Рішення № 121346532, 02.09.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.09.2024Справа № 910/7778/24 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції»

про стягнення 18 162,35 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобудова» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» про стягнення 18 162,35 грн., у тому числі: заборгованість у розмірі 17 476,84 грн., 234,09 грн - 3% річних та 451,42 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив вартість житлово-комунальних послуг за період 01.09.2021 до 01.05.2024, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7778/24. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем 11.07.2024 в підсистемі «Електронний суд» сформовано відзив на позов, в якому проти позову заперечено, посилаючись на те, що ТОВ «Фінансова Компанія «Приватні Інвестиції», стало відомо, що у набутому ним у власність житловому приміщенні трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 проживають та зареєстровані наступні особи: 1. ОСОБА_1 , 2. ОСОБА_2 , 3. ОСОБА_3 , 4. ОСОБА_4 , 5. ОСОБА_5 . Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 листопада 2022 року по справі №753/19707/20 відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про виселення мешканців з означеної квартири. Оскільки вказані особи проживають в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 і фактично споживають житлово-комунальні послуги, ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» вважає належними відповідачами по даній справі мають бути вище перелічені особи. Зазначивши, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

У письмовому відзиві відповідач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ТОВ понесло і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, становить 100 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

12.07.2024 через підсистему «Електронний суд» позивач подав відповідь на відзив, звернувши увагу, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.04.2024 ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРИВАТНІ ІНВЕСТИЦІЇ» з 01.07.2020 є власником трикімнатної квартири АДРЕСА_1 на підставі Договору іпотеки №47195 від 13.02.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кияшко А.В., зареєстрованого за реєстровим №176. Спірні житлово-комунальні послуги пов`язані з утриманням квартири, відтак обов`язок з оплати житлово-комунальних послуг виникає саме у відповідача на підставі актів цивільного законодавства, які передбачають обов`язок власника з утримання належного йому майна. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням правління Aкціонерного товариства холдингова компанія «Київміськбуд» №120/0/5-06 від 05.06.2006р. житловий багатоквартирний будинок по вул. Драгоманова, 1-К (Позняки, 5-А м-н, ж/б №5) передано на баланс, обслуговування і експлуатацію ТОВ «НОВОБУДОВА» без права відчуження.

Згідно Авізо №326 від 24 квітня 2007р. Холдингова компанія «Київміськбуд» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «НОВОБУДОВА» на баланс для зарахування в основні фонди Позняки, 5-А м-н, ж/б №5 (поштова адреса: АДРЕСА_3 ).

Частиною другою статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносин, пов`язаних з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління, а також визначення основних засад організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюється чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII, Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» №417-VІІІ.

Згідно з визначенням термінів, що наведено у частині першій статті 1 Закону №417-VІІІ:

багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна (пункт 1);

співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку (пункт 5);

спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія (пункт 6).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованою системою від 23.04.2024 ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРИВАТНІ ІНВЕСТИЦІЇ» з 01.07.2020 є власником трикімнатної квартири АДРЕСА_1 на підставі Договору іпотеки №47195 від 13.02.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кияшко А.В., зареєстрованого за реєстровим №176.

Відповідно визначення термінів, що наведено у частині першій статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII:

- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (пункт 5);

- послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору (пункт 12).

Згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 5 цього Закону до житлово-комунальних послуг належать, зокрема:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання,централізованого водовідведення,управління побутовими відходами.

Отже, предметом спору у справі є послуги з управління багатоквартирним будинком, що є житловою послугою.

Суд звертає увагу, що Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Згідно з частиною другою цієї статті до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про:

1) розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним;

2) визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем;

3) обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням;

4) визначення повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком;

5) проведення поточного і капітального ремонтів, реконструкції, реставрації спільного майна багатоквартирного будинку та визначення підрядників для виконання таких робіт;

6) визначення дати та місця проведення наступних зборів співвласників;

7) визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком;

8) відключення будинку від мереж (систем) централізованого постачання комунальних послуг у порядку, встановленому законом, і визначення системи подальшого забезпечення будинку комунальними послугами, за умови дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

9) вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (укладення індивідуального та/або колективного договору про надання комунальної послуги).

