Рішення № 121323009, 23.07.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 рокуСправа №160/9373/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог від 14.05.2024 року, позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не зарахування до загального страхового стажу, який дає право на дострокову пенсію за віком ОСОБА_1 періоди роботи вказані в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 від 01.07.1989 р., періоди проходження військової служби згідно військового квитка НОМЕР_2 , періоди проходження служби згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України (додаток 6) видана військовою частиною НОМЕР_3 від 23.06.2023 р. №3524, періоди навчання, згідно диплому НОМЕР_4 , та скасувати рішення від 26.12.2023 р. №046950003928 про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу, який дає право на пенсію за віком ОСОБА_1 періоди роботи вказані в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 від 01.07.1989 р., а саме: з 05.06.1984 р. по 04.04.2000 р., періоди проходження військової служби згідно військового квитка НОМЕР_2 , періоди проходження служби згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України (додаток 6) видана військовою частиною НОМЕР_3 від 23.06.2023 р. №3524, періоди навчання, згідно диплому НОМЕР_4 , та зобов`язати призначити дострокову пенсію за віком, передбачену п. 4, ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з моменту звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України - з 21.12.2023 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначається, що позивач 21.12.2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо призначення дострокової пенсії за віком відповідно до ч.1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №047050003928 від 26.12.2023 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком через недостатність страхового стажу, передбаченого ч.1 ст. 115 Закону № 1058-IV, а також зазначено про те, що до страхового стажу не зараховано згідно трудової книжки та військового квитка: періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки зазначене по батькові ОСОБА_2 (рос.) не відповідає паспортним даним; періоди проходження військової служби згідно військового квитка НОМЕР_2 , оскільки зазначене по батькові ОСОБА_2 (рос.) не відповідає паспортним даним; «Довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України (додаток 6) видана військовою частиною НОМЕР_3 не зареєстрована, відсутня дата»; періоди навчання, згідно диплому НОМЕР_4 , оскільки зазначене прізвище « ОСОБА_3 » не відповідає паспортним даним ОСОБА_3 (укр.) по батькові ОСОБА_2 (рос.) не відповідає ОСОБА_4 (рос.); період навчання: з 01.09.1977 по 16.07.1979 роки, оскільки у трудовій книжці відсутній запис про підставу видачі документу про освіту. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, тому звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 15 квітня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання ухвали суду від 15.04.2024 року на адресу суду від позивача, 14.05.2024 року надійшла заява про усунення недолік позовної заяви разом з уточненим позовом.

Ухвалою суду від 17 травня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, належним чином завірену копію матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

Копію ухвали про відкриття провадження у справі отримано відповідачем-1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області та відповідачем-2 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 17.05.2024 року, про що в матеріалах справи містяться довідки про доставку електронних листів.

Правом подання відзиву на позовну заяву в установлений термін відповідач-1 не скористався.

Частиною першою статті 261 КАС України визначені особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, а саме відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи обставини ненадання відповідачем-1 відзиву у встановлений строк (протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі), суд вирішує справу за наявними матеріалами.

