Рішення № 121320147, 12.07.2024, Голосіївський районний суд міста Києва

cправа № 752/24470/23

провадження №: 2/752/5162/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2024 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2023 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобудова», в особі представника Климка А.Д., звернулося до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до рішення правління АТ ХК «Київміськбуд» № 25/0/5-07 від 16.02.2007 та АВІЗО № 390 від 30.04.2009 житловий багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , переданий на баланс, обслуговування і експлуатацію ТОВ «Новобудова». ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 . Відповідач не сплачує за спожиті ним житлово-комунальні послуги, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01.11.2020 по 01.11.2023 в розмірі 4694,51 грн, з яких: основний борг за період з 01.11.2020 по 01.10.2023 - 4501,40 грн, 3% річних від простроченої суми за період з 01.11.2020 по 01.02.2022 - 42,47 грн., індекс інфляції за період з 01.11.2020 по 01.02.2022 - 150,64 грн, витрати по сплаті судового збору - 2684,00 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 27.11.2023 відкрито провадження у цивільній справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У лютому 2024 представник позивача подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, оскільки відповідач здійснила оплату послуг і заборгованість станом на день подання даної заяви відсутня. Разом з цим, просив стягнути з відповідача суму заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 193,11 грн, з яких: 3% річних від простроченої суми за період з 01.11.2020 по 01.02.2022 - 42,47 грн., індекс інфляції за період з 01.11.2020 по 01.02.2022 - 150,64 грн, витрати по сплаті судового збору - 2684,00 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 01.03.2024 клопотання відповідача ОСОБА_1 про направлення за підсудністю цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задоволено. Цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - передано на розгляд до Печерського районного суду м. Києва за підсудністю.

Постановою Київського апеляційного суду від 13.05.2024 апеляційну скаргу ТОВ «Новобудова» - задоволено частково. Ухвалу Голосіївського районного суду м. києва від 01.03.2024 - скасовано. Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги направлено для продовження розгляду до Голосіївського районного суду м. Києва.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України, визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ст.ст. 174, 178 ЦПК України, відповідач скористалася своїм правом та направила до суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.

У березні 2024 відповідач подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України та введенням воєнного стану, з метою збереження життя відповідач декілька разів змінювала місце проживання. Коли відповідач була відсутня в м. Києві у неї була відсутня можливість провести звірку та здійснити розрахунок з позивачем. Зазначила, що заборгованість перед позивачем відсутня, оскільки з того періоду відповідач почала користуватися онлайн кабінетом і сплатила всі нарахування. Зауважує, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат виникло за період з листопада 2020 по січень 2021, тобто в період дії карантину. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача судові витрати.

У березні 2024 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про виникнення обставин непереборної сили на виконання положень п. 27 договору. А відтак, позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просять задовольнити.

У липні 2024 відповідач подала до суду письмові пояснення, в яких зазначила, що нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат виникло в період з листопада 2021, тобто в період дії карантину. Тому, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи наведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до рішення правління АТ ХК «Київміськбуд» № 25/0/5-07 від 16.02.2007 та АВІЗО № 390 від 30.04.2009 житловий багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , переданий на баланс, обслуговування і експлуатацію ТОВ «Новобудова».

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору дарування квартири від 13.04.2010.

Встановлено, що між сторонами дійсно було укладено договір про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відповідно до п.п. 1 п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630, споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Відповідно до п.п.1 п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630, розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Враховуючи обставини, встановлені судом у сукупності з наданими доказами, суд вважає, що відповідач, як власник квартири, є споживачем послуг за послуги з централізованого опалення, які надає ТОВ «Теплопостачсервіс».

З огляду на правовідносини, які склалися між сторонами, на відповідача, як боржника у зобов`язанні за укладеним договором, покладено обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, а позивач, як кредитор у зобов`язанні за укладеним договором має право вимагати сплату грошей за надані послуги.

Разом з цим, відповідач 25.11.2023, 08.12.2023, 03.01.2024, 22.01.2024, 18.02.2024 та 27.02.2024 здійснила оплату основної заборгованості за житлово-комунальні послуги, що не оспорюється сторонами.

Таким чином, предметом спору з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог є стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з листопада 2020 по січень 2021 у загальній сумі 193,11 грн.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, то суд зазначає, що відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (№530-ІХ від 17.03.2020 року), на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

При цьому, в постанові від 21.07.2021 року в справі № 752/24896/20 Київський апеляційний суд зазначив, що нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу, який виник у період карантину, порушує норми матеріального права, оскільки під час карантину штрафні санкції не нараховуються в силу імперативної вказівки Закону № 530-IX.

Крім того, з 24.02.2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» нарахування та стягнення штрафів або пені, інфляційних нарахувань, відсотків річних у разі несвоєчасної або неповної оплати за житлово-комунальні послуги населенням - заборонено.

Враховуючи викладене, та зважаючи на те, що на території України з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року було запроваджено карантин, на період дії якого заборонено нарахування та стягнення 3% річних, інфляційних втрат та неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, а також ураховуючи, що з 24.02.2022 року, в період воєнного стану, нарахування та стягнення судом пені, 3% річних та інфляційних втрат - також заборонено, тому нарахування позивачем за вказаний період 3% річних та інфляційних втрат - є безпідставним та таким, що порушує норми матеріального права, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача не підлягає стягненню сума судового збору.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя Ю.Ю. Мазур