Рішення № 121323719, 02.09.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2024 року Справа№200/4385/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року до Донецького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі УПФ), в якому просить:

1) визнати протиправним, та скасувати рішення від 06.06.2024 № 061330003207 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України період роботи з 01.06.1981 року до 28.03.1993 року;

3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести з 30.05.2024 року на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 30 травня 2024 року звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Проте, рішенням від 06 червня 2024 року відповідач відмовив у призначенні пенсії. Під час розгляду вказаної заяви до пільгового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.06.1981 року до 28.03.1993 року.

На думку позивача, УПФ протиправно відмовило у призначенні пенсії, оскільки має достатньо стажу роботи та досягла необхідного віку для призначення пенсії за Списком №2 згідно п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

08 липня 2024 року відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи, про що постановлена відповідна ухвала. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

22 липня 2024 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив, що період робити з 06.05.1980 року до 28.03.1993 року зарахований до загального стажу позивача.

Представник відповідача звертає увагу, що навіть у разі врахування зазначеного періоду до пільгового стажу за Списком №2, а ні розмір стажу, а ні розмір пенсії не зміниться у позивача.

З урахуванням наведеного, представник відповідача вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить копія паспорту громадянина України.

30 травня 2024 року позивач звернулася до УПФ із заявою про призначення пенсії.

06 червня 2024 року рішенням УПФ №051330003207 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю законних підстав.

Вказаним рішенням до пільгового стажу не зараховано період роботи з 06.05.1980 року до 28.03.1993 року, оскільки робоче місце контролера в ливарному виробництві не було атестовано.

Позивач оскаржує вищевказане рішення відповідача, як таке, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства та порушує її конституційні права.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі Закон № 1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначено, що цим Законом призначаються трудові пенсії, зокрема пенсії за віком.

Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

Згідно записів трудової книжки позивач працювала: з 06.05.1980 в якості контролера ВТК 1 розряду відділу технічного контролю з 06.05.1980; з 01.10.1980 в якості контролеру ВТК 2 розряду відділу технічного контролю; з 01.06.1981 в якості контролеру 2 розряду матеріалів та робіт на ливарному виробництві; з 01.08.1982 в якості контролеру 3 розряду матеріалів та робіт на ливарному виробництві; з 01.01.1984 по 28.03.1993 в якості контролеру 4 розряду матеріалів та робіт ливарного цеху.

Посад та професій з назвою «контролер ВТК» та «контролер матеріалів та робіт на ливарному виробництві» постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 не передбачено.

Постановами Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 та Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 р. № 162, за кодом 2150100а-12936 передбачено професію «Контролери у ливарному виробництві, зайняті на дільницях плавлення, заливання (розливання) металу, вибивання та обрубування лиття».

Разом з цим, в трудовій книжці позивача відсутні відомості про зайнятість на ділянках плавки, заливання (розливання) металу, вибивання та обрубки лиття.

До того ж, згідно довідок № 1-7/285 від 15.05.18 та №1-7/387 від 28.12.21, що видані ВП «Дзержинський ремонтно - механічний завод» ДП «Дзержинськвугілля», посада контролера 2 розряду матеріалів та робіт на ливарному виробництві, яку займала ОСОБА_1 , не відноситься до тих, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Згідно довідки ВП «Дзержинський ремонтно - механічний завод» ДП «Дзержинськвугілля» №1-4/393 від 30.12.2021 року відповідно тарифно - кваліфікаційного - збірника, де вказані загальні положення, обов`язки, права та відповідальність цієї професії, контролер ВТК ОСОБА_1 приймала та контролювала якість і кількість готової продукції шляхом зовнішнього огляду. Веденням обліку та звітності за якістю, кількістю прийнятої готової продукції на котельно - ливарно - ковальної - модельної дільниці. Контролер ВТК ОСОБА_1 не знаходилась 80% часу на ливарній дільниці та не брала участі в литті. Тобто, згідно довідок та відповідей підприємства, професія, яку займала ОСОБА_1 не належить до

З огляду на наведене, спірний стаж роботи не надає право позивачу на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначено, що цим Законом призначаються трудові пенсії, зокрема пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 справа №1-5/2018(746/15) від 23.01.2020 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Так, відповідно до п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 справа №1-5/2018(746/15) від 23.01.2020 року застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Згідно розрахунку стажу ОСОБА_1 має 20 років 9 місяців 19 днів страхового стажу.

З огляду на викладене, судом встановлено, що у позивача відсутні 10 років зайнятості повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

За встановлених судом обставин, позивач не відповідає необхідним умовам, для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06 червня 2024 року №051330003207 про відмову в призначенні пенсії.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122 Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Лазарєв