Рішення № 121302762, 30.08.2024, Багачевський міський суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Ватутінський міський суд Черкаської області)

Справа № 690/486/24

Провадження № 2-а/690/6/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2024 року м. Ватутіне

Ватутінський міський суд Черкаської області

у складі: головуючого-судді Здоровила В.А.

за участю секретаря Мельник С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні частково змінив свої позовні вимоги та просить суд поновити пропущений строк для звернення до суду із адміністративним позовом, скасувати постанову серії ЕНА № 2007978 від 26.04.2024 про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 26.04.2024 інспектором СРПП відділу поліції № 2 (м. Богуслав) Обухівського РУП ГУНП у Київській обл. Трофімовим О.С. винесено постанову серії ЕНА № 2007978 про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Вважає, що дії інспектора поліції є протиправними, а постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства щодо процедури її складання.

Він дійсно 24.04.2024 близько 21 год. 00 хв. рухався на автомобілі «Iveco», державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Івана Франка, 26 в м. Богуслав, Обухівського р-ну, Київської обл. та був зупинений працівниками поліції відділу поліції № 2 ( м. Богуслав) Обухівського РУП ГУНП у Київській обл. Стоматовим М.В. та Трофімовим О.С. , з їх слів через непрацюючі габаритні вогні на його автомобілі. Вказавши на непрацюючі габаритні вогні на його автомобілі, він одразу приступив до діагностики та пошуку несправності, але інспектор Трофімов О.С. приступив до збору інформації і розпочав розгляд справи для винесення йому постанови за непрацюючі габаритні вогні.

Він вказав інспектору, що перед початком руху, він оглянув автомобіль і габаритні вогні працювали, тому несправність могла статися в дорозі через негативне дорожнє покриття, також нагадав, що відповідно до закону в будь-якому адміністративному правопорушенні має бути умисел або необережність, що в даному випадку не спостерігалось, адже під час руху технічними засобами автомобіля не передбачено слідкувати за справністю габаритних вогнів. Але інспектор не зважив на його зауваження, не надавши жодного доказу умисних чи необережних дій з його боку приступив до розгляду справи по винесенню йому постанови.

Використовуючи своє право на професійну правничу допомогу, він заяви клопотання про відкладення розгляду справи, однак інспектор проігнорував його клопотання та відхилив його, чим порушив його право на захист.

Ігноруючи його клопотання і за відсутності доказів у вчиненні адміністративного правопорушення інспектор без його участі розглянув справу, постанову з якої він мав направити на його адресу проживання. Однак, оскаржувану постанову він так і не отримав, про її наявність йому стало відомо вже після відкриття виконавчого провадження та було заблоковано його картковий рахунок, про що він був повідомлений в СМС на мобільний телефон. Він звернувся до відділу ДВС та дізнався, що відносно нього винесено постанову, з якою він був ознайомлений 19.07.2024, а тому вважає, що пропустив строки звернення до суду з поважних причин.

Від представника відповідача ГУПН в Київській обл. Чубинського В.С. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача вважає, що вимоги та твердження позивача про те, що дії інспектора поліції є протиправними, а постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства щодо процедури її складання є безпідставними та необґрунтованими, оскільки інспектор поліції під час складання постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, діяв відповідно до покладених на нього повноважень, а також виконував процедуру притягнення до адміністративної відповідальності, яка передбачена КУпАП, а тому не має підстав для скасування постанови. Обставини викладені позивачем у позовній заяві є суб`єктичною думкою позивача та не підтверджується будь-якими доказами. Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненому правопорушенні, слід розцінювати як спосіб уникнення ним відповідальності. В задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі. Розгляд справи просить проводити без участі представника ГУНП в Київській обл..

Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, та наявності/відсутності підстав для його поновлення суд виходить з наступного.

За приписами ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Позивачем подано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, посилаючись на те, що оскаржувану постанову він отримав 19.07.2024. Позовну заяву позивачем подано 29.07.2024.

З урахуванням доводів позивача, доказів, наданих на їх підтвердження, суд вважає, що строк, визначений ст. 286 КАС України, пропущений позивачем з поважних причин, а тому має бути поновлений судом.

Судом встановлено, що 24.04.2024 інспектором СРПП відділу поліції № 2 (м. Богуслав) Обухівського РУП ГУНП у Київській обл. Трофімовим О.С. винесено постанову серії ЕНА № 2007978 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Згідно змісту зазначеної постанови ОСОБА_1 керував транспортним засобом «IVEСO», державний номерний знак НОМЕР_1 , що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), чим порушив п. 31.4.3 ПДР України.

Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи даний позов, суд виходить з того, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають в тому числі, справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч. 1-3, 5, 6, 8, 10, 11 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч. 1-4, 6, 7 ст. 122, ч.1 ст. 123, ст. 124-1, 125, ч.1, 2, 4 ст. 126) тощо.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

У відповідності до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» вказано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» вказано, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Згідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 121 КУпАП передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Відповідно до п. 31.4.3 в) ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей зовнішніх світлових приладів: якщо у транспортному засобі не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач керував транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби). При цьому, жодних доказів, які б підтверджували обставини справи працівником поліції не надано.

Відтак, відповідач, в особі працівника патрульної поліції який розглянув справу, не виконав вимоги щодо посилання у постанові про накладення стягнення на докази, які в повній мірі підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення позивачем.

Окрім того, судом враховано положення ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII, якою передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати і зовнішньому периметру доріг і будівель фото - і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото - і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні.

Отже, складені відносно ОСОБА_1 матеріали справи про адміністративне правопорушення із урахуванням вищенаведеного, фактично складаються лише з оскаржуваної постанови.

Суд звертає увагу, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а лише тільки вказує на нього. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналізуючи вищевказане, суд вважає за необхідне зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - поліцейським патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16-а (2-а/337/154/2016) та у справі № 686/11314/17 (К/9901/15541/18) від 15 березня 2019 року.

В даному випадку, встановлені обставини справи свідчать про те, що для прийняття рішення відповідачем не було встановлено усіх обставин, які мають значення для його прийняття. Крім того відповідачем грубо порушено право позивача на захист, оскільки проводячи розгляд справи про адміністративне правопорушення відповідач безпідставно проігнорував клопотання позивача про відкладення розгляду справи та надання можливості скористатися правовою допомогою, що підтверджується наданими позивачем доказами.

Грубе порушення процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, на думку суду, є підставою для скасування спірної постанови.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність доказів вини позивача, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа закриттю з вищенаведених підстав, що відповідає повноваженням суду передбаченим п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України та положенням п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору відповідно до п.9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як особа з інвалідністю 2 групи.

А тому суд вважає за необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Київській області у дохід держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп..

Керуючись ст. 7, 122, 222, 247, 251, 258, 268, 280, 283, 288, 289 КУпАП, ст. 5, 6, 9, 72, 74, 77, 139, 241-246, 257-262, 286 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

частково змінені позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Поновити позивачу ОСОБА_1 пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 2007978 від 26 квітня 2024 року, винесену інспектором СРПП Відділу поліції № 2 (м. Богуслав) Обухівського РУП ГУНП у Київській області Трофімовим Олександром Сергійовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень 00 копійок.

Провадження у адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області (вул. Володимирська, будинок 15, місто Київ, 01601, ЄДРПОУ 40108616)у дохід держави в особі ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 (UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), призначення платежу - судовий збір) судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду м. Києва.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 30 серпня 2024 року.

Головуючий В.А. Здоровило