Рішення № 12129056, 26.10.2010, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Cправа № 2 1617/10/0205

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

26 жовтня 2010 року Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі : головуючого судді Верьовочнікова В. М.

при секретарі Росовській О.Ю.,

із участю : - позивача ОСОБА_1

- адвоката ОСОБА_2

- представника відповідача Деревянко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант", із участю третьої особи ПАТ "Дельта Банк", про визнання частково недійсним умов договору страхування та стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 11.10.2010 року звернувся з цим позовом до суду і вказав, що 03.08.2009 року він уклав із страховою компанією "Альфа-Гарант" договір добровільного страхування автомобіля "MITSUBISHI Lancer", державний номерний знак НОМЕР_1. 21.12.2009 року, під руху на вказаному автомобілі по вул. Пушкіна в м.Жмеринка внаслідок складних погодних умов сталась дорожньо-транспортна пригода стався занос і автомобіль передньою частиною заїхав в бордюр та в будівельні матеріали, внаслідок чого зазнав пошкоджень. Позивач зателефонував на гарячу лінію страхової компанії та описав пошкодження автомобіля, отримавши пояснення оператора про можливість в даному випадку обійтись без виклику працівників ДАІ, після чого поїхав на автомобілі до управління СК "Альфа-Гарант", якій надав необхідні для страхового відшкодування документи. За минуванням часу у звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань позивач звернувся до контролюючих органів, після чого отримав письмову відмову у здійсненні страхового відшкодування з причин не підтвердження страхової події довідкою ДАІ про реєстрацію ДТП. Вважаючи несправедливими умови вказаного договору страхування щодо обовязку підтвердження страхового випадку у разі пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди наданням довідки встановленої МВС форми з органів ДАІ щодо факту ДТП, просив визнати недійсним в цій частині п.5.1.1. Додатку №2 оспорюваного договору добровільного страхування та стягнути з відповідача на його користь 27250 грн. страхового відшкодування.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги. Вказав, що після того, як керуючи власним застрахованим автомобілем він потрапив у ДТП, подзвонив на гарячу лінію відповідача та за вказівками оператора не став викликати працівників ДАІ на місце подій, а того ж дня доставив пошкоджений автомобіль до управління страхової компанії. Працівники відповідача пообіцяли невдовзі відшкодувати належну суму страховки. Однак, в подальшому у виплаті страхового відшкодування йому відмовили з посиланням на непредставлення довідки ДАІ про ДТП. За власні кошти в сумі 28400 грн. ним відремонтовано пошкоджений автомобіль. Зменшуючи вказану суму на розмір передбаченої договором безумовної франшизи, просив стягнути з СК "Альфа-Гарант" на його користь 27250 грн. страхового відшкодування, вважаючи неправомірною відмову відповідача з формальних підстав у його здійсненні. Пояснив, що при укладанні спірного договору добровільного страхування автомобіля його попередньо було ознайомлено із затвердженими СК "Альфа-Гарант" Правилами добровільного страхування наземного транспорту, впродовж двох тижнів після укладання договору страхування він не вимагав його розірвання чи внесення змін до змісту його положень. Просив задоволити позов, визнавши недійсним пункт 5.1.1. Додатку №2 договору в частині обовязку підтвердження факту ДТП довідкою ДАІ.

Представник відповідача Деревянко І.В. позов не визнала. Пояснила, що позивачем не представлено необхідний перелік документів, що за умовами договору та Правил добровільного страхування наземного транспорту передбачає відшкодування страхової суми за обставинами пошкодження його автомобіля, зокрема, позивачем не представлено довідку встановленої МВС форми з органів ДАІ щодо факту ДТП. Вказала, що без такої довідки можливе страхове відшкодування у разі пошкодження скляних елементів чи лакофарбового покриття, однак, пошкодження автомобіля позивача не підпадають під таке виключення. Представила незалежний експертний висновок, виконаний за замовленням відповідача, щодо завданого пошкодженням автомобіля позивача матеріального збитку, який становить 12132,02 грн. Зауважила, що позивач раніше отримував страхове відшкодування за договором страхування іншого транспортного засобу за наслідком представлення ним необхідного переліку документів. Просила відмовити в позові.

Представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог, - ПАТ "Дельта Банк", належно повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявився, направивши до суду письмову заяву щодо розгляду справи у його відсутність, не застережену підтвердженням особистих повноважень представника. Разом з тим, вказані обставини не перешкоджають розгляду справи судом по суті.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши представлені докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до змісту ч.1 ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ч.3 ст.511 ЦК України якщо кожна із сторін у зобовязанні має одночасно і права, і обовязки, вона вважається боржником у тому, що вона зобовязана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Ст.610 ЦК України визначає, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно положень ч.1,2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Відповідно ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Аналогічне передбачено змістом ст.16 Закону України "Про страхування". Згідно ч.1 ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Здійснення страховиком виплати страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування передбачене також ст.25 Закону України "Про страхування".

Відповідно до змісту ч.2 ст.991 ЦК України договором страхування можуть бути передбачені певні підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Згідно ч.2 ст.998 ЦК України наслідки недійсності договору страхування визначаються відповідно до положень про недійсність правочинів, встановлених цим Кодексом. В судовому засіданні встановлено, що за твердженнями позивача 21.12.2009 року при керуванні ним застрахованим транспортним засобом "MITSUBISHI Lancer", державний номерний знак НОМЕР_1, сталась дорожньо-транспортна пригода, в ході якої даний автомобіль зазнав пошкоджень. Позивачем також стверджується про отримання ним згоди представника відповідача під час спілкування по телефону гарячої лінії щодо представлення транспортного засобу страховій компанії для вирішення питання виплати страхового відшкодування без підтвердження обставин ДТП за викликом працівників ДАІ та оформлення довідки встановленого зразка. Дані обставини не виключаються представником відповідача в судовому засіданні, однак, нею заперечені підстави страхового відшкодування за визначеним переліком пошкоджень застрахованого транспортного засобу.

Згідно копії договору добровільного страхування транспортного засобу, що не є предметом застави, від 03.08.2009 року №06-NZ\11-134-03627 (а.с.6) між позивачем та відповідачем в справі укладено відповідний договір щодо страхування автомобіля "MITSUBISHI Lancer", 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1. Умови даного договору містять відсилочні норми щодо його виконання, що визначаються відповідними розділами Умов страхування №06Z\3, які є Додатком №2 до договору (а.с.8-9).

У відповідності до п.2.1., 2.2. Умов страхування №06Z\3 (а.с.8) страхувальник, тобто позивач в справі, зобовязаний у разі настання події, що може бути визнана страховим випадком, негайно повідомити правоохоронні чи інші компетентні органи та (при ДТП) діяти у відповідності з вимогами Правил Дорожнього руху, отримати для надання страховику необхідні довідки від відповідних установ (підрозділів) МСВ: ДАІ при ДТП зокрема. Дана вимога не поширюється на випадки пошкодження скляних деталей транспортного засобу, його приборів освітлення (не більше двох випадків на період дії договору) та пошкодження лакофарбового покриття кузова чи його декоративних складових (не більше двох суміжних елементів).

Згідно п.п.5.1.1. вказаних Умов (а.с.9) настання страхового випадку має бути підтверджено страхувальником у разі пошкодження транспортного засобу внаслідок ДТП, зокрема наданням довідки встановленої Міністерством внутрішніх справ України форми з органів ДАІ щодо факту ДТП (первинна довідка, що видається на місці ДТП всім учасникам).

Із представлених представником відповідача копії заяви ОСОБА_1 від 22.12.2009 року вбачається, що позивач повідомив письмово про пошкодження його автомобіля внаслідок ДТП, при цьому серед зовнішніх пошкоджень, які перевищують визначену п.2.2. Умов кількість пошкоджень, на випадок виникнення яких не поширюється обовязок представлення довідки ДАІ при ДТП, зазначив пошкодження ходової частини автомобіля, що безпосередньо не належить до останніх виключних підстав; згідно п.п.11.1.7. Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №06, затверджених страховою компанією "Альфа-Гарант", обставини попереднього ознайомлення з якими до укладення оспорюваного договору не заперечені позивачем, страховик здійснює страхове відшкодування без довідок відповідних компетентних органів (не більше одного раза на рік) у випадку пошкодження скляних деталей транспортного засобу, його приборів освітлення та пошкодження лакофарбового покриття кузова чи його декоративних складових (не більше двох суміжних елементів) якщо інше не передбачено договором страхування; за обставинами пошкодження іншого транспортного засобу у березні 2007 року позивач представляв відповідачу довідку органу МВС про факт ДТП за його участі для отримання страхового відшкодування за аналогічним договором.

