготовчого засідання 25 червня 2024, ухвалою суду від 15 липня 2024 року призначено підготовче засідання на 30 липня 2024 о 15:50 год.

В підготовче засідання 30 липня 2024 прибула представник позивача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору стороні позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а також представники відповідача1 та відповідача2.

В підготовчому засіданні 30 липня 2024 ухвалою суду від 30 липня 2024, крім іншого, заяву адвоката Пелішенко О.В. (вх.№13214/24 від 21.05.2024) та відзив адвоката Пелішенко О.В. (вх.№ 13387/24 від 23.05.2024 ) повернуто без розгляду.

Відповідно до статті 177 ГПК України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 185 ГПК України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: залишення позовної заяви без розгляду; закриття провадження у справі; закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд в підготовчому засіданні 30 липня 2024 протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 27.08.2024 о 17:00 год.

27.08.2024 до суду від представника позивача надійшла заява (вх.№21486), в якій остання просила суд прийняти відмову від позову в частині позовних вимог, а саме щодо стягнення з відповідачів майнового збитку, заподіяного затопленням квартири в розмірі 80721,00 грн.

В судове засідання 27.08.2024 прибула представник позивача , яка підтримала раніше подану заяву (вх.№21486 від 27.08.2024), просила суд її задовольнити.

В судове засідання 27.08.2024 прибули представники відповідача1 та відповідача2, які не заперечували проти задоволення заяви представника позивача (вх.№21486 від 27.08.2024).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору стороні позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, явка останньої в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

В судовому засіданні 27.08.2024 ухвалою суду заяву представника позивача (вх.№21486 від 27.08.2024) - задоволено. Прийнято відмову представника позивача від частини позовних вимог, а саме щодо стягнення з відповідачів матеріальної шкоди у вигляді майнового збитку, заподіяного затопленням квартири в розмірі 80721,00 грн. Закрито провадження у справі № 922/831/23 (638/718/23) в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідачів матеріальної шкоди у вигляді майнового збитку, заподіяного затопленням квартири в розмірі 80721,00 грн.

Крім того, в судовому засідання 27.08.2024 представник позивача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору стороні позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила суд позов задовольнити та стягнути на користь позивачки - ОСОБА_1 майнову шкоду у вигляді вартості відновлювального ремонту внутрішнього оздоблення кімнат, приміщень квартири в розмірі 94309,00 грн., а також моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

Представники відповідача1 заперечували проти задоволення позовних вимог щодо відпвідача1 в повному обсязі, просили суд в позові відмовити.

Представник відповідача2 заперечував проти задоволення позовних вимог відповідача2 в повному обсязі, вважав належним відповідачем у даній справі відповідача1.

У судовому засіданні 27.08.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд окремо вважає необхідним зазначити, що строки розгляду справи в порядку загального позовного провадження врегулювані розділом ІІІ ГПК України. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. В свою чергу, відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 11.08.2024 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 08.05.2024 №3684-IX).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений з об`єктивних причин вийти за межі строку, встановленого ст.ст. 177, 195 Господарського процесуального кодексу України, який не є розумним у даному випадку, з урахуванням вищезазначених обставин. При цьому, суд здійснив усі необхідні дії для розгляду справи, а в матеріалах справи достатньо матеріалів для вирішення спору по суті.

У пунктах 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях 7, 13 ГПК України, а тому господарські суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II).

Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.

Крім того, судом встановлено, що під час розгляду даної справи відповідачем2 було змінено найменування.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Суд враховує, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи.

За таких обставин, суд вважає за необхідне здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням зміни найменування сторони по справі (відповідача2) з Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» (61052, Харківська обл., місто Харків, вул. Конторська, будинок 35; код ЄДРПОУ 34467793) на Комунальне підприємство «Житлокомсервіс» (61052, Харківська обл., місто Харків, вул. Конторська, будинок 35; код ЄДРПОУ 34467793).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 станом на час виникнення спірних правовідносин належала квартира за адресою АДРЕСА_3 , на праві приватної спільної власності, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які знаходяться в матеріалах справи.

В судовому засідання 27 серпня 2024 уповноважений представник третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтримала позовні вимоги в повному обсязі у даній справі, просила суд позов задовольнити на користь позивачки - ОСОБА_1 в повному обсязі.

