Рішення № 121323693, 02.09.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2024 року Справа№200/4257/24

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 21.02.2024 № 056650008590, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 21.02.2024 № 056650008590, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він звернувся до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 056650008590 від 21.02.2024 йому було відмовлено у призначенні пенсії. На думку позивача, пенсійний орган протиправно не врахував положення ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ч. 1 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Поряд з цим, при розрахунку пільгового стажу, відповідач не врахував роз`яснення від 20.01.1992 № 8 Міністерства соціального забезпечення України «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Поряд з цим, позивач наголошує, що відповідачем протиправно не зараховано до його пільгового стажу період роботи з 17 квітня 2008 року по 10 лютого 2009 року, адже в його трудовій книжці належним чином зафіксовано роботу повний робочий день.

Також ОСОБА_1 проходив військову службу в особливий період, а тому його стаж має бути розрахований з урахуванням кратності на підставі п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1993 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"».

З огляду на вказане, позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 056650008590 від 21 лютого 2024 року за заявою від 13 лютого 2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 14 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови зарахувати до пільгового стажу період роботи з 17 квітня 2008 року по 10 лютого 2009 року в якості робітника очисного вибою 5 розряду підземного з повним робочим днем на шахті ВАТ «Укрвуглебуд»; щодо незастосування кратності до пільгового стажу позивача з урахуванням роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8, а також п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1993 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу період роботи з 17 квітня 2008 року по 10 лютого 2009 року в якості робітника очисного вибою 5 розряду підземного з повним робочим днем на шахті ВАТ «Укрвуглебуд»; застосувати кратність до пільгового стажу з урахуванням роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8, а також п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1993 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"», а саме додатково зарахувати стаж роботи за провідною професією (за кожний рік роботи по 3 місяці), за Списком робіт і професій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202 (один рік - за 9 місяців); застосувати кратність до стажу за час проходження служби (один місяць служби за три місяці);

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, згідно з ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 13 лютого 2024 року.

В установлений законом строк, відповідач надав відзив на адміністративний позов. Так, в обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначив, що страховий стаж позивача з урахуванням кратності становить 33 роки 4 місяці 28 днів. Стаж роботи на підземних і відкритих гірничих роботах за списком робіт і професій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 202 від 31.03.1994, становить 15 років 1 місяць 29 днів, в тому числі на провідних професіях 8 років 6 місяців 1 день. Однак, до пільгового періоду, який відповідно дає право на пенсію на пільгових умовах, не зараховано період роботи позивача з 17.04.2008 по 10.02.2009 згідно з записами трудової книжки від 13.07.2002 серії НОМЕР_1 , оскільки відсутні документи повної зайнятості протягом робочого дня на підземних роботах, пов`язаних з видобуванням корисних копалин. Отже, враховуючи викладене, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з відсутністю пільгового стажу необхідної тривалості згідно з поданими ним документами, про що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області 21.02.2024 винесено рішення № 056650008590. Крім того, відповідач наголошує, що вимога про призначення пенсії не підлягає задоволенню, адже вказані повноваження пенсійного органу є дискреційними.

З огляду на вказане, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 01 липня 2024 року суд прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 21.02.2024 № 056650008590, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, та відкрив провадження по справі. Розгляд адміністративної справи суд вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Разом з тим, суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому дію воєнного стану було продовжено, та станом на день винесення рішення він діє.

З огляду на введення на території України воєнного стану, справа розглянута судом протягом розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України із зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчать копії паспорта серії НОМЕР_2 (а.с.10-13).

З трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 13.07.2002 (а.с.15-20) судом встановлено, що, зокрема, у період 17 квітня 2008 року по 10 лютого 2009 року позивач працював в якості робітника очисного вибою 5 розряду підземного з повним робочим днем на шахті ВАТ «Укрвуглебуд», тобто на підземних роботах, що дають право на віднесення стажу роботи до пільгового.

У період з 15.07.2020 по 25.04.2021 та з 28.11.2021 по 24.02.2022 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, про що свідчить довідка від 10.01.2023 № 30 (а.с.22).