Вказані докази суд приймає до уваги так як вони представлені із дотриманням вимог закону, не суперечать один одному та ніким не заперечуються.

Суд не приймає до уваги доводи позивача та його представника щодо несправедливості умов оспорюваного договору в частині обовязку підтвердження страхового випадку страхувальником довідкою ДАІ про ДТП за підстав, які вони вважають формальними, так як відшкодування шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу внаслідок ДТП є одним з передбачених умовами договору страхування зобовязань страховика, зворотнім зобовязанням страхувальника при цьому є відповідні дії, визначені Правилами дорожнього руху, повязані із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, до якої він причетний, орган чи підрозділ міліції, чекати прибуття її працівників, або ж у разі відсутності потерпілих та не завдання шкоди третім особам, і можливості руху транспортного засобу, прибути до найближчого поста Державтоінспекції або в орган чи підрозділ міліції для оформлення відповідних матеріалів, попередньо склавши схему пригоди, що відповідно передбачено п.2.10.,2.11. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, однак, жодних із вказаних заходів позивачем зроблено не було, а тому саме з причин невиконання власних зобовязань позивачем визначається відсутність підстав виконання зобовязання відповідачем за оспорюваним страховим договором.

Також на думку суду безпідставними є доводи позивачів щодо протиправності одноособового права страховика щодо зменшення переліку документів при розгляді конкретних страхових випадків на підтвердження останніх, оскільки такі визначені умовами договору повноваження страховика не породжують для страхувальника додаткових обовязків, які не передбачені умовами договору, а тому не обмежують прав протилежної сторони правочину, оскільки можуть мати наслідком лише зменшення обсягу її обовязків, що не суперечить вимогам законодавства про захист прав споживачів.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що за обставин невиконання власного обовязку щодо підтвердження страхового випадку, повязаного із дорожньо-транспортною пригодою, шляхом надання довідки установленого МВС зразка про факт ДТП, позивач не набув права на отримання належного страхового відшкодування в обсязі завданої пошкодженням транспортного засобу заявленої шкоди. Натомість його право на безумовне відшкодування пошкоджень, які за своїм характером становлять визначені умовами спірного страхового договору підстави страхового відшкодування без представлення вказаної довідки, зокрема, щодо пошкодження лакофарбового покриття корпусу транспортного засобу та його декоративних складових не виокремлено певним грошовим обчисленням та не погоджено із відповідачем щодо визнання такої суми відшкодування в судовому засіданні, у звязку з чим остання не може бути визначена судом в порядку можливості часткового задоволення позову.

За обставин постановлення рішення проти позивача стягненню з нього на користь держави підлягають судові витрати.

Враховуючи викладене, керуючись ст.5, 8, 10, 60, 61, 174, 209, 210, 212, 213, 214, 224-226 ЦПК України, ст.509, 511, 610, 611, 614, 979, 990, 991, 998 ЦК України, ст.16, 25 Закону України "Про страхування", п.2.10., 2.11. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року №1306, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, приватного підприємця) на користь держави (р/р 31418537700006 в Банку ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, код ЄДРПОУ 34701261) 272 (двісті сімдесят дві) гривні 50 копійок судового збору.

Рішення набуває законної сили після закінчення строків на його оскарження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а відсутньою в судовому засіданні особою, яка бере участь в справі у той же строк з часу отримання його копії, апеляційному суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд.

С У Д Д Я : підпис

З оригіналом згідно :

СУДДЯ ЖМЕРИНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. М. ВЕРЬОВОЧНІКОВ

СЕКРЕТАР