Рішення № 121311945, 29.08.2024, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/496/24

Провадження № 2/139/198/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

29 серпня 2024 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючого - судді Тучинської Н.В.,

з участю:

представник позивача Мельник Н.А. ,

секретаря судового засідання Хонькович Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Муровані Курилівці справу за позовом органу опіки та піклування Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,

у с т а н о в и в:

Відповідач у справі ОСОБА_2 є матір`ю неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батько дітей ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідач не займається вихованням та утриманням своїх дітей, не створює належних умов для їх проживання, не здійснює догляду за ними, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не цікавиться навчанням, не докладає зусиль до зміни свого ставлення до виконання батьківських обов`язків, самоусунулася від виконання батьківських обов`язків. 28 грудня 2023 року діти тимчасово поміщені до Комунального закладу «Вінницький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей», де знаходяться до теперішнього часу.

Виконком Мурованокуриловецької селищної ради як орган опіки та піклування з відповідним позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав 19 червня 2024 року звернувся до суду.

Після отримання інформації з підтвердженням зареєстрованого місця проживання відповідача (а.с. 56), ухвалою суду від 24 червня 2024 року відкрито провадження у справі і призначено підготовче провадження (а.с. 57).

Ухвала про відкриття провадження, копія позовної заяви та додатки до позову відповідачу були направлені на адресу зареєстрованого і постійного місця проживання, однак поштове відправлення повернулося без вручення у зв?язку з відсутністю адресата за такими адресами (а.с. 61-62, 67-68, 69-70).

Ухвалою суду від 06 серпня 2024 року (а.с. 74) підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті.

Судові повістки відповідачу направлено 06 серпня 2024 року на адресу фактичного та зареєстрованого місця проживання, однак поштові відправлення повернулися без вручення, у зв?язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (а.с. 80-83). Крім того, 06 серпня 2024 року на офіційному веб-сайті судової влади України, було розміщено повідомлення про виклик ОСОБА_2 до суду (а.с. 76).

З врахуванням положень п.2 ч. 7, п. 4 ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, ОСОБА_2 є такою, що належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи. Відповідач в судове засідання не з`явилася, не повідомила про причину неявки, не подала відзиву.

Представник позивача по справі Мельник Наталія Анатоліївна (повноваження на а.с. 48-49) в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, заявила, що відповідач достеменно знає про судове засідання, оскільки була поінформована про це нею особисто в телефонному режимі, а старостою с. Михайлівці - при особистій зустрічі, не заперечила щодо заочного розгляду справи, про що заявила усно.

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України суд ухвалив про розгляд справи у відкритому судовому засіданні без участі відповідача. За наявності всіх умов, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Представник позивача у вступному слові оголосила повний текст позовної заяви.

За клопотанням представника позивача (зворот а.с. 3 - а.с. 4) в судовому засіданні були допитані як свідки заступник директора - завідувач відділу соціальної роботи Комунального закладу «Центр надання соціальних послуг Мурованокуриловецької селищної ради» ОСОБА_7 та староста с. Михайлівці ОСОБА_8 .

Так, ОСОБА_7 пояснила, що сім`я ОСОБА_2 попала в поле зору Служби у справах дітей ще у 2021 році і була поставлена на відповідний облік. Однак, за підтримки чоловіка та його родичів (сім`ї брата) ОСОБА_2 виправила ситуацію з умовами утримання дітей і її сім`я була знята з обліку 06 червня 2023 року. Однак, відповідач не є авторитетом для дітей, крім того, вона має низький батьківський потенціал, а тому з вересня 2023 року з навчальних закладів почали надходити повідомлення, що діти не відвідують навчальний процес, а мати не контактує із вчителями і викладачами. Так само ОСОБА_2 не йде на контакт з посадовими особами КЗ «ЦНСП Мурованокуриловецької селищної ради», переховується від них, тікає, змінює телефонні номери і т.п. За сприяння Центру діти з 03 грудня 2021 року до 13 січня 2022 року поміщалися до дитячого психоневрологічного санаторію ім. Академіка Д.К. Заболотного , а з 28 грудня 2023 року поміщені до КЗ «Вінницький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей». Впродовж 2024 року Центром здійснювалися виїзди до ОСОБА_2 і було встановлено, що вона в будинку, де жила з дітьми, не проживає, не робила там навіть косметичного ремонту, не обробляє земельну ділянку і т.п.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що сім`я ОСОБА_2 проживає у селі Михайлівці з 2000 року. Вони постійно жили у будинку батьків покійного чоловіка відповідача і перебували на їх повному утриманні. Після смерті батьків чоловіка єдиним доходом родини була пенсія ОСОБА_6 . Діти завжди ходять в обносках, вони ніколи не мали в достатній кількості та в різноманітті продуктів харчування. Сім`я не забезпечувала себе дровами на зиму, не оплачувала комунальні платежі, у зв`язку з чим в будинку уже тривалий час відсутня електроенергія. Сім`я ОСОБА_2 жила як кочівники: ночували то по родичах, то по знайомих, з якими разом розпивали спиртні напої. Єдине, що похвально, відповідач ніколи не залишала дітей дома одних. Однак, після смерті батька дітей, ОСОБА_2 знайшла собі іншого чоловіка. Через конфлікт з ним, дочка ОСОБА_12 пішла з дому і два місяці (поки її не забрали у КЗ «Вінницький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей») проживала у чужій сім`ї, яка теж перебуває на обліку у відповідних службах. Старша дочка ОСОБА_13 не відвідувала аграрний ліцей (він через дорогу від їх будинку), вона замкнута і не спілкується з однолітками, але жила з чоловіком, який на п`ятнадцять років старший від неї.

За приписами ч. 2 ст. 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору про позбавлення батьківських прав.

Діти, щодо яких вирішується питання про позбавлення їх матері батьківських прав, зі слів представника позивача, знають про порушення у суді цього позову, були присутніми при всіх відвідинах родини відповідними службами та свідками про неодноразові попередження їх матері про належне виконання батьківських обов`язків та можливі наслідки невиконання таких обов`язків; вони здатні висловити свою думку, а тому судом було вирішено, що вони мають бути вислухані і судом під час розгляду справи по суті.

Діти відповідача приймали участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку з КЗ «Вінницький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей».

Так, ОСОБА_3 (повних 17 років), ОСОБА_4 (повних 15 років) та малолітній ОСОБА_5 (повних 12 років) суду розповіли, що мама утримувала їх за рахунок пенсії з втрати годувальника, а також за рахунок коштів, які надавав їй її співмешканець, вони мали потрібний одяг і продукти харчування. Визнали, що мати дозволяла собі в їх присутності вживати спиртні напої, що вона не займалася ними. Шкодують, що не відвідували школу, запевняють, що змінять свою поведінку, коли їх повернуть до матері. Вважають нормальними відношення матері до них, умови свого проживання з нею, а також обставину, що мати після смерті батька шукає собі кохання. Діти визнали, що за вісім місяців, які вони провели у КЗ «Вінницький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей», мати один раз приїжджала до них (пам`ятають навіть дату), але стверджують, що вони до неї телефонують, а тому знають, що вона зараз поїхала до своєї куми у м. Козятин Вінницької області шукати роботу.

Під час заслуховування пояснень ОСОБА_5 , він захотів подзвонити до матері, але коли сказав їй, що зараз він спілкується із Службою у справах дітей, відповідач відключила телефон, і дитина більше не могла до неї додзвонитися.

Розглянувши справу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з врахуванням такого:

Статтею 150 Сімейного Кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

Свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 від 18 квітня 2007 року (а.с. 51), серії НОМЕР_2 від 06 липня 2009 року (а.с. 52), серії НОМЕР_3 (а.с. 53) стверджується, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьком дітей був ОСОБА_6 , але ІНФОРМАЦІЯ_4 він помер (а.с. 13).

Зібраними позивачем і дослідженими судом доказами встановлено, що сім`я відповідача з грудня 2021 року перебуває на обліку як така, в якій діти перебувають у складних життєвих обставинах: сім`я не має засобів для існування, відсутні продукти харчування, на осінньо-зимовий період сім`я не забезпечена паливом, через заборгованість за спожиту електроенергію, будинок, в якому проживають діти з батьками, відключено від електропостачання. Таке, зокрема, стверджується обставинами викладеними: у листі КЗ «Центр надання соціальних послуг Мурованокуриловецької селищної ради» від 17.11.2021 № 01-01/451 (а.с. 6), наказі Служби у справах дітей, сім`ї та молоді Могилів-Подільської районної державної адміністрації від 01.12.2021 № 263 (а.с. 7), інформаціях інспектора ЮП та ДОП СПД № 1 Могилів-Подільського РВП (а.с. 8, 9). За сприяння служби у справах дітей та центру надання соціальних послуг Мурованокуриловецької селищної ради з 03 грудня 2021 року до 13 січня 2022 року діти ОСОБА_2 були влаштовані у дитячий психоневрологічний санаторій ім. Академіка Д.К. Заболотного з діагнозом F91.2 «розлад соціальної поведінки».

