Рішення № 121303476, 30.08.2024, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/7186/24

Провадження № 2-а/643/55/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2024 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Семенової Я.Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Кашуби Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

у с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просить суд скасувати постанову серії ДПО18 №633485 від 15 червня 2024 року, винесену поліцейським УПП в Харківській області, про накладення на неї адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог позивач зазначила, що 20 червня 2024 року поштою на її адресу надійшла постанова серії ДОП18 №633485 від 15.06.2024, зміст якої є нерозбірливим та нечитабельним. Посилалася, що дійсно, 15.06.2024 у місті Харкові представниками поліції у кількості трьох осіб без оголошення про проведення будь-якого розгляду справи, без відкриття провадження у справі, без проведення жодних замірів на місці та без складання схем та за відсутності жодних доказів стосовно неї було сфальсифіковано постанову, яка за її присутності не складалася та про зміст якої їй стало відомо виключно після отримання на пошті. Посилалася, що 15.06.2024 вона не порушувала Правил дорожнього руху України, тому постанова, як на її думку, містить завідомо недостовірні дані, а тому вона, як незаконна, підлягає скасуванню. Зауважувала, що фактично 15.06.2024 інспектор, підкоряючись своєму командиру за його вказівкою сфальсифікував постанову, маючи владні повноваження, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків стосовно неї, керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на настання для неї несприятливих юридичних наслідків, усвідомлюючи свою безкарність, заволодівши її персональними даними, склав постанову, в яку вніс недостовірну інформацію про неіснуючі порушення Правил дорожнього руху України. Зазначила, що за наведених обставин нею була сформована відповідна заява про вчинення злочину з боку інспектора поліції до Державного бюро розслідувань. Посилалася, що на порушення вимог чинного законодавства розгляд справи про адміністративне правопорушення про притягнення її до відповідальності не відбувався, їй не було надано можливості реалізувати право на отримання юридичної допомоги адвоката та його участі під час розгляду справи, не було надано жодного доказу, в зв`язку з чим, провадження у справі підлягає закриттю на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП. Зауважувала, що недотримання особою, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, порядку її розгляду, є самостійною підставою для визнання протиправною відповідної постанови та скасування її у судовому порядку. З огляду на наведене, позивач вважає, що постанова про притягнення її до адміністративної відповідальності винесена з порушенням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому підлягає скасуванню.

Аргументи учасників справи

20 серпня 2024 року через канцелярію суду від представника відповідача Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі. В обґрунтування обраної позиції зазначив, що 15 червня 2024 року близько о 09-11 годині біля будинку 142-А по вул. Шевченка в місті Харкові працівниками патрульної поліції було виявлено транспортний засіб DAEWOO LANOS, державний номерний знак НОМЕР_1 , водій якого здійснив зупинку ближче 30 метрів від дорожнього знаку 5.45.1 «Пункт зупинки автобуса», що є порушенням п. 15.9 е) ПДР та об`єктивно вказувало на ознаки вчинення водієм адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Посилався, що вказаний транспортний засіб було зупинено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію». Зазначив, що поліцейський взводу №1 роти №6 батальйону №4 УПП в Харківській області ДПП рядовий поліції Попов Я.А. , підійшовши до водія, яким виявилася позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пояснив підстави застосування поліцейських превентивних заходів та повідомив про початок розгляду адміністративної справи. Зауважував, що позивачу в повному обсязі були роз`яснені її права, передбачені ст. 63 КУ та ст. 268, 287, 289, 307, 308 КУпАП, що підтверджується відеозаписом з портативного відеореєстратора поліцейського, жодних клопотань, як на це посилається представник відповідача, від позивача не надходило. Як на думку представника відповідача, твердження позивача, наведені у позовній заяві, спростовуються відеозаписом з портативного відеореєстратора поліцейського, на якому зафіксовано інформацію, що є істотною для доведення винуватості позивача. Посилався, що постанова, що оскаржується позивачем, винесена відповідно до вимог КУпАП, а розгляд справи відбувся з дотриманням процедури, визначеної цим же Кодексом. Під час розгляду справи поліцейський з`ясував, що позивач вчинила адміністративне правопорушення, дослідив матеріали, які підтверджують винність останньої у вчиненні правопорушення, а також з`ясував всі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. З огляду на наведене, представник відповідача вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення не підлягають задоволенню, оскільки постанова винесена відповідно до норм чинного законодавства.

