Вирок № 12128681, 01.09.2010, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Копія

Справа № 1-325

2010р.

ВИРОК

Іменем України

1 вересня 2010 року Кам'янець Подільський міськрайонний суд

в складі: головуючого судді Драча І.В.

при секретарів Бєлік О.Б., Дубовської О.Б.

з участю прокурора Сопронюка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янці Подільському справу про обвинувачення :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1, зареєстрованої у АДРЕСА_2, українки, громадянки України, з вищою освітою, не працюючої,

судимої 17 травня 2006 року Кам'янець-Подільським міським судом за ст. 190 ч 1 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України, звільненої від покарання з іспитовим строком 1 рік, 19 січня 2007 року звільнення скасовано і її направлено для відбуття призначеного покарання реально; 4 липня 2007 року Кам'янець-Подільським міським судом за ст.185 ч.2, ст. 71 ч. 1 КК України до покарання у виді обмеження волі строком 3 роки 6 місяців, звільненої 26 серпня 2008 року Галицьким райсудом Івано-Франківської області і не відбуте покарання замінено на 100 год. громадських робіт; 24 листопада 2009 року Кам'янець-Подільським міськрайонним судом за ст.389 ч. 2 КК України до 2-х місяців арешту;

за ч. 3 ст. 185 КК України, -

встановив:

10 лютого 2010 року, о 15год. 30хв., ОСОБА_1, в стані алкогольного сп'яніння, проникла в житло потерпілого ОСОБА_2 - кімнату АДРЕСА_3 та скориставшись тим, що потерпілий спав, таємно викрала його мобільний телефон «Нокіа 1680 Класік», вартістю 261 грн. з стартовим пакетом вартістю 25 грн., заподіявши ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 286 грн.

В судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 вину в інкримінованому злочині заперечила, пояснила, що злочин вчинила ОСОБА_3 Дала показання про те, що того дня в гуртожиток до неї та ОСОБА_4, з яким вона співмешкала, прийшли їх знайомі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з пляшкою горілки, яку вони розпили. Далі, вона з ОСОБА_5 вийшла на вулицю, а ОСОБА_3 пішла до потерпілого на другий поверх в кімнату №39 зарядити батарею мобільного телефону. Коли вона повернулась за ОСОБА_3, бачила як остання постукала в двері потерпілого, а після того, як ніхто не обізвався ОСОБА_3 штовхнула двері і вони відчинились. З коридору вона бачила, як спить потерпілий і як ОСОБА_3 взяла мобільний телефон, який стояв на спинці дивану, зняла з нього чохол та викинула за диван, а з мобільним телефоном тихенько вийшла. Далі вони пішли на базар і ОСОБА_3 продала телефон за 100 гривень на місцевому ринку незнайомому хлопцеві за 100 грн. Гроші вони спільно потратили на придбання спиртних напоїв та закуски. Про злочин, який вчинила ОСОБА_3 вона нікому не розповідала, оскільки не хотіла видавати свою знайому. Вказала, що всі протоколи слідчих дій підписала в один день при ознайомленні з матеріалами справи під психічним тиском слідчого Монастирського О.М., а відтворення обставин вчинення злочину проводилось без понятих та слідчого.

Водночас, протилежні показання ОСОБА_1 давала підчас досудового слідства, як підозрювана (а.с 43), обвинувачена (а.с.74) вона визнавала свою вину, в тому числі і на очних ставках (а.с.47, 48), а про вчинений нею злочин власноручно написала явку з повинною (а.с.8) та дала зізнавальні пояснення (а.с.9).

Незважаючи на заперечення у суді підсудною вини, вчинення нею злочину доведено дослідженими доказами.

Потерпілий ОСОБА_2 дав суду показання про те, що 10 лютого 2010 року, після обіду він відпочивав за місцем фактичного проживання у кімнаті гуртожитку. Вхідні двері не зачиняв. Ліг на диван та заснув. Мобільний телефон, Нокіа, (в чохлі) як завжди, залишив на спинці дивану. Прокинувшись приблизно через 40-50 хвилин, він хотів передзвонити, але виявив відсутність телефону. Тоді пішов до доньки та запитав чи вона не брала телефону, на що та повідомила, що не брала. Разом з донькою вони відсунули диван, але мобільного телефону та чохла там не було. Коли він спав, то не чув, щоб хтось заходив з сторонніх в кімнату. Увечері він пішов на пятий поверх до ОСОБА_1, оскільки відразу запідозрив її у крадіжці, та сказав повернути телефон, інакше пригрозив зверненням до правоохоронних органів. Проте, ОСОБА_1 стала заперечувати свою причетність і запевнила, що не знає хто викрав його телефон. Далі, він звернувся в транспортну міліцію, які стали шукати злочинця. Через декілька днів йому повідомили, що телефон знайшли і в крадіжці зізналась ОСОБА_1 Ще через декілька днів йому повернули викрадене, а ОСОБА_1 приводили в кімнату з понятими, де вона без будь-якого примусу добровільно показала, як вона зайшла в кімнату, де стояв телефон і як вона його викрала. При цьому вона повідомляла, що саме вона продала його на ринку, а сім карту та чохол викинула в сміття. Чохла, який за версією підсудної викинула ОСОБА_3 в кімнаті він не находив, незважаючи на те, що завжди ретельно прибирає своє житло.

Потерпілий заперечив показання підсудної в суді, вважає, що злочин вчинила саме вона, оскільки свідок ОСОБА_3 не знайома з ним і підстав заходити до нього у неї не було. Стверджує в суді, що приймав участь в слідчих діях, в тому числі й на очній ставці, де підсудна ОСОБА_1 повністю визнала свою вину і дала слідчому відповідні показання. Притензій до ОСОБА_1 немає, оскільки викрадене йому повернуто і збитки усунуті.

Допитана у суді свідок ОСОБА_3 повністю спростувала доводи ОСОБА_1 і дала суду показання про те, що в день скоєння злочину спільно з ОСОБА_4, з яким співмешкала підсудна, та її знайомим ОСОБА_5 зранку спільно розпивали спиртні напої. Коли ОСОБА_4 спянів і заснув то ОСОБА_5 пішов від них. Через деякий час підсудна повідомила, що потрібно зарядити батарею до телефону тому потрібно піти до потерпілого на 2-гий поверх. З потерпілим вона (ОСОБА_3) знайома не була. Спустившись на другий поверх до 39 кімнати, ОСОБА_1 постукала і двері відхилились. Підсудна зайшла туди і швидко вийшла. Вона (ОСОБА_3) в кімнату не заходила. На вулиці ОСОБА_1 показала їй мобільний телефон Нокіа і сказала, що його можна продати. На місцевому ринку вони продали телефон за 100 грн., а гроші потратили на спиртне у кафе «Світанок». У суді підтвердила, що була присутня на очних ставках з підсудною, впізнала свої підписи у протоколах, заперечує, що заходила в кімнату до потерпілого та викрадала телефон, вважає, що підсудна оговорила її. Підтвердила у суді, що сім карту та чохол підсудна викинула на базарі, а не вкімнаті. Аналогічні показання вона давала під час досудового слідства (а.с.34, 48).

Свідок ОСОБА_6 впізнав у суді підсудну ОСОБА_1 та повідомив, що саме вона запропонувала йому купити мобільний телефон моделі «Нокіа 1680 Класік» в корпусі чорного кольору за 100 гривень, пояснивши, що їй терміново потрібні гроші на особисті потреби. Він дав їй 100 гривень, а телефон залишив в себе. Через тиждень до нього в кіоск прийшли працівники міліції ЛВ на ст. Кам'янець-Подільський і він добровільно видав мобільний телефон. Підсудну запамятав, оскільки подібні випадки з міліцією у нього рідко трапляються. У суді свідок підтвердив, що з ОСОБА_1 була і інша дівчина, проте, вона торгів за телефон не вела і не пропонувала придбати його. Власником телефону представлялась підсудна.

Допитаний у суді свідок ОСОБА_5, повідомив, що він вийшов з кімнати першим і спростував доводи ОСОБА_1 про те, що вона йшла з ним. Повідомив, що в кімнаті була ОСОБА_3 і спянілий ОСОБА_4 тому підсудна залишилась з ними.

Допитаний у суді, як свідок ОСОБА_7 заперечив показання підсудної в частині підписання нею в один день всіх процесуальних документів та застосування ним психологічного тиску.

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтвердили у суді, що були присутні під час відтворення обставин вчинення злочину з підсудною ОСОБА_1, яка добровільно та без будь-якого тиску показала, як вона зайшла в кімнату, де стояв телефон і як вона його викрала. Про те, що на неї здійснюється тиск мови не було.

Оглядом місця події вставлено місце вчинення злочину (а.с. 6).

Добровільно виданим мобільним телефоном встановлено предмет злочину(а.с.13) , а проведеною товарознавчою експертизою встановлено, що вартість викраденого телефону становить 261 грн. (а.с.24-26). З довідки підприємця вбачається, що вартість стартового пакету становить 25 грн. (а.с.14) .

Потерпілий ОСОБА_2 та свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_6, будучи належно попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, під час досудового слідства і в суді наполягали на своїх показаннях. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтвердили їх на очних ставках і в суді. У с уду не має підстав не довіряти їх показанням, оскільки їх послідовна та незмінна позиція свідчить про їх щирість та правдивість. Водночас, суд позбавлений можливості вірити показанням підсудної, які вона давала суду, оскільки ОСОБА_1 часто їх змінювала, путалась в деталях і забувала їх, а під час досудового слідства давала протилежні зізнавальні показання про вчинення нею злочину. Так, допитана слідчим, як підозрювана (а.с 43), обвинувачена (а.с.74) вона визнавала свою вину, в тому числі і на очних ставках (а.с.47, 48). Про вчинений нею злочин ОСОБА_1 власноручно написала явку з повинною (а.с.8). Під час дослідчої перевірки вона пояснювала, що зранку того ж дня просила потерпілого дозволу прийти і зарядити телефон (а.с.9). Її показання на слідчих діях відповідають та узгоджуються з іншими доказами по справі, тому підтверджують її вину. С уд критично оцінює показання ОСОБА_1 дані у суді, оскільки вони спростовані наведеними доказами дослідженими у суді. Водночас, суд позбавлений можливості покласти в обґрунтування вини підсудної дані здобуті при відтворенні обставин вчинення злочину (а.с.44-46) оскільки з показань свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_7 вбачається, що така слідча дія проведена з порушенням вимог ст. 194 КПК України, через відсутність слідчого на місці її проведення.

Дії підсудної вірно кваліфіковані, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно з проникненням в житло, тобто злочин, передбачений ст. 185 ч.3 КК України.

При призначені покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

У суді не встановлено обставин, які б помякшували покарання підсудної, а зазначені у обвинувальному висновку - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину не підтвердились у суді. Обставиною, яка обтяжує покарання підсудної є вчинення злочину в стані алкогольного спяніння. ОСОБА_1 вчинила тяжкий злочин, не працює, за місцем реєстрації не проживає, не одружена, судима (53-59). Суд враховує й конкретні обставини справи, зокрема, суму викраденого, поведінку потерпілого, яка сприяла вчиненню злочину (не зачинив двері житла) та те, що збитки від злочинних дій усунуті, а викрадене повернуто власнику (а.с.30) і потерпілий претензій до підсудної не має (а.с.31).

З врахуванням вищевикладеного, особи винної, її молодого віку та враховуючи. що покарання призначені за попередніми вироками не виправили підсудну, з метою запобігання вчиненню нею нових злочинів, суд вважає що ОСОБА_1 слід призначити покарання у межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України.

Підстав для зміни їй запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу немає. Цивільний позов у справі не заявлявся (а.с.31). Питання про речові докази необхідно вирішити у відповідності до ст.ст. 81 та 330 КПК України, а питання про судові витрати - у відповідності до ст.ст. 93 та 331 КПК України.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, -

засудив:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити їй покарання у виді трьох років позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженій ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити тримання під вартою.

Речові докази: мобільний телефон, повернути власнику потерпілому, залишивши їх у нього. (а.с.33).

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати: на користь НДКЦ при УМВС України в Хмельницькій області, р/р 31258272210321, МФО 815013, код № 25575309 «за дослідження-10» в сумі 329,54 грн. (а.с.23).

Вирок можна оскаржити через суд, який його постановив, до апеляційного суду Хмельницької області протягом 15 діб.

Суддя підпис

Копія вірна

1 вересня 2010 року

Вирок не вступив в законну силу.