28 червня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на позовну заяву, в якому відповідач-2 пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач, звертався 21.12.2023 до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV. Розглянувши заяву та надані документи Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області 26.12.2023 року прийнято рішення № 046950003928 про відмову у призначені пенсії, оскільки у заявника відсутній необхідний страховий стаж та довідка про безпосередню участь особи в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, загальний страховий стаж ОСОБА_1 (на дату звернення) складає 19 років 05 днів, якого недостатньо для призначення дострокової пенсії при досягненні ним повних 56 років. До загального страхового стажу позивача не зараховано наступні періоди: періоди проходження військової служби згідно військового квитка НОМЕР_2 , періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки зазначене по батькові ОСОБА_2 (рос.) не відповідає паспортним даним ОСОБА_4 (рос).; періоди навчання згідно диплому НОМЕР_4 , оскільки зазначене прізвище заявника Зостенкові (укр.) не відповідає паспортним даним ОСОБА_5 (укр.), по батькові ОСОБА_2 (рос.) не відповідає паспортним даним ОСОБА_4 (рос) період проходження військової служби, оскільки перетинається з періодом навчання, що потребує підтвердження, оскільки довідка, яка видана військовою частиною НОМЕР_3 не зареєстрована, відсутня дата. У рішенні про відмову у призначенні пенсії від 26.12.2023 за №046950003928 позивачу роз`яснено, що за умови надання додаткових документів задля підтвердження спірних періодів, право на призначення пенсії буде переглянуто, а отже Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області погоджується із висновками оскаржуваного позивачем рішення, вважає законним та обґрунтованим, складеним відповідно до норм чинного законодавства. Також на виконання ухвали суду від 17.05.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було надано копію матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21.12.2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як військовослужбовець, який приймав участь у бойових діях. До вказаної заяви позивачем були надані копії наступних документів: паспорт, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, військовий квиток серії НОМЕР_2 від 25.10.1985 р., диплом (свідоцтво, атестат) про навчання серії НОМЕР_4 від 28.04.1990 р., посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_5 від 25.10.2023 року, трудова книжка серії НОМЕР_1 , що підтверджується розпискою-повідомленням №2055 від 21.12.2023 року, яка наявна в матеріалах справи.

У зв`язку з впровадженням екстериторіальності його заяву було направлено для опрацювання до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області та розглянуто ним.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №046950003928 від 26.12.2023 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, та зазначено про те, що необхідний страховий стаж, визначений п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058 - 55 років, за наявності страхового стажу не менше 25 років. Вік заявника на дату звернення 56 років 3 місяці 16 днів. Відповідно до наданих документів страховий стаж особи складає 19 років 5 днів. Відповідно до наданих документів до страхового стажу не зараховані:

- періоди проходження військової служби згідно військового квитка НОМЕР_2 , періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки зазначене по батькові ОСОБА_2 (рос.) не відповідає паспортним даним ОСОБА_4 (рос.);

- періоди навчання згідно диплому НОМЕР_4 , оскільки зазначене прізвище заявника ОСОБА_3 (укр.) не відповідає паспортним даним ОСОБА_3 (укр.), по батькові ОСОБА_2 (рос.) не відповідає паспортним даним ОСОБА_4 (рос.), період проходження військової служби перетинається з періодом навчання, що потребує уточнення.

Довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України (Додаток 6 до Порядку), видана військовою частиною НОМЕР_3 , не зареєстрована, відсутня дата.

За наданими документами право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058 відсутнє, оскільки відсутній необхідний страховий стаж та довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, не зареєстрована.

Позивач, не погоджуючись з таким рішенням відповідачів щодо відмови у призначенні дострокової пенсії за віком та не зарахуванням періодів навчання, проходження військової служби, участі у бойових діях і роботи, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі- Закон № 1058-IV).

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058-IV).

Абзацом 2 частини 1 статті 26 Закону України № 1058-IV визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 30 років при призначенні пенсії (період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку №22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п.4.7 Порядку №22-1).

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Пунктом 1 Порядку № 637 також передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (п. 20 Порядку № 637).

Як вбачається з матеріалів справи, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії пенсійний орган посилається на те, що до страхового стажу не може бути зараховані періоди: проходження військової служби згідно військового квитка НОМЕР_2 , періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки зазначене по батькові ОСОБА_2 (рос.) не відповідає паспортним даним ОСОБА_4 (рос.), а також періоди навчання згідно диплому НОМЕР_4 , оскільки зазначене прізвище заявника ОСОБА_3 (укр.) не відповідає паспортним даним ОСОБА_3 (укр.), по батькові ОСОБА_2 (рос.) не відповідає паспортним даним ОСОБА_4 (рос.), період проходження військової служби перетинається з періодом навчання, що потребує уточнення.