За приписами статті 10 Закону №417-VІІІ Рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, крім рішень, визначених абзацами другим - сьомим цієї частини.

Судом встановлено, що рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку від 08 листопада 2019 р. ТОВ «НОВОБУДОВА» визначено управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , затверджено умови договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, обрано уповноважених осіб співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, та уповноважено ТОВ «НОВОБУДОВА» на укладення з підрядною організацією договору про надання послуги з вивезення твердих побутових відходів на умовах погоджених сторонами та здійснювати розрахунки зі співвласниками за спожиті послуги.

Стаття 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачає, що рішення зборів співвласників є обов`язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення після прийняття рішення.

Рішення загальних зборів та інших органів управління господарського товариства, які є за своєю правовою природою актами, є дійсними, якщо у судовому порядку не буде встановлено інше, тобто існує презумпція легітимності рішень відповідних органів управління.

Відповідно до пунктів 1, 2 та 5 частини першої статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; виконувати рішення зборів співвласників.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

У статті 11 цього Закону визначено, що управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем (частина перша та друга).

Якщо зборами співвласників прийнято рішення про укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, такий договір (зміни до нього) підписується співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.

Управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором (частина перша статті 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII).

Частина перша статті 15 цього Закону також визначає, що договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками. У випадках, визначених законом, договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком укладається від імені співвласників багатоквартирного будинку уповноваженою особою органу місцевого самоврядування.

Як свідчать матеріали справи, 27 грудня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Новобудова» (позивач, управитель) та співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 в особі уповноважених осіб Філінюк О.Ф., Сапунцової І.П., що діють на підставі Протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку від 24 жовтня 2019 року, укладено договір №1-К про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

За умовами якого управитель зобов`язався надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: вул. М. Драгоманова, буд. 1-К у м. Києві, а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.

Відповідно до п. 3 договору №1-К послуга з управління включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем, (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно з частиною другою статті 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем.

Істотними умовами договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком є: 1) перелік послуг; 2) вимоги до якості послуг; 3) права і обов`язки сторін; 4) відповідальність сторін за порушення договору; 5) ціна послуг; 6) порядок оплати послуг; 7) порядок і умови внесення змін до договору; 8) строк дії договору, порядок і умови продовження дії та розірвання договору (частина четверта статті 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Частина друга та третя статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»

також визначає, вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування. Така ціна протягом строку дії договору управління може змінюватися виключно за погодженням сторін з підстав та в порядку, визначених таким договором. Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає:

1) витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем;

2) винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін.

Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території є невід`ємною частиною договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території враховує обов`язковий перелік робіт (послуг), який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, а також періодичність виконання (надання) робіт (послуг) з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

Управитель у порядку та з періодичністю, визначеними договором, та/або на вимогу споживача зобов`язаний інформувати споживача про фактичні витрати та виконані (надані) роботи (послуги) з утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території.

Згідно п.10 Договору №1-К ціна послуги з управління становить: 7,94 гривень (в тому числі податок на додану вартість) на місяць за 1 кв.м. загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку (крім квартир та нежитлових приміщень першого поверху) та включає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 6,86 гривень відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території, що міститься у додатку 5 до договору; винагороду управителю в розмірі 1,08 гривень на місяць.

Плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим (п.11 договору).

Умовою п. 12 договору передбачено, що управитель щороку не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії цього договору звітує перед співвласниками про виконання кошторису витрат відповідно до пункту 15 цього договору та подає співвласникам на погодження новий кошторис витрат.

Відповідно до положень п. 40 Договору, сторони погодили, що у разі пролонгації договору та/або зміни протягом строку дії договору витрат на управління будинком і поточний ремонт спільного майна будинку з об`єктивних, не залежних від управителя причин (зміна встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати або регульованих цін на електричну енергію для забезпечення функціонування спільного майна будинку, розміру податків та зборів), управитель має право змінити розмір витрат на управління багатоквартирним будинком, відповідно до законодавчих змін та/або здійснювати перерозподіл витрат у структурі кошторису витрат з доведенням такої інформації до відома співвласників одним із способів, зазначених в п. 15 Договору.

Умовами п.15 договору визначено, що інформацію, пов`язану з виконанням цього договору управитель доводить до відома співвласників шляхом розміщення відповідних інформаційних матеріалів одним із способів загального повідомлення: на сайті управителя, в рахунках (квитанціях) про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, на дошках оголошень (інформаційних стендах) у під`їздах будинку, у друкованих матеріалах, що поширюються управителем; персонального повідомлення.

У зв`язку із підвищенням вартості послуг з технічного обслуговування ліфтів, вартості матеріалів, ТОВ «НОВОБУДОВА» одним із способів, визначених п.15 договору повідомило співвласників Будинку про зміну вартості послуги з управління багатоквартирним будинком, з 01.01.2022, з 01.01.2024.

Окрім того, матеріалами справи підтверджено, Товариством з обмеженою відповідальністю «Новобудова» (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селтік ТБО» (виконавець) 01.09.2016 укладено договір №0109-16/10 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів, відповідно до якого виконавець зобов`язується згідно з графіком надавати послуги з вивезення твердих побутових відходів, а замовник зобов`язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

За умовами розділу 4 договору №0109-16/10 замовник зобов`язується сплачувати виконавцеві вартість послуг по вивезенню твердих побутових відходів у відповідності до узгодженого сторонами тарифу. Вартість вивезення одного кубічного метру твердих побутових відходів за цим договором становить 46,80 грн, в тому числі ПДВ - 7,80 грн./м.куб.

За твердженням позовної заяви, вартість послуг з вивезення твердих побутових відходів для Товариства в період з 01.09.2021р. по 01.06.2023р. становить 116 грн. 30 коп. за 1 куб.м, за місяць, в період з 01.06.2023р. по 01.05.2024р. -150 грн. 00 коп. за 1 куб.м. за місяць, з розрахунку вартості надання послуг з вивезення твердих побутових відходів у м. Києві, затверджених розпорядженням КМДА від 04.04.2018р. №551, розпорядженням КМВА від 31.01.2023р. №59 вартість вказаної послуги на 1 особу за місяць в Будинку, в тому числі квартирі АДРЕСА_4 становить: в період з 01.09.2021р. по 01.06.2023р. - 20 грн. 84 коп., в період з 01.06.2023р. по 01.05.2024р. - 27 грн. 38 коп.

Згідно зі статтею 905 Цивільного кодексу України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Договір №1-К набирає чинності з 01 січня 2020 та укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від цього договору, він вважається продовженим на один рік, із застосуванням умов формування кошторису на послугу з управління багатоквартирним будинком, зазначених в п. 40 цього договору.

Договір №0109-16/10 відповідно до п. 7.1 набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2016 Договір вважається таким, що продовжений на наступний календарний рік на тих же умовах і на той же термін, якщо за один місяць до закінчення строку його дії одна із сторін не заявила про відмову від договору або про його перегляд (п. 7.2).

Звертаючись з даним позовом, позивач зазначив, що відповідач не оплатив вартість житлово-комунальних послуг та послуг з вивезення твердих побутових відходів за період з 01.09.2021 по 01.05.2024, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 17 476, 84 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України унормовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 ст. 11, частин 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

В силу положень статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарський кодексом України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як уже зазначалося, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» з 01.07.2020 є власником трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що у квартирі АДРЕСА_1 , проживають та зареєстровані наступні особи: 1. ОСОБА_1 , 2. ОСОБА_2 , 3. ОСОБА_3 , 4. ОСОБА_4 , 5. ОСОБА_5 , у зв`язку з наведеним, ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» вважає себе неналежним відповідачем у даній справі.

З огляду на приписи частини третьої статті 12 «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» яка передбачає, що невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком, суд відхиляє наведене твердження відповідача.

Тобто чинним законодавством на відповідача, як власника квартир, покладено обов`язок здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком та своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

З урахуванням наведеного, не приймаються судом доводи відповідача з приводу того, що позов подано до неналежного відповідача та з порушенням правил підсудності.

У постанові Верховного Суду від 27.03.2023 року у справі №920/1343/21 вказано, що після укладення договору з управителем за рішенням зборів співвласників правові підстави для укладання окремого договору з відповідачем, як власником нежитлового приміщення, відсутні. Права та обов`язки сторін виникають безпосередньо з договору про надання послуги з управління, але це не звільняє управителя від обов`язку доводити надання таких послуг за цим договором, якщо співвласник (споживач) заперечує факт отримання таких послуг.

Враховуючи вищеописані норми законодавства та проаналізувавши матеріали даної справи, в разі якщо співвласник (споживач) заперечує факт отримання послуг з управління, позивачем повинно бути доведено за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів факт надання послуг, їх обсяг, вартість, а також настання у відповідача строку виконання грошового зобов`язання з оплати таких послуг.

Відповідно до пункту 9, 10 частини 4 статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Управитель багатоквартирного будинку зобов`язаний: вести окремий облік доходів і витрат за кожним багатоквартирним будинком, що перебуває в його управлінні, та забезпечувати співвласникам багатоквартирного будинку вільний доступ до такої інформації щодо їхнього будинку у порядку, визначеному договором; щороку звітувати перед споживачами про виконання кошторису витрат та подавати кошторис витрат на поточний рік споживачам на погодження.

Відтак, враховуючи вищенаведені положення, а також вимоги статей 74, 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач несе обов`язок доказування і подання доказів надання послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою: м. Київ, вулиця Драгоманова, буд. 1-К.

Умовами п.п.4.4-4.5 договору №0109-16/10 передбачено, за результатами наданих послуг на підставі графіку вивезення виконавець підраховує об`єм вивезених на умовах договору побутових відходів. На підставі підрахунків виконавець складає та передає на підпис замовнику акт здачі-прийняття послуг. Акт здачі-прийняття послуг підписується щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним.

В матеріалах справи відсутні та суду не надано доказів, що підтверджують факт надання послуги з вивезення твердих побутових відходів за договором №0109-16/10 за адресою: АДРЕСА_3 .

Не надано позивачем також доказів, що підтверджують факт надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 на спірну суму заборгованості.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Для з`ясування наведених питань, а відтак і правильного вирішення спору суду в межах наданих йому повноважень процесуальним законом належало було дослідити умови укладених договорів, якими опосередковувалися спірні правовідносини, зміст доказів наданих сторонами, доказів на підтвердження своїх аргументів щодо позову, і на підставі цього встановити наявність (відсутність) підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 17 476,84 грн.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Пунктами 7, 8 Порядку здійснення перерахунку вартості послуги з управління багатоквартирним будинком за період її ненадання, надання невідповідної якості, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 року №482, визначено, що Управитель веде облік доходів, витрат, кількісних і якісних показників надання послуги щодо кожного багатоквартирного будинку та кожної складової послуги окремо. Обсяг фактично наданої послуги та фактично понесених управителем витрат на надання такої послуги повинен бути підтверджений відповідною первинною документацією, що зберігається в управителя, зокрема наказами, табелем обліку робочого часу, розрахунковими листками нарахування заробітної плати робітникам, нарядами-завданнями, актами списання матеріалів, матеріальними звітами майстрів, актами виконаних робіт постачальних та підрядних організацій, документами, що підтверджують технічні показники будинку, тощо.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Положення частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» унормовано, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Отже, первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв`язку з чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов`язків, зокрема, і щодо обов`язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості наданих послуг.

З аналізу матеріалів справи суд встановив, що позивачем на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог до матеріалів справи не надано жодних первинних документів, які б могли підтвердити факт надання відповідачу обумовлених договорами послуг на суму 17 476,84 грн.

Частинами 1 та 2 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК України).

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, 23.10.2019 у справі №917/1307/18, 18.11.2019 у справі №902/761/18, 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Такий підхід також узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж.К. та інші проти Швеції» суд наголосив, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту. Скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Враховуючи, що позивачем на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог до матеріалів справи не надано жодних первинних документів, які б могли підтвердити факт надання послуг за адресою: вул. М. Драгоманова, буд. 1-К у м. Києві, суд не вбачає правових підстав надати судовий захист Товариству з обмеженою відповідальністю «Новобудова» та відмовляє у позові в частині позовної вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 17 476,84 грн.

Оскільки позовні вимоги про стягнення 234,09 грн - 3% річних та 451,42 грн - інфляційних втрат є похідними від основного зобов`язання, суд відмовляє у задоволенні зазначених вимог у зв`язку з їх необгрунтованістю.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.09.2024.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА