Ухвала суду № 121330685, 26.03.2024, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/5326/20

Провадження № 6/758/51/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2024 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Волошиній А.М.,

за участю: боржника ОСОБА_1 ,

представника боржника - адвоката Звонарьова В.В.,

стягувача ОСОБА_2 ,

представника органу ДВС - Кравцової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування тимчасового обмеження боржника у виконавчому провадженні у праві виїзду за межі України,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 через свого адвоката Звонарьова В. В. звернувся до суду з заявою, в якій просив скасувати йому тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, застосоване ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 27 липня 2023 року.

Заява обґрунтована тим, що 27 липня 2023 року ухвалою Подільського районного суду міста Києва подання в.о начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравцової Олени Сергіївни, стягувач ОСОБА_2 , боржник ОСОБА_1 , про обмеження права виїзду боржника у виконавчому провадженні за межі України задоволено. Вирішено тимчасово обмежити боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у праві виїзду за межі України шляхом заборони перетинати державний кордон, без вилучення паспортного документа, що надає право виїзду за межі України, - до повного виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 серпня 2022 року у справі № 758/5326/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 . Виконання заходів щодо обмеження права виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладено на Державну прикордонну службу України. Постановою Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 27 липня 2023 року залишено без змін. На думку ОСОБА_1 наразі наявні підстави для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. 18 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 серпня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна власником із чужого незаконного володіння задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 414 500,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. 13 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ МЮ (м. Київ) з заявою про закінчення виконавчого провадження. До заяви долучено копію постанови Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року. Заява зареєстрована ВДВС України 14 листопада 2023 року за вх. № 26090. Крім того, 13 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в порядку ч. 2 ст. 432 ЦПК України. Заява мотивована тим, що постановою Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 серпня 2023 року скасовано. Відтак, виконавчий лист, виданий 23 грудня 2022 року Подільським районним судом міста Києва на виконання рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 серпня 2022 року у справі № 758/5326/20, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна власником із чужого незаконного володіння та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті кошти в розмірі 4 825 847,69 грн виданий помилково. Крім того, звернення стягнення відбувається на грошові кошти та рухоме майно боржника, а у разі його відсутності - на об`єкти нерухомого майна. В даному випадку наразі єдиним джерелом доходу ОСОБА_1 є пенсія, яка перераховується на банківський рахунок. Основним напрямком діяльності значної частини юридичних осіб, співзасновником яких є ОСОБА_1 є діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування. Частина з них станом на сьогодення перебуває на тимчасово окупованій території та фактично не здійснюють господарську діяльність. Крім того, на можливий період своєї відсутності на території України, ОСОБА_1 видана довіреність щодо представництва інтересів, в тому числі й з приводу належного майна.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 01 грудня 2023 року призначено справу до судового розгляду.

У січні 2024 року стягувач ОСОБА_2 подав письмові заперечення, в яких зазначив, що заперечує щодо скасування тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, посилаючись на те, що на час звернення до суду з відповідним поданням про обмеження у праві виїзду за межі України боржника, рішення не виконано. Посилання Представника боржника щодо недоведеності факту ухилення боржника від виконання рішення, спростовуються встановленими судом обставинами. Встановлено, що боржник протягом тривалого часу рішення суду не виконує, не подав виконавцю декларацію про доходи, відомості щодо дійсної адреси проживання, вчиняє дії щодо відчуження майна, що беззаперечно свідчить про його ухилення від виконання рішення суду. За таких обставин, тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України ґрунтується на законі та є необхідним для захисту прав стягувача ОСОБА_2 18 жовтня 2023 року Київським апеляційним судом частково задоволена апеляційна скарга ОСОБА_1 . Рішення суду скасовано та постановлено нове, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 414 500,00 грн. А відтак, судового рішення у справі № 758/5326/20 підлягає виконанню.