Крім того, судом з довідки від 02.02.2024 № 1674 встановлено, що ОСОБА_1 у період з 24.02.2022 по 28.01.2023, та з 21.02.2023 по 02.02.2024 (день видачі довідки про підтвердження безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України) брав (брала) участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в районі Донецької області.

13 лютого 2024 року позивач звернувся до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії.

Втім, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 21.02.2024 № 056650008590 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу, передбаченого пунктом 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Так, у рішенні зазначено, що страховий стаж позивача з урахуванням кратності становить 33 роки 4 місяці 28 днів. Стаж роботи на підземних і відкритих гірничих роботах за списком робіт і професій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 202 від 31.03.1994 становить 15 років 1 місяць 29 днів, в тому числі на провідних професіях 8 років 6 місяців 1 день. Однак, до пільгового періоду, який відповідно дає право на пенсію на пільгових умовах, не зараховано період роботи позивача з 17.04.2008 по 10.02.2009 згідно з записами трудової книжки від 13.07.2002 серії НОМЕР_1 , оскільки відсутні документи повної зайнятості протягом робочого дня на підземних роботах, пов`язаних з видобуванням корисних копалин (а.с.24-25).

Вважаючи спірне рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

На підставі частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах - робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. (…)

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

На підставі статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

З 16.01.2003 по 24.06.2016 застосовувався Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.

В період з 03.08.2016 року - Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461.

Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202, із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 341.

Як визначено пунктом 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації вимагається в двох випадках:

1) відсутність трудової книжки;

2) відсутність в трудовій книжці відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.

Так, у період з 17 квітня 2008 року по 10 лютого 2009 року позивач працював повний робочий день у шахті. Доказів протилежного відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано. Отже, вказані періоди мають бути зараховані позивачу за ст. 14, пост. 202, підземні, сп.1, р.1, п-р1, п. а-в.

Щодо доводів позивача про те, що при розрахунку стажу відповідач зобов`язаний врахувати роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8 «Про порядок нарахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення»», суд зазначає наступне.

Верховна Рада України прийняла постанову від 6 грудня 1991 року № 1931-ХІІ «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Постанова ВРУ № 1931), за п. 4 якої Кабінету Міністрів України доручено прийняти нормативні акти щодо застосування вказаного Закону з питань, віднесених ним до компетенції Кабінету Міністрів України.

На виконання Постанови ВРУ № 1931 Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 22 лютого 1992 року № 81 «Про заходи щодо застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Постанова КМУ № 81).

Згідно п.1 Постанови КМУ № 81 міністерствам і відомствам України доручено розробити проекти нормативних актів щодо застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення» згідно з додатком.

В додатку до Постанови КМУ № 81 наведений «Перелік проектів нормативних актів щодо застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Розділом ІІ «Документи, що затверджуються міністерствами» Переліку проектів нормативних актів щодо застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено «Роз`яснення щодо врахування трудового стажу при призначенні пенсій (ст. 14 Закону)», виконавець Мінсоцзабез України, строк виконання березень 1992 року.

Водночас, роз`яснення Міністерства соціального захисту населення України від 20 січня 1992 року № 8, зважаючи на дату його прийняття та форму викладення, не може вважатися документом, затвердженим міністерством на виконання Постанови КМУ № 81.

Верховний Суд в постанові 18 липня 2019 року у справі № 826/2426/16 дійшов висновку, що листи - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства суб`єкта нормотворення, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

Роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 за своєю правовою природою не належить до актів законодавства, в тому числі до актів нормативно-правового характеру, а носить лише рекомендаційний характер й, до того ж, в цьому роз`ясненні довільно розтлумачені норми всупереч правовому регулюванню, що було запроваджене ст. 14 та ч. 6 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Аналогічний правовий висновок щодо застування роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 викладений Верховним Судом в п. 58 постанови від 08 липня 2021 року у справі № 212/1743/17-а.

Верховний Суд в постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 200/591/19-а зазначив таке: «Посилання суду на обов`язковість застосування роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є необґрунтованими з огляду на положення статті 7 КАС України, в якій закріплено перелік джерел права, які застосовуються судом. Враховуючи, що роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 не є нормативно-правовим актом і джерелом права в розумінні ст. 7 КАС України та не може підміняти і доповнювати положення ч. 3 ст. 114 Закону України № 1058-IV, оскільки носить лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер, воно не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

В свою чергу, ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV та інші положення цього Закону не передбачають застосування кратності при обчисленні спеціального (пільгового) стажу на підземних роботах або за провідними професіями, тому лист-роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України не може вносити зміни до Закону.