Судом встановлено, що згідно з записами трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 працював, зокрема:

- з 05.06.1984 року по 04.04.2000 року у Колгоспі «Шевченко» (з 02.03.1989 року перейменований на Колгосп «Приорільський» Царичанського району Дніпропетровської області).

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310, та чинних на час розгляду справи (надалі по тексту також - Основні Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Також слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення , відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Так, відповідно до п.13 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, відповідальність за організацію робот по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність відповідно до уставу та правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Пунктами 14 та 15 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, передбачено, що правління колгоспів вживають заходи щодо суворого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок, зміцнення кадрів робітників, які здійснюють ведення трудових книжок, підготовленими до цієї роботи людьми, забезпечують належне зберігання архівних документів, що мають відношення до трудової діяльності колгоспників. Ревізійним комісіям, комітетам профспілок колгоспів і колгоспним радам соціального забезпечення рекомендується здійснювати суспільний контроль за своєчасним та правильним заповненням трудових книжок колгоспників, за їх обліком, зберіганням і видачею та вживати заходи задля усунення виявлених недоліків.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки колгоспника покладається саме на спеціально уповноважену правлінням колгоспу особу, тобто на роботодавця.

З наведених приписів ч.2 ст.56 Закону №1788-XII та п.5 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, слідує, що наявність у трудовій книжці колгоспника відомостей про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання є обов`язковим, оскільки при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується лише час роботи за фактичною тривалістю.

Згідно записів трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 , судом встановлено, що в період з 05.06.1984 року по 04.04.2000 року наявні записи про встановлений річний мінімум трудової участі ОСОБА_1 у Колгоспі «Шевченко» (з 02.03.1989 року перейменований на Колгосп «Приорільський» Царичанського району Дніпропетровської області) та його фактичне виконаний позивачем в 1984 та 1985 роках, 1988-2000 роках.

Таким чином, записи трудової книжки колгоспника свідчать про те, що ОСОБА_1 у спірний період, а саме: в 1984 та 1985 роках, 1988-2000 роках було виконано встановлений річний мінімум трудової участі в колгоспі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (з 02.03.1989 року перейменований на Колгосп «Приорільський» Царичанського району Дніпропетровської області) про що зазначено безпосередньо у трудовій книжці з посиланням на відповідні накази колгоспу, а також підтверджено доказами, наявними в матеріалах справи.

У зв`язку з викладеним, суд зазначає, що сумніви відповідача-1 не можуть спростовувати відомості, наявні у трудовій книжці колгоспника та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового (страхового) стажу.

Щодо незарахування до трудового стажу періоду проходження військової служби згідно військового квитка НОМЕР_2 з підстав того, що зазначене по батькові ОСОБА_2 (рос.) не відповідає паспортним даним ОСОБА_4 (рос.), суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що у військовому квитку НОМЕР_2 зазначено, що ОСОБА_1 призваний на дійсну строкову службу 25 жовтня 1985 року та звільнений (демобілізований) 21 грудня 1987 року.

При цьому суд зазначає, що по-батькові позивача « ОСОБА_6 », що підтверджується паспортними даними (паспорт серії НОМЕР_6 ), проте у військовому квитку позивача дійсно зазначено по-батькові з помилкою « ОСОБА_7 », що підтверджується записом у військовому квитку НОМЕР_2 .

Проте, суд критично ставиться до позиції відповідача 1 щодо підстави для незарахування до страхового стажу позивача періоду проходження військової служби через допущену помилку у зазначенні по-батькові позивача, через те, що військовий квиток позивача виданий посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 , а відтак відповідальність за правильність заповнення зазначеного документа покладається саме на таких посадових осіб.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII, у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба, незалежно від місця її проходження (п. «в» ч. 3 ст. 56 Закону № 103/98-ВР).

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах передбачених законодавством, що діяло раніше.

На період проходження позивачем військової служби діяло Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року № 590.

Пунктом «к» частини 1 пункту 109 вказаного Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР.

Згідно з записом №4 в трудовій книжці позивача (розділ «Трудова участь у суспільному господарстві»), з 1988 року, тобто менш ніж через 3 місяці з моменту звільнення з лав ОСОБА_8 (21.12.1987 року) ОСОБА_1 був прийнятий на роботу у Колгосп «Шевченко» Царичанського району Дніпропетровської області.

Таким чином, період служби в ОСОБА_9 з 25.10.1985 по 21.12.1987 року підлягає зарахуванню до загального стажу позивача.

Щодо зарахування до загального стажу періоду навчання згідно диплому НОМЕР_4 , через помилку у зазначенні прізвища позивача ОСОБА_3 (укр.) не відповідає паспортним даним ОСОБА_3 (укр.), по батькові ОСОБА_2 (рос.) не відповідає паспортним даним ОСОБА_4 (рос.) та період проходження військової служби перетинається з періодом навчання, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. «д» статті 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (чинного на момент навчання позивача у Дніпропетровському технікумі електрифікації сільського господарства) передбачено, що до стажу роботи зараховується також: навчання у вищіх і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до ст.38 Закону України «Про професійну-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Судом встановлено, що в період з 1984 по 1990 рік позивач навчався в Дніпропетровському технікумі електрифікації сільського господарства, що підтверджується Дипломом серії НОМЕР_4 від 28.04.1990 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

При цьому, суд також зазначає, що період навчання в Дніпропетровському технікумі електрифікації сільського господарства дійсно співпадає з періодом роботи в колгоспі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (з 02.03.1989 року перейменований на Колгосп «Приорільський» Царичанського району Дніпропетровської області) та проходження позивачем строкової військової служби в період з 25.10.1985 по 21.12.1987 року.

Згідно з записами в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 (розділ «Трудова участь в суспільному господарстві», ОСОБА_1 в 1984 та 1985 роках працював в колгоспі «Шевченко» як студент, з 25.11.1985 року по 21.12.1987 року проходив строкову військову службу в Радянській Армії, з 1988 по 1989 продовжив працювати в колгоспі як студент, ученик електрика, з 1990 по 2000 роки працював в колгоспі на посадах «скотар», «електрик».

Суд також звертає увагу на ту обставину, що матеріали справи не містять відомостей про те на якій формі навчання (денній чи заочній) позивач навчався в Дніпропетровському технікумі електрифікації сільського господарства в період з 1984 по 1990 роки (за виключенням періоду проходження строкової військової служби в період з 25.11.1985 року по 21.12.1987 року).

За таких обставин, у зв`язку із тим, що період трудової діяльності з 05.06.1984 р. по 04.04.2000 р. у колгоспі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (з 02.03.1989 року перейменований на колгосп «Приорільський» Царичанського району Дніпропетровської області) та період строкової військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 25.10.1985 по 21.12.1987 року суд зобов`язує пенсійний орган зарахувати до загального стажу, відповідачем 1 правомірно не було зараховано спірні періоди навчання позивача в Дніпропетровському технікумі електрифікації сільського господарства в період з 1984 по 1990 роки до загального стажу, оскільки спірні періоди зараховані до загального стажу з інших підстав.

Щодо зарахування періоду проходження служби згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України та її неврахування, оскільки вона не зареєстрована та відсутня дата, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до записів у військовому квитку серії НОМЕР_2 позивач з 26 березня 2022 року на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію» призваний до Збройних Сил України по мобілізації.

Відповідно до Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 23 червня 2023 року №3524, виданою Військовою частиною НОМЕР_3 , ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 11 серпня 2022 року по 06 вересня 2022 року, перебуваючи в населеному пункті Зайцеве Донецької області.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 від 25 жовтня 2023 року ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

Статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною четвертою вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, і зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» закріплено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно- технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно- технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії та встановлено, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.

Пунктом 2.3 розділу 2 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей № 530 передбачено, що час проходження служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях у воєнний час, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що зазначена служба в період, що перелічений у відповідній довідці від 23 червня 2023 року №3524 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Матеріалами справи не підтверджено порушення видачі довідки виданої Військовою частиною НОМЕР_3 від 23 червня 2023 року №3524, а відтак посилання відповідача-1 в оскаржуваному рішенні, на те, що вказана довідка не зареєстрована та не має дати є необґрунтованими та безпідставними.

