Рішення № 121301954, 30.08.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11278/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Херсонській області, за участі третьої особи Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

І. Зміст позовних вимог.

До суду з позовом звернувся адвокат Неверчак Євген Борисович, діючий в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду в Херсонській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Херсонській області), за участі третьої особи Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №262640006036 від 29.03.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу для пенсії ОСОБА_1 періоди її роботи з 1.01.1992 по 1.06.1995, з 2.06.1995 по 31.08.1995, з 17.11.1995 по 20.08.1998 згідно записів її трудової книжки НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити з 22.04.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

ІІ. Позиція позивача, заперечення відповідача.

На обґрунтування вказаних вимог позивач зазначає, що у зв`язку з досягненням 60 років та маючи право на пенсії за віком вона звернулась до Пенсійного фонду України з питанням призначення пенсії за віком, надавши трудову книжку НОМЕР_1 від 25.08.1983 року. Проте, рішенням ГУ ПФУ в Херсонській області №262640006036 від 29.03.2024 позивачу протиправно відмовлено у призначені пенсії. Оскільки позивачка вважає, що має право на зарахування періодів роботи в російській федерації та з 17.11.1995 по 20.08.1998 до її страхового стажу для пенсії, та відповідно на призначення пенсії за віком з 22.04.2024 дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, звернулася до суду з даним позовом.

03.05.2024 року та 21.05.2024 відповідачем надано відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову, вказуючи, що 22.03.2024 позивачка звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, яка за принципом екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ у Херсонській області і рішенням № 262640006036 від 29.03.2024 відмовлено у призначенні пенсії за віком. Підставою для такої відмови є не зарахування до страхового стажу періоди роботи на території російської федерації згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.08.1983 р. з 01.01.1992 по 01.06.1995, з 02.06.1995 по 31.08.1995, оскільки російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, а Україна, в свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 29.11.2022 №1328, яка набрала чинності 02.12.2022, анонсувала свій вихід з Угоди. Отже, трудовий стаж набутий на території інших держав, що входили до складу СНД, з 01.01.1992 року не можливо зараховувати до страхового стажу. Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 17.11.1995 по 20.08.1998, то пенсійним органом встановлено, що записи у трудовій книжці виконані з порушенням вимог розділу 2 підпункту «а» пункту 2.3, підпункту «д» пункту 2.26 Інструкції №162 та положень Інструкції №58, оскільки у графі 4 розділу на підставі чого внесено запис (документ, його дата та номер), накази та дати наказів записані іншим чорнилом.

06.05.2023 року надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача зазначає, що застосування відповідачем наслідків виходу з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення до правовідносин, які виникли за час дії даної Угоди порушує передбачений Конституцією України принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, не узгоджується з принципом правової визначеності, суперечить легітимним очікуванням позивача та є звуження її прав на отримання пенсії в передбаченому законодавством розмірі. Також представник позивача наголошує, що Положення Інструкції №58 не містять жодних застережень щодо внесення записів чорнилом того самого відтінку синього кольору, отже ніяких порушень з боку роботодавця при внесені записів № 15 та № 16 до трудової книжки позивача допущено не було.

10.07.2024 року ГУ ПФУ у м. Києві надано відзив на позов, яким просить відмовити у задоволенні позову, вказуючи, що 22.03.2024 гр. ОСОБА_1 звернувся із заявою №2257, до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо призначення пенсію за віком згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З урахуванням принципу екстериторіальності вказану заяву гр. ОСОБА_1 від 22.03.2024 щодо призначення пенсію за віком згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області та рішенням №262640006036 від 29.03.2024 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік, при цьому було встановлено, що трудовий стаж набутий на території інших держав, що входили до складу СНД з 01.01.1992 року не можливо зараховувати до страхового стажу, а до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди з 17.11.1995 по 20.08.1998 за записами №15-№16 трудової книжки НОМЕР_1 від 25.08.1983, оскільки виконані з порушенням вимог розділу 2 підпункту «а» пункту 2.3, підпункту «д» пункту 2.26 Інструкції №162 та положень Інструкції №58.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 16 квітня 2024 року. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Цією ухвалою зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області та Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві разом з відзивом на позов надати суду належним чином засвідчені копії документів, а саме : заяву позивача щодо призначення пенсії за віком та додані до неї документи; рішення, прийняте за результатами розгляду вказаної заяви позивача, докази, які вплинули на його прийняття.

Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України (а.с14)

На час звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком позивачка досягла віку 59 років 11 місяців 01 день.

22.03.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. (Київ) (Печерський район) із заявою про призначення йому пенсії за віком. (а.с.21)

До заяви було додано наступні документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру №2348717220,паспорт або ID картка або посвідка № НОМЕР_2 , та інші документи: диплом (свідоцтво, атестат) про навчання № НОМЕР_3 , довідка про відкритий рахунок в банку, трудова книжка № НОМЕР_1 , свідоцтво про народження, свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про шлюб, що підтверджується розпискою-повідомленням від 22.06.2023 р. за №2557 (а.с.22)

Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (надалі по тексту Порядок № 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - ГУ ПФУ у Херсонській області, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

29.03.2024 рішенням ГУ ПФУ у Херсонській області № 262640006036 за результатами розгляду наданих документів відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 року. За наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж склав 30 років 05 місяців 04 дні.

Підставою вказаної відмови є не зарахування до страхового стажу відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 25.08.1983 наступних періодів роботи:

- за записом № 9- №14 період роботи з 01.01.1992 по 01.06.1995, з 02.06.1995 по 31.08.1995, оскільки заявник працював на підприємстві, які розташовані на території російської федерації. У зв`язку із припиненням з 19.06.2023 для України участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, при призначенні пенсій громадянам, які проживали/працювали на території Російської федерації, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території рф по 31 грудня 1991 року.

- за записом № 15-№ 16 про період роботи з 17.11.1995 по 20.08.1998, оскільки у графі 4 розділу на підставі чого внесено запис (документ, його дата та номер), накази та дати наказів записані іншим чорнилом, чим порушення вимог розділу 2 підпункту «а» пункту 2.3, підпункту «д» пункту 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, закладах і організаціях від 20.07.1974 №162.

У зв`язку з чим необхідно підтвердити нараховані періоди стажу у відповідності 3 пунктом 3 порядку № 637. (а.с. 23-24)

Вважаючи дане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

На підставі частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спірні правовідносини врегульовані з 01.01.2004 Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон України № 1058-ІV), яким передбачено, зокрема,

- пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. ( абзац 22 статті1 Закону 1058-ІV)

- законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, серед іншого, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору. ( стаття 4 Закону №1058-IV)

- відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. ( частина 1 статті 9 Закону № 1058-ІV)

- страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. (абзац 1 частини першої статті 24 Закону № 1058-ІV)

- страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.( абзац перший частини другої статті 24 Закону № 1058-ІV).

- періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. ( абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-ІV).

- особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку та наявності страхового стажу: з 01.01.2024 по 31.12.2024 - не менше 31 року.( частина перша статті 26 Закону № 1058-ІV).

Відповідно до Конституції України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій гарантує всім непрацездатним громадянам України Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII ( надалі - Закон № 1788-XII), яким передбачено, зокрема, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.( стаття 62 Закону № 1788-XII).

Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабміну України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, зокрема,

- основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. ( пункт перший Порядку № 637);

- за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. ( абзац перший пункту 3 Порядку № 637).

- за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. ( пункт 17 Порядку № 637)

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), яким визначено, зокрема,

- заява про призначення … (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) … подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію). ( абзац перший пункту 1.1 розділу I Порядку № 22-1)

- заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. ( абзац перший пункту 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1).

- після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. ( абзац чотирнадцятий пункту 4.2 розділу IV Порядку № 22-1).

- рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. ( абзаци 2 та 3 пункту 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1).

