Рішення № 121304294, 30.08.2024, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1118/24

Провадження №2/443/531/24

РІШЕННЯ

іменем України

30 серпня 2024 року Жидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Жидачеві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Пащука Артема Ігоровича поданий в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно отриманих коштів,

в с т а н о в и в:

Адвокат Пащук Артем Ігорович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Жидачівського районного суду Львівської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, в якому просить: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, виданий 17.01.2022 зареєстрований в реєстрі за №6085, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимиром Олександровичем про стягнення заборгованості в сумі 27030,00 грн. з ОСОБА_1 ; стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 11647,88 грн. як безпідставно набуті та стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач від приватного виконавця дізнався про те, що арештовані його кошти по виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого напису нотаріуса, а саме отримано копію виконавчого напису №6085 від 17.01.2022, вчиненого приватним нотаріусом Бригіда В.О. разом із постановою про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий напис було вчинено на підставі кредитного договору №0696-5568 від 11.05.2021, укладеного між ОСОБА_1 та ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС». Кредитний договір укладений у простій письмовій формі без відповідного підпису. Від відповідача позивач не отримував жодних листів вимог, в тому числі щодо стягнення заборгованості в безспірному порядку. Згідно виконавчого напису борг складає за період з 28.07.2021 по 15.12.2021 в сумі 26400,00 грн.: 15000 грн.-заборгованість за тілом кредиту, 11400,00 грн. заборгованість за процентами, 630,00 грн.-плата за вчинення виконавчого напису. Загальна сума, що підлягає стягненню 27030,00 грн.

Нотаріус повинен був при вчиненні виконавчого напису перевірити безспірність заборгованості та умови кредитного договору. Нотаріусу відповідач представив документи, що вказують на те, що заборгованість не є безспірною і не може вважатись обґрунтованою. Відповідач не надав нотаріусу виписки по кредитному рахунку, як основного документу, який би міг підтверджувати суму заборгованості. Крім того, важливим є те, що жодної вимоги від відповідача позивач не отримував та жодного розрахунку щодо суми заборгованості від відповідача позивач не отримував. Виконавчого напису позивач також не отримував. Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172передбачено, що для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Отже, в основі вчинення вказаної нотаріальної дії лежить факт безспірності наявної заборгованості.

При цьомунотаріусу небуло надановиписки покредитному рахункуіз іншимибухгалтерськими документами.Відповідачем приватномунотаріусу дляздійснення виконавчогонапису ненадавався самеоригінал договору,в томучислі нотаріальнопосвідченого. Нотаріусу мали бути представлені первинні бухгалтерські документи, що могли підтвердити реальну заборгованість, тобто належними доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості Позичальника, є саме первинні документи, оформлені відповідно до вимогст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», але такі первинні документи відсутні.

Крім того, відповідно до п.п. 1.1-1.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (надалі Порядок вчинення нотаріальних дій) та ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно доПереліку документів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів,затвердженому постановоюКабінету МіністрівУкраїни від29червня 1999р.№ 1172(надалі Перелікдокументів),для одержаннявиконавчого напису,подаються: а)оригінал нотаріальнопосвідченого договору(договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 1 Переліку документів, на підставі якого вчинявся оскаржуваний виконавчий напис, для одержання виконавчого напису про звернення стягнення на заставлене майно подаються: 1) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); 2) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Згідно зі ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Зокрема, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Згідно із частиною першою статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Кабінетом Міністрів України 29 червня 1999 року прийнято постанову №1172, якою затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

26 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №662, якою внесено зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема, пунктом 2 наведеної постанови КМУ доповнено Перелік №1172 після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 65037659) визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме, в тому числі й п.2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Вказана постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14 залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, а ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у даній справі відмовлено у перегляді цієї ухвали Вищого адміністративного суду України.

Тобто, на момент вчинення приватним нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису (29.12.2021року), кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, не входили до Переліку №1172, адже постанова КМУ про доповнення вказаного Переліку цим розділом, була визнана незаконною та нечинною судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому з врахування приписів ст.87 Закону України «Про нотаріат», нотаріус не мав законних підстав для вчинення оскаржуваного виконавчого напису, а відтак, виконавчий напис не може бути підставою для відкриття виконавчого провадження, адже нечинні акти цивільного законодавства не породжують права та обов`язки.

Слід зазначити, що пункт 1 Переліку №1172 стосується лише нотаріально посвідчених договорів і не може застосовуватись до кредитного договору, укладеного у простій письмовій формі.

Таким чином, оскаржуваний виконавчий напис вчинено з порушеннями вимог законодавства, а саме: нотаріус вчинив виконавчий напис про стягненням заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин - кредитних договорів, але не перевірив, чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який ідеться в Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172.

Тобто, оспорюваний виконавчий напис було вчинено нотаріусом 29.12.2021 - в період часу, коли законодавством не було передбачено можливості вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору укладеного в простій письмовій формі. Отже, спірний виконавчий напис вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, і, як наслідок, неправомірне провадження щодо виконання вказаного виконавчого напису так, і щодо заборгованості, яка є спірною. Також відповідач мав направити вимогу про стягнення заборгованості із зазначення суми заборгованості, проте будь-якої вимоги позивачу не було направлено.

Також, залишок заборгованості по виконавчому провадженні становить 15382,12 грн., тобто із позивача стягнуто 11647,88 грн. (27030,00 грн. 15382,12 грн). Доказом стягнення вказаних коштів є відповідь державного виконавця. Вказані кошти є безпідставно набутими відповідачем. Правова підстава, на якій відповідач набув кошти від позивача у сумі 11647,88 грн., внаслідок вчинення виконавчих дій, пов`язаних з виконанням виконавчого напису нотаріуса, відпала. Тому вважає за можливе застосувати до вказаних відносин положення законодавства щодо повернення безпідставно набутого майна потерпілому в натурі.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 27.06.2024 відкрито провадження у справі, та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, із викликом сторін.

09.07.2024 представником відповідача подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, згідно якого просить виходячи із співмірності, реальності та розумності, зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу до середньо ринкової вартості цієї послуги, що складає 2500 грн.. Однак, враховуючи не надання позивачем до суду детального опису робіт (наданих) послуг виконаних адвокатом з зазначенням витраченого часу по кожному із видів робіт, та розрахунком вартості виконання кожного із виду робіт з врахуванням витраченого на це часу, оформленого у встановленому законом порядку, просить відмовити в стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

09.07.2024 представником відповідача подано зустрічну позовну заяву.

29.08.2024 представником позивача адвокатом Пащуком А.І. подано письмові пояснення, згідно яких останній повідомляє, що оспорюваний виконавчий напис було вчинено нотаріусом 17.01.2022 (після 22.02.2017), в період часу, коли законодавством не було передбачено можливості вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору укладеного в простій письмовій формі. Отже, спірний виконавчий напис вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, і, як наслідок, неправомірне провадження щодо виконання вказаного виконавчого напису так, і щодо заборгованості, яка є спірною. Ним здійснено адвокатський запит до приватного виконавця та отримано відповідь із документами, які підшиті до виконавчого напису, а саме виконавчий напис вчинений на підставі заявки, укладеній у простій формі.

На даний час в межах виконавчого провадження, згідно відповіді приватного виконавця стягнуто 14660,88 грн., з яких 13046,27 грн. перераховано стягувачу в рахунок погашення боргу, утримано 1304,61 грн. основної винагороди та компенсовано витрати виконавчого провадження в розмірі 310,00 грн. і дані кошти мають бути стягнуті як безпідставно набуті. А відтак він просить стягнути лише 11647,88 грн..

Також звертає увагу на те, що відповідач визнає позов, просить суд слухати справу у відсутності відповідача та просить суд зменшити витрати на правову допомогу.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Ним при поданні позову заявлялось 8000 грн. понесених витрат на правничу допомогу адвоката. Тому у випадку задоволення позову підлягають до задоволення судові витрати у виді витрат на правову допомогу в розмірі 5 000 грн., які є реальними.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 30.08.2024 відмовлено у прийнятті зустрічного позову ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення коштів за кредитним договором 0696-5568 від 11.05.2021.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, від представника позивача надійшла заява, згідно якої просить проводити розгляд справи у їх відсутності.

Представники відповідача в судове засідання не з`явився, подав клопотання, згідно якого просить проводити розгляд справи у його відсутності.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Третя особа не подала письмових пояснень, заяв про поважні причини неявки чи розгляд справи без його участі до суду не надходило.

У зв`язку з цим суд визнає неявку третьої особи неповажною та вважає, що справу можливо слухати у його відсутності, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов`язки та взаємовідносини сторін.

На підставі ч.2ст.247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явились.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

За загальним правилом статей15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81ЦПК України).

Судом встановлено, що 17.01.2022 на підставі ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат», та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ від 29.06.1999 року №1172 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимиром Олександровичем було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №6085, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №0696-5568 від 11.05.2021 року. Стягнення заборгованості проводиться за період з 28.07.2021 року по 15.12.2021 року. Сума заборгованості становить 26400,00 грн., що складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту 15000,00 грн.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 11400,00 грн..

