Рішення № 121319371, 27.08.2024, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/388/24

Провадження № 2/529/248/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 року Диканський районний суду Полтавської області в складі

головуючого - судді Петренко Л.Є.

секретаря - Звягольської В.А.

з участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Конюшенко М.А.

представника третьої особи - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних позовних вимог: cлужба у справах дітей Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області та орган опіки та піклування виконавчого комітету Диканської селищної ради про позбавлення батьківських прав

встановив:

Представниця позивача ОСОБА_1 - адвокат Конюшенко М.А. звернулась 01.05.2024 до суду з позовом про позбавлення відповідачки ОСОБА_4 батьківських прав відносного її неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказує, що ОСОБА_1 з відповідачкою ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 06.04.2023 рішенням Диканського районного суду Полтавської області шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу неповнолітній син сторін залишився проживати разом з батьком - позивачем ОСОБА_1 , де для дитини створені належні умови для навчання та проживання. При цьому неповнолітній ОСОБА_6 навчається у 1 класі ОЗ «Диканський ліцей ім. М.В. Гоголя» . Мати дитини - відповідачка з дитиною не проживає, не утримує та участі у вихованні не приймає. 09.01.2024 рішенням виконавчого комітету №10 визначено місце проживання ОСОБА_7 з батьком - ОСОБА_1 .

Батько приділяє увагу вихованню сина та підтримує зв`язок зі школою, до якої його відводить сам, однак забирає бабуся. При цьому відповідачка ОСОБА_4 після розірвання шлюбу і по даний час не цікавиться життям та здоров`ям неповнолітнього сина ОСОБА_5 . Через інклюзію не бажає виховувати дитину, не намагається встановити будь який контакт з ним, весь час ухиляється від виконання своїх обов`язків із його виховання, не дбає про фізичний та духовний розвиток, взагалі не виявляє материнську турботу про дитину.

Також відповідачка ОСОБА_4 жодної матеріальної допомоги на утримання сина не надавала і не надає по теперішній час, тому весь тягар по матеріальному утриманню сина покладено тільки на позивача ОСОБА_1 .

З огляду на вказані обставини представниця позивача звернулася до суду з відповідним позовом.

03.05.2024 ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області відкрито провадження у справі, визначено порядок її розгляду за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

30.05.2024 закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представниця позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просив їх задовольнити. При цьому суду пояснила, що сторони розірвали шлюб 06.04.2023. Після розірвання шлюбу неповнолітній син сторін - ОСОБА_6 залишився проживати разом з батьком - позивачем по справі. Батько для дитини створив всі умови для проживання та навчання. При цьому відповідачка, як мати дитини не приймає участі у вихованні дитини. Мати дитиною не цікавиться та допомоги на утримання не надає.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що в середині 2022 року відповідачка забрала дітей ( ОСОБА_5 , старшого сина і дочку від попереднього шлюбу) та пішла від нього, Спочатку проживала у своєї матері, а потім знайшла нового чоловіка та стала проживати з ним. Приблизно восени 2023 року відповідачка приїхала до нього та привезла сина ОСОБА_5 , щоб син проживав з ним. Сказала, що немає змоги його утримувати і він буде проживати зі мною. З того часу син постійно проживає з ним, він здійснює повністю його утримання та виховання. Мати дитини матеріальної допомоги не надає, не цікавиться дитиною, не приїзжає до нього. Приблизно 2 чи 3 рази він возив сина до матері за новим місцем її проживання на один день. Більше мати не приїзжала та не телефонувала сину. Просить позбавити відповідачку батьківських прав стосовно сина ОСОБА_5 .

Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з"явилась, до суду подала заяву про визнання позову, вказала, що вона на даний час не має можливості утримувати сина ОСОБА_5 , оскільки не має постійного місця проживання і фінансової можливості. Не має можливості водити та забирати дитину зі школи. Розгляд справи відповідачка ОСОБА_4 просить проводити у її відсутність.