В результаті проведеної відповідними службами роботи та за сприяння і підтримки родичів і громади, сім`я ОСОБА_2 частково виправила ситуацію щодо умов проживання дітей в сім`ї (а.с. 25, 26-31), а тому на підставі наказу начальника служби у справах дітей Мурованокуриловецької селищної ради № 17 від 06 червня 2023 року дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було знято з обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Однак, 09 жовтня 2023 року до Служби у справах дітей Мурованокуриловецької селищної ради звернувся директор гімназії с. Михайлівці з інформацією, що діти ОСОБА_2 ОСОБА_14 та ОСОБА_15 уже понад десять днів не відвідують навчальний заклад, мати заявляє, що вони хворіють, однак звернень до медичного закладу не було (а.с. 22). 12 жовтня 2023 року отримано інформацію директора Михайловецького професійного аграрного ліцею за № 132 (а.с. 23), що ОСОБА_3 з початку навчального року жодного дня не відвідувала занять.

За результатами оцінки потреб сім`ї ОСОБА_2 та дітей (а.с. 15-19), проведеної з 11 до 13 жовтня 2023 року, зроблено висновок (а.с. 20-21), що відповідач у цій справі не забезпечує відвідування дітьми навчальних закладів, вона не має батьківського впливу на них, у неї відсутні розуміння потреб дітей, вміння їх виховувати, розвивати та доглядати; вона не бажає працювати, не дбає про забезпечення будинку опаленням на холодний період, у будинку відсутня електроенергія; вона не здатна вести домашнє господарство, планувати бюджет і раціонально використовувати кошти. Оскільки такими бездіяльністю та байдужістю діти перебувають у складних життєвих обставинах, наказом № 29 начальника служби у справах дітей Мурованокуриловецької селищної ради від 13 жовтня 2023 року (а.с. 32) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було поставлено на облік як дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах.

За результатом обстеження умов проживання дітей 20 жовтня 2023 року встановлено, що будинок взагалі і всі його кімнати потребують ремонту, в будинку брудно, дров заготовлено в недостатній кількості (а.с. 34). Цього ж числа - 20 жовтня 2023 року - ОСОБА_2 дала згоду на влаштування всіх її дітей до КЗ «Вінницький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» терміном на шість місяців (а.с. 36).

На підставі відповідних актів індивідуального характеру (а.с. 37, 38) 28 грудня 2023 року діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , були прийняті до КЗ «Вінницький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» (а.с. 39, 41), де перебувають по теперішній час.

Відповідно до інформацій директора КЗ «Вінницький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» № 85 від 18 квітня 2024 року (а.с. 41) та № 132 від 24 липня 2024 року (а.с. 71), які узгоджуються із поясненнями в цьому засіданні дітей, за період перебування дітей у закладі (вісім місяців) мати ОСОБА_2 відвідала їх лише один раз 17 березня 2024 року. Крім того, неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_14 за результатами проведеної практичними психологами профорієнтаційної роботи виявили бажання навчатися в Державному навчальному закладі «Вінницький центр професійно-технічної освіти переробної промисловості» за спеціальністю «Кухар. Бармен». Однак, для влаштування дітей до такого навчального закладу необхідними документами є оригінали паспортів, які відповідач як мати дітей до КЗ «Вінницький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» не привезла (а.с. 85, 86), а їх вилучили і передали працівники КЗ «ЦНСЦ Мурованокуриловецької селищної ради».

Відповідно до довідки-характеристики старости Михайловецького старостинського округу від 24.04.2024 № 11/59 (а.с. 40), ОСОБА_2 будинок, в якому проживала з дітьми фактично не утримує, не доглядає його, не дбає про усунення обставин, які стали підставою для фактично відібрання дітей.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Мурованокуриловецької селищної ради, що є додатком до рішення виконкому селищної ради № 59 від 15.05.2024 (а.с. 44-47), визнано доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Так, згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та/або забезпеченню здобуття нею повної загальної середньої освіти, може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19 констатував: «Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

У п. 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

При вирішенні позову в частині вимоги про позбавлення батьківських прав, суд враховує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, що розрив сімейних зв`язків повинен бути пропорційним до ризиків збереження таких зв`язків, що у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для матері (батька), так і для дитини, передбачені ч. 1 ст. 166 СК України. Верховний Суд у своїй постанові від 14 травня 2020 року у справі № 420/1753/18 зазначив, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

За положеннями частини першої статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, дитина може бути розлучена з батьками у разі, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (заява № 39948/06) ЄСПЛ зауважував, що якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).

Вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у її право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним. Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції, а з іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).