VI. Оцінка суду.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Відповідно до вищенаведених норм права, для призначення пенсії особа повинна подати до органу Пенсійного фонду заяву та документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.

При цьому, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. ( ст. 62 Закону № 1788-XII).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачами, на підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за віком позивачем була надана Трудова книжка НОМЕР_1 від 25.08.1983 року ( надалі - Трудова книжка). ( а.с. 17-20).

Спірність питання у даній справі полягає у правомірності рішення пенсійного органу щодо відмови позивачу у призначені йому пенсії за віком за відсутності необхідного страхового стажу не менше 31 років, внаслідок не зарахування до страхового стажу певних періодів роботи.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню відповідача, суд враховує наступне.

Відповідно до змісту оскаржуваного рішення, то відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 25.08.1983 за записом № 9- №14 період роботи з 01.01.1992 по 01.06.1995, з 02.06.1995 по 31.08.1995 до страхового стажу не зараховано, оскільки позивачка працювала на підприємстві, які розташовані на території російської федерації. При цьому, в якості підстави зазначено - припинення участі України в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

Так, у Трудовій книжці під номерами 10-12 містяться записи датами 01.01.1992 та 01.0621995 років згідно яких позивач працювала в домоуправлінні №1 військової частини № НОМЕР_4 техніком з ремонту та обслуговування житлового фонду. Під номерами 13-14 містяться записи датами 01.06.1995 та 31.08.1995 років згідно яких позивачка працювала в домоуправлінні № 1 військової частини № НОМЕР_5 техніком-доглядачем, які знаходились на території рф.

Записи у трудовій книжці позивача є чіткими, зрозумілими, виправлень не містять, мають штампи вищезазначеного підприємства з підписами відповідних осіб, а також посилання на накази підприємств, на підставі яких позивача призначено і звільнено з посади.

Надаючи оцінку доводу відповідача щодо не зарахування позивачці до страхового стажу періоди роботи на території російської федерації, суд вказує про таке.

Так, за Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року (далі за текстом - Угода) зобов`язання були взяті дев`ятьма державами-учасницями СНД, серед яких Україна та Російська Федерація.

Згідно зі ст.1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 Угоди передбачено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу (ст. 6 Угоди).

Органи, що здійснюють пенсійне забезпечення в державах - учасницях Угоди, співпрацюють між собою у порядку, який визначається угодою між їхнім центральними органами (ст. 8 Угоди).

Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав учасниць Співдружності без легалізації (стаття 11 Угоди).

Отже, цією Угодою визначено, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць здійснюється за законодавством держави, на території якого вони проживають.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві.

Законом України від 01.12.2022 № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі - Закон № 2783), яким зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, що набрала чинності для України 14 липня 1995 року, зокрема, стаття 13 якої допускала прийняття на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення документів, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за установленою формою і скріплені гербовою печаткою.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі №820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правової визначеності.

Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 Україна, як держава-учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно з цією Угодою, а тому припинення Російською Федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, не стосуються періодів трудової діяльності осіб, що мали місце в період дії вказаної Угоди, тобто до 01.01.2023.

Не зарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди особам, які працювали за межами України, у зв`язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення. За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні періодів роботи до страхового стажу.

Варто зауважити, що відповідно до частини першої статті 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов`язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення.

З огляду на вказане вказані доводи відповідача, не є підставою для відмови в зарахуванні до трудового (страхового) стажу позивача спірних періодів роботи, адже такий стаж ним набутий в той час, коли Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав-учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.

Таким чином, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи зараховуються до трудового стажу. При цьому, записами у трудовій книжці позивача підтверджено, що у спірні періоди вона дійсно працювала на території рф.

Щодо правомірності підстав у не зарахуванні до страхового стажу позивачки періодів роботи згідно записів № 15- № 16 її трудової книжки, а саме період роботи з 17.11.1995 по 20.08.1998 через те, що графі 4 розділу на підставі чого внесено запис (документ, його дата та номер), накази та дати наказів записані іншим чорнилом, що за позицією відповідача є порушенням вимог розділу 2 підпункту «а» пункту 2.3, підпункту «д» пункту 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, закладах і організаціях від 20.07.1974 №162, то суд вказує про таке.