В судовому засіданні представниця третьої особи - служби у справах дітей Диканської селищної ради ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що оскільки мати не приймає участі у вихованні дитини, вважає за доцільне позбавити відповідачку батьківських прав. Дана сім`я не перебувала на обліку у служби у справах дітей. Зі слів позивача дитину він виховує із двох років. Відповідачка до служби для надання пояснень не з`являлась. Орган опіки виїздив на місце проживання позивача та обстежували умови проживання дитини.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що вона є матір`ю відповідачки ОСОБА_4 . Вказала, коли дочка народила сина ОСОБА_5 вони проживали разом з відповідачем по справі та двома дітьми від першого шлюбу. Загалом останні проживали однією сім`єю до 2022 року неподалік від неї по АДРЕСА_1 , в с-щі Диканька. В подальшому відповідачка ОСОБА_4 влітку 2022 року переїхала із своїми трьома дітьми до неї. Потім старший син дочки, якому 19 років пішов проживати до свого батька, а одинадцятирічна донька проживала з нею. 01.07.2023 відповідачка ОСОБА_4 переїхала в найману квартиру до нового співмешканця та дітей забрала з собою. Однак, неповнолітній ОСОБА_6 проводив більшу часу у батька..

Свідок ОСОБА_8 зазначила суду, що коли діти проживали разом з її дочкою - відповідачкою по справі, то позивач допомагав дітям, сама ж її донька - відповідачка, не працювала, дітей утримувала на соціальні виплати. Єгор ходив у садок, до якого його водила відповідачка ОСОБА_4 . Влітку 2023 року відповідачка влаштувалась на роботу, після чого повідомила що не встигає через роботу забирати дитину із дитячого садка. Неповнолітній ОСОБА_6 почав проживати разом зі своїм батьком після того як пішов до першого класу. На даний час відповідачка проживає разом зі своїм співмешканцем, до свідка, як до своєї матері вона не приїжджає, кошти на утримання дитини позивачеві не надає. ОСОБА_6 постійно проживає з батьком. Алкогольні напої її дочка - відповідачка по справі не вживає, до дітей ставилась добре.

Допита в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона є сусідкою позивача. У с-щі Диканька проживає з лютого 2022 року. Так по сусідству з нею проживає ОСОБА_1 зі своєю дружиною та трьома дітьми. Поряд з ними проживала мати відповідачки і діти постійно бігали до бабусі. Її здивувало, що позивач по справі будучи на роботі цілий день після роботи готував їсти, бо дружина не встигала.

Відповідачка виїхала від позивача влітку 2023 року і їх неповнолітній син ОСОБА_6 почав проживати із батьком. Вказала, що коли відповідачка розійшлась із позивачем та вибралась від нього, то він її запросив до себе в гості і показував, які він зробив вдома ремонт у своєму будинку.

Також свідок ОСОБА_9 суду зазначила, що позивач гарна людина та хороший господар. Позивач зайнятий на роботі, а відповідачка не займалася вихованням та навчанням дитини. Свідок ОСОБА_9 запропонувала відповідачці возити дитину у м. Полтаву на навчання, однак вона на таку пропозицію не погодилась.

Також свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що на її думку дитині краще проживати з позивачем.

Заслухавши представницю позивача, позивача, представника третьої особи, показання свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, 25.08.2016 сторони зареєстрували шлюб між собою.

Від вказаного шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

06.04.2023 рішенням Диканського районного суду Полтавської області, яке набрало законної сили, шлюб між сторонами розірвано (а.с. 22-23).

09.01.2024 рішенням виконавчого комітету Диканської селищної ради № 10 затверджено висновок про визначення місця проживання ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 .

Як вбачається зі змісту вказаного рішення, ОСОБА_1 звернувся до служби у справах дітей із заявою про визначення місця проживання сина ОСОБА_10 разом з ним. ОСОБА_1 створив належні умови для навчання та проживання сина ОСОБА_5 . В будинку для сина облаштована окрема кімната, в якій є все необхідне. Разом з тим мати не проживає з дитиною та не бере участі у вихованні сина, про що свідчать письмові пояснення свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , пояснення яких взяті до уваги при складанні вказаного висновку. Батько має доброзичливі стосунки із сином ОСОБА_5 . Сама ж ОСОБА_12 надала письмову згоду на проживання дитини разом з батьком (а.с. 15-16).