У березні 2024 року Подільським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м.Київ) подано письмові пояснення, в яких зазначено, що постановою Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 серпня 2022 року скасовано в частині стягнення із ОСОБА_1 483 410,20 грн - відшкодування всіх доходів, які б позивач міг би одержати, якби поклав би ці гроші на депозит, 2 829 000 грн. - відшкодування збитків у подвійному розмірі позивачу, що завдані у зв`язку з вчиненням правочину, 98 937,49 грн. - 3 % річних від простроченої суми, а в частині стягнення з ОСОБА_1 1 414 500 грн - безпідставно набутого майна - коштів залишено без змін. Тобто, рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 серпня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_1 1 414 500,00 грн - безпідставно набутого майна - коштів підлягає виконанню. Станом на 26 березня 2024 року в межах виконавчого провадження N? НОМЕР_1 частково стягнуто на користь стягувача суму боргу у розмірі 103 848,28 грн. Залишок заборгованості на користь стягувача, на сьогодні, за рішенням Подільського районного суду міста Києва від 22 серпня 2022 року складає 1 310 651,72 грн. Із викладеного вбачається, що рішення у справі № 758/5326/20 залишається не виконаним боржником у повному обсязі. Окрім того, звертає увагу на те, що після прийняття Київським апеляційним судом постанови від 18 жовтня 2023 року у справі № 758/5326/20 про зменшення суми боргу на користь стягувача минуло вже майже пів року, однак за цей час боржником не вжито жодних заходів спрямованих на виконання рішення суду. Боржник до цього часу продовжує ухилятись від виконання рішення суду та жодним чином не намагається вжити дієвих заходів спрямованих на його виконання.

В судовому засіданні боржника та його представник вимоги заяви підтримали в повному обсязі, просили задовольнити.

В судовому засіданні стягувач щодо вимоги заяви заперечував, просив відмовити у її задоволенні, оскільки підстави для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржнику до виконання останнім зобов`язань по сплаті боргу за виконавчим документом відсутні.

В судовому засіданні державний виконавець заперечував щодо задоволення заяви.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Суд встановив, що на примусовому виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 від 25 січня 2023 року з виконання виконавчого листа № 758/5326/20 виданого 23 грудня 2022 року Подільським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 безпідставно набутих коштів у розмірі 4 825 847,69 грн.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 22 серпня 2022 року у справі № 758/5326/20 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна власником із чужого незаконного володіння задоволено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті кошти у розмірі 4 825 847,69 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 758/5326/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 серпня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна власником із чужого незаконного володіння задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 414 500,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Так, із викладеного вбачається, що постановою Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 серпня 2022 року скасовано в частині стягнення з ОСОБА_1 483 410,20 грн - відшкодування всіх доходів, які б позивач міг би одержати, якби поклав би ці гроші на депозит, 2 829 000 грн. - відшкодування збитків у подвійному розмірі позивачу, що завдані у зв?язку з вчиненням правочину, 98 937,49 грн. - 3 % річних від простроченої суми, а в частині стягнення з ОСОБА_1 1 414 500 грн - безпідставно набутого майна - коштів залишено без змін.

Тобто, рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 серпня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_1 1 414 500 грн - безпідставно набутого майна - коштів підлягає виконанню.

Згідно з статтею 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи своєю власну. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до статті 313 Цивільного кодексу України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань.

Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема виконання судового рішення.

У справі «Soeringvs UK» від 07 липня 1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і сталий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов`язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам статті 6 Конвенції.

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд. Також у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

Відповідно до пункту 19 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виникає право у державного, приватного виконавця звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Так, матеріали справи не містять доказі, що боржником в повному обсязі виконано зобов`язання.

Станом на 26 березня 2024 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 частково стягнено на користь стягувача суму боргу у розмірі 103 848,28 грн.

Залишок заборгованості на користь стягувача, на сьогодні, за рішенням

Подільського районного суду міста Києва від 22 серпня 2022 року складає

1 310 651,72 грн.

Частинами 5, 6, 7 статті 441 ЦПК України визначено, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця. За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Згідно з статтею 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України,-і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Аналізуючи викладене, судом не встановлено наявність обставин для скасування обмежувальних заходів накладених на заявника в наслідок невиконання зобов`язань, які потягли за собою вжиття заходів забезпечення виконавчого провадження, таке як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Враховуючи вищевикладене, заява про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 8 статті 441 ЦПК України, відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 1-22, 441, ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В заяві ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування тимчасового обмеження боржника у виконавчому провадженні у праві виїзду за межі України - відмовити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду з подачею апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів з дня складання повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н. М. Ларіонова