Ухвала суду № 121279505, 28.08.2024, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/5323/22

4-с/295/54/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2024 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду м. Житомира Кузнєцов Д.В., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на неправомірні дії головного державного виконавця Богунського ВДВС у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Войтко Н.В. у виконавчому провадженні №75605551, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з указаною скаргою, в якій просить визнати неправомірними дії головного державного виконавця Богунського ВДВС у місті Житомирі Войтко Н.В., вчинені у виконавчому провадженні № 75605551, в частині невиконання вимоги ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» - не надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом; абз. 2 частини 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» - арешт коштів її малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для отримання ним аліментів, частини 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» - арешт всіх коштів; а також просить скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 24.07.2024 та постанову про розмір мінімальних витрат у виконавчому провадженні від 24.07.2024.

Вивчивши й дослідивши зміст скарги та доданих до неї матеріалів, суддя дійшов наступного висновку.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин стосовно примусового виконання судових рішень.

Згідно зі ст.447ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст.449ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Аналогічні положення містяться у статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім цього, частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 382/389/17 (провадження № 11-1009апп19) зазначено, що «… імперативною нормою частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18)».

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи наведені положення статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» у відкритті провадження по справі у частині вимог скарги ОСОБА_1 про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 24.07.2024 та постанови про розмір мінімальних витрат у виконавчому провадженні від 24.07.2024 належить відмовити.

Відповідно до положень статті 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Як роз`яснено в пункті 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

Згідно зі статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У своїй скарзі ОСОБА_1 зазначає, що 02 серпня 2024 року вона отримала процесуальні документи головного державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Войтко Н.В., а саме: 1). постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.07.2024 року про стягнення з неї 496.20 грн. 2) постанову про арешт коштів від 24.07.2024 року. 3) постанову про стягнення виконавчого збору від 24.07.2024 року - 49.62 грн. 4) постанову про розмір мінімальних витрат у виконавчому провадженні - 200 грн. від 24.07.2024 року 5) постанову про закінчення виконавчого провадження від 26.07.2024 року. Вказані постанови були скриті від неї до 02.08.2024 року, тому, на переконання ОСОБА_1 , строк оскарження нею не пропущений.

Разом з тим, дане твердження ОСОБА_1 стосовно не пропуску строку є помилковим та прямо суперечить положенням статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

У постанові від 19 квітня 2023 року у справі № 759/20392/18 (провадження № 61-905св23) Верховний Суд зазначив, що, виходячи з результату системного аналізу статей 123, 124, 126ЦПК України із положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якої пов`язано його початок, тобто після фактичної обізнаності особи про порушення її прав і свобод.

Як встановлено суддею та підтверджується матеріалами справи, зі скаргою до суду ОСОБА_1 звернулася 15.08.2024 (саме така дата зазначена на поштовому конверті, оскільки скарга була здана на пошту), тобто з порушенням десятиденного строку, встановленого ст. 449 ЦПК України. При цьому, матеріали скарги не містять клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду із указаною скаргою.

З огляду на те, що ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою із пропуском строку, встановленого законом, клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку не подала, суддя вважає за необхідне скаргу в частині вимог щодо визнання неправомірними дій головного державного виконавця Богунського ВДВС у місті Житомирі Войтко Н.В., вчинених у виконавчому провадженні № 75605551, стосовно невиконання вимоги ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» - не надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом; абз. 2 частини 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» - арешт коштів малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для отримання ним аліментів, частини 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» - арешт всіх коштів залишити без розгляду.

Висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 30 липня 2024 року у справі № 755/18905/23 та враховуються суддею при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин згідно з положенням статті 263 ЦПК України.

Окремо суддя вважає за доцільне роз`яснити заявнику, що скарга може бути подана нею повторно на загальних підставах. Скарга за формою та змістом повинна відповідати положенням статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Керуючись ст.ст. 2, 120, 126, 127, 186, 260, 263, 353, 447-449 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії головного державного виконавця Богунського ВДВС у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Войтко Н.В. у виконавчому провадженні №75605551 в частині вимог скарги щодо скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 24.07.2024 та постанови про розмір мінімальних витрат у виконавчому провадженні від 24.07.2024.

Роз`яснити ОСОБА_1 про її право звернутись із зазначеними вимогами в порядку адміністративного судочинства до Житомирського окружного адміністративного суду.

Скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії головного державного виконавця Богунського ВДВС у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Войтко Н.В. у виконавчому провадженні №75605551 в частині вимог скарги стосовно визнання неправомірними дій головного державного виконавця Войтко Н.В., вчинені у виконавчому провадженні № 75605551, щодо невиконання вимоги ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» - не надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом; абз. 2 частини 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» - арешт коштів малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для отримання ним аліментів, частини 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» - арешт всіх коштів залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 261 ЦПК України.

Суддя