Ухвала суду № 121323372, 02.09.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

02 вересня 2024 рокуСправа №160/9007/21Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., перевіривши матеріали подання державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - фізичної особи,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №160/9007/21 за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 року позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто суму податкового боргу в розмірі 162 244 (сто шістдесят дві тисячі двісті сорок чотири) грн. 31 коп. з фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 року набрало законної сили 07.10.2021 року.

До суду надійшло подання державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - заявник), в якому заявник просить тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України фізичну особу - боржника ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 до виконання зобов`язань, покладених на нього Виконавчий лист № 160/9007/21 виданий 29.11.2021 про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 162244,31 грн.

У зв`язку з відпусткою судді Неклеси О.М., зазначене подання отримано для розгляду судді 02.09.2024 року.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Частиною 1 ст.19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;

15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу;

16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.

Пунктом 19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції від 02.06.2016 року, було передбачено, що виконавець зобов`язаний: у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Разом з тим, відповідно до п.п. 35 «г» п.3 розділу ІІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 21.12.2016 року №1798-VIII, який набрав чинності з 05.01.2017 року, внесено зміни, серед іншого, до Закону України "Про виконавче провадження" (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 30, ст. 542), та у пункті 19 частини третьої статті 18 слова "який видав виконавчий документ" виключено.

Отже, п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII з 05.01.2017 року викладено у такій редакції: виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Саме така редакція Закону є чинною на момент звернення державного виконавця з поданням до суду.

Таким чином, виходячи зі змісту попередньої та чинної редакції Закону України «Про виконавче провадження», подання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України розглядається не судом, який видав виконавчий документ, а судом, до юрисдикції якого належить вирішення такого подання.

З 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція Цивільного процесуального кодексу України, в якій питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України викладене вже у ст.441 ЦПК України.

Так, відповідно до ст. 441 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду з поданням) тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця.

За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

З огляду на вищевикладене, питання вжиття відповідних заборон за поданням державного виконавця передбачено лише ст.441 ЦПК України, а КАС України не містить ані у відповідному розділі щодо процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах подібної норми, яка б надавала право на звернення виконавця з таким поданням, ані в переліку справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначеному статтею 19 КАС України.

Крім того, відсутній закон, який надає державному виконавцю право на звернення до адміністративного суду для вирішення публічно-правового спору у даному випадку, у той час коли таке право передбачене лише Цивільним процесуальним кодексом України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - фізичної особи повинно розглядатися в порядку цивільного судочинства.

При цьому, суд зауважує, що нормами КАС України не передбачено відмови у відкритті провадження за поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - фізичної особи.

Водночас, згідно з частиною шостою статті 7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже за аналогією п. 1 ч. 1. ст. 170 КАС України, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження за поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - фізичної особи.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці, повний текст ухвали складено та підписано 02.09.2024 року.

Керуючись статтями 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження за поданням державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - фізичної особи

Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст ухвали складено та підписано 02.09.2024 року.

Суддя О.М. Неклеса