У цій конкретній справі встановлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 батька, діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали з матір`ю ОСОБА_2 у будинку своїх бабусі і дідуся (батькових батьків). 20 жовтня 2023 року ОСОБА_2 дала згоду на влаштування своїх дітей до КЗ «Вінницький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» терміном на шість місяців (а.с. 36). 28 грудня 2023 року діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , влаштовані до КЗ «Вінницький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей». На сьогоднішній день діти перебувають у Центрі уже вісім місяців. За цей період ОСОБА_2 відвідала дітей один раз 17 березня 2024 року. Зі слів дітей у суді на день розгляду справи в суді ОСОБА_2 переїхала до своєї знайомої в Козятинський район Вінницької області. Дізнавшись з телефонного дзвінка під час розгляду справи по суті малолітнього ОСОБА_5 , що діти допитуються судом, ОСОБА_2 відключила свій телефон.

Цими та іншими дослідженими судом доказами встановлено, що відповідач не забезпечила своїм дітям безпечне, спокійне та стійке середовище для їх проживання, навчання та розвитку; вона не піклується про фізичний і духовний розвиток своїх дітей (зі слів дітей вони не мали розвиваючих ігор, їм не читали книги, не виконували з ними домашні завдання), їх навчання (діти тижнями не відвідували навчальні заклади), підготовку до самостійного життя; вона не в змозі забезпечити дітей необхідним харчуванням (його недостатньо дома), медичним доглядом і лікуванням (у дітей був педикульоз); не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі (допускає, щоб одна дочка жила із старшим чоловіком, а інша через конфлікт із співмешканцем мами, - у знайомих); не виявляє інтересу до внутрішнього світу дітей (її не цікавлять переживання дітей і т.п.); не створює умов для отримання дітьми освіти.

Всі діти відповідача в судовому засіданні заявили, що хотіли б повернутися жити до матері і що їх мати не заслуговує на позбавлення батьківських прав щодо них.

Суд поважає думку дітей, але, керуючись правом, встановленим ч. 3 ст. 171 СК України, вважає за правильне постановити рішення всупереч думці дітей, оскільки цього вимагають їх інтереси.

Зокрема, суд вважає, що діти висловлюють таку свою думку лише тому, що вони дома у матері вільні у своїй поведінці, оскільки вона не тільки не має ніякого впливу на них, але й не має знань, необхідних для формування стилів і методів виховання дітей і належного догляду за дітьми, а також у неї відсутній будь-який батьківський потенціал, що перешкоджає задоволенню потреб дітей. Крім того, суд вважає, що сама ОСОБА_2 навіть мінімально не зацікавлена у поверненні дітей в сім`ю, оскільки, будучи достеменно поінформованою про судовий процес про позбавлення її батьківських прав, жодного разу не з`явилася до суду, змінила місце проживання, відключила мобільний зв`язок з дитиною під час судового розгляду.

Суд переконаний, що діти позбавлені батьківської опіки, любові і турботи з боку їх матері, що між дітьми та їх матір`ю не існує міцних та необхідних сімейних зв`язків, а тому від їх офіційного розриву не може настати якихось негативних наслідків для інтересів дітей.

Суд прийшов до висновку про те, що відповідачем свідомо обрано такі життєві умови, за якими її участь у вихованні дітей не просто мінімальна та недостатня, а взагалі відсутня, що в свою чергу свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов`язків в розумінні статті 164 СК України.

Встановлені обставини свідчать про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, що не є порушенням статті 8 Конвенції, яка передбачає право особи на повагу до свого сімейного життя.

Таким чином, враховуючи конкретні обставини справи, якнайкращі інтереси дітей, а також те, що відповідач фактично не виконує свої батьківські обов`язки впродовж тривалого часу (принаймні рік), суд дійшов висновку про застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення її батьківських прав.

Такий висновок суду ґрунтується на позиції ЄСПЛ, висловленій у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії» (заява № 70879/11), коли він встановив відсутність порушень національними судами російської федерації статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), а також зауважив, що, якщо батько значний проміжок часу не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав, і в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією.

Позбавлення батьківських прав відповідача в судовому порядку скасовує лише правовий зв`язок між нею та її дітьми, підтверджує відсутність фактичного духовного зв`язку між матір`ю та дітьми. Крім того, ч. 1 ст. 169 СК України дає право матері, батьку, позбавленим батьківських прав, на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, в тому числі, питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Позивач у цій справі на підставі п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" був звільнений від сплати судового збору за вимогу про позбавлення батьківських прав.

Частиною 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру встановлена у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 п. ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»). Тобто, станом на день розгляду справи в суді (ч. 3 ст. 3 ЦПК України), мінімальна ставка судового збору за позовами майнового характеру становить 1211 гривень 20 копійок.

Керуючись ст.ст. 150, 152, 164 СК України, ст.ст. 12, 13, 76-81,264, 265, 280-282, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , позбавити батьківських прав відносно її дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , в дохід держави судовий збір в сумі 1211 (тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 02 вересня 2024 року.

Суддя: _____