Ухвала суду № 121324170, 02.09.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ В ЧАСТИНІ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

02 вересня 2024 року Справа № 280/7502/24 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз О.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ЄДРПОУ 00034051), Запорізької обласної прокуратури (69057, м. Запоріжжя, вул. Д. Апухтіна, 29-а, ЄДРПОУ 02909973) про стягнення заробітної плати, визнання дій, бездіяльності протиправними та про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами системи «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Офісу Генерального прокурора (далі відповідач 1), Запорізької обласної прокуратури (далі відповідач 2) про стягнення заробітної плати, визнання дій, бездіяльності протиправними та про зобов`язання вчинити певні дії, відповідно до якої позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо незабезпечення Запорізької обласної прокуратури в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 17 травня 2021 року включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року 2270 гривень;

зобов`язати Офіс Генерального прокурора забезпечити Запорізьку обласну прокуратуру бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 17 травня 2021 року включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року 2270 гривень;

визнати протиправними дії Запорізької обласної прокуратури щодо нарахування та виплати у період з 01 січня 2021 року по 17 травня 2021 року включно заробітної плати, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, в розмірі 1600 гривень;

зобов`язати Запорізьку обласну прокуратуру провести нарахування та виплату ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої заробітної плати за період 01 січня 2021 року по 17 травня 2021 року включно на підставі частин 2, 3, 4, 5 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року 2270 гривень із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів;

визнати протиправними дії Офісу Генерального прокурора щодо нарахування та виплати у період з 18 травня 2021 року по теперішній час заробітної плати, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, в розмірі 1600 грн.;

зобов`язати Офіс Генерального прокурора провести нарахування та виплату ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої заробітної плати за період з 18 травня 2021 року по дату винесення рішення суду включно на підставі частин 2, 3, 4, 5 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року 2270 гривень, на 1 січня 2022 року 2481 гривню, на 1 січня 2023 року 2684 гривні, на 01 січня 2024 року 3028 гривень із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

звернутись до Верховного Суду для вирішення питанням щодо внесення до Конституційного Суду України подання про визнання неконституційними положень Законів України про Державні бюджети України на 2021, 2022, 2023 та 2024 роки, якими встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, у розмірі 1600 гривень.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.08.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

26 серпня 2024 року на адресу суду надійшла заява виконання ухвали суду. Так, у вказаній заяві про поновлення процесуального строку позивач зазначає, що положення щодо обмеження строку позовної давності за позовами про стягнення належної заробітної плати є неконституційними і не можуть застосуватись судом та іншими учасниками трудових правовідносин. З урахуванням цього позивач вважає, що наразі слід керуватись ч. 2 ст. 233 КЗпП (в редакції до 19.07.2022), а отже при зверненні з цим позовом за період з 20 липня 2023 року по 30 квітня 2024 року не пропущені строки позовної давності. Однак, на виконання вимог ухвали суду від 19.08.2024 позивачем підготовлена ця заява про поновлення строку.

Оцінивши доводи заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Верховний Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 Кодексу законів про працю України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22, від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22, від 07.09.2023 у справі № 280/1340/23.

Згідно з частинами 1, 2 статті 233 КЗпП України (в редакції, яка діяла з 19.07.2022), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Суд зазначає, що інститут строків у адміністративному процесі стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

При визначенні початку перебігу строку звернення до адміністративного суду та, відповідно, вирішенні питання про дотримання, чи порушення позивачем цього строку, суду, насамперед, слід з`ясувати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що позивач щомісячно отримував заробітну плату та був обізнаний про її розмір, а відповідно і про порушення його прав на отримання заробітної плати у меншому розмірі.

Судом враховано, що відповідно до пункту першогоглави XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю Українипід час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, враховуючи, що позивач звернувся до суду з цим позовом 11 серпня 2024 року, на дату подання позовної заяви трьохмісячний строк на звернення до суду щодо стягнення заробітної плати за період 20 липня 2022 року по 30 квітня 2024 року закінчився.

Позивач у заяві про поновлення пропущеного строку звернення не вказав жодного аргументу щодо поважності причин пропущеного строку на звернення до суду. Натомість зміст заяви полягає виключно в не погодженні позивача з положеннями ст. 233 КЗпП України та власне, помилкове твердження позивача, що строк звернення до суду позивач не пропустив.

За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Суд не визнає поважною причиною порушення строку звернення до суду особисті висновки позивача про невідповідність Конституції України ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022).

Більш того, суд наголошує на тому, що за умови виявлення належної активності та небайдужості, у позивача існувала об`єктивна можливість реалізувати своє право на оскарження у встановлений законом строк.

Належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, позивач суду не надав.

Зважаючи на проміжок часу, якого стосується предмет спору, строк звернення до суду пропущено. Оскільки поважних причин позивач не вказує та матеріали позову не містять доказів наявності таких обставин, підстави для задоволення заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду відсутні.

Відповідно до частини п`ятої статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Згідно з п. 9 ч. 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбаченихчастиною другоюстатті 123 цього Кодексу.

Частинами 1-2 ст. 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Підсумовуючи викладене, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 квітня 2024 року.

З приводу клопотання щодо звернення до Верховного Суду для вирішення питанням щодо внесення до Конституційного Суду України подання про визнання неконституційним пп. 18) ч. 1 Розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким ч. 1 та ч. 2 ст. 233 КЗпП викладено у новій редакції та встановлено тримісячний строк для звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору, а також положення ч. 1 та ч. 2 ст. 233 КЗпП (в редакції з 20.07.2022) суд не вбачає підстав для його задоволення.

Так, відповідно до частини четвертої статті 7 КАС України якщо суд доходить висновку, що якщо закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

Водночас, дослідивши доводи клопотання, оцінивши доводи позивача за своїм власним внутрішнім переконанням, керуючись наведеними нормами процесуального законодавства суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача з огляду на його необґрунтованість та передчасність.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 7, 122-123, 160, 161, 167, 169, 171, 243, 248 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення відмовити та визнати неповажними причини пропуску позивачем процесуального строку звернення до суду.

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ЄДРПОУ 00034051), Запорізької обласної прокуратури (69057, м. Запоріжжя, вул. Д. Апухтіна, 29-а, ЄДРПОУ 02909973) про стягнення заробітної плати, визнання дій, бездіяльності протиправними та про зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 квітня 2024 року - повернути особі, яка її подала.

Відмовити у задоволення клопотання ОСОБА_1 щодо звернення до Верховного Суду для вирішення питанням щодо внесення до Конституційного Суду України подання про визнання неконституційним пп. 18) ч. 1 Розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким ч. 1 та ч. 2 ст. 233 КЗпП викладено у новій редакції та встановлено тримісячний строк для звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору, а також положення ч. 1 та ч. 2 ст. 233 КЗпП (в редакції з 20.07.2022).

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви, згідно ч. 8 ст. 169 КАС України, не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала виготовлена та підписана 02 вересня 2024 року.

СуддяО.О. Артоуз