На думку суду, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо зарахування спірних періодів є протиправною, з огляду на те, що трудова книжка, військовий квиток і надана довідка містять усі необхідні записи про роботу, військову службу у спірні періоди, та є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення.

Частиною 5 статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 44 Закону №1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідні положення кореспондуються і в Законі України «Про пенсійне забезпечення».

Так, згідно з ч. 1 ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, чинним законодавством України передбачено право органів Пенсійного фонду при призначенні пенсії та в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість видачі документів від підприємств.

Таким чином, при призначенні пенсії пенсійний орган за наявності об`єктивних підстав певних сумнівів у достовірності видачі тих чи інших документів, а також підтвердження періоду проходження військової служби не був позбавлений можливості самостійно провести перевірку та уточнити дані, а не перекладати свої обов`язки на позивача.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З матеріалів позову вбачається, що позивачем ставиться питання про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову у призначенні пенсії. Між тим, оскільки саме рішення №046950003928 від 26.12.2023 року є тим рішенням суб`єкта владних повноважень, яке тягне за собою настання правових наслідків, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та з метою захисту прав та інтересів позивача визнати протиправним та скасувати вказане рішення.

Щодо визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватись розгляд питання про призначення пенсії, суд зазначає про таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому, суд зазначає, що процедура оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлена Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005р. №22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі Порядок №22-1).

Відповідно до абз.13 п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з абз.1-3 п.4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Відповідно до абз.1 п.4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що оскільки після вирішення питання про відмову в призначенні пенсії за віком позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області було передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (як органу, що призначає пенсію за місцем проживання особи) сформовану електронну пенсійну ОСОБА_1 , належним відповідачем в частині зобов`язання вирішення питання про призначення пенсії є саме- Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача-2 призначити пенсію за віком, суд зазначає наступне.

Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідачем-1 було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через відсутність необхідного страхового стажу, суд вважає, що у даному випадку у пенсійного органу наявна дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

При цьому, в даному випадку ефективним способом захисту порушеного права позивача є - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 26.12.2023 року №046950003928 про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального стажу, який дає право на пенсію за віком ОСОБА_1 періоди роботи, вказані в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 від 01.07.1989 р., а саме: період трудової діяльності з 05.06.1984 р. по 04.04.2000 р. у колгоспі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (з 02.03.1989 року перейменований на колгосп «Приорільський» Царичанського району Дніпропетровської області) (за виключенням періоду строкової військової служби з 25.10.1985 по 21.12.1987 року); період строкової військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 25.10.1985 по 21.12.1987 року згідно військового квитка НОМЕР_2 ; період проходження служби згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, що видана Військовою частиною НОМЕР_3 від 23.06.2023 р. №3524, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.12.2023 року про призначення дострокової пенсії за віком на підставі п. 4 ч.1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно з п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», підстави для розподілу судових витрат, відсутні.

Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 255, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (місцезнаходження: 40009, Сумська обл., м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДРПОУ 21108013), відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 26.12.2023 року №046950003928 про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до загального страхового стажу, який дає право на пенсію за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) періоди роботи, вказані в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 від 01.07.1989 р., а саме: період трудової діяльності з 05.06.1984 р. по 04.04.2000 р. у колгоспі « ОСОБА_10 » (з 02.03.1989 року перейменований на колгосп «Приорільський» Царичанського району Дніпропетровської області) (за виключенням періоду строкової військової служби з 25.10.1985 по 21.12.1987 року); період строкової військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 25.10.1985 по 21.12.1987 року згідно військового квитка НОМЕР_2 ; період проходження служби згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, що видана Військовою частиною НОМЕР_3 від 23.06.2023 р. №3524, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.12.2023 року про призначення дострокової пенсії за віком на підставі п. 4 ч.1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева