Рішення № 121320216, 02.09.2024, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/2672/24

Провадження № 2-а/752/133/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02 вересня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Машкевич К.В., за участю секретаря - Тертій К.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адмнінстративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач у січні 2024 року звернувся до суду з позовом до Головного упарвління Національно поліції в м.Києві і просить скасувати постанову капрала поліції Дорошенко А.Р. серії ЕГА №1294465 від 14 січня 2024 роу про притягнення його до адмінісративної відповдальності за ст.183 КУпАП.

Посилаєтсяся в позові на те, що постановою капрала Дорошенко А.Р. серії ЕГА №1294465 вд 14 січня 2024 року він був притягнутий до адміністративної відповідальності за с.183 КУпАП за те, що 14 січня 2024 року о 19.32 він у АДРЕСА_1 здійснив завідомо виклик на спецлінію 102 кримінального характеру, а саме позбавлення волі або викрадення особи, хоча цього факту не було.

Здійснив виклик, не розібравшись у ситуації, що підтверджено поясненнями громадянки ОСОБА_3 .

Вважає постанову незаконною з наступних підстав.

Зазначає, що 14 січня 2024 року він розраховував на зустріч із своїм малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на той час перебував у гостях у подруги дружини.

Оскільки номер квартири подруги він не знав, очікував їх біля будинку.

Про це він завчасно повідомив свою дужину ОСОБА_3 , яка мала забрати сина з гостей.

Через деякий час він помітив, що до будинку під`їхав автомобіль BMW, д.н. НОМЕР_1 , до нього з будинку вибігли жінка з дитиною, які були схожі на його дружину та сина, та дуже швидко сіли в автомобіль.

Оскільки дружина знала про його очікування, однак після цього перестала відповідати на його дзвінки, він став супроводжувати вказаний автомобіль на своєму автомобілі Subaru Forester, д.н. НОМЕР_2 .

В момент супроводження на вул. Великій окружній в м.Києві вздовж вуд.Академіка Заболотного його автомобіль зненацька почав переслідувати та підрізати з метою створення ДТП автомобіль Audi A6, д.н. НОМЕР_3 , невстановленої особи, через що він втратив з поля зору автомобіль, в якому перебувала його дружина з синм.

Саме в такій стресовій ситуації він зателефонував на номер спецлінії 102 та викликав поліцію, повідомивши про можливе викрадення його дружини та сина.

Після цього відбулася зустріч з поліцейськими, яких він викликав, які зателефонували дружині. Після цього вони повідомили йому, що дружина з сином удома, з ними все добре.

Наскільи йому відомо, поліцейські не переконалися, що дружина з сином удома, оскільки в дійсності за місцем реєстрації їх у той момент не було, а іншої адреси він не знав.

Внаслідок таких дій дружини він не зміг у той день побачитися з сином, що поставило його в незручне становище перед поліцейськими, якими відносно нього було незаконно винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.

З урахуванням цього, просить задовольнити позов.

Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 01 лютого 2024 року та відповідно до ст.31 КАС України визначено склад суду.

Ухвалою суду від 06 лютого 2024 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі, відповідачу копію адміністративного позову.

Відповідно до ст.ст. 162, 165 КАС України відповідачу був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 15 квітня 2024 року за клопотанням позивача була проведена заміна неналежного відповідача Головного управління Національної поліції у м.Києві та Департамент патрульної поліції.

22 травня 2024 року представник Департамент патрульної поліції подав відзив, яким проти позову заперечує.

Посилаючиь на зміст постанови, приведеної в позові, зазначає, що правопорушення, вчинене позивачем, зафіксоване на нагрудну камеру поліцейського, запис з якої не може бути долучено за закінченням встановленого терміну зберігання.

Однак вчинення позивачем зазначеного в постанові правопорушення підтверджується роздруківкою з ресурсу інтегрованої інформаційно-пошукової системи МВС «АРМОР».

З дружиною позивача працював екіпаж патрульної поліції Рубін-0101, у якої було відібрано пояснення і яка зазначила, що з позивачем розлучена, у них виникають постійні конфлікти з приводу його спілкування з сином, хоч він у такому спілкуванні не обмежений.

Крім того, о 20.12 з заявникм зв`язався працівник поліції ОСОБА_5 , якому позивач повідомив, що дані автомобілі поїхали в невідомому напрямку і що він звернеться до Голсіївського управління поліції та напише заяву.

Звернув увагу на те, що позивач при зверненні до суду не надав жодних доказів обставинам, приведеним ньому.

З урахуванням цього, просить у позові відмовити.

07 червня представник позивача подав відповідь на відзив, у якому зазначив, що позивач не розлучений, оскільки рішення суду не вступило в законну силу.

Вважає, що в діях працівників поліції чітко прослідковується відсутність будь-яких всебічності, повноти та об`єктивності.

Крім того, пояснення држини позивача доказом вчинення ним правопорушення не можуть бути, оскільки між ними дійсно є непорозуміння, що вона визнає в відзиві на апеляційну скаргу в справі про розірвання шлюбу.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з настпного.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що постановою капрала поліції Дорошенко А.Р. серії ЕГА №1294465 від 14 січня 2024 року позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП.

За змістом постанови 14 січня 2024 року о 19.32 він у м. Києві по вул.Лятошинського, 26а здійснив завідомо виклик на спецлінію 102 кримінального характеру, а саме: позбавлення волі або викрадення особи, хоча цього факту не було.

Здійснив виклик, не розібравшись у ситуації, що підтверджено поясненнями громадянки ОСОБА_3

( а.с. 23 )

Статтею 183 КУпАП передбачена відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченогост. 183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, міліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб.

Дії правопорушника спрямовані на зрив роботи таких служб, як пожежна охорона, міліція, швидка медична допомога, аварійні бригади, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства.

Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу.

Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

За змістом ст.ст. 1, 2 Закону України «Про Національну поліцію України» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Завданнями поліції є надання поліцейських послуг, зокрема, у сфері охорони прав і свобод людини.

Відповідно до ст. 6 вказаного Закону поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Отже, в разі наявності факту чи з метою недопущення факту порушення прав та свобод особи від порушень і протиправних посягань, кожен має право звернутися до органу Національної поліції з метою захисту, а відповідний орган Національної поліції має обов`язок відреагувати на таке звернення і вжити визначених законодавством заходів для забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

На підтвердження вчинення адміністративного правопорушення відповідач надав суду роздруківку з ресурсу інтегрованої інформаційно-пошукової системи МВС «АРМОР», яка відтворює зміст постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Наслідком опрацювання повідомлення стало складання постанови про адміністративне правопорушення за ст. 183 КУпАП серії ЕГА №1294465.

В відзиві представник відповідача зазначив про відібрання у сторін пояснень та долучив знеособлене рішення суду про розірвання шлюбу.

При цьому будь-яких доказів відібрання у них пояснень суду не надав, що позбавляє суд можливості встановити, що виклику позивачем поліції не передували приведені ним у позові обставини.

Крім того, приведені в позові обставини не були предметом перевірки і оцінка їм у контексті поведінки позивача не надавалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Водночас, ст. 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності дост. 222 КУпАП України розгляд справ про правопорушення, передбаченіст. 183 цього Кодексу, покладено на органи Національної поліції.

За змістом ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Винність діяння є обов`язковою ознакою адміністративного правопорушення (проступку), викладеного у ст.9 КУпАП.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Суд вважає, що постанова про адміністративне правопорушення не може оцінюватися судом в розумінні ст. 73 КАС України у якості належних і допустимих доказів, що підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбаченаст. 183 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази, які б її обґрунтовували, в матеріалах справи відсутні.

Суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові.

Враховуючи викладене вище, відсутність доказів правомірності своїх дій з боку відповідача, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачем, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

За змістом ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує : 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ч.2 ст. 134 КАС України.

Відповідно до даної норми за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Склад та обсяг судових витрат визначено у ч. 3 ст. 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат відповідно до вимог частини сьомої цієї статті покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання професійної правничої допомоги № Ф-РВЯ, акт приймання-передачі наданих від 06 червня 2024 року, документи, що свідчать про оплату частини гонорару, оформлені у встановленому законом порядку.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат підлягає оцінці кожен окремий доказ надання правової допомоги та у їх сукупності співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката, а також заперечення суб`єкта владних повноважень щодо обґрунтованості їх розміру.

З наданих представником позивача доказів судом встановлено,що професійна правнича допомога позивачу надавалася адвокатом Литвином В.М.

Суд враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Так, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зістаттею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумний розмір.

Суд враховує, що в даній категорії справ давно склалася усталена судова практика та давно визначені способи захисту порушених прав.

З урахуванням цього суд вважає, що для фахівця в галузі права, яким є професійний адвокат, проаналізувати судову практику, надати консультацію та такий тривалий час вивчати надані клієнтом документи не потребувало таких значних затрат часу.

Враховуючи викладене вище, предмет спору сторін та складність справи, характер та обсяг виконаної роботи адвокатом, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000, 00 грн.

Керуючись ст.ст.8, 19 Конституції України, ст. ст. 1, 9, 183, 222, 258, 265-2, 268, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 72, 77, 78, 242-247, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1294465 від 14 січня 2024 року, винесену капралом поліції Дорошенко А.Р. відносно ОСОБА_1 за ст.183 КУпАП.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у м.Києві на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань 605, 60 грн. судового збору та 5 000, 00 грн. витрат на правничу допомогу.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, адреса:03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ: 40108646.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : К.В. Машкевич