Рух справи

Московський районний суд м. Харкова ухвалою від 05 липня 2024 року залишив позовну заяву позивача без руху, надав позивачу строк 5 днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.

Московський районний суд м. Харкова ухвалою від 26 липня 2024 року відкрив провадження у справі, ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін. Судове засідання, з урахуванням виходу суду у щорічну тарифну відпустку з 29.07.2024 по 18.08.2024, призначив на 20 серпня 2024 року на 10 годину 00 хвилин. Установив відповідачу строк до 20 серпня 2024 року для надіслання відзиву на позовну заяву з усіма доказами.

20 серпня 2024 року розгляд справи відкладався до 30 серпня 2024 року до 08 години 50 хвилин для надання позивачу можливості ознайомитися з відзивом на позовну заяву з доданими до нього доказами, поданим представником відповідача суду 20 серпня 2024 року, копію якого представник відповідача надіслав позивачу засобами поштового зв`язку лише 20 серпня 2024 року.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином та своєчасно, на адресу суду від позивача надійшла заява про можливість розгляду справи за її відсутності, у поданій заяві позивач просить задовольнити заявлені нею позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача Пилипенко О.С. заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , просила відмовити в їх задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

15 червня 2024 року поліцейський взводу 1 роти 6 батальйону 4 Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП рядовий Попов Я.А. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО18 №633485, на підставі якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень.

Зі змісту постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО18 №633485, від 15 червня 2024 року вбачається, що 15 червня 2024 року о 09 годині 11 хвилин водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом DAEWOO LANOS, державний номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: м. Харків, вул. Шевченко, 142А, здійснила зупинку ближче 30 метрів від дорожнього знака 5.45, чим порушила вимоги п. 15.9 е) ПДР України.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Приписами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За змістом ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 7 КУпАП гарантовано, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України). Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Притягнути до адміністративної відповідальності можна лише ту особу, яка вчинила дії, що підпадають під ознаки адміністративного правопорушення та яка є або може бути суб`єктом адміністративного правопорушення.

Притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правилами ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації, як це закріплено вимогами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» унормовано, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За змістом положень ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, у тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Правилами ч. 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.

Судом встановлено, що згідно з постановою серії ДПО18 №633485 від 15 червня 2024 року, винесеною поліцейським взводу №1 роти №6 батальйону №4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції рядовим Поповим Я.А., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень, з тих підстав, що 15.06.2024 о 09-11 годині водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем DAEWOO LANOS, державний номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: м. Харків, вул. Шевченко, 142А, здійснила зупинку транспортного засобу ближче 30 метрів від дорожнього знака 5.45, чим порушила вимоги п. 15.9 е) ПДР України.

Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення правил дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Правилами ч. 2 ст. 258 КУпАП унормовано, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, частини першої, другої і третьої статті 122.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Положеннями ч. 4 ст. 258 КУпАП передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 285 КУпАП у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.

Таким чином працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення за порушення правил дорожнього руху, зокрема ст. 122 КУпАП, на місці вчинення такого правопорушення.

При цьому, положення ст. 278, 279 КУпАП, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, на спірні правовідносини не розповсюджуються, оскільки у даному випадку КУпАП передбачає спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення.

По суті зафіксованого в оскаржуваній постанові правопорушення суд зазначає таке.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 №1306, (із змінами і доповненнями) відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із чинним законодавством.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувались вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Положеннями п. 15.9 е) Правил дорожнього руху передбачено, що зупинка забороняється, зокрема, ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.

Як убачається з наданого суду відеозапису з бодікамери поліцейського, транспортний засіб DAEWOO LANOS, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 , рухається попереду, слідом за вказаним транспортним засобом прямують на службовому транспорті працівники патрульної поліції. Транспортний засіб, яким керувала позивачка, перестроюється у правий ряд та зупиняється. Після зупинки керованого ОСОБА_1 автомобілю до неї підходять працівники патрульної поліції та задають запитання: чи вона зупинила керований нею транспортний засіб у невідведеному місці, оскільки мала бажання там припаркуватися, чи зробила це тому, що вони прямували за нею. На вказане ОСОБА_1 зазначає, що почула, що ззаду їй посигналили, вона побачила, що поліцейський транспортний засіб подає їй сигнали із застосуванням проблискового маячку, в зв`язку з чим вона зупинила рух керованого нею транспортного засобу та припаркувалася. Коли працівники патрульної поліції зазначають водієві, що вона зупинилася у невідведеному місці, вона намагається пояснити, що зупинилася саме на їх вимогу, почувши звуковий сигнал та сигнал проблискових маячків.

