Ухвала суду № 121339817, 29.07.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/8963/24-к

У Х В А Л А

29 липня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 ,

захисників обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

власника майна ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження стосовно вчинення ОСОБА_9 , ОСОБА_10 злочинів, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_11 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 305, ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 317 КК України

В С Т А Н О В И В:

23.02.2024 до Печерського районного суду м. Києва від прокурора надійшов вказаний обвинувальний акт з додатками.

Цього ж дня відповідно до здійсненого авторозподілу судових проваджень зазначений обвинувальний акт отриманий головуючим суддею.

Ухвалою головуючого судді кримінальне провадження призначено до підготовчого розгляду.

Під час підготовчого судового засідання прокурор вважав за необхідне призначення провадження до судового розгляду, крім того, заявив клопотання про продовження запобіжних заходів стосовно обвинувачених, заперечень щодо призначенння провадження до судового розгляду від інших учасників не надійшло.

У судовому засіданні захисники ОСОБА_4 , ОСОБА_5 заперечували проти продовження строків тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 , просили змінити з тримання під вартою на домашній арешт. Обвинувачений підтримав думку захисників.

У судовому засіданні захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_8 заперечували проти продовження строків тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 , просили змінити з тримання під вартою на домашній арешт. Обвинувачений підтримав думку захисників.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 заперечував проти продовження строків тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_11 , просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, обвинувачений підтримав думку свого захисника.

Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового розгляду, приходить наступних висновків.

Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 складений у відповідності з вимогами Кримінального процесуального кодексу України і поверненню прокурору не підлягає.

Провадження за обвинувальним актом підсудне цьому суду.

Підстав для закриття провадження чи його направлення прокурору для проведення досудового провадження немає.

Порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду відсутні, відтак суд приходить до висновку про необхідність призначення провадження за обвинувальним актом стосовно стосовно ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у судове засідання.

Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч.2 ст.27 КПК України, відсутні.

Коло осіб, які беруть участь, у судовому розгляді є наступним: прокурор, захисники обвинувачених та обвинувачені.

Вирішуючи питання стосовно зміни міри запобіжного заходу щодо стосовно ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 обвинувачуються у скоєнні, зокрема, особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.

Суд вважає доведеною ту обставину, що ризики, визначені ухвалою про застосування запобіжного заходу, наразі лишаються дійсними та триваючими.

Зокрема, обвинувачені ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, з метою зміни їх показань, перебуваючи на свободі можуть вчинити інше кримінальне равопорушення,

Таким чином, суд вважає, що інші більш м?які запобіжні заходи не забезпечать усунення існуючих ризиків.

Застосований до обвинувачених запобіжний захід з урахуванням його тривалості ще не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинувачених, характеру та тяжкості інкримінованих діянь, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленням від суду, стан їх здоров`я на даний час не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення.

Виходячи з цілей п.1 ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, принципу правової визначеності, суд вважає необхідним з урахуванням часу надходження обвинувального акта до суду, продовжити строк дії застосованого запобіжного заходу стосовно обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у вигляді тримання під вартою до 24.09.2024.

Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Окрім цього,захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_6 заявив клопотання про повернення вилученого майна.

Крім того, ОСОБА_12 заявила клопотання про повернення вилученого майна.

Захисник ОСОБА_6 та ОСОБА_12 клопотання підтримали, просили задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання про повернення вилученого майна, разом з тим зазначив, що зазначене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Інші учасники не заперечували проти задоволення клопотань.

Щодо заявлених клопотаннь про повернення вилученого майна, суд виходить з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що 02.03.2023 слідчими ГСУ СБ України у межах кримінального провадження № 22022000000000583 від 27.10.2022 проведено обшуки за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 та за місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_2

Надалі вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 22022000000000583.

06.03.2023 ухвалами Шевченківського районного м. Києва було надано дозвіл проведення обшуку від 02.03.2023.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів клопотання, орган досудового розслідування з клопотанням про арешт зазначеного майна, зокрема ноутбука та планшета, які було вилучено в межах кримінального провадження № 22022000000000583 від 27.10.2022 до Шевченківського районного суду м. Києва не звертався.

Таким чином, на зазначене майно у відповідності положень ст. 169 КПК України має статус тимчасово вилученого майна.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

Так, згідно із ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених ст. ст. 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Обов`язковою обставиною, яка вказує на відповідність вилученого майна критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину. Обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладає на слідчого та/або прокурора.

Крім того, суд при вирішенні клопотання враховує приписи ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Судом також береться до уваги, що у даному кримінальному провадженні жодних експертиз стосовно даного вилученого майна не призначалось, а усі необхідні слідчі дії, спрямовані на збирання доказів для встановлення обставин справи проведено, оскільки досудове розслідування закінчено, а обвинувальний акт перебуває на розгляді суду.

Окрім цього, формальне визнання зазначеного майна речовими доказами без належних на те підстав не може слугувати перешкодою для суду для поновлення порушених прав власника.

За таких обставин суд, враховуючи відсутність підстав, які б виправдовували подальше втручання держави у право на володіння ОСОБА_12 та ОСОБА_10 належним їм майном, вважає, що клопотання про повернення вилученого майна підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 131, 167-169, 176-178, 183, 194, 196, 197, 205, 309, 314-316 Кримінального процесуального кодексу України

У Х В А Л И В:

Призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт стосовно вчинення ОСОБА_9 , ОСОБА_10 злочинів, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_11 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 305, ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 317 КК України, на 13 серпня 2024 року, 12 годину 45 хвилин.

Викликати для участі у судовому засіданні прокурора, захисників обвинувачених, обвинувачених.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Міру запобіжного заходу стосовно обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовживши строк дії цього запобіжного заходу до 24.09.2024 включно.

Клопотання ОСОБА_12 та захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_6 про повернення вилученого майна - задовольнити.

Повернути ОСОБА_10 або його захиснику вилучений під час обшуку 02.03.2023 мобільний телефон марки «Iphone» модель «11 Pro Max» № НОМЕР_1

Повернути ОСОБА_12 вилучені під час обшуку 02.03.2023 ноутбук марки «Apple», моделі «Мас Pro» сірого кольору із серійним номером «CO2W515PHV2M» та планшет марки «Apple», моделі «Ipad» сірого кольору із серійним номером «DMPDVOJSV15» із зарядним пристроєм до нього.

Ухвала суду в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1