Роз`яснення № 8 стосується виключно питання наявності у працівників права на призначення пенсії, а не обчислення розміру пільгової пенсії».

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що в даному випадку відповідачем правомірно не застосовано при розрахунку стажу роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8 «Про порядок нарахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення»».

Стосовно перерахунку пенсії позивача відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1993 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"», суд зазначає наступне.

У період з 15.07.2020 по 25.04.2021 та з 28.11.2021 по 24.02.2022 позичав брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, про що свідчить довідка від 10.01.2023 № 30.

Крім того, судом з довідки від 02.02.2024 № 1674 встановлено, що ОСОБА_1 у період з 24.02.2022 по 28.01.2023 та з 21.02.2023 по 02.02.2024 (день видачі довідки про підтвердження безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України) брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в районі Донецької області.

Відповідно до довідки РС-право період з 15.07.2020 по 25.04.2021, 28.11.2021 по 28.01.2023 та з 21.02.2023 по 02.02.2024 враховано позивачу як військова служба в особливий період, а період з 26.04.2021 по 27.11.2021 та з 29.01.2023 по 20.02.2023 як військова служба інша.

Статтею 2 Закону України 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закону № 2232-XII) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 4 вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

При цьому, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1-2 цього Закону військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до статті 6 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до учасників бойових дій належать, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Абзацом другим пункту 1 статті 8 Закону № 2011-XII визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-XII), зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

17 липня 1992 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Постанова № 393).

На час виникнення спору вказана постанова діяла в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 19 від 09.01.2024.

Постанова № 393 визначає порядок обчислення вислуги років для призначення пенсій за вислугу років особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах "б-д", ж і з статті 1-2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З 19 лютого 2022 року, дати публікації в газеті «Урядовий кур`єр» № 35 постанови Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року, якою були внесені зміни до постанови № 393, для призначення пенсій приймається до уваги тільки календарна вислуга, тобто вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів, а для визначення розміру пенсії вислуга років розраховується на пільгових умовах, зокрема, один місяць служби за три місяці участь у бойових діях у воєнний час.

Враховуючи те, що станом на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії (13.02.2024) діяла нова редакція Порядку № 393, суд вважає, що відсутні підстави для зарахування на пільгових умовах позивачу час проходження служби, протягом якого він брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України із розрахунку один місяць служби за три місяці, оскільки такий період враховується тільки для визначення розміру пенсії.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 200/4951/22.

За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, періоди участі позивача у бойових діях у воєнний час не підлягають зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, в календарному обчисленні, тобто повної кількості календарних днів.

Враховуючи, що спірне рішення ґрунтується на невірному визначенні стажу позивача, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії від 21.02.2024 № 056650008590 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачу, суд зазначає наступне.

У випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Тобто, призначення пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу.

У такому випадку, суд може лише зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення.

Отже, вимога позивача про призначення пенсії не підлягає задоволенню.

Втім, в даному випадку належним та достатнім способом захисту прав позивача є зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.02.2024 про призначення пенсії із зарахуванням до пільгового стажу позивача періоду роботи з 17 квітня 2008 року по 10 лютого 2009 року.

З огляду на зазначене вище, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, але підлягають частковому задоволенню.

Крім того, суд зауважує, що суд розглядає справу в межах позовних вимог, які викладені у прохальній частині.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов ОСОБА_1 задоволено частково, суд дійшов висновку про необхідність стягнення суми судового збору у розмірі 700, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь позивача.

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 244-247, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення від 21.02.2024 № 056650008590, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 21.02.2024 № 056650008590, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.02.2024 про призначення пенсії із зарахуванням до пільгового стажу позивача періоду роботи з 17 квітня 2008 року по 10 лютого 2009 року.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 700, 00 грн. (сімсот гривень).

Повний текст рішення складено 02 вересня 2024 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб