Рішення № 121323437, 02.09.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2024 рокуСправа №160/9821/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка виступає в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до відповідача-1: Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, відповідача-2: Відділу №10 у місті Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправними відмов, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка виступає в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до відповідача-1: Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, відповідача-2: Відділу №10 у місті Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області , в якій позивач просить:

- визнати: протиправною відмову Головного Управління Державної Міграційної Служби України у Дніпропетровській області у веденні обліку (викладену у листі № П-137/6/1201-24/1201.4.3/2788-24 від 27 лютого 2024 року) неповнолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ (ред. 2019 року), а саме: за прізвищем, іменем, по-батькові, роком народження та місцем проживання, без використання засобів ЄДДР;

- визнати: протиправною відмову в оформленні та видачі неповнолітньому ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 Відділом № 10 у місті Кривому Розі Головного Управління Державної Міграційної Служби України у Дніпропетровській області (викладену у листах № 1227/528/000234-24 від 20.02.2024 року та № П-10/6/1227-24/1227/2942-24 від 28.02.2024), у зв`язку із досягненням ним 14-річного віку, паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України від 26.06.1992 М 2503-ХІІ (ред. 2019 року);

- зобов`язати Відділ № 10 у місті Кривому Розі Головного Управління Державної Міграційної Служби України у Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із досягненням ним 14-річного віку, паспорт громадянина України формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ (ред.2019 року), без надання згоди на обробку персональних даних у Єдиному Державному Демографічному Реєстрі.

Позов обґрунтований позивачем тим, що ОСОБА_2 разом з матір`ю, яка є його законним представником звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області та до Відділу №10 у місті Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області із заявою щодо оформлення та видачі ОСОБА_2 паспорта у вигляді паспорта книжечки зразка 1994 року, однак в видачі паспорту у формі книжечки відповідачами безпідставно відмовлено, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 22.04.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 , яка виступає в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до відповідача-1: Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, відповідача-2: Відділу №10 у місті Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправними відмов, зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року продовжено ОСОБА_1 , яка виступає в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 24.06.2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що законодавцем чітко визначено, що по досягненню 14-річного віку оформлюється паспорт громадянина України, який містить безконтактний електронний носій. Таким чином, на день звернення позивачів із заявами були відсутні правові підстави для видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки. Крім того, враховуючи те, що позивачі не звернулися із відповідною заявою для отримання адміністративної послуги оформлення та видача паспорта громадянина України та за відсутності необхідних документів, то можливо дійти до висновку про відсутність факту відмови у видачі паспорту у формі книжечки. Заяви позивачів були розглянуті та були надані письмові відповіді з відповідними роз`ясненнями законодавчо визначеного алгоритму дій стосовно порядку оформлення паспорта громадянина України. При цьому листи Відділу № 10 у місті Кривому Розі ГУ ДМС у Дніпропетровській області та лист ГУ ДМС у Дніпропетровській області, які оскаржуються по даній справі, не є рішеннями суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки носить роз`яснювальний характер щодо дотримання законодавчо встановленого порядку звернення за адміністративною послугою.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 06.01.2010 року.

01 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулась до керівника ГУ ДМС у Дніпропетровській області із заявою про отримання паспорта громадянина України у вигляді паспорта-книжечки, згідно Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Так, у зазначеній вище заяві ОСОБА_1 просила:

1.Прийняти дану заяву до розгляду;

2.Вчинити певні дії згідно Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ (ред. - 2012) та видати її дитині ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року;

3.На дану заяву надати відповідь письмово на наведену адресу.

У відповідь на заяву Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, листом від 27.02.2024 року №П-13786/1201-24/1201.4.3/2788-24, повідомило, що переконання особи, належність до окремих соціальних груп не можуть бути законною підставою для увільнення від своїх обов`язків перед державою або відмови від виконання законів. Відтак, з метою документування паспортом громадянина України зразка 1994 року необхідно надати рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки, засвідчене в установленому законодавством порядку та документи перелік яких визначено розділом III Тимчасового порядку.

01 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулась до керівника відділу №10 у місті Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області із заявою про видачу паспорта громадянина України у вигляді паспорта-книжечки, згідно Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Так, у зазначеній вище заяві ОСОБА_1 просила:

1.Прийняти дану заяву до розгляду;

2.Вчинити певні дії згідно Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ (ред. - 2012) та видати її дитині ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року;

3.На дану заяву надати відповідь письмово на наведену адресу.

У відповідь на заяву відділ №10 у місті Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, листом від 20.02.2024 року №1227-528/000234-24, повідомив, що питання щодо документування осіб паспортом громадянина України, які досягли 14 річного віку врегульовано положеннями Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 (зі змінами), відповідно до Закону України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус. На виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 року за № 620/33591 (далі - Тимчасовий порядок), набрав чинності з дня його офіційного опублікування - 21.06.2019. Зазначений Тимчасовий порядок визначає процедуру подання документів, їх розгляд і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому порядку. Відтак, з метою документування паспортом громадянина України зразка 1994 року необхідно, після досягнення 16-річного віку, надати рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку та документи перелік яких визначено розділом III Тимчасового порядку.

17 лютого 2024 року ОСОБА_2 разом із законним представником матір`ю ОСОБА_1 звернулись до керівника відділу №10 у місті Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області із заявою про видачу паспорта громадянина України.

Так, у зазначеній вище заяві просили:

1.Прийняти дану заяву до розгляду;

2.Вчинити певні дії та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ зразка 1994 року;

3.На дану заяву надати відповідь письмово на наведену адресу.

У відповідь на заяву відділ №10 у місті Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, листом від 28.02.2024 року №П-10/6/1227-24/1227/2942-24, повідомив, що питання щодо документування осіб паспортом громадянина України., які досягли 14 річного віку врегульовано положеннями Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 (зі змінами), відповідно до Закону України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус від 20.11.2012 №5492. 07.06.2019 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2019 р. № 398 «Про внесення змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 № 302». Зокрема, згідно внесених змін Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року та відповідно до Положення. На виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 року за № 620/33591 (далі - Тимчасовий порядок), набрав чинності з дня його офіційного опублікування - 21.06.2019. Зазначений Тимчасовий порядок визначає процедуру подання документів, їх розгляд і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому порядку. Відтак, з метою документування паспортом громадянина України зразка 1994 року необхідно, після досягнення 16-річного віку, надати рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку та документи перелік яких визначено розділом III Тимчасового порядку. Щодо внесення запису про набуття громадянства України у відповідні обліки, повідомляємо, що згідно частини 1 статті 7 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-ІІІ, особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Процедура реєстрації громадянства України стосується лише іноземців та осіб без громадянства, які його набувають в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

01.03.2024 року ОСОБА_2 звернувся до керівника відділу №10 у місті Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області із заявою про вчинення певних дій та надання інформації.

Так, у зазначеній вище заяві заявник просив:

1.Прийняти дану заяву з необхідними документами до розгляду;

2.Вчинити певні дії та видати йому паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки;

3.На дану заяву надати відповідь письмово на наведену адресу.

В якості додатків у заяві було перелічено:

1.Заява Д-1 (оригінал);

2.Копія сторінок паспорта законного представника неповнолітнього (на 4-х сторінках);

3.Копія свідоцтва про народження неповнолітнього (на 1 сторінці);

4.Копія акту про місце проживання неповнолітнього (на 1 сторінці);

5.Дві фотокартки розміром 35мм45 мм (2 шт.).

Також ОСОБА_2 було заповнено бланк заяви про видачу паспорта згідно Додатка 1 до Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України від 01.03.2024 року.

На зворотному боці заяви зазначено, що заява про видачу паспорта у формі Д-1 є невід`ємною частиною заяви про вчинення певних дій та надання інформації від 01.03.2024. Також зазначено про неможливість бути особисто присутнім на прийомі у керівника відділу №10 у місті Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області та про направлення пакету документів кур`єрською доставкою.

На підтвердження факту направлення на ім`я керівника відділу №10 у місті Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області заяви від 01.03.2024 року з додатками позивачем подано до суду опис вкладення, а також рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається отримання 06.03.2024 року зазначених вище документів уповноваженою особою відділу за довіреністю.

Вважаючи протиправною відмову Головного Управління Державної Міграційної Служби України у Дніпропетровській області (викладену у листі № П-137/6/1201-24/1201.4.3/2788-24 від 27 лютого 2024 року), протиправною відмову в оформленні та видачі неповнолітньому ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 Відділом № 10 у місті Кривому Розі Головного Управління Державної Міграційної Служби України у Дніпропетровській області (викладену у листах № 1227/528/000234-24 від 20.02.2024 року та № П-10/6/1227-24/1227/2942-24 від 28.02.2024), у зв`язку із досягненням ним 14-річного віку, паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України від 26.06.1992 М 2503-ХІІ (ред. 2019 року), ОСОБА_1 , яка виступає в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 за позовом ОСОБА_4 до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії вказано на ознаки цієї типової справи:

а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;

б) відповідач - територіальні органи ДМС України;

в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

Отже, за ознаками типової справи, які наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17, дану справу необхідно визнати типовою та в силу приписів частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у цій справі суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у зазначеній постанові, які полягають у наступному.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Згідно із ст. 3, 8 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Із зазначених конституційних норм випливає, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.

При цьому, відповідно до ст. 22, 32 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 зауважила, що у даному випадку відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя.

Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Приватне життя «охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру» (див. п. 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі «C. проти Бельгії» від 07 серпня 1996 року (Reports 1996)). Стаття 8 Конвенції «захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом» (див. п. 61 рішення ЄСПЛ у справі «Pretty проти Сполученого Королівства» (справа № 2346/02, ECHR 2002 та п.65. рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11).

Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося «згідно із законом», не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (див. рішення ЄСПЛ у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany) [ВП], заява № 25735/94, п. 45, ECHR 2000-VIII).

Аналізуючи викладені вище норми законодавства, Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 звернула увагу, що особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2, 4, 5 ст. 14, ч. 1 ст. 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України, тощо.

Форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Таким чином, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Згідно із ч. 3 ст.13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

Відповідно до п. 3, 5, 6, 8 «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис «Україна», нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис «Паспорт». На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис «Паспорт громадянина України». На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних до паспорта, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

При цьому, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.

За змістом п. 2 цієї Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено: з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII; з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

До завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється (п. 3 Постанови № 302).

Відповідно до п. 131 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.

Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.

Згідно із ч. 1, 2, 5, 6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» 2297-VI, мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 звернула увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вважала за доцільне зазначити, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

У ст. 8 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованої Законом України від 06 липня 2010 року № 2438-VI, зазначено: «Будь-якій особі надається можливість: a) з`ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції; …».

За сталою практикою ЄСПЛ, першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване ст. 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну «закон» є автономним, та до якості «закону» ставляться певні вимоги (див. рішення ЄСПЛ у справі «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява № 18139/91, п. 37) Під терміном «закон» … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності» та «передбачуваності».

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 дійшла висновку, що норми Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» на відміну від норм «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст. 8 Конвенції.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 звернула увагу, що перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження «нагальній суспільній потребі», тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine» від 14 червня 2007 року). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі «GropperaAG and Others v. Switzerland» від 28 березня 1990 року).

Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Крім того, відповідно до ст. 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

При цьому, при вирішенні спору у зразковій справі №806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України. На час звернення фізичної особи до Відділу УДМС діяло два нормативних акта: Положення про паспорт № 2503-XII і Постанова № 302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов`язані звертатися за його обміном, при досягненні відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов`язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (ч. 3 ст. 21 Закону № 5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 року №398 було внесено зміни до пункту постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», зокрема, доповнивши його абзацом такого змісту: «Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року».

Так, відповідно до абзацу п`ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302», 06.06.2019 року наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 року № 456 затверджено Тимчасове порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України.

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Порядку №456, для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; 4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями(ем) або особами(ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України; 5) дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 6) довідку про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання особи; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

Згідно п. 5 розділу ІІІ Порядку №456, рішення про оформлення паспорта приймається територіальним підрозділом ДМС за результатами проведених перевірок та перевірки факту належності особи до громадянства України.

Відповідно до пункту другого Положення №2503-ХІІ, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Згідно з п. 3 Положення № 2503-ХІІ бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Вирішуючи цей спір суд зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин Положення про паспорт громадянина України №2503-ХІІ не втратило чинності. Тобто, особа має право на вибір у формі паспорту громадянина України, в якій бажає його отримати, у порядку визначеному чинними нормативно-правовими актами.

Згідно із ч. 2 ст. 14 вказаного Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Відповідно до чч. 1-4 ст. 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Отже, з прийняттям Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», паспорт громадянина України видається з 14 років та є обов`язком особи, яка досягла 14 років, його отримати.

Відсутність паспорту громадянина України з 14 років перешкоджає такій особі у реалізації її гарантованих Конституцією України прав та свобод.

З огляду на те, що Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» має вищу юридичну силу ніж «Положення про паспорт громадянина України» затверджене Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII, то у спірних правовідносинах щодо віку видачі паспорту громадянина України мають бути застосовані приписи ст. 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Відповідно до ч. 3 ст. 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, у даному випадку суд застосовує положення Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», яким передбачено віковий ценз на оформлення та видачу паспорта громадянина України з 14-річного віку.

Також, суд акцентує увагу на тому, що положення Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» мають імперативний характер щодо зобов`язання кожного громадянина України, який досяг 14-річного віку, отримати паспорт громадянина України.

Проте, застосування Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» в частині віку видачі паспорту громадянина України не позбавляє позивача права на вибір форми паспорта громадянина України.

Щодо обраного способу захисту порушеного права.

Так, позивач оскаржує:

- відмову Головного Управління Державної Міграційної Служби України у Дніпропетровській області у веденні обліку (викладену у листі № П-137/6/1201-24/1201.4.3/2788-24 від 27 лютого 2024 року) неповнолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ (ред. 2019 року), а саме: за прізвищем, іменем, по-батькові, роком народження та місцем проживання, без використання засобів ЄДДР;

- відмову в оформленні та видачі неповнолітньому ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 Відділом № 10 у місті Кривому Розі Головного Управління Державної Міграційної Служби України у Дніпропетровській області (викладену у листах № 1227/528/000234-24 від 20.02.2024 року та № П-10/6/1227-24/1227/2942-24 від 28.02.2024), у зв`язку із досягненням ним 14-річного віку, паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України від 26.06.1992 М 2503-ХІІ (ред. 2019 року).

Пунктом 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку № 456 для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; 4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями(ем) або особами(ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України; 5) дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 6) довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

Частиною 7 статті 16 Закону України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус встановлено, що уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.

У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.

Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Застосовуючи вищевикладені нормативні положення до обставин цієї справи, суд зазначає наступне.

Реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства.

Рішення про відмову у видачі документа приймається за результатами перевірки повноти поданих заявником документів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 22.03.2024 року у справі № 540/4500/21, від 08.06.2023 року у справі №380/5977/21 та інших.

З наведеного слідує, що прийняттю компетентним органом рішення про оформлення особі паспорта громадянина України передує звернення заявника з заявою відповідного змісту та необхідним пакетом документів, перевірка на повноту та відповідність оформлення яких вимогам законодавства України здійснюється працівником цього органу.

При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, є обов`язковим (постанови від 07.11.2018 у справі № 820/3327/16, від 29.11.2019 у справі № 260/1414/18, від 21.08.2020 у справі № 260/99/19, від 10.12.2020 у справі № 240/575/20, від 08.06.2023 у справі № 380/5977/21).

Судом досліджено зміст заяв ОСОБА_1 та її неповнолітнього сина ОСОБА_2 від 01.02.2024 року, від 17.02.2024 року, з якими вони зверталися до Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області та до Відділу №10 у місті Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області та встановлено, що вони були подані без долучення документів, які передбачені вимогами чинного законодавства, що імперативно визначено пунктом 13 Положення №2503-ХІІ.

При цьому в листах, які були надіслані позивачу Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області та Відділ №10 у місті Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, містились роз`яснення, що заявникам необхідно надати документи перелік яких визначено розділом III Тимчасового порядку.

Оскільки, звертаючись до Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області та до Відділу №10 у місті Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області із заявами від 01.02.2024 року, від 17.02.2024 року заявниками не дотримано процедури звернення для оформлення паспорта, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання:

- протиправною відмову Головного Управління Державної Міграційної Служби України у Дніпропетровській області у веденні обліку (викладену у листі № П-137/6/1201-24/1201.4.3/2788-24 від 27 лютого 2024 року) неповнолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ (ред. 2019 року), а саме: за прізвищем, іменем, по-батькові, роком народження та місцем проживання, без використання засобів ЄДДР;

- протиправною відмову в оформленні та видачі неповнолітньому ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 Відділом № 10 у місті Кривому Розі Головного Управління Державної Міграційної Служби України у Дніпропетровській області (викладену у листах № 1227/528/000234-24 від 20.02.2024 року та № П-10/6/1227-24/1227/2942-24 від 28.02.2024), у зв`язку із досягненням ним 14-річного віку, паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України від 26.06.1992 М 2503-ХІІ (ред. 2019 року) .

Однак, судом встановлено, що 01.03.2024 року ОСОБА_2 звернувся до керівника відділу №10 у місті Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області із заявою про вчинення певних дій та надання інформації.

Так, у зазначеній вище заяві заявник просив:

4.Прийняти дану заяву з необхідними документами до розгляду;

5.Вчинити певні дії та видати йому паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки;

6.На дану заяву надати відповідь письмово на наведену адресу.

В якості додатків у заяві було перелічено:

6.Заява Д-1 (оригінал);

7.Копія сторінок паспорта законного представника неповнолітнього (на 4-х сторінках);

8.Копія свідоцтва про народження неповнолітнього (на 1 сторінці);

9.Копія акту про місце проживання неповнолітнього (на 1 сторінці);

10.Дві фотокартки розміром 35мм45 мм (2 шт.).

Також ОСОБА_2 було заповнено бланк заяви про видачу паспорта згідно Додатка 1 до Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України від 01.03.2024 року.

На зворотному боці заяви зазначено, що заява про видачу паспорта у формі Д-1 є невід`ємною частиною заяви про вчинення певних дій та надання інформації від 01.03.2024. Також зазначено про неможливість бути особисто присутнім на прийомі у керівника відділу №10 у місті Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області та про направлення пакету документів кур`єрською доставкою.

На підтвердження факту направлення на ім`я керівника відділу №10 у місті Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області заяви від 01.03.2024 року з додатками позивачем подано до суду опис вкладення, а також рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається отримання 06.03.2024 року зазначених вище документів уповноваженою особою відділу за довіреністю.

З наданих до суду доказів вбачається, що хоч заява ОСОБА_2 від 01.03.2024 року з додатками і була отримана уповноваженою особою відділу за довіреністю, однак розглянута по суті не була, жодного рішення за наслідком розгляду цієї заяви прийнято не було.

Доказів протилежного ані відповідачем 1, ані відповідачем 2 до суду не надано.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі зазначеного, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і визнати протиправною бездіяльністю Відділу № 10 у місті Кривому Розі Головного управління Державної Міграційної Служби України у Дніпропетровській області щодо не розгляду та не прийняття рішення по суті поданої ОСОБА_2 заяви від 01.03.2024 року з додатками та зобов`язати Відділ № 10 у місті Кривому Розі Головного управління Державної Міграційної Служби України у Дніпропетровській області розглянути та прийняти рішення по суті поданої ОСОБА_2 заяви від 01.03.2024 року з додатками щодо оформлення та видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорта громадянина України формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

Позовні вимоги про зобов`язання Відділу № 10 у місті Кривому Розі Головного Управління Державної Міграційної Служби України у Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із досягненням ним 14-річного віку, паспорт громадянина України формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ (ред.2019 року), без надання згоди на обробку персональних даних у Єдиному Державному Демографічному Реєстрі, є передчасними, адже, як зазначалося вище, жодного рішення по суті заяви ОСОБА_2 від 01.03.2024 року відділом не приймалося.

Інші доводи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 2ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на це та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими врегульовані спірні відносини, суд доходить висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 242-246, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП відсутній, АДРЕСА_1 ), яка виступає в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до відповідача-1: Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37806243, 49000, м. Дніпро, вул. В.Липинського, буд. 7), відповідача-2: Відділу №10 у місті Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Шурупова, буд. 7ігРі) про визнання протиправними відмов, зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Відділу № 10 у місті Кривому Розі Головного управління Державної Міграційної Служби України у Дніпропетровській області щодо не розгляду та не прийняття рішення по суті поданої ОСОБА_2 заяви від 01.03.2024 року з додатками.

Зобов`язати Відділ № 10 у місті Кривому Розі Головного управління Державної Міграційної Служби України у Дніпропетровській області розглянути та прийняти рішення по суті поданої ОСОБА_2 заяви від 01.03.2024 року з додатками щодо оформлення та видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

В іншій частині позовних вимог,- відмовити.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці, повний текст рішення складено та підписано 02.09.2024 року.

Суддя О.М. Неклеса