Рішення № 121339875, 22.08.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/10411/24-ц

пр. № 2-5395/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги надання теплової енергії,

УСТАНОВИВ:

I. Позиції учасників справи.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з надання теплової енергії, за послуги з обслуговування вузла комерційного обліку комунальної послуги з постачання централізованого опалення, суму інфляційного збільшення і трьох відсотків річних, що разом становить суму у розмірі 51 179, 70 грн, понесені судові витрати.

В обґрунтування позову вказано, що відповідач є власником нежитлового приміщення загальною площею 65,10 кв м, розміщеного за адресою по АДРЕСА_1 , де позивач забезпечує постачання теплової енергії і обслуговування вузла комерційного обліку комунальної послуги з постачання централізованого опалення, згідно з укладеним сторонами договором, проте зобов`язання з оплати послуг за надання теплової енергії відповідач не виконує належним чином.

Посилаючись на те, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань перед КП «Київтеплоенерго» утворилася заборгованість з оплати послуг, позивач просив стягнути з відповідача нараховану суму боргу у розмірі 61 253, 39 грн, суму інфляційного збільшення і трьох відсотків річних.

Відповідач не скористалася своїм правом на подання відзиву на позов.

II. Процесуальні дії та рішення суду.

05 березня 2024 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано 07 березня 2024 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

07 березня 2024 року судом отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру з інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача фізичної особи /а. с. 174/.

12 березня 2024 року у справі відкрито провадження для розгляду у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін у судове засідання /а. с. 175-176/.

22 серпня 2024 року представник позивача подав заяву про розгляд справи за відсутності представника, позов підтримує і просить задовольнити у повному обсязі, не заперечує проти постановлення заочного рішення суду.

У судове засідання представник позивача, враховуючи подану завчасно заяву від 22 серпня 2024 року, не з`явився.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, повідомлялася засобами поштового зв`язку за адресою зареєстрованого / задекларованого місця проживання та за місцем розташування її нерухомого майна, заяви по суті або з процесуальних питань до суду не надходили.

Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною четвертою статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

III. Фактичні обставини справи.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 року № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».

За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Отже, з 01 травня 2018 року постачання теплової енергії здійснює КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО».

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого і зареєстрованого державним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майданник І. В. за № 7-738 від 24 жовтня 2016 року, ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення загальною площею 65,10 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 /а. с. 149/.

31 жовтня 2018 року Комунальне підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» та ОСОБА_1 уклали договір № 520696-0101 на постачання теплової енергії, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата у повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим договором /а. с. 7-16/.

Облік споживання теплової енергії будинку за адресою: АДРЕСА_1 здійснюється за особовим рахунком: НОМЕР_1 /а. с. 7-16/.

Відповідно до п. 2.2.1 договору позивач зобов`язався постачати відповідачу теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до договору.

Згідно з п. 2.3.1., 2.3.2. договору відповідач зобов`язується своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

За приписами до п. 2 додатку № 4 до договору абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує постачальнику вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії.

Відповідно до п. 3 додатку № 4 до договору абонент щомісячно з 12 по 15 числа самостійно отримує у ЦОК (центр обслуговування клієнтів) за адресою: АДРЕСА_2 : облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітній період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в ЦОК); акт виконаних робіт (приймання-передавання товарної продукції).

Відповідно до розрахунку позивача, відповідач своєчасно не сплачувала за спожиті послуги з постачання теплової енергії з 01 жовтня 2018 року по 31 грудня 2023 року, у результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на грудень 2023 року складає загальну суму 51 179, 70 грн, що складається із заборгованості за послуги надання теплової енергії у розмірі 32 364, 46 грн, заборгованості за послуги з обслуговування вузла комерційного обліку комунальної послуги з постачання централізованого опалення у розмірі 365, 68 грн, суми інфляційних втрат - 14 679, 42 грн, трьох відсотків річних - 3 770, 14 грн.

IV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

У відповідності до частини першої ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до абзацу 10 частини першої ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Таким чином, відповідно до зазначених правових норм споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Виникнення цивільних прав та обов`язків підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги, надсилає споживачу платіжні документи на їх оплату, а споживає здійснює оплату виставлених рахунків.

Згідно із частиною першою ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої ст. 901, частини першої ст. 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав та обов`язків сторін, на боржників покладено певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому відповідає право вимоги кредитора (частина перша ст. 509 Цивільного кодексу України) - вимагати сплати грошей за надані послуги.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі положеннями ст.ст. 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга ст. 625 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, нарахування, згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, починаючи з 24 лютого 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, було заборонено.

Постановою № 1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» Кабінет Міністрів України скасував заборону на припинення житлово-комунальних послуг, нарахування штрафів та пені, а також на стягнення заборгованості населення за житлово-комунальні послуги в період воєнного стану.

Враховуючи дію воєнного стану в Україні і чинну Постанову КМУ № 1405 від 29 грудня 2023 року, нарахування, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, не нараховуються з 24 лютого 2022 року по 28 грудня 2023 року включно.

Виходячи з того, що сума заборгованості за період з жовтня 2018 року по грудень 2023 року включно, згідно з розрахунком позивача, становить 51 179, 70 грн, яка складається із заборгованості за послуги надання теплової енергії у розмірі 32 364, 46 грн, суму заборгованості за послуги з обслуговування вузла комерційного обліку комунальної послуги з постачання централізованого опалення у розмірі 365, 68 грн, суму інфляційних втрат - 14 679, 42 грн, три відсотки річних - 3 770, 14 грн /а. с. 8/.

Отже, та обставина, що відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання, знайшла своє підтвердження, тому вимоги позивача про сплату заборгованості підлягає задоволенню.

ІV. Розподіл судових витрат.

У відповідності до частини першої ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн, підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 3, 10, 11, 16, 509, 526, 610, 612, 625, 638, 642, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-23, 55, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274-279, 280-282, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги надання теплової енергії задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 40538421, адреса місцезнаходження: пл. І. Франка, буд. 5, м. Київ, 03150) загальну суму 51 179, 70 грн, яка складається із заборгованості за послуги надання теплової енергії у розмірі 32 364, 46 грн, суму заборгованості за послуги з обслуговування вузла комерційного обліку комунальної послуги з постачання централізованого опалення у розмірі 365, 68 грн, суму інфляційних втрат - 14 679, 42 грн, три відсотки річних - 3 770, 14 грн та судовий збір - 3 028, 00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І. В. Литвинова