Позивачка у позовній заяві зазначила , що 21 червня 2021 року було здійснено затоплення належної позивачу на праві спільної сумісної власності квартири АДРЕСА_4 .

На підтвердження факту залиття квартири за адресою АДРЕСА_3 в вищезазначену дату позивачкою долучено до матеріалів справи акт обстеження квартири №13 від 22.06.2021 (т.1 а.с. 34) із висновку якого вбачається, що 21.06.2021 сталося затоплення квартири АДРЕСА_5 . Причина залиття витік води із системи холодного водопостачання на врізці стояка власника квартири АДРЕСА_6 .

Крім того, на підтвердження факту залиття квартири за адресою АДРЕСА_3 в вищезазначену дату позивачкою долучено до матеріалів справи акт обстеження квартири від 06.07.2021 року (т.1 а.с. 21) , із висновку якого вбачається наступне :

- є пошкодження внутрішнього оздоблення кімнат і приміщень квартири АДРЕСА_7 ;

- пошкодження викликані потраплянням води зверху. Відповідно до Акту обстеження №13 від 22.06.2021 ділянка №7 КП "Жилкомсервіс" квартира АДРЕСА_8 відбулась 21.06.2021 з квартири АДРЕСА_9 . При цьому були залиті всі квартири, що знаходяться нижче стояку. Причина затоки - витік води з системи холодного водопостачання на врізці власника квартири АДРЕСА_6 ;

- необхідний ремонт згідно з переліком пошкоджень.

Позивачка у позовній заяві зазначила, що з відповіді КП «Жилкомсервіс» від 21 грудня 2021 року вбачається, що у під`їзді № 2 будинку АДРЕСА_10 за останні 3 роки була одна аварійна ситуація з причин дефекту трубопроводу холодного водопостачання в квартирі АДРЕСА_11 .

В підтвердження розміру завданих позивачці збитків, останньою долучено до матеріалів позовної заяви Звіт про оцінку майна з визначення вартості відновлювального ремонту внутрішнього оздоблення кімнат, приміщень квартири АДРЕСА_12 , зокрема у розмірі 94309,00 грн.

Такі обставини, на думку позивачки, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивачка звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

За приписами пунктів 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 червня 2021 року відбулось затоплення належної позивачу на праві спільної сумісної власності квартири АДРЕСА_4 .

Відповідно до висновку акту обстеження квартири АДРЕСА_13 від 22.06.2021 (т.1 а.с. 34) вбачається, що 21.06.2021 сталося затоплення квартири АДРЕСА_5 . Причина залиття витік води із системи холодного водопостачання на врізці стояка власника квартири АДРЕСА_6 .

Згідно висновку акту обстеження квартири від 06.07.2021 року (т.1 а.с. 21) вбачається, що :

- є пошкодження внутрішнього оздоблення кімнат і приміщень квартири АДРЕСА_7 ;

- пошкодження викликані потраплянням води зверху. Відповідно до Акту обстеження №13 від 22.06.2021 ділянка №7 КП "Жилкомсервіс" квартира АДРЕСА_8 відбулась 21.06.2021 з квартири АДРЕСА_9 . При цьому були залиті всі квартири, що знаходяться нижче стояку. Причина затоки - витік води з системи холодного водопостачання на врізці власника квартири АДРЕСА_6 ;

- необхідний ремонт згідно з переліком пошкоджень.

Як зазначив відповідач1 у своєму відзиві (вх.5794 від 04.03.2024) та не оспорювалось учасниками справи, до аварійно-диспетчерської служби Комплексу «Харківводовідведення» КП «Харківводоканал» 22.06.2021 о 00.07 від мешканців кв. АДРЕСА_14 надійшла заявка про залиття квартири. Виїздом на місце о 00.35 фахівцями аварійно-диспетчерської служби перекрито послугу холодного водопостачання, залиття ліквідовано. 24.06.2021 о 15.11 при наданні доступу до квартири АДРЕСА_6 виконано зварювальні роботи на стояку водопостачання d-32мм.; водопостачання було відновлено у повному обсязі.

Судом враховується, що у заяві (вх.№10951 від 24.04.2024) відповідачем1 зазначено, що розташування стояку холодного централізованого водопостачання у житловому будинку АДРЕСА_10 наступне: внутрішньо будинкові стояки холодного централізованого водопостачання проходять через квартири мешканців, тому проведення необхідних робіт з ліквідації аварії та відновлення надання послуги з централізованого водопостачання потребує доступу до квартири, у якій розташована ділянка стояка де сталась аварія.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харковавід 13.12.2022 у справі № 638/12150/21, яке набрало законної сили 13.01.2023, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовлено.

У вищезазначеному рішенні, крім іншого, зазначено, що з відповіді КП «Жилкомсервіс» від 21 грудня 2021 року вбачається, що у під`їзді №2 будинку АДРЕСА_10 за останні 3 роки була одна аварійна ситуація з причин дефекту трубопроводу холодного водопостачання в квартирі АДРЕСА_11 .

Крім того, у вищезазначеному рішенні зазначено : матеріали справи № 638/12150/21 не містили доказів того, що залиття квартири, яка належить позивачу ( ОСОБА_1 ), сталося саме з вини відповідача ( ОСОБА_2 ); аварійна ситуація відбулася з причини дефекту трубопроводу холодного водопостачання в квартирі АДРЕСА_11 , який був усунутий шляхом виконання зварювальних робіт саме на стояку водопостачання, а не на розводці труб, здійснених відповідачем; матеріали справи не містили даних, з яких вбачається, що дефект трубопроводу виник у зв`язку з діями відповідача ( ОСОБА_2 ) при самовільному проведенні неякісних ремонтних робіт, порушенні правил експлуатації трубопроводу тощо.

Суд зазначає, що згідно з частинами першою та третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд звертає увагу, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «ВІРОГІДНІСТЬ ДОКАЗІВ».

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається БІЛЬШ ВІРОГІДНИМИ, НІЖ ПРОТИЛЕЖНІ.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

Отже, суд дійшов висновку, що у даному випадку сукупністю наявних у матеріалах справи доказів, які між собою узгоджуються, підтверджено факт того, що залиття квартири за адресою: АДРЕСА_3 відбулось внаслідок аварійної ситуації - течі на стояку холодного водопостачання d-32 мм. Протилежного суду не доведено.

Згідно з частиною першою, другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон).

Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до частин 1,2 статті 6 вказаного Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг є: 1) послуг з постачання та розподілу природного газу - постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача; 2) послуг з постачання та розподілу електричної енергії - енергопостачальник або інший суб`єкт, визначений законом; 3) послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація; 4) послуг з постачання гарячої води - суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води; 5) послуг з централізованого водопостачання - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; 6) послуг з централізованого водовідведення - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення; 7) послуг з поводження з побутовими відходами - суб`єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у встановленому законодавством порядку.

Перелік житлово-комунальних послуг визначено статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Так, до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Рішенням Харківської міської ради від 20.12.2006 №1186 визначено виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді комунальної власності територіальної громади міста Харкова: з управління будинком, спорудою або групою будинків - КП «Жилкомсервіс», з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій: КП «Харківблагоустрій», КП «Харківські теплові мережі», ДКП «Харківкомуночиствод», КП «ВТП «Вода», КСП «Харківгорліфт» та інші.

Рішенням Харківської міської ради від 12.01.2011 №132/11 КП «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» реорганізовано шляхом приєднання до КП «Харківкомуночиствод». Рішенням Харківської міської ради від 23.12.2011 №577/11 КП «Харківкомуночиствод» перейменоване на КП «Харківводоканал».

Рішенням №1186 КП «ВТП «Вода» (зараз - КП «Харківводоканал») покладено обов`язок надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території. КП «Харківводоканал» надає послуги в частині технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання та водовідведення житлових будинків комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Отже, вказаним рішенням, прийнятим органом місцевого самоврядування в межах своєї компетенції, визначено статус КП «Жилкомсервіс» як управителя будинків, а КП «Харківводоканал» як виконавця послуг з їх утримання.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги зобов`язаний: 1) забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; 2) готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором; 3) без додаткової оплати надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості та іншу інформацію, передбачену законодавством; 4) своєчасно проводити підготовку об`єктів житлово-комунального господарства до експлуатації в осінньо-зимовий період; 5) розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів, у визначених законом випадках - управителів, і проводити відповідні перерахунки розміру плати за комунальні послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором про надання комунальних послуг; 6) вживати заходів до ліквідації аварій, усунення порушень якості послуг у строки, встановлені законодавством; 7) виплачувати споживачу штраф за перевищення встановлених строків проведення аварійно-відновних робіт у розмірі, визначеному законодавством; 8) своєчасно реагувати на виклики споживачів, підписувати акти-претензії, вести облік вимог (претензій) споживачів у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг; 9) своєчасно та власним коштом проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов`язаних з наданням комунальних послуг, що виникли з його вини; 10) у разі укладення індивідуального договору або індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем здійснювати розподіл загальнобудинкового обсягу послуг між співвласниками багатоквартирного будинку у передбаченому законодавством та договором порядку; 11) інформувати споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до законодавства; 12) контролювати дотримання встановлених міжповіркових інтервалів вузлів комерційного обліку; 13) у разі укладення колективного договору або договору про надання комунальних послуг з колективним споживачем інформувати управителя, уповноважений орган управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, правління житлово-будівельного кооперативу, з якими укладено відповідний договір, про вихід з ладу, необхідність ремонту, зняття з абонентського обліку вузлів комерційного обліку, а також про настання терміну їх повірки; 14) направляти управителю або відповідним виконавцям протягом п`яти робочих днів отримані скарги споживачів щодо надання комунальних послуг, якщо вирішення таких скарг стосується обов`язків управителя або інших виконавців послуг.

Пунктом 5 частини 4 статті 8 Закону встановлено, крім іншого, обов`язок управителя у разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку відповідного рішення від імені, в інтересах та за рахунок співвласників укладати з виконавцями комунальних послуг договори про надання таких послуг, забезпечувати виконання умов договорів.

29.11.2011 між КП «Жилкомсервіс», який на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2006 №1186 «Про визначення виконавців послуг в житловому фонді міста Харкова» (далі рішення №1186) визначений виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова з управління будинком, спорудою або групою будинків (Управитель) та КП «Харківводоканал», який на підставі рішення №1186 визначений виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (Виконавець) укладено Договір №16/2.

Відповідно до п.1.1 Договору №16/2 на виконання вимог ст.29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та умов публічного договору про надання житлово-комунальних послуг м. Харків, укладеного із споживачами, які мешкають в житлових будинках комунальної власності територіальної громади м. Харкова (споживачі), Управитель, який не є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, доручає, а Виконавець приймає на себе обов`язок надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в частині технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання, яке включає в себе й аварійно-диспетчерське обслуговування, а Управитель зобов`язується прийняти та оплатити Виконавцю надані послуги.

Згідно з п. 1.2. Договору № 16/2 технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем включає в себе комплекс робіт, які визначені на підставі «Правил утримання житлових будинків та прибудинкової території», затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу від № 76 17.05.2005, «Примірного переліку послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових території та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу № 150 від 10.08.2004, рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 902 від 20.12.2011 «Про впорядкування надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в м. Харкові» та відображених у Додатку № 1 до Договору.

Пунктами 2.3.1. і 2.3.2. вказаного Договору сторони передбачили, що виконавець зобов`язаний забезпечувати вчасно та відповідної якості надання послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем згідно із законодавством та умовами цього Договору; здійснювати контроль за технічним станом внутрішньобудинкових систем житлових будинків, відповідно до «Графіку технічного обслуговування».

Додатком № 1 до Договору № 16/2 передбачено проведення аварійно-відновлювальних робіт на внутрішньобудинкових системах водопостачання.

Таким чином, згідно рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 902 від 20.12.2011 та Договору № 16/2 відповідальність за належний технічний стан та проведення якісних ремонтних робіт на внутрішньобудинкових системах холодного водопостачання, проведення аварійно-відновлювальних робіт на внутрішньобудинкових системах водопостачання покладено на КП «Харківводоканал», як виконавця послуг.

Як зазначено судом вище, у даному випадку сукупністю наявних у матеріалах справи доказів, які між собою узгоджуються, підтверджено факт того, що 21.06.2021 залиття квартири за адресою: м. Харків, вул. Новгородська, будинок № 10, квартира №54, відбулось внаслідок аварійної ситуації - течі на стояку холодного водопостачання d-32 мм.

Твердження представника відповідача1 на те, що з наданих позивачем доказів неможливо встановити факт протиправної діяльності саме КП «Харківводоканал» є необґрунтованими та спростовуються вищенаведеними фактичними обставинами справи та законодавчими положеннями.