Судом встановлено, що під номерами 15-16 містяться записи датами 17.11.1995 по 20.08.1998 років позивачка працювала на приватному підприємстві Катерина.

Так, пунктом 2.4 розділу II Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерством соціального захисту України № 58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція) визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення

Аналогічні положення містяться й Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена Постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 р. № 162 та № 58 від 29.07.1993 р. затверджена в Міністерстві юстиції України (котрі були чинними на час внесення записів у 1995-1998 роках).

Отже, вищенаведеними Інструкціями не передбачено заборони внесення записів різними чорнилами, не передбачено такого обмеження і чинною Інструкцією № 58.

Оскільки трудова книжка не містить будь-яких неточностей, а записи № 15 та № 16 в частині внесення наказів та дати наказів іншими чорнилами не є порушенням чинною на момент їх внесення Інструкцією № 162, тому вказані доводи відповідача щодо недостовірності цих записів є необґрунтованими.

Суд також враховує, що навіть певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії (аналогічна позиція зазначена у п.29 постанови Верховного Суду від 24 травня 2018 року по справі № 490/12392/16-а).

Отже, відповідачем не доведено наявність порушень у трудовій книжці позивача, саме тому не було підстав для не зарахування спірних періодів роботи до його стажу.

Враховуючи, що трудова книжка позивача містить записи про роботу за спірний період, які є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу, суд дійшов до висновку, що рішення ГУ ПФУ у Херсонській області №262640006036 від 29.03.2023 р. про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, суд не надає правову оцінку доводам позивача щодо наявності у неї права на пенсію з 22.04.2024 року з урахуванням наданих пенсійному органу підтверджуючих документів, а саме, трудової книжки, оскільки вказане виходить за межі виниклих спірних відносин між сторонами, так як вказані обставини не були визначені відповідачем як підстави для відмови в призначенні пенсії.

Відповідно до частини 1 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України).

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У постанові від 05.09.2018р. у справі №826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналогічний правовий висновок висвітлено й у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №2340/2921/18.

Відповідно до п. 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014р. № 28-2, відповідач-1 є територіальними органами Пенсійного фонду України, а згідно із п. 4.3 цього Положення організовує роботу управлінь Фонду, зокрема щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій. Таким чином питання призначення (перерахунку) і виплати пенсій належить до виключної компетенції відповідача-1.

Враховуючи, що призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Відтак, визначаючи спосіб захисту порушеного права, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є зобов`язання ГУ ПФУ в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1992 по 01.06.1995, з 02.06.1995 по 31.08.1995 та періоди роботи з 17.11.1995 по 20.08.1998 згідно із записами № № 9- №14 та №15-№16 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.08.1983 року та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням висновків суду, які зроблені в цій справі.

Правову позицію, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв`язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію позивачу, висловлено Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72694515).

У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

VII. Висновок суду.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

VIII. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, при звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн., що підтверджується платіжним документом від 10.04.2024 р.(а.с.27)

Оскільки спір виник внаслідок протиправного рішення ГУ ПФУ в Херсонській області , визнаного за результатом розгляду даної справи протиправним, тому сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань У ПФУ в Херсонській області в повному розмірі.

Керуючись ст.ст 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду в Херсонській області (вул. Крицак Валентини, буд. 6, м. Херсон, 73036, ЄДРПОУ 21295057), за участі третьої особи Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Херсонській області №262640006036 від 29.03.2024 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1992 по 01.06.1995, з 02.06.1995 по 31.08.1995 та періоди роботи з 17.11.1995 по 20.08.1998 згідно із записами № № 9- №14 та №15-№16 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.08.1983 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.03.2024 року про призначення пенсії за віком та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 ( одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна