Рішення № 121296846, 30.08.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2024 року Справа№200/4242/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Духневича О.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (адреса: 25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7А, код ЄДРПОУ 20632802), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2024 року через систему «Електронний суд» до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 262840021076 від 07.06.2024, про відмову ОСОБА_1 , в призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , періоди роботи відповідно до записів у трудовій книжці: з 03.08.1987 по 05.03.1990; з 03.08.1987 по 05.03.1990 за записами дублікату трудової книжки серії НОМЕР_2 від 08.05.1992 року; з 31.03.1990 по 29.08.1997; з 30.09.1997 по 31.10.1997; з 01.11.1997 по 26.07.2000; з 01.08.2014 по 30.06.2015;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 , пенсію за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 01 липня 2024 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що 31.05.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За принципом екстериторіальності було визначено структурний підрозділ органу, що здійснює призначення пенсії - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 07.06.2024 № 262840021076 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу - від 21 до 31 року.

Також зазначено, що страховий стаж позивача становить 11 років 11 місяців 10 днів. До страхового стажу не враховано періоди роботи згідно записів трудової книжки від 01.09.1978, оскільки записи про зміну прізвища внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1974 № 162, а саме: - з 03.08.1987 по 05.03.1990 (відсутня підстава внесення запису про звільнення з роботи); - з 31.03.1990 по 29.08.1997 (має місце великий проміжок часу між датою прийняття на роботу та датою наказу про прийняття на роботу); - з 30.09.1997 по 31.10.1997 (не внесено записи про підставу внесення записів, а саме: номер та дата наказів, розпоряджень, тощо); - з 01.11.1997 по 26.07.2000 (відсутні відомості про реорганізацію закритого акціонерного товариства «Донецька кондитерська фабрика» - акціонерне товариство «Кондитерська фабрика «АВК». Крім того до страхового стажу не враховано страховий стаж: - з 03.08.1987 по 05.03.1990 згідно записів трудової книжки ( НОМЕР_2 ), оскільки записи про зміну прізвища внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1974 № 162, а саме: записи внесено до дати видачі трудової книжки; - з 01.08.2014 по 30.06.2015, оскільки в Індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про нарахування та сплату страхових внесків.

Позивач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 07.06.2024 № 262840021076 про відмову в призначенні пенсії протиправним, оскільки вона не може нести відповідальність за правильність записів у трудовій книжці. Тому, з метою захисту своїх прав та законних інтересів, позивач звернулася з цим адміністративним позовом до суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2024, зазначена вище справа була розподілена та передана судді Духневичу О.С.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.06.2024 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. Зобов`язано відповідачів подати до суду: засвідчену належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію пенсійної справи відносно позивача.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Донецьким окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

03.07.2024 на адресу суду надійшли витребувані документи та відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі відповідач-1), у якому відповідач-1 заперечує щодо задоволення позовних вимог повністю.

Обгрунтовуючи відзив відповідач-1 зазначає, що 31.05.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За принципом екстериторіальності було визначено структурний підрозділ органу, що здійснює призначення пенсії - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 07.06.2024 № 262840021076 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу - від 21 до 31 року.

Також зазначено, що страховий стаж позивача становить 11 років 11 місяців 10 днів. До страхового стажу не враховано періоди роботи згідно записів трудової книжки від 01.09.1978, оскільки записи про зміну прізвища внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1974 № 162, а саме: - з 03.08.1987 по 05.03.1990 (відсутня підстава внесення запису про звільнення з роботи); - з 31.03.1990 по 29.08.1997 (має місце великий проміжок часу між датою прийняття на роботу та датою наказу про прийняття на роботу); - з 30.09.1997 по 31.10.1997 (не внесено записи про підставу внесення записів, а саме: номер та дата наказів, розпоряджень, тощо); - з 01.11.1997 по 26.07.2000 (відсутні відомості про реорганізацію закритого акціонерного товариства «Донецька кондитерська фабрика» - акціонерне товариство «Кондитерська фабрика «АВК». Крім того до страхового стажу не враховано страховий стаж: - з 03.08.1987 по 05.03.1990 згідно записів трудової книжки ( НОМЕР_2 ), оскільки записи про зміну прізвища внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1974 № 162, а саме: записи внесено до дати видачі трудової книжки; - з 01.08.2014 по 30.06.2015, оскільки в Індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про нарахування та сплату страхових внесків.