За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі ст.31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати зі стягувача в розмірі 630 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника, яким є ОСОБА_1 на користь стягувача складає 27030,00 грн. (а.с.18, 65).

Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Онишкевичем Р.І., 16.02.2022 відкрито виконавче провадження ВП №68657903, боржником якого є ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), стягувач ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598в розмірі 27030,00 грн., на підставі виконавчого напису №6085 від 17.01.2022 року виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимиром Олександровичем, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №68657903 від 16.02.2022року (а.с.28-30).

Як вбачається із Інформації про виконавче провадження ВП №68657903, 16.02.2022 року приватним виконавцем у виконавчому провадженні ВП №68657903 винесено постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, про стягнення з боржника основної винагороди. 13.02.2024 року винесено постанову про арешт коштів боржника (а.с.23-27).

Відповідно достатті 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ч.1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»(далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗакономта іншими актами законодавства України.

Відповідно дост. 87 Законудля стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Законувизначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис,закономвстановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5(далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженогопостановою Кабінету Міністрів Українивід 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано.

Визнано незаконною та нечинноюпостанову Кабінету Міністрів Українивід 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: «1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».

Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинноюПостанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акту чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акту чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).

Судом встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 17 січня 2022 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, а відтак вчинення такого на підставі документів, що були передбаченими п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ від 29.06.1999 року №1172, є неправомірним.

Доказів того, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТФІНАНС» та позивачем кредитний договір №0696-5568 від 11.05.2021 року (а.с.19-22, 62-63), який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально, суду не надано.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання».

Згідноп.п.2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дійдля вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти, тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (п.п.2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).

Відповідно до п.2.3 Глави 16 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Нотаріусвчиняє виконавчінаписи: якщоподанідокументипідтверджуютьбезспірністьзаборгованостіабоіншої відповідальностіборжникапередстягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (п.п.3.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дійнотаріусами України).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені вЗаконі «Про нотаріат»таПорядку вчинення нотаріальних дій.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов`язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальнимиознаками - наданими стягувачем документами згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей50,87,88 Закону «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача(повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем за кредитним договором №0696-5568 від 11.05.2021 року, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, оскільки, жодних документів, які б підтверджували розмір заборгованості, не подано.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом.

Крім того, згідно з позицією Верховного Суду України в постанові від 20.05.2015 року у справі № 6-0158цс15, відповідно до якої можна говорити про правильність вчиненої нотаріальної дії у вчиненні виконавчого напису лише за умов, що 1) нотаріусу надані всі необхідні документи, визначені Переліком, що підтверджують безспірність заборгованості; 2) за наявності доказів належного направлення відповідачем письмової вимоги про усунення порушень; та 3) наявності доказів належного отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень.

Також, судом не встановлено факт отримання позивачем повідомлення про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису.

Відповідно до ч.2ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст.ст.76,77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання оспорюваного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки такий вчинений з порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, без належного підтвердження безспірності заборгованості та періоду її виникнення.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 11647,88 грн. суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, 16.02.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Онишкевичем Р.І винесено постанови ВП №68657903 про стягнення з боржника основної винагороди та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, відповідно до яких з боржника яким є ОСОБА_1 , постановлено стягнути основної винагороди у сумі 2703 грн. та 392,00 грн. витрат на проведення виконавчих дій (а.с.23-27).

13.02.2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Онишкевичем Р.І винесено постанову ВП №68657903 про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника у розмірі 15382,12 грн..

Вказане також підтверджується копією платіжної інструкції №2856 від 11.06.2024 року на суму 15382,12 грн. (а.с.33).

Як вбачається із звітів ТзОВ «ТОПСІТСЕРВІС» про здійснення відрахування та виплати щодо ОСОБА_1 за постановою від 18.05.2023 ВП №68657903 за виконавчим написом №6085 від 17.01.2022, за період з 01.10.2023 по 31.10.2023 утримано суму 1352,40 грн., за період з 01.12.2023 по 31.12.2023 утримано 1352,40 грн. (а.с.31-32).

Згідно листа-відповіді приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Н.М. №68657903 від 24.06.2024, який адресований адвокату Пащуку А.І., то в такому остання повідомляє, що у приватного виконавця Онишкевича Р.І. (діяльність зупинена за власним бажанням на підставі заяви приватного виконавця) на виконанні перебуває виконавче провадження ВП №68657903 з виконання виконавчого напису №6085 від 17.01.2022, що видав приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О.

В межах виконання згаданого провадження із боржника стягнуто кошти в загальній сумі 14660,88 грн., з яких 13046,27 грн. перераховано стягувачу в рахунок погашення боргу, утримано 1304,61 грн. основної винагороди та компенсовано витрати виконавчого провадження в розмірі 310,00 грн. (а.с.61).

Стаття 1212 Цивільного кодексуУкраїнирегулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбаченихстаттею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно достатті 1212 Цивільного кодексу Українибезпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першоїстатті 1212 Цивільного кодексу Українизвужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положеннястатті 1212 Цивільного кодексу Україниможна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі №904/2444/18.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, оскільки оспорюваний виконавчий напис визнаний таким, що не підлягає виконанню, підстава, на якій відповідач стягнув з позивача грошові кошти відпала, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.137ЦПКУкраїни витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (п.2 ч.3 ст.141 ЦПК України).

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно зістаттею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача подано такі документи:

-Договір №061301/24 про надання правової (правничої) допомоги від 13.06.2024 року, укладений між Адвокатським бюро «Артема Пащука» та ОСОБА_1 (клієнт) (а.с.66);

-Додаток до договору про надання правової (правничої) допомоги від 13.06.2024 року (а.с.67);

-Акт виконаних робіт про надання юридичних послуг, згідно договору про надання правової (правничої) допомоги від 29.08.2024 року (а.с.64);

-Копії квитанції АТ КБ «Приват Банк» від 29.08.2024на суму- 5000,00грн. (а.с.68).

З умов наданого договору вбачається, що розмір гонорару, який клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами окремим додатком до договору, який є невід`ємною частиною цього договору та набуває чинності з дня його підписання сторонами. (п.3.1 Договору).

Згідно п.1 Додатку до договору від 13.06.2024, за надання правової допомоги відповідно до умов договору про надання правової допомоги клієнт виплачує Бюро гонорар в сумі 10000,00 грн.. Розрахунок вартості однієї години надання послуг 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (п.2 Додатку до договору від 13.06.2024). Відповідно до п.3 Додатку до договору від 13.06.2024, порядок оплати гонорару, протягом 5 днів після підписання договору про надання правової допомоги клієнт сплачує бюро аванс в розмірі 50% від суми гонорару, визначеної в пункті 1 цієї Додаткової угоди. Решта суми сплачується протягом 10 днів після підписання сторонами акту прийому-передачі наданої правової допомоги.

Правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності) (п.9.1 Додатку до договору від 13.06.2024).

Як видно з Акту виконаних робіт про надання юридичних послуг згідно договору про надання правової допомоги №061301/24 від 29.08.2024 року по справі №443/1118/24, адвокатом було надано наступні послуги із зазначенням наданої послуги та затраченого часу на виконання цих послуг:

-Зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції 2 години, вартість однієї години 1168 грн, загальна вартість 2336 грн.,

-Подання запитів і скарги, підготовка позовної заяви, інших процесуальних документів 3 години, вартість однієї години 1168 грн, загальна вартість 3504 грн.

Всього витрати складають 5840 грн., узгоджена сума наданих юридичних послуг згідно договору про надання правової допомоги складає 5000 грн..

Вказана сума 5000 грн., згідно наданого акту виконаних робіт була повністю оплачена ОСОБА_1 шляхом оплати коштів в безготівковій формі, що підтверджується квитанцією АТ КБ «Приват Банк» від 29.08.2024 на суму - 5000,00 грн..

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, зроблену 03 травня 2018 року у справі справа № 372/1010/16-ц (провадження № 61-3416 св 18).

Так, у справі № 372/1010/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши надані представником позивача докази на підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до переконання про обґрунтованість витрат на професійну правничу допомогу та їх співмірність із складністю справи, виконаними адвокатом роботами та часом, витраченим на їх виконання , а тому вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. підлягає стягненню з позивача.

Окрім цього, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставіст. 141 ЦПК Україниз відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2422,40 грн..

Керуючись ст.ст.12,81,141, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Визнати таким,що непідлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за№6085,вчинений 17 січня 2022року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимиром Олександровичем про стягнення з ОСОБА_1 на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТФІНАНС» заборгованості на суму 27030,00 гривень.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТФІНАНС» (адреса: 01133, м.Київ, бул.Лесі Українки, 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти у розмірі 11647 (одинадцять тисяч шістсот сорок сім) гривень 88 копійки.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТФІНАНС» (адреса: 01133, м.Київ, бул.Лесі Українки, 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на сплату судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТФІНАНС» (адреса: 01133, м.Київ, бул.Лесі Українки, 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 5000 (п`ятьтисяч) гривень витрат на правову допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя С.І. Сливка