Далі з відеозапису вбачається, що поліцейські повідомляють ОСОБА_1 , що в неї вбачаються ознаки наркотичного сп`яніння, пропонують їй пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, жодних повідомлень про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, матеріали відеозапису не містять.

Як це убачається зі змісту постанови серії ДОП18 №633485 від 15.06.2024, в п. 10 постанови зазначено, що ОСОБА_1 відмовилася отримати копію постанови.

Водночас, як це убачається з наданого суду відеозапису, працівники патрульної поліції роз`яснюють ОСОБА_1 її права, передбачені ст. 63 КУ та ст. 268 КУпАП та зазначають, що, якщо вона не має часу чекати, поки вони складуть стосовно неї протокол про адміністративне правопорушення та постанову, вона може не чекати на їх складання, вони її відпускають та вона може їхати далі по своїх справах, а документи вони їй направлять поштовим зв`язком, на що остання погоджується. Таким чином, не знаходить свого підтвердження обставина того, що ОСОБА_1 відмовилася отримувати копію постанови, позаяк працівники патрульної поліції повідомили останній, що вона може не чекати на її складання та їхати, а відтак, підстави стверджувати, що позивачка відмовилася від отримання копії постанови не знаходить свого підтвердження відповідними доказами та спростовуються відеозаписом з бодікамери поліцейських.

Що стосується обставин, за яких ОСОБА_1 зупинилася, як про це зазначає відповідач, з порушенням вимог п. 15.9 е) ПДР України, суд зважає на таке.

Так, як убачається з відеозапису з бодікамери поліцейських, ОСОБА_1 повідомила працівникам патрульної поліції, що здійснила зупинку керованого нею транспортного засобу саме через те, що почула звуковий сигнал та побачила сигнал проблискових маячків від працівників патрульної поліції, які прямували за нею, щодо зупинки керованого нею транспортного засобу. Таким чином, позивачка здійснила зупинку керованого нею транспортного через те, що до цього її спонукали працівники патрульної поліції.

Крім того, як убачається зі змісту рапорта поліцейського взводу 1 роти 6 батальйону 4 УПП в Харківській області ДПП рядового поліції Ярослава Попова від 15.06.2024, 15.06.2024 під час патрулювання Київського району міста Харкова у складі екіпажу КУПОЛ-1203 близько 00 години 00 хвилин до них звернувся невідомий громадянин та повідомив, що водій транспортного засобу DAEWOO LANOS, яким є молода жінка, можливо перебуває в стані алкогольного або наркотичного сп`яніння. Реагуючи на звернення, ними були розпочаті пошукові заходи. Неподалік будинку 142А по вул. Шевченко у місті Харкові було виявлено транспортний засіб DAEWOO LANOS, державний номерний знак НОМЕР_1 . Вказаний транспортний засіб було зупинено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію». Відтак, працівники патрульної поліції прямували за керованим позивачкою транспортним засобом прицільно за наслідками розпочатих ними розшукових заходів (через отримання ними повідомлення від невідомої особи) і зупинили керований ОСОБА_1 транспортний засіб на підставі ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», маючи відомості від невідомої особи про те, що кермувальник даного автомобіля, можливо перебуває у стані алкогольного або наркотичного сп`яніння, і бажали це перевірити. Таким чином, посилання відповідача на те, що підставою для зупинки керованого ОСОБА_1 транспортного засобу послугувало порушення нею вимог п. 15.9 е) ПДР України, викликає сумнів.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно зі ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановлено законом. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З приводу посилань у пред`явленому позові позивача на те, що представниками патрульної поліції не проводилося жодних замірів на місці, не складалися схеми з метою підтвердження обставин порушення нею вимог п. 15.9 е) ПДР України, суд зважає на таке.

Так, суд, дослідивши наданий відповідачем відеозапис та матеріали справи зазначає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б стверджували про недотримання позивачем п.15.9 е) ПДР України щодо зупинки ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знаку такої зупинки з обох боків.

Належним доказом доведення даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля менш ніж за 30 метрів від виїздів з прилеглої території, проте жодних даних замірів відповідач не надав.