Відповідно характеристик з Опорного закладу «Диканський ліцей ім. М.В. Гоголя» Диканської селищної ради Полтавської області, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є учнем 1-Б інклюзивного класу. Навчається у школі з першого класу по адаптованій програмі. Під час уроків Єгор неактивний, рідко піднімає руку, відповідає з помилками. На уроках працює лише з допомогою асистента вчителя. Батько приділяє увагу вихованню сина. До школи учня приводить сам, а забирає бабуся ОСОБА_5 . Дитина охайно одягнена, має все необхідне л я навчання. Тато цікавиться успіхами сина, попереджає про можливе запізнення на урок, підтримує постійний зв`язок зі школою та класним керівником. Разом з тим, мати дитини в школу не приходить, успіхами ОСОБА_5 не цікавиться. По всіх питаннях класний керівник звертається до батька дитини. (а.с. 17-18).

За запитом третьої особи, відділ освіти Диканської селищної ради надав відповідь, що мама ОСОБА_13 не цікавиться проблемами доньки, не слідкує за її здоров`ям, не приймає участі у її вихованні (а.с.50)

Позивач ОСОБА_1 працює на посаді тракториста-машиніста сільськогосподарського виробнитцва ТОВ «Колос». Під час роботи зарекомендував себе позитивно, з колективом має спокійні робочі відносини. У конфліктних ситуаціях помічений не був. Працює без порушень, за свою трудову діяльність у товаристві неодноразово заохочувався грошовими преміями (а.с.19).

Разом з тим, як вбачається з довідки про склад сім`ї до складу сім`ї ОСОБА_1 входить ОСОБА_10 , інші члени сім`ї відсутні (а.с.21).

За результатами обстеження житлово-побутових умов проживання, ОСОБА_7 виховується лише одним батьком. Дитині створено задовільні умови проживання, забезпечений всіма необхідними для навчання та життя речами. Батько у вихованні та навчанні сина приймає безпосередню участь. Мати у вихованні сина участі не приймає (а.с.39).

Відповідно до Акту обстеження № 206 від 22.11.2023, ОСОБА_1 - позивач по справі проживає у приватному будинку, розташованому по АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок складається з двох житлових кімнат, кухні, коридору. ОСОБА_1 проживає в даному будинковолодінні разом з малолітнім сином ОСОБА_10 . Санітарно-гігієнічні умови проживання задовільні. В будинку для дитини облаштована окрема кімната, в якій є всі необхідні меблі. Дитина має місце для сну, навчання, ігор. Одягом, взуттям забезпечений в повній мірі. Постільна білизна в наявності. Харчування в сім`ї задовільне. Зі слів ОСОБА_1 колишня дружина ОСОБА_4 , мати ОСОБА_5 з ним не проживає, участі у вихованні сина не приймає, матеріально не допомагає (а.с.54).

З виписки із медичної карти амбулаторного хворого встановлено, що малолітній ОСОБА_10 , останні 12 місяців до медичної установи з`являється з батьком (а.с. 37).

Статтею 164 СК України наведено вичерпний перелік випадків, коли мати або батько можуть бути позбавлені батьківських прав в судовому порядку, а саме коли:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення змісту п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» з наступними змінами, позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно положення частин 2,3 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Саме такий висновок зроблено у відповідних постановах Верховного Суду, зокрема, у постанові від 26.04.2022 року, по справі № 520/8264/19, та від 13.03.2019 року у справі № 631/2406/15-ц.

За абз. 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати. Водночас таке є і санкцією за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.

Надана позивачем довідка з дошкільного закладу освіти, виписка з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, жодним чином не свідчать про невиконання відповідачкою батьківських обов`язків, а лише стверджують виконання їх позивачем, як батьком дитини.

Також показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не вказують на винні дії чи поведінку відповідачки щодо свого сина, оскільки ними не було надано негативної характеристики відповідачки, не зазначено її негативні сторони чи будь-які конкретні обставин чи події, які б стверджували про систематичне ухилення матір`ю від виконання батьківських обов`язків. Вказані показання лише свідчать про те, що ОСОБА_1 , як батько, виконує покладені на нього законом обов`язки.

Крім того відповідачка ОСОБА_4 залишила сина у батька тільки у влітку 2023 році, бо цього часу проживала з дитиною та виконувала свої батьківські обов"язки.

Як вбачається з висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно малолітнього ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого 21.05.2024 рішенням №186 виконавчого комітету Диканської селищної ради, під час розгляду справи щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно дитини, ОСОБА_4 самоусунулась від виховання сина, не виховує його, не турбується про фізичне та психологічне здоров`я, не займається розвитком дитини, матеріально не утримує.

Після того, як шлюб між сторонами розпався, мати забрала доньку від першого шлюбу з собою, а син фактично залишився проживати разом з батьком. Рішенням виконавчого комітету Диканської селищної ради від 09.01.2024 № 10 визначено місце проживання сина разом з батьком ОСОБА_1 .. Сама ж ОСОБА_14 будує нові стосунки і новий обранець не бажає бачити у своїй сім`ї дитину з особливими потребами. ОСОБА_1 працює, а тому у догляді за дитиною йому допомагає теща ОСОБА_8 , яка пояснювала, що після того як мати покинула дитину, у Єгора сталося загострення і батькові - ОСОБА_1 довелося прикладати багато зусиль щоб нормалізувати психологічний стан дитини.

Орган опіки та піклування вказав у висновку, що наведені вище обставини є підставою для позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно малолітнього ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 32-33).

Разом з тим, у вказаному висновку відсутні відомості про те, чи такий був складений за участі відповідачки по справі ОСОБА_4 , та чи ознайомлена вона з таким висновком.

Відповідно до п. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

В даному випадку суд вважає, що висновок у цій справі суперечить інтересам дитини, крім того не зазначено виключних обставин, які б вказували на винятковість випадків винної поведінки ОСОБА_4 щодо невиконання своїх батьківських обов`язків відносно свого малолітнього сина ОСОБА_5 .

Разом з тим суд бере до уваги той факт, що відповідачка ОСОБА_4 не проживає разом з позивачем та своїм малолітнім сином ОСОБА_5 з літа 2023 року, а відповідно до її письмової заяви, яку вона подала до суду, вона через відсутність постійного місця проживання не має можливості займатись розвитком дитини та утримувати його.

Суд зауважує, що даних про те, що відповідачка притягувалась до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов`язків, несплату аліментів, немає, під соціальним супроводом сім`я не перебувала, будь-яких заходів впливу зі сторони державних установ з приводу невиконання батьківських обов`язків до ОСОБА_4 не застосовувалося.

Крім того суд зазначає, що шлюб між сторонами розірвано лише у квітні 2023 року, а даний позов поданий у травні 2024 року, що є досить коротким проміжком часу для того щоб стверджувати про винну поведінку відповідачки та ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Позивачем на наведено доводів, яким чином саме шляхом позбавлення відповідачки батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_5 покращить життя дитини, зокрема в моральному та емоційному аспектах.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо визнання відповідачем позову про позбавлення її батьківських прав, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.3 ст.155 Сімейного кодексу України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Визнання матір`ю позову про позбавлення її батьківських прав не може бути єдиною підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини, та в цьому випадку порушує права та інтереси малолітньої дитини.

Вказаний висновок суду узгоджується з висновком, зробленим КЦС ВС у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 214/5134/22

До аналогічного висновку прийшов КЦС ВС в своїй постанові від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, згідно якої, заява відповідача, в якій вона відмовлялася від батьківських прав на дитину та визнала позов про позбавлення її батьківських прав, не може слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства й не відповідає інтересам дитини. Саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов`язку надання інших доказів на підтвердження наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 164 СК України для позбавлення батьківських прав.

Відтак, подана до суду заява від відповідачки ОСОБА_4 , не є безумовною підставою для задоволення позовних вимог та досліджується судом в сукупності з іншими даними, які містяться в матеріалах справи.

Аналізуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про недостатність доказів та мотивів, які б свідчили про наявність підстав для позбавлення відповідачки ОСОБА_4 батьківських прав щодо неповнолітньої дитини.

Надані позивачем докази тільки підтверджують характер та спосіб його участі у вихованні дитини, проте, не доводять факт злісного нехтування матір`ю своїми батьківськими обов`язками щодо малолітнього сина, тобто що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

З огляду на необхідність забезпечення якнайкращих інтересів дитини, зокрема в частині її права на спілкування з матір`ю та збереження зв`язків із нею, суд вважає, що відсутні підстави для застосування до відповідачки такого крайнього (виняткового) заходу впливу, як позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись статтями 76, 89, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, відмовити.

Рішення набирає законної сили через 30 днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 29.08.2024.

Головуюча Л.Є. Петренко