З огляду на викладене, відповідач-1 вказав на відсутність підстав для призначення пенсії за віком.

17.07.2024 до Донецького окружного адміністративного суду засобами електронного зв`язку від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшли документи, витребувані ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.06.2024.

22.08.2024 на адресу суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі відповідач-2), у якому обгрунтування відзиву аналогічне обгрунтуванню відзиву відповідача 1.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Дата прийняття рішення у справі обумовлена перебуванням судді в період із 27.08.2024 по 29.08.2024 на лікарняному.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

31.05.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За принципом екстериторіальності було визначено структурний підрозділ органу, що здійснює призначення пенсії - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 07.06.2024 № 262840021076 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу - від 21 до 31 року.

Також зазначено, що страховий стаж позивача становить 11 років 11 місяців 10 днів. До страхового стажу не враховано періоди роботи згідно записів трудової книжки від 01.09.1978, оскільки записи про зміну прізвища внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1974 № 162, а саме: - з 03.08.1987 по 05.03.1990 (відсутня підстава внесення запису про звільнення з роботи); - з 31.03.1990 по 29.08.1997 (має місце великий проміжок часу між датою прийняття на роботу та датою наказу про прийняття на роботу); - з 30.09.1997 по 31.10.1997 (не внесено записи про підставу внесення записів, а саме: номер та дата наказів, розпоряджень, тощо); - з 01.11.1997 по 26.07.2000 (відсутні відомості про реорганізацію закритого акціонерного товариства «Донецька кондитерська фабрика» - акціонерне товариство «Кондитерська фабрика «АВК». Крім того до страхового стажу не враховано страховий стаж: - з 03.08.1987 по 05.03.1990 згідно записів трудової книжки ( НОМЕР_2 ), оскільки записи про зміну прізвища внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1974 № 162, а саме: записи внесено до дати видачі трудової книжки; - з 01.08.2014 по 30.06.2015, оскільки в Індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про нарахування та сплату страхових внесків.

Не погоджуючись із рішенням відповідача-1 від 07.06.2024 № 262840021076 про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

01 січня 2004 року набув чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Відповідно до преамбули Закону № 1058-IV, він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Отже, з вище зазначеного вбачається, що страховий стаж отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону № 1058-IV.

Згідно вимог ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 № 1788-XII (далі-Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16.

Судом встановлено, що відмовляючи у призначенні пенсії за віком відповідач-1 не зарахував до страхового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки від 01.09.1978, оскільки записи про зміну прізвища внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1974 № 162, а саме:

- з 03.08.1987 по 05.03.1990 (відсутня підстава внесення запису про звільнення з роботи);

- з 31.03.1990 по 29.08.1997 (має місце великий проміжок часу між датою прийняття на роботу та датою наказу про прийняття на роботу);

- з 30.09.1997 по 31.10.1997 (не внесено записи про підставу внесення записів, а саме: номер та дата наказів, розпоряджень, тощо);

- з 01.11.1997 по 26.07.2000 (відсутні відомості про реорганізацію закритого акціонерного товариства «Донецька кондитерська фабрика» - акціонерне товариство «Кондитерська фабрика «АВК».

Крім того до страхового стажу не враховано страховий стаж:

- з 03.08.1987 по 05.03.1990 згідно записів трудової книжки ( НОМЕР_2 ), оскільки записи про зміну прізвища внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1974 № 162, а саме: записи внесено до дати видачі трудової книжки;

- з 01.08.2014 по 30.06.2015, оскільки в Індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про нарахування та сплату страхових внесків.

Щодо неврахування періодів роботи з 03.08.1987 по 05.03.1990, з 31.03.1990 по 29.08.1997, з 01.11.1997 по 26.07.2000 суд зазначає наступне.

Станом на час оформлення трудової книжки позивача (01.09.1978), діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена 20.06.74 № 162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі - Інструкція № 162).

Пунктом 1.4 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС віл 06.09.73 № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.

Відповідно до п. п. 2.2 Інструкції № 162 у трудову книжку вносяться, зокрема відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність.

Аналогічні положення містяться в п. 6 Порядку № 656.

Згідно п. 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

29.07.1993 наказом Міністерства праці України № 58 затверджено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).

З аналізу вказаних норм судом встановлено, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Трудова книжка від 01.09.1978 містить відомості про дату прийняття і звільнення позивача з роботи, а також номер і дату видачі відповідних наказів.

Крім того, суд звертає увагу на те, що розділом 5 Інструкції № 58 визначено порядок оформлення дублікатів трудових книжок працівникам

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2, 5.3 розділу 5 Інструкції № 58 особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов`язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.

Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.

Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки. Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.

Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис.

Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 - причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані.

У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах.

У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.

Суд звертає увагу, що визначальним для вирішення цього спору є те, що інформація, зазначена в такому документі, є достатньою для встановлення періодів трудової діяльності позивача та первинних документів, на підставі яких записи були внесені до дубліката трудової книжки.

Дублікат трудової книжки серії НОМЕР_2 містить відомості про дату прийняття і звільнення позивача з роботи, а також номер і дату видачі відповідних наказів.

Виявлені відповідачем недоліки в заповненні дубліката трудової книжки не є такими, що виключають можливість зарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу позивача.

Відповідач не ставить під сумнів достовірність записів, внесених до дубліката трудової книжки позивача, а вказує лише на окремі недоліки в її заповненні.

Між тим, не всі недоліки записів у трудовій книжці та дублікаті трудової книжки можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи до страхового стажу, оскільки визначальним для вирішення питання про призначення пенсії є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.93 "Про трудові книжки працівників" № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.

Таким чином, судом встановлено, що трудова книжка та дублікат трудової книжки позивача містять всі необхідні записи про роботу у спірні періоди, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача.

Суд оцінюючи допустимість трудової книжки позивача як доказу в підтвердження її страхового стажу враховує, що відповідач-1 не навів жодного аргументу, який би вказував на невідповідність трудової книжки позивача чи записів у ній вимогам чинного законодавства.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення/перерахунку пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач-1 не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а та ухвалах Верховного Суду про відмову у відкритті касаційного провадження від 24.04.2024 по справі № 300/630/23, від 02.07.2024 по справі № 420/32760/23 та інші.

Крім цього відповідачу-1 слід врахувати, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини.

Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують, як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Водночас суд наголошує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише у випадку якщо записи у трудовій книжці не відповідають вимогам чинного на момент їх внесення законодавства, то орган пенсійного фонду повинен вживати заходи з метою перевірки відповідних відомостей, а не покладати тягар негативних наслідків із необґрунтованих підстав на позивача.

Згідно протоколу розрахунку стажу форми РС-право від 07.06.2024 судом встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 11 років 11 місяців 10 днів. Разом з тим, відповідачем-1 періоди роботи з 03.08.1987 по 05.03.1990, з 31.03.1990 по 29.08.1997, з 30.09.1997 по 31.10.1997, з 01.11.1997 по 26.07.2000 не зараховано до страхового стажу.

Отже, із вищенаведеного суд дійшов висновку, що відмова відповідача-1 у не зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 03.08.1987 по 05.03.1990, з 31.03.1990 по 29.08.1997, з 30.09.1997 по 31.10.1997, з 01.11.1997 по 26.07.2000, що становить (12 років 10 місяців) є протиправною, оскільки стаж підтверджується основним документом - трудовою книжкою працівника (позивача).

Отже, рішення відповідача-1 від 07.06.2024 № 262840021076 в цій частині є протиправним та таким що підлягає скасуванню.

Щодо неврахування періоду роботи з 01.08.2014 по 30.06.2015, оскільки в Індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про нарахування та сплату страхових внесків, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося судом, страховий стаж це - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Системний аналіз вказаних вище норм Закону № 1058-IV дає підстави для висновку, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який сплачені страхові внески.

Періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того сплатило підприємство-страхувальник ці страхові внески (єдиний внесок) чи ні, оскільки працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем платником страхових внесків (єдиного внеску).

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за наявності відомостей, які підтверджують нарахування заробітної плати (доходу), на які відповідно до Закону нараховуються страхові внески (єдиний внесок), - не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постановах від 02.08.2022 у справі № 560/4616/20, від 25.09.2018 у справі № 242/65/17, від 22.11.2018 у справі № 242/4793/16-а, від 11.07.2019 у справі № 242/1484/17, від 04.06.2019 у справі № 235/900/17, від 27.02.2019 у справі № 242/1871/17 та № 423/3544/16-а, від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 04.09.2018 у справі № 482/434/17, від 30.09.2019 у справі № 316/1392/16-а.

Разом з цим відсутність відомостей стосовно нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на яку (який) відповідно до закону нараховуються страхові внески (єдиний внесок), свідчить про відсутність підстав для зарахування відповідного періоду до страхового стажу особи.

З наявної в матеріалах справи довідки форми ОК-5 щодо ОСОБА_1 , судом встановлено, що заробітна плата позивачу у період з 01.08.2014 по 30.06.2015 не нараховувалася, а сплата страхових внесків не здійснювалася.

Оскільки станом на 31.05.2024 в системі персоніфікованого обліку не було даних не лише про сплату страхових внесків, але й про суму заробітку для нарахування пенсії за період з 01.08.2014 по 30.06.2015, у пенсійного орану не було підстав для зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача.

Аналогічного висновку дійшов Перший апеляційний адміністративний суд у постановах від 16.05.2024 у справі № 200/4683/23, від 18.12.2023 у справі № 200/2155/23.

Отже, відповідачем-1 в цій частині правомірно прийнято рішення від 07.06.2024 № 262840021076, щодо неврахування до страхового стажу періоду роботи з 01.08.2014 по 30.06.2015.

Перевіривши в сукупності підстави відмови позивачу у призначенні пенсії за віком, суд дійшов висновку про неправомірність частини аргументів, на які зіслався відповідач-1. Помилковість окремих висновків пенсійного органу є підставою для скасування рішення від 07.06.2024 № 262840021076, оскільки неврахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття призвело до того, що спірне рішення суперечить нормам пенсійного законодавства.

При цьому суд зазначає, що загальний страховий стаж позивача з урахуванням спірного періоду становить більше 23 років, а тому позивач має право на призначення пенсію за віком.

Отже, рішення відповідача-1 від 07.06.2024 № 262840021076 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо дати з якої слід призначити та виплачувати пенсію за віком, суд зазначає наступне.

Згідно із п. 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Судом встановлено, що позивач ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) має право звернутися до Пенсійного органу за призначенням пенсії за місяць (30.05.2024) до досягнення пенсійного віку - 63 роки.

Оскільки, позивач звернулася до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії 31.05.2024, тобто за місяць до досягнення пенсійного віку - 63 роки, то призначення пенсії має відбутися з 31.05.2024 (з дня звернення за пенсією), а не як помилково просить позивач з 01.07.2024.

Щодо вимог позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити, нарахувати та виплачувати пенсію за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", то така не підлягає задоволенню, оскільки як встановлено судом, заяву позивача від 31.05.2024 було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та на підставі якої ним прийнято оскаржуване рішення.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття рішення від 07.06.2024 № 262840021076 про відмову у призначені пенсії, а тому підсумовуючи встановлені при розгляді справи обставини та надану їм оцінку, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача-1 від 07.06.2024 № 262840021076 про відмову позивачу у призначені пенсії за віком та зобов`язання відповідача-1 зарахувати позивачу до страхового стажу періоди роботи з 03.08.1987 по 05.03.1990, з 31.03.1990 по 29.08.1997, з 30.09.1997 по 31.10.1997, з 01.11.1997 по 26.07.2000 згідно трудової книжки від 01.09.1978 та дублікату трудової книжки серії НОМЕР_2 та призначити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 31.05.2024.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 1211,20 грн.

Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Керуючись ст. 2, 77, 78, 94, 139, 241-246, 257-258, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 07.06.2024 № 262840021076 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 03.08.1987 по 05.03.1990, з 31.03.1990 по 29.08.1997, з 30.09.1997 по 31.10.1997, з 01.11.1997 по 26.07.2000 згідно трудової книжки від 01.09.1978 та дублікату трудової книжки серії НОМЕР_2 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, починаючи з 31.05.2024.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя О.С. Духневич