Згідно з частиною 2 статті 1166 ЦК особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У частині 1 статті 614 ЦК зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц, від 21.02.2021 у справі №904/982/19, від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 21.09.2021 у справі №910/1895/20, від 18.10.2022 у справі №922/3174/21.

Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини.

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 у справі №214/7462/20).

Матеріали справи не містять доказів того, що залиття квартири сталося з вини КП «Житлокомсервіс» як управителя будинку, або іншої фізичної/юридичної особи.

Тоді як Договором № 16/2, відповідальність за неналежне технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання, яке включає в себе й аварійно-диспетчерське обслуговування покладено саме на КП «Харківводоканал».

Крім того, судом встановлено, що аварійно-відновлювальні роботи у даному разі були виконані саме бригадою КП «Харківводоканал», тоді як КП «Житлокомсервіс» жодних робіт у відповідний період не проводило, як і не проводили інші фізичні/юридичні особи, протилежного суду не доведено.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що саме КП «Харківводоканал» є належним відповідачем у даній справі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.11.2022 у справі №640/2713/18, від 18.11.2020 у справі №639/7313/16-ц, від 13.08.2020 у справі №643/14853/16, від 28.05.2020 у справі №640/419/17.

Отже, наявні підстави для покладення відповідальності за завдану залиттям квартири шкоду саме на КП «Харківводоканал».

Позивачем доведено факт завдання шкоди, протиправність дій відповідача1, причинний зв`язок між ними, а відповідач1 відповідно до вимог ст.ст.73,74 ГПК України це не спростував і не довів відсутності своєї вини, як і не надав суду належних доказів в підтвердження інших причин залиття квартири.

Крім того, жодних клопотань про проведення відповідних судових експертиз , зокрема на предмет визначення причин залиття квартири КП «Харківводоканал» не заявляло.

Укладання КП «Харківводоканал» безпосередньо із співвласниками багатоквартирного будинку Договору від 01.05.2022, не спростовують висновків про відповідальність КП «Харківводоканал» у правовідносинах, що виникли до укладання вказаного договору та з урахуванням фактичних обставин даної справи.

Як встановлено судом, відповідно до Звіту про оцінку майна з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику майна, пошкодженого внаслідок залиття водою за адресою : м. Харків, вул. Новгородська, будинок № 10, квартира №54 оцінювач прийшов до висновку, що вартість відновлювального ремонту внутрішнього оздоблення кімнат, приміщень квартири становить 94309,00 грн

Належних та допустимих доказів на спростування розміру завданих збитків, матеріали справи не містять.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджено факт спричинення збитків позивачу, а відповідачем1 дані обставини не спростовано, суд вважає, що, спричинена майнова шкода позивачу, розмір якої підтверджено належними і допустимими доказами, на загальну суму 94309,00 грн підлягає задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв`язку між ними та вини заподіювача шкоди.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі №487/6970/20.

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжито термін «інші обставини, які мають істотне значення», саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не з виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

З урахуванням встановлених обставин справи, з огляду на понесення позивачем переживань у зв`язку із пошкодженням її майна, необхідність докладання додаткових зусиль для відновлення звичного життєвого циклу, врахувавши засади розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір моральної шкоди у сумі 10000,00 грн є достатнім та співмірним.

Суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, пункт 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до частини 2 ст.129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору з відповідача1 підлягають стягненню в дохід держави судові витрати, які складаються з судового збору за подання позову в сумі 2684,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківводоканал" на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у вигляді вартості відновлювального ремонту внутрішнього оздоблення кімнат, приміщень квартири в розмірі 94309,00 та моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківводоканал" в дохід Державного бюджету судовий збір у розмірі 2684,00 грн .

В решті вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору стороні позивача : ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору стороні позивача : ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору стороні позивача : ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ).

Відповідач1: Комунальне підприємство "Харківводоканал" (код ЄДРПОУ 03361715, 61052, м.Харків, вул.Конторська, буд. 90).

Відповідач2: Комунальне підприємство "Житлокомсервіс" (код ЄДРПОУ 34467793, 61052, м. Харків, вул. Конторська, буд. 35).

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 02.09.2024.

СуддяВ.О. Усатий