Водночас, як убачається з постанови, яка оскаржується позивачем, у ній не зазначено, яким чином відповідачем здійснено замір відстані від посадкового майданчику маршрутних транспортних засобів до транспортного засобу позивача, та якими приладами тощо.

Відтак, не знаходить свого підтвердження факт зупинки позивачем керованого нею транспортного засобу 15.06.2024 о 09-11 годині по АДРЕСА_1 ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знаку такої зупинки з обох боків, що є порушенням вимог п.15.9 е) ПДР.

Таким чином, наведені вище доводи позивача в ході судового розгляду належними та допустимими доказами відповідачем не спростовані.

Що стосується посилань позивача у позовній заяві на те, що інспектор поліції виніс стосовно неї постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, керуючись раптово виниклої до неї неприязні, то такі посилання позивача не знаходять свого підтвердження відповідними доказами, з наданого суду відеозапису не вбачається неприязного ставлення з боку працівників патрульної поліції до особи позивачки, працівники патрульної поліції поводять себе зі ОСОБА_1 чемно, а тому такі посилання позивача суд відхиляє, як такі, що недоведені.

Також суд не бере до уваги посилання ОСОБА_3 на те, що вона, вважаючи винесену стосовно неї постанову про адміністративне правопорушення сфальсифікованою, звернулася із заявою до Державного бюро розслідування про вчинення інспектором поліції злочину, позаяк позивачем на підтвердження такого звернення не надано жодного доказу, як і не надано рішення компетентного органу, яке набрало законної сили, яким би такі повідомлені позивачем обставини знаходили своє підтвердження.

З приводу доводів позивача у позовній заяві про те, що їй працівниками патрульної поліції не було надано можливості реалізувати право на отримання юридичної допомоги адвоката та його участі під час розгляду справи, то з наданого суду відповідачем відеозапису з бодікамери поліцейських убачається, що з боку ОСОБА_1 до працівників патрульної поліції жодних клопотань, у тому числі й про залучення до розгляду справи адвоката, не надходило, а тому такі посилання позивача суд вважає безпідставними.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За правилами ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти, установлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Оскільки доводи відзиву на позовну заяву не знайшли свого підтвердження та спростовуються відеозаписом, суд, на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, в зв`язку з чим постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ч. 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У розумінні ст. 13 Конвенції «ефективний засіб правого захисту» повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Разом з тим, правилами ч. 2 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява (постанова Верховного Суду від 24 вересня 2019 року у справі №819/1420/15).

Установлюючи правило, що суд розглядає адміністративну справу в межах позовних вимог, ця норма встановлює виняток у вигляді можливості у суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (постанови Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі №826/6965/14, від 27 листопада 2018 року у справі №807/997/16, від 15 липня 2019 року у справі №804/14556/15, від 20 листопада 2019 року у справі №826/9457/18, від 22 листопада 2019року у справі №815/4392/15, від 23 грудня 2019 року у справі №815/3145/15, від 7 лютого 2020 року у справі №826/11086/18, від 5 травня 2020 року у справі №1340/4044/18, від 23червня 2020 року у справі №820/1545/16, від 6 серпня 2020 року у справі №805/3147/16-а).

Такі повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права (постанова Верховного Суду від 7 лютого 2020 року у справі №826/11086/18).

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

У пред`явленому позові позивач просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДОП18 №633485 від 15.06.2024, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 340 гривень 00 копійок.

Водночас, з огляду на наведене вище, на переконання суду, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача з метою запобігання порушення є рішення про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДОП18 №633485 від 15.06.2024, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 340 гривень 00 копійок, та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, що унормовано положеннями п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДОП18 №633485 від 15.06.2024, якою накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. на ОСОБА_1 , та закриття провадження в адміністративній справі.

Розподіл судових витрат

Положенням ч. 1 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 139 КАС України, а саме при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Беручи до уваги, що позивачем при зверненні до суду з позовом були понесені витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 605,60 гривень, їх сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 9, 20, 72-78, 242, 243, 244, 246, 286 КАС України, суд

в и р і ш и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДОП18 №633485 від 15.06.2024, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 340 гривень 00 копійок, провадження у справі - закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 605,60 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі його оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач - Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, ЄДРПОУ: 40108646.

Повне судове рішення складено 30 серпня 2024 року.

Суддя: Я.Ю. Семенова